Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №522/5761/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №522/5761/26-Е

Суддя: Косіцина В. В.

Справа № 522/5761/26-Е

Провадження № 2/522/6983/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА-МОРЕ», Колективного підприємства «БУДОВА» та Приватного підприємства «ДОФІН» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА-МОРЕ», Колективного підприємства «БУДОВА» та Приватного підприємства «ДОФІН» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування (будівництва, а саме, двокімнатну квартиру, розмішену на 25 поверсі, яка ідентифікується за номером АДРЕСА_1 загальною площею 38,1 кв.м. згідно договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 25.05.2018 року №1/189-КР, із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.06.2021 року та від 29.06.2021 року;

- зобов`язати СТ «БУДОВА-МОРЕ» виконати у повному обсязі умови договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 25.05.2018 року №1/189-КР, із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.06.2021 року та від 29.06.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 ..

- здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Разом із позовом до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Дімітріу Вікторія Валеріївна про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати:

у СТ «Будова-Море» інформацію з наданням належним чином засвідчених копій документів та належним чином засвідчені копії документів щодо:

- повної виплати паю, відсутності/наявності заборгованості перед СТ «Будова-Море» за Договорами асоційованого члена у споживчому товаристві;

- закріплення об`єкту будівництва та майнових прав до введення в експлуатацію будинку за інвесторами згідно Договорів асоційованого членства у споживчому товаристві;

- довідки про повну виплату паю (п. 4.2.5 Договорів);

- розміру затвердженого паю та цільового внеску асоційованого члена у споживчому товаристві «Будова-Море», що був закріпленим за асоційованим членом СТ «Будова-Море» на дату укладення Договорів асоційованого члена у споживчому товаристві (п. 5.14.5 Статуту СТ «Будова-Море»).

- фактичної собівартості будівництва об`єктів згідно Договорів асоційованого членства у споживчому товаристві (п. 5.14.5 Статуту СТ «Будова-Море»).

- строку фактичного закінчення будівництва об`єктів згідно Договорів асоційованого членства у споживчому товаристві.

- технічного паспорту, серія та номер: TI01:8204-1914-6088-6165 від 18.04.2024;

- договору генерального підряду № 1ГП від 09.11.2017 та усі додаткові угоди до нього, укладений між ПП "ДОФІН" та КП "БУДОВА"; виконавчі відомості, проміжні виконавчі відомості, кошторис вартості будівництва;

- договору оренди землі № 792 від 06.04.2017 та усі додаткові угоди до нього, засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., укладений між ПП «ДОФІН» та Одеською міською радою;

- договору від 14.03.2024 та усі додаткові угоди до нього, укладений між СТ "БУДОВА-МОРЕ" та КП "БУДОВА";

- договору про спільну діяльність №1/ГП-4 від 10.05.2018 та усі додаткові угоди до нього, укладений між ПП "ДОФІН" та СТ "БУДОВА-МОРЕ";

у КП «Будова» інформацію з наданням належним чином засвідчених копій документів та належним чином засвідчені копії документів щодо:

- технічного паспорту, серія та номер: TI01:8204-1914-6088-6165 від 18.04.2024;

- договору генерального підряду № 1ГП від 09.11.2017 та усі додаткові угоди до нього, укладений між ПП "ДОФІН" та КП "БУДОВА"; виконавчі відомості, проміжні виконавчі відомості, кошторис вартості будівництва;

- договору від 14.03.2024 та усі додаткові угоди до нього, укладений між СТ "БУДОВА-МОРЕ" та КП "БУДОВА".

08 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про забезпечення позову, у якій заявниця просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони СТ «БУДОВА-МОРЕ», КП «БУДОВА», ПП «ДОФІН» в будь-який спосіб розпоряджатися (користуватися, володіти, передавати, приймати), відчужувати будь-яким іншим способом будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо майнових прав об`єкту будівництва (інвестування), а саме, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 38,1 кв.м.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження у змішаній формі (паперовій та електронній). Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву. Задоволено клопотання про витребування доказів. Підготовче засідання по справі призначено на 05 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про забезпечення позову.

01 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від СТ «БУДОВА-МОРЕ» надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову, просив відмовити.

У підготовче засідання, призначене на 05 травня 2026 року з`явився представник позивача та представник СТ «БУДОВА-МОРЕ». Інші учасники справи у підготовче засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 05 травня 2026 року повторно витребувано відомості, що були витребувані ухвалою суду від 14.04.2026. Роз`яснено наслідки невиконання ухвали. Відкладено підготовче засідання.

08 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представник СТ «БУДОВА-МОРЕ» про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 08 червня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника відповідача задоволено, відкладено підготовчий розгляд справи на 06 липня 2026 року.

