Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №521/10013/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/10013/26

Пр. №2/521/7254/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Вороні А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Виконавчий комітет Одеської міської ради, про невідкладне відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

У червні 2026 року Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (далі- Орган опіки та піаклування ХРА ОМР), який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Виконавчиий коммітет Одеської міської ради, посилаючись на те, що відповідачка у справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка разом з сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначив, що зі слів відповідачки ОСОБА_2 відомості про батька неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були внесені до актового записув про народження дитини відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Вказував, що 07 червня 2026 року до Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшло повідомлення у телефонному режимі від інспектора сектору ювенальної превенції відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, в якому зазначалось, що 07 червня 2026 року на лінію 102 надійшла інформація щодо неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який разом з іншим хлопцем викрадали мідь з військової техніки.

Також зі слів інспектора сектору ювенальної превенції відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області з`ясовано, що під час виїзду за адресою проживання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 , мати не впускала дитину додому.

09 червня 2026 року спеціалістами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Хаджибейському районі спільно з інспектором сектору ювенальної превенції відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області було здійснено вихід за вищезазначеною адресою з метою перевірки умов проживання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з`ясування всіх обставин.

Під час виходу було встановлено, що за вищезазначеною адресою знаходиться неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлово-побутові умови проживання –незадовільні, оскільки будинок перпебуває в аварійному стані, захаращений сміттям, у ньому відсутні двері, штибки у вікнах, зламані меблі, наявні щури, таргани, клопи, відсутні продукти харчування, засоби гігієни. Помешкання не придатне для проживання.

25 травня 2026 року відповідно до п. п. 5, 9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №585, було проведено оцінку рівня безпеки неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини було встановлено, що перебування неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негативно впливає на його життя, стан здоров`я, розвиток дитини та призводить до неналежного рівня задоволення його індивідуальних потреб відповідно до віку.

Неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зовнішні ознаки недогляду: низький рівень гігієни у зв`язку з недоглядом та занедбаністю, поруч з дитиною відчувається неприємний запах, одяг дитини не відповідає віку та сезону, дитина одягнута в брудний одяг.

Дитина не забезпечена належним харчуванням та необхідною медичною допомогою. Зроблено висновок щодо рівня безпеки дитини – «дуже небезпечно».

В результаті підтвердженого факту безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини, неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було доставлено до КНП «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради з метою обстеження стану здоров`я дитини.

11 червня 2026 року Хаджибейською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження №331/01-06 від 11 червня 2026 року «Про невідкладене відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та тимчасове влаштування дитини до дитячого державного дитячого закладу на повне державне забезпечення», та відповідно до вимог ст. 170 СК України протягом доби було направлено супроводжувальний лист до Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси.

Посилаючись на порушення прав дитини, позивач просив суд відібрати неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських справ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме з 17 червня 2026 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з перерахуванням коштів на особистий рахунок дитини.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 26).

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року залучено до участі у справі прокурора Хаджибейської окружної прокуратури міста та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Виконавчий комітет Одеської міської ради (а.с.51).

Ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 66).

Представник органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, який діє на підставі довіреності від 05 лютого 2026 року, в судове засідання не з`явився, надав через канцелярію суду заяву про підтримання позовних вимог, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутністю, не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с. 22, 70-71).

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 47,48).

Представник Служби у справах дітей Одеської міської ради, діюча за довіреністю від 11 лютого 2026 року, в судове засідання не з`явився, надала заяву про підтримання позовних вимог, згідно якої просила суд їх задовольнити, розглянути справу за її відсутністю (а.с. 63, 68-69).

Представник Виконавчого комітету Одеської міської ради, діюча за довіреністю від 22 вересня 2026 року в судове засідання не з`явився, надала заяву про підтримання позовних вимог, згідно якої просила суд їх задовольнити, розглянути справу за її відсутністю (а.с. 59)

У зв`язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 170 Сімейного кодексу України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про відібрання дитини від матері без позбавлення їх батьківських прав. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Судом встановлено, що відповідачка у справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8).

Відомості про батька неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до актового запису про народження дитини відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

З матеріалів справи вбачається, що мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №Х1-161044 –ю/о від 19 червня 2026 року (а.с. 24).

