Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №521/9350/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/9350/26

Номер провадження 3/521/3113/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року місто Одеса

Cуддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Плавич І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП було складено протокол, серії ЕПР1 № 674211 від 24.05.2026 року, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно до складеного протоколу, 24.05.2026 року о 11:10:00 в м. Одесі, дорога Овідіопольська, 3 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки SENS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме не природня блідість обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в визначеним законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР. Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів.

На підтвердження вини водія, матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення, серії серії ЕПР1 № 674211 від 24.05.2026 року, три відео-файли від 24.05.2026 року.

В судове засідання з`явилась представник ОСОБА_1 адвокат Шкода В.М.

Представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Як на підставу закриття провадження у справі, адвокат Шкода В.М. посилається на відео-файли, які знаходяться в матеріалах справи, що містять доказ відсутності скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Під час розгляду справи, судом було вивчено наданий до суду DVD-носій.

Проте, з наведених відеозаписів не вбачається підтвердження факту перебування 24.05.2026 року о 11:10:00 в м. Одесі, дорога Овідіопольська, 3 водія ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки SENS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

Згідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Проте, доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відеозаписи з відеореєстратора патрульного автомобіля чи нагрудної боді-камери співробітників поліції, не містять.

Натомість із вивчених судом відеозаписів вбачається перебування припаркованого транспортного засобу водія схожого на ОСОБА_2 . Ознаків наркотичного сп`яніння за описом працівників поліції, не вбачаєтся.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У відповідності до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно п. 4 Розділу Х Наказу МВС України, від 07.11.2015 № 1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, як вбачається з наведеного, доказів того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, відеозаписи з відеореєстратора патрульного автомобіля чи нагрудної боді-камери співробітників поліції, не містять.

Згідно п. 1 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395, від 07.11.2015 року (із змінами, внесеними згідно із Наказом Міністерства внутрішніх справ № 808, від 05.11.2021р.), водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вона повинна керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вона повинна керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в процесі спілкування співробітники поліції фактично схилили невідому особу чоловічої статі до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно до п. 2.5.Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, дії ОСОБА_1 в даному випадку не можуть свідчити про його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Так, зі змісту пункту 2.5. Правил дорожнього руху України вбачається, що водій повинен навимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.

Після діалогу зі співробітником поліції, особа чоловічої статі, як згодом було встановлено, ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння.

Проте, як вбачається з наведеного вище, така відмова не була вільним ОСОБА_1 , оскільки, зі змісту досліджуваних відеозаписів, вбачається, що співробітники фактично схилили останнього до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Також, ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Отже, достатні докази для притягнення водія до відповідальності в матеріалах справи відсутні.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.

При вирішенні справи суд враховує, що принципами адміністративної відповідальності є загальні засади юридичної відповідальності, закріплені Конституцією України, принципи адміністративної відповідальності, закріплені в КУпАП та інших нормативно-правових актах, а так само принципи, визначені міжнародними договорами, зокрема і ті, які стосуються кримінального провадження, зокрема, принцип справедливості; гуманізму; верховенства права, правової визначеності підстав, наслідків, відповідальності; законності; права на справедливий суд; невідворотності відповідальності; рівності усіх перед законом та судом; однакового підходу до осіб, які вчинили однакове правопорушення; індивідуального характеру юридичної відповідальності; презумпції невинуватості, неможливості притягнення до юридичної відповідальності двічі за одне і те саме правопорушення; недопустимості притягнення до юридичної відповідальності за діяння, яке на час вчинення не визнавалося законом як правопорушення.

За практикою ЄСПЛ при розгляді справ даної категорії суд здійснює оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

В рішеннях «Надточій проти України», «Гурепка проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Лавенте проти Латвії» ЄСПЛ дійшов висновку, що санкція ст. 130 КУпАП є достатньо суворою, право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення.

Рівень доказування не має залишати жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини правопорушника (принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву»), що є результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

В порядку статті 31 закону поліція може застосовувати і такий превентивний захід як зупинення транспортного засобу.

Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

В порушення зазначений вище вимог, поліцейські зупинили транспортний засіб водія ОСОБА_1 за відсутністю будь-якої переліченої вище підстави. Натомість останні зупинили водія з метою передати його працівникам тцк та сп, що підтверджує відповідний відео-запис, наявний в матеріалах справи.

Ознаки сп`яніння визначаються «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України № 1376 від 6.11.2015.

Ознаки сп`яніння виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки та визначаються ними в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів, тощо.

Ознаки сп`яніння, виявлені поліцією є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Але, представниками поліції зроблено таких висновок вже після приїзду працівників тцк та сп, коли водій відмовився перебувати біля твоєї автівки, та сів у салон й зачинився.

Так, встановити причину зупинки транспортного засобу, яка передбачена зазначеними вище вимогами із наявних відео-записів в матеріалах справи не представляється можливим.

Візуальний огляд водія патрульною поліцією фактично не проведений.

А тому, достатні підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП відсутні, а принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву» стороною обвинувачення не дотриманий.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Встановлене узгоджується із статтею 62 Конституції України.

Враховуючи викладене, провадження в справі в порядку п.3 ч.1 ст.284 КУпАП за наявністю обставини, передбаченої п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підлягають закриттю.

Крім того, з наведених відеозаписів не вбачається підтвердження факту перебування у день складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 саме у стані сп`яніння. Водій поводився адекватно, реагуючи на всі прохання поліцейських, в тому числі надати можливість оглянути його автівку.

Та поки один співробітник поліції оглядав автівку ОСОБА_1 , інший викликав працівників тцк та сп, що останніми й підтверджується на відео-записі, наявний в матеріалах справи.

Тобто, поки один поліцейський відволікав водія ОСОБА_1 під час огляду його транспортного засобу, інший зі свого особистого смартфону викликав працівників тцк та сп з метою мобілізації, тощо.

При цьому, підчас спілкування з водієм до приїзду працівників тцк та сп, поліціянти не повідомляли про наявне сп`яніння водія.

З наявних відеозаписів вбачається, що поліціянти та працівники тцк та сп перебували на в одній дислокації, після чого, поліціянти вирушили за автівкою водія ОСОБА_1 саме з метою передачі його працівникам тцк, та як наслідок водій зупинився на вимогу останніх.

Коли представники поліції зрозуміли, що мобілізація водія ОСОБА_1 неможлива за станом здоров`я, останні вирішили скласти протокол за ст. ч.1 ст. 130 КУпАП, що не узгоджується на з однією правовою нормою.

Таким чином, відсутність підстав та порушення процедури зупинення водія представниками поліції унеможливлює притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у зазначеній справі підлягає закриттю.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною - 17.07.1997, дата набрання чинності для України - 11.09.1997) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За змістом ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, охорона прав і свобод громадян.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Системний аналіз ст. 247 КУпАП дозволяє зробити висновок, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права, проаналізувавши надані до суду докази в їх сукупності та, надавши їм оцінку, не вбачається належних доказів вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 1, 7, 221, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: І.В. Плавич