06 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копії: інформаційної довідки з ДРРП від 04.06.2026; договір про спільну діяльність від 10.05.2018 №1/ГП-4 та додаткові угоди від 01.11.2022 та від 22.02.2022; договір генерального підряду від 09.11.2017 №1ГП та додаткова угода від 10.05.2023 №2; договір від 14.03.2024; договір оренди землі від 06.04.2017; технічний паспорт від 16.04.2024; опис реєстраційної справи №2922140551100.

06 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому позивач підтримував заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

06 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 06 липня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача задоволено, відкладено підготовчий розгляд справи на 25 серпня 2026 року.

24 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника СТ «БУДОВА-МОРЕ» - адвоката Тимчука Олександра Олександровича надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копію витягу з ДРРП від 28.07.2026 №48779445 та копію додаткової угоди від 05.05.2025 до Договору про спільну діяльність від 10.05.2018 №1/ГП-4.

У підготовче засідання, призначене на 25 серпня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовчий розгляд справи на 14 вересня 2026 року.

14 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника СТ «БУДОВА-МОРЕ» - адвоката Тимчука Олександра Олександровича надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копію повідомлення про загальні збори.

У підготовче засідання, призначене на 14 вересня 2026 року з`явився представник позивача та представник СТ «БУДОВА-МОРЕ». Інші учасники справи у підготовче засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 14.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 19 жовтня 2026 року.

19 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника СТ «БУДОВА-МОРЕ» - адвоката Тимчука Олександра Олександровича надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи копію повідомлення про розірвання договору від 01.10.2026 та витяг з протоколу загальних зборів СТ «БУДОВА-МОРЕ» від 29.09.2026 №3/26.

19 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника СТ «БУДОВА-МОРЕ» - адвоката Тимчука Олександра Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 19 жовтня 2026 року з`явився представник позивача. Інші учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання представника СТ «БУДОВА-МОРЕ» - адвоката Тимчука Олександра Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 03 листопада 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

06 квітня 2017 року між територіальною громадою міста Одеси від імені та в інтересах якої діяла Одеська міська рада (орендодавець) та Приватним підприємством «ДОФІН» (орендар) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – Чужовською Наталією Юріївною, реєстровий номер 792, відповідно до якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення ОМР від 15.03.2017 №1831-VII надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,5953 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер – 5110137500:51:005:0083, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, господарських споруд та благоустрою прилеглої території. Згідно п.3.1. Договору, договір укладено на 49 років для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, господарських споруд та благоустрою прилеглої території.

На підставі вказаного договору, ПП «ДОФІН» набуло право користування земельною ділянкою, площею 1,5953 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер – 5110137500:51:005:0083, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.04.2017 №84472834.

09 листопада 2017 року між ПП «ДОФІН» (замовник) та КП «БУДОВА» (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду №1ГП, за яким генеральний підрядник прийняв на себе генеральний підряд на виконання робіт замовника відповідно (в обсягах) до локального кошторису (додаток №1) та протоколу договірної ціни (додаток №2), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У розділі «Визначення термінів» вказано, що об`єкт договору – це робота по будівництву житлових будинків з вбудованими приміщенням громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 .

У п.4.1. Договору сторони погодили, що строк виконання робіт обчислюється до 30 червня 2022 року.

Зі змісту п.5.1. Договору вбачається, що генпідрядник зобов`язаний виконати Роботи в обсягах та строки, визначені у цьому Договорі та додатках до нього, а також здати виконані Роботи Замовнику в стані, що дозволяє нормальну експлуатацію результату виконаних Робіт після:

- отримання від Замовника за актом приймання-передачі, підписаним Сторонами, затвердженої установленому порядку комплектної проектної документації необхідної для виконання Робіт;

- отримання від Замовника всіх необхідних дозвільних документів, передбачених діючим законодавством України, та які є необхідні для виконання Генпідрядником Робіт,

- прийняття від Замовника за актом приймання-передачі, підписаним Сторонами, придатної для виконання Робіт будівельний майданчик (земельну ділянку);

- підписання Сторонами Додатків №1 та №2 до цього Договору;

- виконання Замовником п. 6.1.4. цього Договору.

16 листопада 2017 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєструвало повідомлення про початок підготовчих робіт серії ОД №010173281747, щодо об`єкта будівництва «Нове будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 4», замовник будівництва – ПП «ДОФІН», підрядник – КП «БУДОВА», що підтверджується відомостями з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/dabi_history_public_card/view=2860394401778108184).

10 травня 2018 року між Приватним підприємством «ДОФІН» (сторона-1) та Споживчим товариством «БУДОВА-МОРЕ» (сторона-2) було укладено договір про спільну діяльність №1/ГП-4.

