Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №445/1389/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1389/26

провадження № 2/445/1553/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М.В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

з участю представника позивача Мазан С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, -

в с т а н о в и в :

в провадження суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів. Вимоги позову мотивовано тим, що відповідач отримував пенсію по інвалідності. Так, згідно з довідкою з акту огляду МСЕК, його було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи з 11 квітня 2024 року по серпень 2025 року. Починаючи з 11 липня 2024 року, виплата пенсії не була зупинена та була продовжена до 30 червня 2025 року. Згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України, виплата пенсії була призупинена з 11 липня 2024 року. Відтак, за період з 11 липня 2024 року по 30 червня 2025 року, виникла переплата пенсії в розмірі 36 170,71 грн. Станом на дату звернення до суду, відповідач переплату пенсії не погасив. Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути на їх користь надміру виплачені кошти в розмірі 36 170,71 грн.

20 червня 2026 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , у якому просить в задоволенні позовних вимог Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення надміру виплаченої пенсії відмовити. Для для стягнення виплачених сум позивач повинен довести наявність хоча б однієї з таких обставин: рахункової помилки; недобросовісності одержувача пенсії. Жодна із зазначених обставин у позові не доведена. Пенсійний фонд не стверджує про наявність рахункової помилки при обчисленні пенсії. Також позивачем не надано доказів недобросовісності відповідача, подання ним підроблених документів, приховування інформації чи будь-яких інших протиправних дій. Сам факт подальшого скасування інвалідності не свідчить про незаконність отримання пенсії на момент її призначення та не є доказом недобросовісності відповідача. Посилання позивача на те, що відповідачем не було оскаржено рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, не може свідчити про визнання відповідачем його законності та не є доказом обґрунтованості позовних вимог. Після отримання зазначеного рішення відповідач перебував у вкрай складному матеріальному становищі. Єдиним джерелом його існування була пенсія по інвалідності, за рахунок якої він забезпечував свої життєві потреби та купував необхідні лікарські засоби. Через відсутність достатніх коштів відповідач не мав реальної можливості звернутися за кваліфікованою правничою допомогою, сплатити витрати, пов`язані з оскарженням рішення, та належним чином захистити свої права. Крім того, чинне законодавство не пов`язує право Пенсійного фонду на стягнення надміру виплачених коштів із фактом оскарження або не оскарження особою рішення експертної команди. Вирішальним для розгляду даної справи є встановлення наявності чи відсутності недобросовісних дій з боку відповідача під час призначення пенсії, а не факт подання чи неподання скарги на рішення про скасування інвалідності. Відповідач добросовісно отримував пенсію на підставі чинних на той час рішень державних органів, не подавав недостовірних документів, не приховував жодних обставин та не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на незаконне отримання пенсійних виплат. Тому саме по собі неоскарження рішення експертної команди не може бути підставою для покладення на відповідача обов`язку повернути отримані пенсійні кошти.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до наступного переконання.

Судом було встановлено, що згідно протоколу за період з липня 2024 року по липень 2025 року, відповідачу перераховано грошові кошти в розмірі 36 170,71 грн.

Як вбачається з перерахунку пенсії ОСОБА_1 , призначено щомісячну пенсію за період з 11 квітня 2024 року по 12 серпня 2024 року та з 13 серпня 2024 року по 31 грудня 2024 року та з 01 січня 2025 року по 31 липня 2025 року.

24 липня 2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області направляло на адресу ОСОБА_1 , лист з інформацією про наявність в нього переплати пенсії за період з 11 липня 2024 року по 30 червня 2025 року, в розмірі 36 170,71 грн.

06 лютого 2026 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області направляло на адресу ОСОБА_1 , лист з інформацією про наявність в нього переплати пенсії за період з 11 липня 2024 року по 30 червня 2025 року, в розмірі 36 170,71 грн.

В матеріалах справи також міститься виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 619721, згідно якої ОСОБА_1 , має третю групу інвалідності. Інвалідність встановлена до серпня 2025 року.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обгрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.04.2025 року, встановлено, що команда вивчила надану експертну документацію та дійшла висновку, що III група інвалідності, загальне захворювання, на 1 рік, встановлена необгрунтовано. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку ендокринної, серцево-судинної системи, які обмежують його функціонування в легкому ступені та не дають підстав для встановлення групи інвалідності з 11.07.2024 р (згідно Постанови КМУ №1317 від 03.12.2009 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За правилом частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

З аналізу змісту ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера; або коли такі дані були надані страхувальником.

При цьому, зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2019 року у справі № 473/1575/17.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Саме таке тлумачення ст.1212, 1215ЦК України наведено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15.

Матеріали справи не містять жодних даних про те, що відповідач приховував чи надав недостовірні дані, чи завідомо неправдиві документи до органу Пенсійного фонду, які стали підставою для призначення пенсії, а також були дії зі зловживання з його боку чи недобросовісності. Навпаки, судом враховується те, що згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією №619071, інвалідність у відповідача безтермінова.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ГУ ПФУ у Львівській області про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, оскільки заявлені позовні вимоги є недоведеними та не підтвердженими жодними доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 04.11.2026.

Суддя М.В. Бакаїм