Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №456/402/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/402/26

Провадження № 2/456/883/2026

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию в порядку загального позовного провадження справу №456/402/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_5 , звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 лютого 1990 року виконком Стрийської районної ради народних депутатів видав Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок з приналежними до нього будівля та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_1 . Згідно запису погосподарської книги №1, від 1991-1995 p.p. ст. 82-83, що зберігається: виконкомі Грабовецько-Дулібівської сільської ради домоволодіння з особовим рахунком № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , рахується колгоспним двором, головою якого являлась ОСОБА_1 . Станом на 15.04.1991 р. на час скасування поняття колгоспний двір у житловому будинку згідно запису погосподарської книги №1 від 1991-1995 p.p. ст. 82-83 були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1945р.н.; ОСОБА_6 , 1952 р.н.; ОСОБА_7 , 1979 р.н.; ОСОБА_3 , 1982 р.н.; ОСОБА_4 , 1984 р.н. Згідно довідки №05-24/335, виданої 06.06.2025 року Грабовецькою сільською радою Стрийського району Львівської області, за адресою АДРЕСА_1 під будинком закріплена земельна ділянка орієнтовне площею 0,08 га. Відповідно до довідки №05-24/334, виданої 06.06.2025 року Грабовецькою сільської радою Стрийського району Львівської області ОСОБА_1 , 1945 р.н., жительці АДРЕСА_1 склад сім`ї у неї такий: син - ОСОБА_4 , 1984 р.н., донька - ОСОБА_2 , 1979 р.н., онук - ОСОБА_8 , 2010 р.н. 12 червня 2025 року на замовлення позивача ФОП ОСОБА_9 було виготовлений Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами адресою: АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорта житловий будинок має наступні характеристики: житловий будинок «А-1» складається з 2-х житлових кімнат, житловою площею 38,2 кв.м. та однієї літньої кухні, загальна площа якого становить 52,6 кв.м. До зазначеного житлового будинку належать позначені на плані: сарай «Б», убиральня «В», навіс «Г», огорожа «№2», хвіртка «№3», хвіртка «№4», хвіртка «№5».

Відсутність правовстановлюючого документа та документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку унеможливлює державну реєстрацію права на житловий будинок, а також ні розпорядження нерухомим майном, в тому числі оформлення житлових субсидій, реєстрації місця проживання членів сім`ї, а також позивачка не має можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. З огляду на вище наведене, ОСОБА_1 змушена звертатись до суду із позовом про визнання права власності на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими з будівлями та спорудами. Третіх осіб, які б претендували на спірний житловий будинок, немає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явились, однак подали до суду заяви, згідно яких просили розгляд справи проводити за їхньої відсутності, проти задоволення позову не заперечили.

Представник третьої особи Стрийської міської ради в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 1990 року виконком Стрийської районної ради народних депутатів видав Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок з приналежними до нього будівля та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_1 .

Згідно запису погосподарської книги №1, від 1991-1995 p.p. ст. 82-83, що зберігається: виконкомі Грабовецько-Дулібівської сільської ради домоволодіння з особовим рахунком № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , рахується колгоспним двором, головою якого являлась ОСОБА_1 . Станом на 15.04.1991р. Станом на 15.04.1991р. на час скасування поняття колгоспний двір у житловому будинку згідно запису погосподарської книги №1 від 1991-1995 p.p. ст. 82-83 були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1945р.н.; ОСОБА_6 , 1952 р.н.; ОСОБА_7 , 1979 р.н.; ОСОБА_3 , 1982 р.н.; ОСОБА_4 , 1984 р.н.

Згідно довідки №05-24/335, виданої 06.06.2025 року Грабовецькою сільською радою Стрийського району Львівської області, за адресою АДРЕСА_1 під будинком закріплена земельна ділянка орієнтовне площею 0,08 га.

Відповідно до довідки №05-24/334, виданої 06.06.2025 року Грабовецькою сільської радою Стрийського району Львівської області ОСОБА_1 , 1945 р.н., жительці АДРЕСА_1 склад сім`ї у неї такий: син - ОСОБА_4 , 1984 р.н., донька - ОСОБА_2 , 1979 р.н., онук - ОСОБА_8 , 2010 р.н.

Згідно виготовленого 12 червня 2025 року на замовлення позивача ФОП ОСОБА_9 технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок має наступні характеристики: житловий будинок «А-1» складається з 2-х житлових кімнат, житловою площею 38,2 кв.м. та однієї літньої кухні, загальна площа якого становить 52,6 кв.м. До зазначеного житлового будинку належать позначені на плані: сарай «Б», убиральня «В», навіс «Г», огорожа «№2», хвіртка «№3», хвіртка «№4», хвіртка «№5».

Враховуючи, що члени колгоспного двору, які є відповідачами по даній справі, на належні їм частки в майні колишнього колгоспного двору не претендують, то позивач набув право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Згідно п.7 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ вбачається, що відповідно до ст.55 Закону "Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Отже, оскільки до 15.04.1991р. позивач не втратив право на частку в майні колгоспного двору, а відтак набув право власності на спірне майно - житловий будинок в АДРЕСА_1 , постійно користується ним, сплачує всі необхідні платежі та послуги.

Згідно довідки №05-24/335, виданої 06.06.2025 року Грабовецько-Дулібівською сільською радою Стрийського району Львівської області, за житловим будинком ОСОБА_1 , в АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,08 га.

Згідно виготовленого ФОП ОСОБА_9 12.06.2025 технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок має наступні характеристики: житловий будинок «А-1» складається з 2-х житлових кімнат, житловою площею 38,2 кв.м. та однієї літньої кухні, загальна площа якого становить 52,6 кв.м. До зазначеного житлового будинку належать позначені на плані: сарай «Б», убиральня «В», навіс «Г», огорожа «№2», хвіртка «№3», хвіртка «№4», хвіртка «№5».

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст.121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Згідно із ч. 2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність» громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Ч. 1 ст. 13 Закону України «Про власність» об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно із ч.ч. 1 і 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зважаючи на вищенаведені обставини, позивач не має змоги оформити право власності на це нерухоме майно, тому змушена з даним питанням звертатися до суду за захистом своїх прав шляхом їх визнання на об`єкт нерухомого майна, що є предметом даного позову, відсутність належного правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок унеможливлює приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, подальше розпорядження будинком, а також те що третіх осіб, які б претендували на спірний житловий будинок не має, а тому позов слід задоволити.

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на житловий будинок «А-1» з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з 2-ох житлових кімнат, житловою площею 38.2 кв.м та однієї кухні, загальна площа якого становить 52.6 кв.м., до якого належать позначені на плані: сарай «Б», убиральня «В», навіс «Г», огорожа «№2», хвіртка «№3», хвіртка «№4», хвіртка «№5».

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 30.08.2026.

СуддяР. Т. Шрамко