У п.1.1. Договору сторони узгодили, що цей договір було укладено з метою будівництва житлових будинку з вбудованими приміщенням громадського призначення та підземним паркінгом, з загальною площею квартир, нежитлових приміщень та підземного паркінгу – 61 197,22 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно п.п.1.2-.1.3 Договору, для досягнення спільної мети за цим договором сторони зобов`язалися спільно та узгоджено здійснювати необхідні фактичні і юридичні дії. Сторони зобов`язалися шляхом об`єднання внесків і зусиль спільно діяти в цілях успішного досягнення мети за договором на взаємовигідних умовах.

Відповідно до п.2.1. Договору, досягнення мети, передбаченої договором забезпечується внесками сторін в спільну діяльність.

Зі Сторони-1 (ПП «ДОФІН») внеском в спільну діяльність є право на забудову земельної ділянки за адресою. вказаною в п.1.1. Договору, дозвіл на будівництво Об`єкту, проектно-кошторисна документація на будівництво Об`єкту, технічні умови на будівництво Об`єкту, інші необхідні для будівництва Об`єкту дозвільні документи. Дозволи на будівництво Об`єкту, проектно-кошторисна документація на будівництво Об`єкту, технічні умови на будівництво Об`єкту та інші необхідні для будівництва Об`єкту дозвільні документи, передаються Стороні-1 Стороні-2 на підставі Акту приймання-передачі документів (копій документів) (пункт 2.1.1. Договору).

Зі Сторони-2 (СТ «БУДОВА-МОРЕ») внеском в спільну діяльність є, зокрема, грошові кошти в розмірі необхідному для будівництва Об`єкту, а також професійні знання, навички і вміння, ділова репутація і ділові зв`язки (п.2.3.1 Договору).

Частка участі сторони-1 (ПП «ДОФІН») відповідно до п. 2.1.5. Договору становить 2,135%.

Частка участі сторони-2 (СТ «БУДОВА-МОРЕ») відповідно до п. 2.3.4. Договору становить 97,865%.

У п.2.1.4. та п.2.3.2. Договору сторони узгодили, що розмір внесків кожної сторони встановлено у додатку №2 до Договору.

Зі змісту додатку №2 до Договору про спільну діяльність від 10.05.2018 №1/ГП-4 вбачається, що внески сторін у спільну діяльність дорівнюють:

- 13 980 000,00 гривень (розмір внеску ПП «ДОФІН»;

- 640 932 648,44 гривень (розмір внеску СТ «БУДОВА-МОРЕ».

23 серпня 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113182351444, яким надано дозвіл замовнику – ПП «ДОФІН» та підряднику – КП «БУДОВА» здійснювати будівництво із назвою «Нове будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 », місце розташування об`єкта будівництва: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/dabi_history_public_card/view=2860394460775188107).

25 травня 2018 року між СТ «БУДОВА-МОРЕ» та ОСОБА_2 було укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/189-КР, за яким відповідно до статуту Товариства та цього договору товариство прийняло пайовика в асоційовані члени товариства.

У п.1.2. Договору сторони погодили, що пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізацій статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску як частини витрат, пов`язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов`язалося забезпечити будівництво будинку, і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові закріплений за ним об`єкт.

Зі змісту п.1.3. Договору вбачається, що пайовик уповноважує товариство реалізувати статутні цілі і завдання відповідно до статуту товариства, забезпечити будівництво будинку, розпорядження внесеною пайовиком часткою відповідно до умов цього договору та статуту товариства.

Згідно додатку №1 до договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 25.05.2018 №1/189-КР, об`єкт, який товариство зобов`язалося передати пайовику після здачі будинку в експлуатацію та виконання пайовиком умов договору характеризується наступними ознаками:

- місце знаходження будинку – АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок – 1;

- поверх – 25;

- будівельний номер квартири – 189;

- загальна площа – 38,1 кв.м.;

- кількість кімнат – 1 (одна).

Обов`язками СТ «БУДОВА-МОРЕ» за вказаним договором відповідно до п.4.2. Договору є в тому числі:

- забезпечити будівництво будинку в строк до 01 кварталу 2021 року;

- закріпити об`єкт за пайовиком за умови виконання п.2.1, 2.2, 2.3 Договору;

- на вимогу пайовика надавати інформацію, що стосується строків будівництва та іншу інформацію, необхідну для виконання цього договору;

- після здачі будинку в експлуатацію письмово повідомити пайовика про готовність Товариства передати об`єкт у володіння пайовика і необхідності підписання акту-приймання передачі;

- сумлінно виконувати договір щодо пайовика.

Обов`язками пайовика відповідно до п.4.1. Договору є в тому числі:

- внесення частки в порядку, передбаченому в додатку №2 до цього договору;

- після здачі будинку в експлуатацію отримати об`єкт у володіння від товариства і підписати акт прийому-передачі об`єкта.

На підставі додаткової угоди про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві від 25.05.2018 №1/189-КР, що укладена 29 червня 2021 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та СТ «БУДОВА-МОРЕ» було замінено первісного пайовика – ОСОБА_2 на його нового пайовика – ОСОБА_1 .

29 червня 2021 року між СТ «БУДОВА-МОРЕ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до Договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 25.05.2018 №1/189-КР, за яким сторони дійшли згоди викласти п.4.2.1. Договору у наступній редакції: «Забезпечити будівництво будинку в строк до 4 кварталу 2021 року».

14 березня 2024 року між СТ «БУДОВА-МОРЕ» та КП «БУДОВА» було укладено договір про врегулювання відносин, що випливають із розірвання договору генерального підряду від 09.11.2017 №1ГП, за яким сторони погодили:

- розірвати Договір генерального підряду № 1 ГП від «09» листопада 2017 року;

- з метою припинення зобов`язань за Договором генерального підряду № 1ГП від «09» листопада 2017 року Споживче товариство «БУДОВА-МОРЕ», уповноважена особа за Договором про спільну діяльність № 1/ГП-4 ВІД 10.05.2018 року, передає КОЛЕКТИВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «БУДОВА» всі майнові права, які належать йому відповідно до пункту 3.2.1 Договору про спільну діяльність № 1/ГП-4 ВІД 10.05.2018, на об`єкт будівництва: нове будівництво жилих будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 . Сторони погодили, що ця Угода відповідно до Договору про спільну діяльність № 1/ГП-4 ВІД 10.05.2018 року містить елементи договору купівлі-продажу майнових прав.

- замовник після підписання цього Договору втрачає право вимагати передачу виконаних робіт за Договором генерального підряду № 1ГП від «09» листопада 2017 року.

22 квітня 2024 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – Кобзарем Олександром Юрійовичем було зареєстровано за КП «БУДОВА» право власності на об`єкти незавершеного будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП від 10.06.2025 №430751652.

Заявляючи позовну вимогу про визнання майнових прав, позивач зазначає про те, що він повністю сплатив пайові внески згідно умов Договору асоційованого членства у споживчому товаристві, та з введенням до експлуатації об`єкту будівництва, а тому набуває прав власності на об`єкти інвестування (будівництва). Вказує, що СТ «БУДОВА-МОРЕ» відмовляється виконати зобов`язання згідно Договору асоційованого членства у споживчому товаристві та передати Позивачеві майно, укладаючи при цьому низку угод, метою яких є позбавлення Позивача права власності на проінвестовані об`єкти.

У відзиві на позовну заяву СТ «БУДОВА-МОРЕ» зазначає про те, що позивач помилково стверджує про те, що договір асоційованого членства за своєю природою є договором про послуги з будівництва житла, оскільки, на думку відповідача такий договір є формою вступу позивача у склад членів споживчого товариства.

Проте, з такими доводами СТ «БУДОВА-МОРЕ» суд не може погодитися з огляду на наступне.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва регулюються законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».

Договір про асоційоване членство первісним пайовиком та СТ «БУДОВА-МОРЕ» №1/189-КР було укладено 25 травня 2018 року.

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» в редакції на момент укладання договору №1/189-КР, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

У ч.3 ст.4 Закону в редакції на момент укладання договору, інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

Таким чином, вказана норма хоча і є імперативною, але допускає можливість визначення іншими законами інших способів фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва.

Так, відповідно до статей 1, 2, 3, 6, 19, 22 Закону України "Про кооперацію" кооперація - це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів; кооперативна організація кооператив або кооперативне об`єднання; кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу. Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону. Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.

Отже, в розумінні застереження, передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", житлово-будівельний кооператив можна віднести до одного з альтернативних способів фінансування будівництва, врегульованих іншим законом, а саме Законом України "Про кооперацію".

Вказані висновки викладені у постанові ВС від 05 червня 2018 року у справі № 921/1204/15-г/6, де ВС досліджував спірний договір, предметом якого було здійснення будівництва об`єкта за рахунок коштів членів кооперативу з метою отримання у власність об`єктів житлового будівництва членами кооперативу і суспільством.

За таких обставин, договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/189-КР, що укладений між пайовиком та СТ «БУДОВА МОРЕ» є, зокрема, інвестиційним договором, а посилання на те, що вказаний договір є лише формою вступу позивача до членів споживчого товариства спростовуються наведеними вище положеннями законодавства.

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Отже, у ЦК України визначення майнового права немає, оскільки у статті 190 ЦК України лише зазначено, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція поняття «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а отже і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96; пункт 22 рішення від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору, - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).

У статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Як вже було зазначено, згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві №1/189-КР, пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в Товариство, з метою забезпечення будівництва будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частину витрат, пов`язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а Товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку, і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовику закріплений за ним об`єкт нерухомого майна за умови, виконання пайовиком зобов`язання за цим договором. Розмір частки, зазначений в п.2.1. Договору є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та його здачі в експлуатацію (паю), а також витрати на утримання товариства та реалізацію заданих цілей і завдань (цільовий внесок).

