Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №506/771/26 — Окнянський районний суд Одеської області

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/771/26

Провадження № 2/506/527/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бурдинюк О.С.

секретаря Тинкован Г.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у селище Окни Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заміну способу стягнення аліментів,-

Встановив:

24.08.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 30 березня 2018 року, на 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дати подання позовної заяви. Позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що від шлюбу з відповідачем вони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з нею. На підставі рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 30.03.2018 року, по справі № 506/92/18, з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 1492 грн., щомісяця, починаючи з 22.02.2018 року, до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення з позовом відповідач не отримував регулярного офіційного доходу, тому було вирішено стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, які відповідач сплачував добровільно, без її звернення у виконавчу службу, однак останні кілька місяців кошти від нього не надходили. Наразі відповідач офіційно влаштувався на роботу, а саме: на військову службу в ДПС України, зокрема у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , та офіційно отримує заробітну плату, однак, розміру аліментів, які сплачував відповідач, повністю забезпечити і задовольнити потреби дочки, одягом, продуктами харчування, засобами гігієни тощо самостійно позивачці складно, у разі потреби додаткових витрат на лікування, розвиток та розваги для дитини відповідач додатково фінансово не допомагає та не цікавиться про таку можливість та необхідність. У зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

29.09.2026 року отримано відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою від 29.09.2026 року відкрито провадження по даній справі та витребовано додаткові докази.

14.10.2026 року надійшла витребувана інформація.

Позивач, повідомлена належним чином, до суду не з`явилася, згідно позовної заяви, позовні вимоги підтримала та просила розглядати справу у її відсутність /а.с. 2, 27/.

Відповідач, повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, при цьому позивач надала заяву про розгляд справу у її відсутність, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 139 від 11.07.2013 року), батьком дитини є ОСОБА_2 /а.с.6/.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 30.03.2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1492 грн., щомісяця, починаючи з 22.02.2018 р., до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено /а.с.8-9/.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.05.2022 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб 24.05.2022 року, та ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » /а.с.5/.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 17.08.2026 року, за результатами обстеження встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 проживає сім`я з чотирьох осіб, у тому числі двоє неповнолітніх дітей. Старша дитина, ОСОБА_7 2013 р. н., є дитиною від попереднього шлюбу матері та перебуває на її утриманні. Родина не має додаткових джерел для існування, крім офіційних доходів, та самостійно несе витрати на утримання, навчання та розвиток неповнолітньої ОСОБА_7 . Сім`я потребує додаткового матеріального забезпечення у вигляді аліментів від біологічного батька дитини для забезпечення її належного рівня життя /а.с.10/.

Крім того, як вбачається з довідки Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 21.08.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні /а.с.11/.

Як вбачається з довідки про доходи № 180 від 02.10.2026 року виданої командиром в.ч. 2196, військовослужбовець ОСОБА_2 , має дохід за липень та серпень 2026 року на загальну суму 96123,00 грн. /а.с. 31/.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст. 51 Конституції України дитинство являється об`єктом охорони держави.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 180 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (далі - Пленуму) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

В обґрунтування необхідності зміни способу стягнення аліментів, позивач посилається на те, що на теперішній час матеріальне становище відповідача значно покращилося, він має стабільний дохід, разом з тим, розмір аліментів, які вона отримує на утримання їхньої доньки складає лише 1492 грн. на місяць, які відповідач добровільно сплачує, однак з урахуванням значного зростання цін на одяг, взуття, продукти харчування є дуже низькими, крім того, потреби на утримання доньки набагато збільшилися.

Зміна способу стягнення аліментів (ст. 181 ч. 3 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, саме зміну (збільшення) розміру раніше стягнутих аліментів через зміну способу їх стягнення мала на увазі позивач, пред`являючи позов до відповідача. Підставами позову слугували обставини, які, на думку позивача, тягнуть через зміну способу стягнення аліментів із відповідача (з твердої грошової суми на частку від доходу) збільшення розміру аліментів. Тобто, право стягувача аліментів на пред`явлення вимоги про зміну способу стягнення аліментів і збільшення розміру аліментів унаслідок такої зміни не заперечується, як таке.

Суд вважає вказані аргументи позивача обґрунтованими, та погоджується, що матеріальне становище стягувача погіршилося, оскільки розмір аліментів, визначений раніше є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, з урахуванням значного зростання цін за останні роки та збільшення додаткових потреб на дитину підліткового віку, а також враховує, що матеріальне становище відповідача покращилося, оскільки він на теперішній час має стабільний дохід.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тобто обов`язок щодо виховання, забезпечення, розвиток дитини покладається на обох батьків, однак обов`язково враховуються здібності та можливості кожного з них.

Крім того, § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини належить їх стягувачу.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, збільшивши розмір аліментів, що стягуються з відповідача на її користь на утримання доньки, шляхом зміни способу їх стягнення з твердої грошової суми у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частку заробітку (доходу) платника аліментів та вважає, що це буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них; а також положення ст.185 СК України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Крім того, відповідно до пункту 23 постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року, у разі зміни розміру аліментів, стягнення в новому розмірі проводиться з дня набрання рішенням законної сили. До цього моменту боржник зобов`язаний сплачувати аліменти у попередньо встановленому розмір.

Таким чином, стягнення аліментів за рішенням суду починається не з дати звернення до суду, а з дня набрання рішенням законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд вважає, що оскільки позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд задовольняючи позовні вимоги, стягує з відповідача на користь держави судові витрати відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України.

Крім того, ч.1 ст.142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення по справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, а позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави слід стягнути частину судового збору у сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 141, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про заміну способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити розмір та спосіб стягуваних аліментів, визначений рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 30.03.2018 року по справі 506/92/18 та стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п"ять гривень шістдесят копійок) на рахунок UA598999980313191206000015626, Отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Окни/22030101, Код отримувача 37607526, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030101).

Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 30.03.2018 року по справі 506/92/18.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

СуддяО.С. Бурдинюк