Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №522/12807/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12807/26

Провадження по справі № 3/522/4413/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Урум Т.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , адвоката Нестеренко Г.О., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

20.06.2026 о 23 год. 01 хв., громадянин ОСОБА_1 керував електросамокатом Jet н.з. 200-869 в м. Одесі по вул. Артура Савельєва, 16 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest, результат якого показав 0,33 % проміле, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

За даним фактом відносно водія ОСОБА_1 поліцейським полку УПП в Одеській області ДПП складено протокол про адміністративне правопорушення, за яке передбачене адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, просив провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні адвокат Нестеренко Г.О., діюча в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 просила провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Свої доводи мотивувала тим, що згідно інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, поліцейські можуть використовувати лише ті технічні засоби, які мають сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд, проведений із порушенням цих вимог, вважається недійсним.

Відповідно до фабули протоколу та долученого до нього технічного чека, огляд на стан сп?яніння 20.06.2026 р. проводився газоналізатором «Драгер 7510», тест 1239.

На виконання клопотання Департаментом патрульної поліції було надано копію Свідоцтва про повірку N? П 51 QM 1405 103 26 та Декларацію про відповідність N? СДІ-0710- 3вт.

Надане Департаментом патрульної поліції Свідоцтво про повірку технічного засобу N? ARMF-0280 датоване 02.10.2026 року. Натомість подія та складання протоколу відбулися значно раніше, а саме 20.06.2026 року. На момент проведення огляду ОСОБА_1 цього свідоцтва фізично не існувало. Використання приладів без чинної на момент огляду повірки прямо заборонено ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Інструкцією МBС/M03 N? 1452/735.

Поліція надала суду документ про повірку, яку прилад пройшов через 3,5 місяці після зупинки ОСОБА_1 .

Оскільки поліція не надала свідоцтва, яке діяло саме в червні 2026 року (наприклад, виданого у 2025 році), прилад вважається неповіреним на момент фіксації.

Крім того, замір проводився в умовах високої температури повітря (+30 °C).

Відповідно до офіційного керівництва з експлуатації Drager Alcotest 7510, діапазон робочих температур для проведення вимірювань становить від -5 °С до +40 °С. Проте для

отримання гарантовано точного результату за високих температур (вище +25 °С... +30 °C)

вкрай важливою є правильна калібровка та температурна компенсація приладу. За температури +30 °С і вище фізико-хімічні властивості сенсора змінюються. Якщо прилад не мав чинної на той момент (червень) повірки та калібровки, його похибка суттево зростає. Враховуючи, що результат (0,33 проміле) перебуває дуже близько до допустимої норми (0,20 проміле), будь-яка температурна похибка вчасно не повіреного приладу робить цей результат сумнівним. Усі сумніви в суді трактуються на користь водія (ст. 62 Конституції України). Прилад, який не пройшов своєчасну повірку на червень 2026 року, в умовах тридцятиградусної спеки міг видати суттєву похибку, яка викривила результат у межах сотих долей проміле (0,33 при нормі 0,20).

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали адміністративної справи, заслухавши надані у судовому засіданні пояснення учасників провадження, переглянувши відеозапис, напрацьований ІПП в Одеській області, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.

Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Згідно з установленою практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електросамокатом, який має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким в стані алкогольного сп`яніння настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за даною статтею настає, в тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до даних акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме газоаналізатору «Drager Alcotest № 7510», та результатів тестування за допомогою приладу «Drager Alcotest 0280» від 20.06.2026 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, виявлено 0,88‰ проміле алкоголю.

Вказані обставини справи також підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, згідно з якими ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, згідно результатами тестування за допомогою приладу «Drager Alcotest 0280», актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення та долученим відеозаписом.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису, напрацьованого ІПП в Одеській області вбачається, що ІПП в Одеській області зупинили ОСОБА_1 , який керував електросамокатом Jet. Під час спілкування працівники поліції повідомили, що в ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Драгер, на що ОСОБА_1 погодився, результатами якого було зафіксовано 0,33 проміле алкоголю. Із результатами вказаного огляду ОСОБА_1 погодився. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відмовився.

Також суд звертає увагу на те, що під час спілкування з ІПП в Одеській області ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв.

За таких обставин суд бере до уваги послідовність подій, зафіксованих на відеозаписі, та оцінює їх у сукупності з іншими матеріалами справи.

Щодо посилань адвоката на те, що проведення огляду здійснювалося за температури повітря близько +30 °С, суд зазначає, що такі доводи мають переважно характер припущень, оскільки стороною захисту не надано жодного належного та допустимого доказу того, що фактична температура навколишнього середовища на момент проведення вимірювання виходила за межі допустимих умов експлуатації приладу Drаger Alcotest 7510.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться у встановленому законом порядку із застосуванням спеціальних технічних засобів, а результати такого огляду оформлюються відповідними документами. Дотримання зазначеної процедури є необхідною умовою використання результатів огляду як доказу у справі.

Отже, доводи сторони захисту щодо температурних умов проведення огляду та можливого впливу температури на точність вимірювання не знаходять самостійного підтвердження належними доказами.

Доводи адвоката що прилад Драгер в умовах тридцятиградусної спеки міг дати суттєву похибку суд до уваги не бере, оскільки особа, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 погодився з результатами приладу «Драгер» та не скористався своїм правом проїхати до медичного закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_1 в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 698579 від 20.06.2026 вбачається, що 20.06.2026 о 23 год. 01 хв., громадянин ОСОБА_1 керував електросамокатом Jet н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Артура Савельєва, 16 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest, результат якого показав 0,33 % проміле, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

З викладеного слідує, що ОСОБА_1 порушив вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР, який передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.

Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до уваги особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою її виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, 130, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, ЗУ «Про судовий збір», суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2026 року, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень на користь держави.

У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