Тобто, основною умовою, за якої СТ «БУДОВА-МОРЕ» повинно було пайовику повинно об`єкт нерухомого майна є сплата ним пайових внесків.

Так, згідно п.2.1. Договору від 25.05.2018 №1/189-КР, пайовик в порядку і на умовах, визначених договором зобов`язався внести частку у розмірі 37 068,00 Доларів США, шо на момент укладання договору становить 967 740,00 гривень за курсом НБУ.

При цьому, умовами договору було чітко визначено, що розмір внеску є остаточний, а тому, у разі виконання умов договору (сплати визначеної частки), СТ «БУДОВА МОРЕ» після завершення будівництва повинно передати об`єкт нерухомого майна, що за ним закріплений згідно специфікації, визначеної у договорі.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за п.2.1. Договору, а саме, сплатив частку у визначеному розмірі, позивачем було надано копії квитанцій до прибуткового касового ордера.

Факт сплати пайовиком частки, визначеної п.2.1. Договору не заперечується СТ «БУДОВА-МОРЕ».

Окрім того, факт сплати грошових коштів на виконання п.2.1. Договору підтверджується витягом із протоколу загальних зборів членів СТ «БУДОВА-МОРЕ» від 29.09.2026 №3/26.

Заперечуючи проти задоволення позову, СТ «БУДОВА-МОРЕ» зазначає про те, що твердження позивача про виконання своїх зобов`язань є передчасними, оскільки, позивачем не доведено, що ним сплачено пай в повному обсязі з урахуванням приписів п.2.7. та 2.8. Договору.

У п.2.7. Договору передбачено, що при підписання акту прийому-передачі об`єкта, товариство укладає з пайовиком додаткову угоду до цього договору, в якій у складі частки зазначається розмір паю та цільового внеску. Розмір паю та цільового внеска визначаються товариством і пайовик не має права відмовити від підписання зазначеної додаткової угоди.

Згідно п.2.8. Договору, загальна площа об`єкта підлягає уточненню на підставі даних інвентаризації будинку, яка проводиться БТІ при введенні будинку в експлуатацію і зазначається в технічному паспорту будинку.

Якщо різниця загальної площі об`єкта за даними обмірів БТІ складе більше 3% від площі, зафіксованої в цьому договорі (площа буде більша або менша), то Сторони зобов`язані провести коригування розміру фактично сплаченої частки з проведенням відповідних взаєморозрахунків протягом 30-ти днів з моменту підписання сторонами акту взаєморозрахунку загальної площі об`єкта, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок сторони.

Проте, вказана норма застосовується після проведення інвентаризації будинку.

На момент розгляду справи будівництво об`єкта триває.

СТ «БУДОВА-МОРЕ» не надало суду копій документів, складених за результатами інвентаризації будинку, які б підтверджували, що розмір об`єкта, що закріплений за позивачем згідно специфікації на 3% більший від площі, зафіксованої у договорі.

У зв`язку з чим, підстави вважати, що розмір пайового внеску підлягає коригування на підставі п.2.8. Договору – відсутні.

При цьому, СТ «БУДОВА-МОРЕ» після завершення будівництва об`єкту, проведення його інвентаризації та передачі пайовику не буде позбавлена можливості вимагати коригування фактично сплаченої частки з проведенням відповідних взаєморозрахунків у разі, якщо загальна площа об`єкта більш ніж на 3% перевищуватиме площу об`єкта, визначеному договором.

У відзиві на позовну заяву СТ «БУДОВА-МОРЕ» зазначає про те, що позивач набув статус повноправного члена СТ «БУДОВА-МОРЕ», у зв`язку з чим, правовідносини, що виникли між сторонами мають корпоративний характер.

Також відповідач посилається на те, що 27.02.2026 відбулися загальні збори членів СТ «БУДОВА-МОРЕ», на яких було прийнято рішення збільшити частку паїв членів СТ «БУДОВА-МОРЕ» та продовжити строк будівництва до 4 кварталу 2027 року, а тому, позивачу необхідно додатково внести частку паю.

Проте, з такими доводами відповідача не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Пунктами 3 і 4 частини 1 статті 20 ГПК України визначено юрисдикцію господарських судів:

справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:

а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;

б) суб`єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;

в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.

Аналогічний за змістом висновок викладено в пункті 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 750/319/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин.