Встановлено, 07 червня 2026 року до Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшло повідомлення у телефонному режимі від інспектора сектору ювенальної превенції відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, в якому зазначалось, що 07 червня 2026 року на лінію 102 надійшла інформація щодо неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який разом з іншим хлопцем викрадали мідь з військової техніки (а.с.12).

Крім того, зі слів інспектора сектору ювенальної превенції відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області було з`ясовано, що під час виїзду за адресою проживання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 , мати не впускала дитину додому.

Встановлено, що 09 червня 2026 року спеціалістами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Хаджибейському районі спільно з інспектором сектору ювенальної превенції відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області було здійснено вихід за вищезазначеною адресою з метою перевірки умов проживання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з`ясування всіх обставин.

Під час виходу було встановлено, що за вищезазначеною адресою знаходиться неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлово-побутові умови проживання –незадовільні, оскільки будинок перпебуває в аварійному стані, захаращений сміттям, відсутні двері, штибки у вікнах, зламані меблі, наявні щури, таргани, клопи, відсутні продукти харчування, засоби гігієни. Помешкання не придатне для проживання, про що був складений акт обстеження умов проживання від 09 червня 2026 року (а.с.13).

25 травня 2026 року відповідно до п. п. 5, 9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №585, було проведено оцінку рівня безпеки неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та складений акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 09 червня 2026 року.

З змісту акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 25 травня 2026 року було вбачається, що перебування неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негативно впливає на його життя, стан здоров`я, розвиток дитини та призводить до неналежного рівня задоволення його індивідуальних потреб відповідно до віку. Неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зовнішні ознаки недогляду: низький рівень гігієни у зв`язку з недоглядом та занедбаністю, поруч з дитиною відчувається неприємний запах, одяг дитини не відповідає віку та сезону, дитина одягнута в брудний одяг. Дитина не забезпечена належним харчуванням та необхідною медичною допомогою. Зроблено висновок щодо рівня безпеки дитини – «дуже небезпечно» (а.с.14-18).

В результаті підтвердженого факту безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини, неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був доставлений до КНП «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради для проведення та документування результатів медичного обстеження дитини та з метою надання необхідної медичної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2026 року до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради надійшло клопотання служби у справах дітей Одеської міської ради про розгляд питання щодо невідкладного відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6-7).

Встановлено, що на підставі розпорядження Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради №331/01-06 від 11 червня 2026 року «Про невідкладене відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та тимчасове влаштування дитини до дитячого державного дитячого закладу на повне державне забезпечення», службою у справах дітей Одеської міської ради були здійснені заходи щодо негайного відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітня дитина була тимчасово влаштована до державного закладу на повне державне забезпечення (а.с. 20-21).

Протягом доби було направлено супроводжувальний лист до Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси відповідно до вимог ст. 170 СК України.

В процесі судового розгляду було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться в КНП «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Згідно ч. 4 зазначеної статті, при задоволенні позову про відібрання від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Як встановлено судом, відповідачкам не піклується про здоров`я, моральний, фізичний, духовний розвиток своєї дитини, не цікавится її навчанням та підготовкою до самостійного життя, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, ніякої участі в її утриманні та вихованні не приймає, як цього вимагає ст. 150 СК України, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов`язками.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09).

Суд вважає, що позивач довів той факт, що сім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неблагополучна та у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі поки мати не виправиться .

За таких обставин, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Отже, позивач обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом, оскільки позовні вимоги відповідають інтересам неповнолітньої дитини.

Суд звертає увагу відповідачки на те, що відповідно до вимог ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини,

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини, то суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При задоволенні позову щодо відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів.

У відповідності до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статі 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до статті 181 СК України.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частити 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно роз`яснень, які містяться в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме з 17 червня 2026 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з перерахуванням коштів на особистий рахунок дитини.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 1331,40 грн., який позивачем при зверненні до суду сплачено не було, оскільки він звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь держави у розмірі 1331,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19, 151, 152, 170, 171 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12,13, 81, 259, 264, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Виконавчий комітет Одеської міської ради, про невідкладне відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Відібрати неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських справ.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 27 жовтня1995 році, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме з 17 червня 2026 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з перерахуванням коштів на особистий рахунок дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 27 жовтня1995 році, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда