Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №521/10252/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа 521/10252/26

Провадження 2/521/7372/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі

судді Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Баханастюк К.Д.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області

предмет позову : звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалась на те, що є співвласником 1/8 квартири АДРЕСА_1 .

За рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 19.01.2026, справа №521/18305/25 позивачу визначений додатковий строк на прийняття спадщини на іншу частину спірної квартири після смерті брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Нотаріальна дія не вчинена через наявність арешту на спірної квартири згідно постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 22.06.2009, справа №3-3972/09.

Так, за життя брат був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, в межах виконавчого провадження накладений арешт, реєстровий номер обтяження 9230679, номер запису про обтяження 40905450, 10.11.2009.

За відомостями Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження знищено, в скасуванні арешту відмовлено.

Позивач стверджувала, що притягнення до адміністративної відповідальності є особистою відповідальністю правопорушника, що не може обмежувати її право на спадщину.

Враховуючи викладене позивач просила суд звільнити нерухомого майна, власником якого за життя був ОСОБА_2 з під арешту.

Іншого способу захисту права на спадкування позивач не має.

Позивач в процесі розгляду справи заяви про залишення позову без розгляду, відмову від позову не подавала.

Відповідач Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області позов не визнало, скористалось процесуальним правом надання відзиву.

Так, не оспорюючи по суті обставин справи, відповідач вважав, що формально не є належним відповідачем у справі, оскільки самостійні вимоги до нього відсутні.

Дослідивши матеріали справи, наявні докази, суд вважає, позов підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником 1/8 квартири АДРЕСА_1 .

Право власності підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав, номер довідки 476612397.

Рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 19.01.2026, справа №521/18305/25 позивачу визначений додатковий строк на прийняття спадщини на іншу частину спірної квартири після смерті брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набрало законної сили.

Нотаріальна дія не вчинена через наявність арешту на нерухомого майна спадкодавця згідно постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 22.06.2009, справа №3-3972/09 (лист №1024/02-14 від 18.03.2026)

Так, за життя ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, в межах виконавчого провадження накладений арешт, реєстровий номер обтяження 9230679, номер запису про обтяження 40905450, 10.11.2009.

За відомостями Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження завершено, матеріали знищені, арешт не знятий.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , інформацією з Державного реєстру речових прав, номер довідки 476612397, листом виконавчої служби №88703 від 29.04.2026, постановою Малиновського районного суду м.Одеси, справа 3-3872/2009 від 22.06.2009.

За відомостями АСВП на час вирішення спору спірне провадження відсутнє.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Постановою № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 317 ЦК України передбачає, що власнику належить праве володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який не є стороною виконавчого провадження, у якому накладено арешт на майно, має право звернутися до суду з позовом про зняття арешту з цього майна незалежно від стадії оформлення документів про право на спадщину (постанова Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі № 756/12092/24 (провадження № 61-6543св25).

При вирішенні спору суд враховує також, що притягнення до адміністративної відповідальності є особистою відповідальністю правопорушника.

Це один із фундаментальних принципів права, який означає, що за вчинене адміністративне правопорушення (проступок) відповідає саме та особа, яка його вчинила.

У разі смерті боржника (порушника) у виконавчому провадженні, яке відкрито на підставі постанови про адміністративне правопорушення (за КУпАП), виконавче провадження підлягає закінченню.

Зазначене узгоджується із п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», за яким виконавче провадження підлягає закінченню у разі «смерті боржника... якщо виконання їхніх обов`язків не допускає правонаступництва».

Оскільки обов`язок сплатити адміністративний штраф пов`язаний виключно з особою порушника, таке правонаступництво є неможливим.

Одночасно із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження державний або приватний виконавець зобов`язаний зняти всі арешти, накладені на майно та рахунки померлого порушника (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Фактичні обставини справи відповідачем не оспорювались.

Суд погоджується із доводами позивача, що відповідач по справі в особі Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області є належним, оскільки :

За сталою судовою практикою Верховного Суду України Державна виконавча служба (або приватний виконавець) НЕ є належним відповідачем у позовних справах про звільнення майна з-під арешту.

Державна казначейська служба України отримує та зараховує штрафи, призначені судовими рішеннями, виступаючи як банківська інституція держави, яка акумулює кошти на рахунках державного або місцевих бюджетів, тобто веде рахунки, на які порушники зобов`язані перераховувати кошти.

Якщо суд виніс постанову про накладення адміністративного штрафу або процесуального примусу, кошти перераховуються на бюджетні рахунки, відкриті в Казначействі України.

Кошти від штрафу за ст. 130 КУпАП надходять до державного бюджету України (за кодом класифікації доходів бюджету для адміністративних штрафів), отримувач : Головне управління державної казначейської служби України в певній області України.

Так, в даному випадку Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області може бути залучено до участі у справі як відповідач «з метою забезпечення завдань цивільного судочинства» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019, справа № 242/4741/16-ц), п. 2 ППВСУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5.

Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області є окремою юридичною особою.

Враховуючи викладене, позов є доведеним, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права позивача, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам, реально відновлює суб`єктивне право, яке порушене, відповідає цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звільнити з під арешту нерухомого майна ОСОБА_2 , номер запису про обтяження 40905450, державний реєстратор Дудінова І.Д.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 04.11.2026