Згідно з частинами 1, 3 статті 167 ГК України (в редакції, чинній до 31.12.2022) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 961 ЦК України (в редакції, чинній з 01.01.2023) права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

За змістом статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Відповідно до статті 2 цього Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Зокрема інвестиційна діяльність провадиться на основі інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

15.08.2022 з метою захисту прав інвесторів будівництва нерухомого майна Верховна Рада України прийняла Закон України № 2518-ІХ (набрав чинності з 10.10.2022), яким статтю 14 Закону України "Про кооперацію" було доповнено частиною 3 такого змісту: "Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об`єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)".

Водночас підпунктами 1, 4 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2518-IX (чинного з 10.10.2022) установлено наступне:

- правочини щодо інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювалися способами інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами;

- з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами;

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання майнових прав та зобов`язання виконати умови договору за договором асоційованого членства №1/189-КР, що укладений між позивачем та СТ «БУДОВА-МОРЕ» 25 травня 2018 року.

Таким чином, спірні відносини між сторонами виникли ще до набрання чинності Законом України № 2518-ІХ, яким асоційованих членів кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, в силу прямої вказівки закону визнано повноправними членами таких кооперативів, тобто визначено їх статус однаковим із іншими членами відповідних кооперативів, а відтак виключається наявність у спірних правовідносин ознак корпоративних.

У пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 750/319/18 викладено загальний висновок про те, що, виходячи із системного тлумачення норм Закону України "Про кооперацію", ЦК та ГК України, асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які би в повному обсязі відповідали ознакам корпоративних прав, у зв`язку з чим спори між асоційованим членом і кооперативом, зокрема щодо сплати пайових внесків, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності зазначеного кооперативу, тобто не є такими, що виникають із корпоративних відносин, а тому підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним вище, спір між фізичною особою – ОСОБА_1 та СТ «БУДОВА-МОРЕ» є саме цивільним спором про майнові права на об`єкт інвестування, та ніяк не стосується діяльності кооперативу, а отже, відносини, що склалися між сторонами – не є корпоративними.

Дійсно, 27.02.2026 було проведено загальні збори СТ «БУДОВА-МОРЕ», на яких було прийнято рішення збільшити розмір паїв членів СТ «БУДОВА-МОРЕ» з урахуванням закріпленого за кожним членом СТ «БУДОВА-МОРЕ» об`єкта, а саме: для об`єктів, що є квартирами або нежитловими приміщеннями – розмір паю збільшити на суму, що еквівалентна 150 доларів США за 1 кв.м. площі об`єкта та продовжено строк будівництва будинку до 4 кварталу 2027 року. Вказана обставина підтверджується копією протоколу загальних зборів СТ «БУДОВА-МОРЕ» від 27.02.2026 №1/26.

29 вересня 2026 року на загальних зборах СТ «БУДОВА-МОРЕ» прийнято рішення виключити ОСОБА_1 із членів кооперативу та розірвати договір асоційованого членства у споживчому товаристві від 25.05.2018 №1/189-КР, повернути ОСОБА_1 фактично внесений пай у розмірі 991 979,00 гривень, що підтверджується копією витягу із протоколу загальних зборів СТ «БУДОВА-МОРЕ» від 29.09.2026 №3/26.

01 жовтня 2026 року СТ «БУДОВА-МОРЕ» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 25.05.2018 №1/189-КР.

Проте, як вже було зазначено, згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022:

1) правочини щодо інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювалися способами інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами;

2) інвестування та фінансування будівництва об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності цим Законом, з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, здійснюється відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом;

3) інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності цим Законом, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових корпоративних облігацій, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законом.

Забороняється залучення від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, коштів з метою інвестування та фінансування будівництва об`єкта нерухомого майна, щодо якого відсутнє право на виконання будівельних робіт або зупинено будівельні роботи до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить зокрема: затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу:

- здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень.

- представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;

- укладає угоди між кооперативом та іншими особами;

- діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про кооперацію» у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що дійсно, ОСОБА_1 з 10.10.2022 набув статусу повноправного члена СТ «БУДОВА-МОРЕ», проте, договір асоційованого членства був укладений до моменту набрання чинності Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX, а тому, такий договір зберігає чинність до його повного виконання, а виконання такого договору повинно здійснюватися на умовах, передбачених самим договором.

Як вже було вказано судом, згідно п.2.1. Договору від 25.05.2018 №1/189-КР, пайовик в порядку і на умовах, визначених договором зобов`язався внести частку у розмірі 37 068,00 Доларів США, шо на момент укладання договору становить 967 740,00 гривень.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за п.2.1. Договору, а саме, сплатив частку у розмірі 37 068,00 Доларів США, позивачем було надано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Факт сплати вказаної грошової суми не оспорюється СТ «БУДОВА-МОРЕ» та більше того, підтверджується наданою СТ «БУДОВА-МОРЕ» копією витягу з протоколу загальних зборів членів СТ «БУДОВА-МОРЕ» від 29.09.2026 №3/26.

Факт сплати грошової суми, визначеної п.2.1. Договору не було спростовано СТ «БУДОВА-МОРЕ» під час розгляду справи.

При цьому, збільшення розміру частки паю на підставі рішення зборів СТ «БУДОВА-МОРЕ» не впливає на правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору, оскільки, у вказаному договорі чітко визначено грошову суму, яка підлягає сплаті позивачем в якості частки паю.

Умовами договору не передбачено право СТ «БУДОВА-МОРЕ» змінювати такий розмір в односторонньому порядку або на підставі рішення загальних зборів. Доказів на підтвердження укладання додаткової угоди між позивачем та відповідачем щодо зміни розміру паю надано не було.

Навпаки, у п.1.2. Договору зазначено, що розмір частки, зазначений у п.2.1. Договору є остаточним і включає в себе витрати Товариства на забезпечення будівництва та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію (пай), а також витрати на утримання та реалізацію заданих цілей і завдань.

У статуті СТ «БУДОВА-МОРЕ» не передбачено право змінювати в односторонньому порядку розмір пайових внесків, що уже встановлений договором. Навпаки, у п.5.8. Статуту передбачено, що в договорі асоційованого членства повинно бути вказано, зокрема, розмір, строк та форма пайового внеску та цільового внеску, який повинен сплатити асоційований член споживчого товариства.

Вказане також узгоджується із п.9.5. Договору від 25.05.2018 №1/189-КР, де вказано, шо договір може бути змінений та доповнений за згодою сторін. Зміни і доповнення повинні бути оформлені в письмовій формі і затверджені додатковими угодами, які будуть вважатися невід`ємними частинами договору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що прийняття загальними зборами членів СТ «БУДОВА-МОРЕ» рішення про збільшення розміру пайових внесків жодним чином не впливає на правовідносини, що виникли між позивачем та СТ «БУДОВА-МОРЕ» на підставі договору асоційованого членства, оскільки, розмір пайового внеску був погоджений саме договором, а тому, збільшення розміру такого пайового внеску допускається виключно в порядку та на умовах, передбачених договором, тобто, шляхом укладання додаткової угоди.

Одним із обов`язків СТ «БУДОВА-МОРЕ» згідно п.4.2.1 Договору є забезпечення будівництва об`єкта в строк до 1 квартал 2021 року, який було продовжено на підставі додаткової угоди від 29.06.2021.

Укладеним між позивачем та відповідачем договором не передбачено права СТ «БУДОВА-МОРЕ» змінювати строк будівництва в будь-який інший спосіб.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 уклав з СТ «БУДОВА-МОРЕ» додаткову угоду, якою погодила продовження строку будівництва надано не було.

У статуті СТ «БУДОВА-МОРЕ» не передбачено право змінювати в односторонньому порядку строки будівництва, що уже встановлені договором. Більше того, у п.5.8. Статуту передбачено, що в договорі асоційованого членства повинно бути вказано, зокрема істотні умови договору, що регулюють взаємні права та обов`язки сторін (строки будівництва, умови прийому-передачі споруджених приміщень, відповідальність сторін, підстави розірвання договору тощо).

Отже, незважаючи на проведення загальних зборів, збільшення розміру пайових внесків, збільшення строку будівництва тощо, СТ «БУДОВА-МОРЕ» мало виконати взяті на себе зобов`язання по договору асоційованого членства, однак порушило взяті на себе зобов`язання, зокрема, не завершило будівництво в межах строку, визначеного договором та не передало ОСОБА_1 , який сплатив розмір частки (паю) закріплений за ним згідно специфікації об`єкт нерухомого майна.

01 жовтня 2026 року СТ «БУДОВА-МОРЕ» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 25.05.2018 №1/189-КР.

Договір було розірвано в односторонньому порядку з ініціативи товариства у зв`язку із порушенням п.4.1.8. Договору.

У п.4.1.8. Договору визначено, що пайовик зобов`язаний не виконувати дій, які можуть перешкоджати реалізації статутних цілей і завдань товариства, і можуть пошкодити і завдати шкоду іншим пайовикам (асоційованим членам) або/та товариству, або/та його діловій репутації.

Відповідно до статуту СТ «БУДОВА-МОРЕ», цілями діяльності Споживчого товариства є:

- задоволення потреб членів (асоційованих членів) Споживчого товариства і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а також придбання та реконструкції житла та інших об`єктів, вбудованих в житло;

- передача членам Споживчого товариства створених об`єктів (квартир, нежитлових приміщень, парковочних місць та ін.) відповідно до внесених ними паю;

- створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності споживчого товариства з метою зростання матеріального добробуту його членів та задоволення потреб у житлі;

- забезпечення належної експлуатації житлових будинків, споруджених Споживчим товариством.

У повідомленні про розірвання договору вказано, що порушення п.4.1.8. Договору відбулося у зв`язку із невиконанням рішення загальних зборів про збільшення розміру пайових внесків. Відмова члена кооперативу виконувати рішення загальних зборів членів Товариства від 27.02.2026 року, а саме: сплачувати пай є серйозною загрозою, оскільки це порушує базовий принцип фінансової стабільності Товариства. Ненадходження коштів створює прямі ризики для діяльності всього кооперативу.

Проте, ОСОБА_1 у встановленому договором порядку виконав його умови, зокрема, сплатив визначений у ньому розмір пайових внесків. Питання щодо невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 рішення загальних зборів членів СТ «БУДОВА-МОРЕ» не стосується предмету спору, не може бути підставою для розірвання договору асоційованого членства і повинно вирішуватися в межах розгляду спору, що стосується корпоративних відносин сторін (наприклад, оскарження рішення про виключення з членів кооперативу).

Навпаки, СТ «БУДОВА-МОРЕ» в супереч статуту та умовам договору не забезпечило виконання цілей товариства, зокрема, будівництва багатоквартирного будинку та передачі його ОСОБА_1 в якості сплаченого ним паю.

У зв`язку з чим, підстави вважати такий договір розірваним в односторонньому порядку відсутні.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також визначено необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, ЦК України визначення майнового права не містить, оскільки у статті 190 ЦК України є вказівка лише на те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. Разом з тим не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин (див. постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 751/110/24 (провадження № 61-8664св24)).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на яких надано Верховною Радою, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України».

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Case of Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland)).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в рішенні від 24 червня 2003 року в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Case of Stretch v. The United Kingdom»).

В іншій справі - справі «Н.К.М. проти Угорщини» («Case of NKM v. Hungary»), у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту, як власне майно і майнові права.

Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

З огляду на вказане громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Вказане узгоджується із постановою КЦС ВС від 21.05.2026 у справі № 554/12929/24. У вказаній постанові також зазначено, що встановивши, що позивач у повному обсязі та у встановлений сторонами строк сплатив обумовлений договором резервування гарантійний внесок, що відповідає вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, що підтверджується долученою до справи копією платіжного доручення, прийнявши до уваги відсутність доказів введення об`єкту будівництва в експлуатацію станом на час розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є саме визнання за позивачем майнових прав на об`єкт інвестування.

У справі що розглядається, ОСОБА_1 у встановленому договором порядку сплатив розмір пайового внеску та мав правомірні очікування того, що СТ «БУДОВА-МОРЕ» у встановлений договором строк (4 квартал 2021 року) завершить будівництво об`єкта нерухомого майна та в подальшому такий об`єкт нерухомого майна буде прийнято в експлуатацію та передано ОСОБА_1 , тому, саме вимога про визнання за позивачем майнових прав на об`єкт інвестування буде ефективним способом захисту його прав.

При цьому, заявлення будь-яких інших вимог (в даному конкретному випадку вимога про зобов`язання СТ «БУДОВА-МОРЕ» належним чином виконати зобов`язання за договором асоційованого членства) не є ефективним способом захисту та не призведе до поновлення прав ОСОБА_1 , оскільки, рішення суду про визнання майнових прав закріплюватиме за останнім речове право на об`єкт будівництва, що визначений у специфікації до договору та після завершення будівництва і введення об`єкта в експлуатацію виступатиме однією із підстав для отримання права власності на нерухоме майно.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_3 виконав умови договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 25.05.2018 №1/189-КР, а тому, мав правомірне очікування того, що закріплений за ним об`єкт будівництва буде побудований та переданий йому в межах строку та в порядку, передбаченому договору, а СТ «БУДОВА-МОРЕ» свої зобов`язання не виконало, не забезпечило будівництво та передачу об`єкта, що згідно специфікації закріплений за ОСОБА_1 в строки та порядку, передбаченому договором, беручи до уваги те, що належним способом захисту буде саме вимога про визнання майнових прав, а заявлення будь-яких інших вимог не призведе до ефективного способу захисту прав позивача, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення договору та визнання за ОСОБА_1 майнових прав на об`єкт інвестування згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 25.05.2018 №1/189-КР.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА-МОРЕ», Колективного підприємства «БУДОВА» та Приватного підприємства «ДОФІН» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати за позивачем – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на підставі Договору асоційованого членства у споживчому товаристві від 25 травня 2018 року №1/189-КР (зі змінами, внесеними додатковою угодою про зміну сторони у договорі від 29.06.2021 та додатковою угодою №2 до Договору від 29.06.2021) майнові права на об`єкт інвестування, а саме, на двокімнатну квартиру, загальною площею 38,1 кв.м. із будівельним номером - 189 (сто вісімдесят дев`ять), розташовану на 25 (двадцять п`ятому) поверсі у житловому будинку №1 об`єкта будівництва «Нове будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 », що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 03 листопада 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua