Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №443/1915/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Суд: Жидачівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №443/1915/26

Суддя: ПАВЛІВ А. І.

Справа №443/1915/26

Провадження №2/443/1390/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі: головуючого судді Павліва А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ ФК «Сіті Колект» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за договором позики №75119911 від 01.09.2021 у розмірі 49 408,97 грн, судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, судові витрати, пов`язані з учиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи, а саме з підготовкою, комплектуванням і направленням документів у розмірі 381,74 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 01.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №75119911 на умовах повернення позики наприкінці визначеного договором Строку. Договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи Первісного кредитора. Умовами Договору передбачено надання Позики в безготівковій формі, її повернення у визначеному Договором порядку та сплату процентів як плати за користування коштами. Сума Позики, строк користування, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість та спосіб електронного підписання відображені в Договорі та додатках до нього. Волевиявлення Відповідача на укладення Договору на суму 15 000,00 грн підтверджено використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F7pylm6jBP. На виконання Договору Первісний кредитор надав Відповідачу Позику в розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Відповідача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 . За час користування кредитними коштами Відповідачем було сплачено загалом 3 000,00 грн, при цьому останній платіж здійснено 25.09.2021. Взяті за Договором зобов`язання належним чином не виконано. Загальна сума заборгованості за договором позики №75119911 становить 49 408,97 грн, з яких: 14 611,88 грн – основна сума боргу, тобто неповернута сума Позики; 34 797,09 грн – проценти за користування Позикою, нараховані відповідно до умов Договору. Первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі договору факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 та Витягу з Реєстру прав вимог № 07/07/23 від 07.07.2023. У реєстрі право вимоги за договором позики № 75119911 індивідуалізовано під порядковим номером 249 із зазначенням даних Відповідача та складових заборгованості. ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» на підставі договору факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026 та Реєстру прав вимоги № 27/04/26_2. У Реєстрі право вимоги щодо Відповідача зазначено під порядковим номером 90. Згідно з пунктом 3.1.3 договору факторингу № 27/04/26-02 право вимоги перейшло до Позивача з моменту підписання договору та Реєстру прав вимоги. Акт приймання-передачі Документації засвідчує оформлення передачі документації відповідно до цього договору і не є окремою підставою переходу права вимоги.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 90–97), в обґрунтування якого покликається на те, що укладення відповідачем правочину саме в наданій позивачем редакції, передання йому коштів, правильність зарахування платежу та належне набуття позивачем спірної вимоги мають бути встановлені на підставі досліджених доказів, а не припущень. У шапці електронного позову зазначено ціну 67 453,11 грн, тоді як предметом майнової вимоги є 49 408,97 грн. Різниця пояснюється включенням до ціни позову судових витрат, які не стають кредитною заборгованістю через таке додавання. Позначення одноразового ідентифікатора в надрукованому тексті договору не показує саме по собі, коли його сформовано, куди доставлено, ким уведено та до яких незмінних даних приєднано. Надана на підтвердження передання коштів довідка складена майже через п`ять років після операції та не є самою первинною платіжною інструкцією. Сам факт включення Правил до матеріалів справи не доводить їх фактичного надання відповідачу в незмінному вигляді та погодження саме того змісту, на який посилається позивач. Договором передбачено надання 15 000,00 грн на 30 днів із датою повернення 01.10.2021, однак позивач не пояснив співвідношення первісної дати повернення, максимальної серії 90 щоденних автопролонгацій і завершення нарахувань 23.01.2022. Після завершення строку нові проценти за правомірне користування кредитом не нараховуються, а позивач прямо виключив зі своїх вимог суми за прострочення грошового зобов`язання. У розрахунку заборгованості наявні розбіжності щодо процентної ставки, щоденних нарахувань та підсумкової суми боргу, а здійснений відповідачем платіж у розмірі 3 000,00 грн частково зараховано на проценти, обґрунтованість яких оспорюється. Наведений контррозрахунок є умовним і передбачає зарахування всього платежу в погашення тіла позики та виключення заявлених процентів у разі недоведеності погоджених умов їх нарахування. За таких передумов залишок становить 12 000,00 грн, однак це не є визнанням позову. Наявність договорів факторингу без перевірки включення конкретної вимоги до підписаних сторонами реєстрів не встановлює набуття спірного права. До неоднозначностей щодо ціни, тривалості, точності ставки та ретроспективного перерахунку слід застосувати тлумачення на користь споживача, а не вибирати без доказів найдорожчий для нього варіант. Основою заперечень є недоведеність вимоги, її складу та належного переходу, а не сплив позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій позовній заяві та поданому клопотанні просить розглядати справу за його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, хоч про дату, час і місце його проведення повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про розгляд справи за її відсутності не подала.

Заяви та клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, незаперечення проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.8, 80-81), клопотання про долучення доказів (а.с.13-14).

Представником відповідачі подано заяву на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.88), клопотання про витребування доказів (а.с.99-100).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 29.09.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (а.с.84-85).

Ухвалою від 20.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів (а.с.102-106).

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75119911 від 01.09.2021 та Додатком №1 до цього Договору, укладених між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , сторони узгодили такі умови:

позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики (п.1 Договору);

сума позики – 15 000,00 грн, строк позики – 30 днів, процентна ставка (базова)1,99% (фіксована) день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70%,. Дата надання позики – 01.09.2021, дата повернення позики – 01.10.2021, знижена процентна ставка – 0,70%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,70%, пеня% день (не застосовується в період карантину) – 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка % – 906,08%, орієнтовна загальна вартість позики – 18 134,25 грн (пункт 2 Договору);

проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики (пункт 4 Договору);

якщо сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» (пункт 16 Договору);

якщо сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування (пункт 17 Договору);

інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору (пункт 19 Договору).

Договір містить реквізити сторін, зокрема ім`я позичальника – ОСОБА_1 , його дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону, електронну пошту, картковий рахунок та електронний підпис одноразовим ідентифікатором F7pylm6jBP (а.с.20-21).

Додатком №1 до цього Договору передбачено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій сторони погодили дату видачі платежу – 01.09.2021, дату платежу – 01.10.2021, чисту суму кредитування – 15 000,00 грн, проценти за користування кредитом – 3 134,25 грн, реальну річну процентну ставку – 906,08% та загальну варість кредиту – 18 134,25 грн. Додаток підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором F7pylm6jBP (а.с.21).

У правилах надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зазначено: загальні положення, визначення, інформаційно-телекомунікаційні системи товариства та реєстрація на сайті; умови та порядок надання позики та відмови від неї, порядок укладання (підписання) договору позики та інших документів, порядок нарахування, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів і порядок повернення позики, порядок продовження строку користування позикою, зміна умов договору позики, програма лояльності, конфіденційна інформація, згода позичальника на обробку персональних даних та захист персональних даних позичальника, порядок доступу до договорів й інформації щодо фінансових послуг і порядок їх зберігання, порядок затвердження та внесення змін до договору, правил, політики конфіденційності, тощо, права та обов`язки позичальника і товариства за договором позики, внутрішній контроль щодо дотримання законодавства та внутрішніх регламентуючих документів про наданні фінансових послуг, відповідальність співробітників товариства, організаційна структура товариства та опис завдань, покладених на підрозділи, відповідальність сторін, порядок вирішення спірних питань, форс-мажор, заключні положення.

Зокрема, у пункті 6.5. Правил передбачено, що У раз неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

У пункті 7.12. Правил зазначено, що з метою недопущення наслідків понадстрокового користування Позикою Сторони домовились, що у разі якщо у Позичальника на дату закінчення Строку Позики наявна Заборгованість за Договором позики і Позичальником не оформлено Пролонгацію, Строк Позики автоматично подовжується на один календарний день (далі – Автопролонгація).

За змістом п. 7.13. Правил строк Автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення Строку Позики. При Автопролонгації змінюється кінцева дата Строку Позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на один календарний день.

Відповідно до п.7.14. Правил проценти під час Автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в Договорі позики.

Згідно з п.7.15. Правил Позичальник не заперечує та погоджується, що Автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку Сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної Автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної Позики (її частини) та не потребує додаткової згоди Позичальника.

За умовами п. 7.16. Правил подовження Строку Позики на умовах Автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 Автопролонгацій поспіль Позичальником не погашено Позику (а.с.29-40).

З розрахунку заборгованості за договором №75119911 встановлено, що станом на 07.07.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 49 408,96 грн. При цьому позичальником здійснено 25.09.2021 платіж у сумі 3 000,00 грн (а.с.21-27).

З довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 12.06.2026 вбачається, що відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», завершено наступну платіжну операцію: 01.09.2021 у сумі платежу 15 000,00 грн, отримувач ОСОБА_2 , номер банківської картки НОМЕР_1 (а.с.28).

За змістом умов договору факторингу №034-030723 від 03.07.2023, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс», за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (п.1.1. Договору). Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п.2.1.3. Договору) (а.с.40-47).

Відповідно до копій витягу з Реєстру прав вимоги №07/07/23 від 07.07.2023 до договору факторингу №034-030723 від 03.07.2023 ТОВ ФК «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75119911 на загальну суму заборгованості 49 408,97 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту – 14 611,88 грн, заборгованість по процентам – 34 797,09 грн (а.с.48, 49).

За змістом договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект», клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та надає за плату клієнту фінансування за іфдступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором (п.2.1 Договору). Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору та Реєстру боржників до нього, після чого Фактор стає Кредитором щодо Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором (п.3.1.3. Договору) (а.с.50-57).

Відповідно до Реєстру прав вимоги 27/04/26_2 від 27.04.2026 та витягу з цього ореєстру до договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026 ТОВ ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75119911 на загальну суму заборгованості 49 408,97 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту – 14 611,88 грн, заборгованість за процентам – 34 797,09 грн (а.с.57-59).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцями (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», право вимоги до боржника від якого послідовно перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс» та, у подальшому, до нового кредитора ТОВ «ФК «Сіті Колект») за договором позики, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд.

За змістом частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частин 3-5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з вимогами частини 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини 12 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до приписів статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 213, 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється за правилами тлумачення змісту правочину.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Правовідносини за договором позики, порядок визначення процентів за користування позикою та обов`язок позичальника повернути позику врегульовано статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України.

Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, а правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання – статтею 625 цього Кодексу.

За змістом пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до приписів статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» (далі – Закон № 1734-VIII) у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Згідно з положеннями пункту 6 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1734-VIII у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні та обсяг прав, що переходять до нового кредитора, визначені статтями 512, 514 ЦК України. Правовідносини за договором факторингу регулюються статтями 1077, 1078 ЦК України.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Аналіз матеріалів справи, зокрема Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75119911 від 01.09.2021 (далі – Договір позики), свідчить, що зазначений договір оформлений в електронній формі, містить персональні дані ОСОБА_1 , відомості про суму позики, строк її повернення, процентні ставки та позначення електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором F7pylm6jBP.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підписання електронного правочину та не потребує обов`язкового застосування кваліфікованого електронного підпису.

Заперечуючи факт укладення Договору позики в поданій позивачем редакції, представник відповідача посилається на відсутність первинних технічних даних щодо формування, надсилання та введення одноразового ідентифікатора, а також його зв`язку з незмінним текстом договору.

Оцінюючи ці аргументи, суд зазначає, що сама по собі відсутність зазначених технічних даних серед поданих доказів не свідчить про недостовірність договору або зміну його змісту після укладення. При цьому відомості, зазначені в Договорі позики, узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема документом про перерахування коштів та розрахунком заборгованості, у якому відображено здійснений відповідачем платіж.

На підтвердження надання позики позивач подав довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 12.06.2026 № КД-000168426/ТНПП, яка містить відомості про завершення 01.09.2021 операції з перерахування 15 000,00 грн на банківську картку одержувача, зазначеного як ОСОБА_2 .

Заперечення представника відповідача щодо складення цієї довідки через значний проміжок часу після здійснення операції не спростовують наведених у ній відомостей, які узгоджуються з іншими доказами у справі.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку про доведеність укладення Договору позики в поданій редакції та фактичного надання відповідачу коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Разом із тим пунктом 5.2 Договору позики передбачено, що позичальник до його підписання ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на вебсайті позикодавця, а також підтвердив розуміння передбачених ними умов та наслідків продовження строку користування позикою, зокрема шляхом автопролонгації.

Представник відповідача заперечує факт погодження Правил, посилаючись на відсутність доказів того, що саме долучена до матеріалів справи редакція Правил була доступною відповідачу на момент укладення Договору позики та що його акцепт охоплював передбачені нею умови.

З урахуванням положень частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» включення до електронного договору умов іншого документа шляхом відсилання до нього передбачає забезпечення стороні можливості ознайомитися зі змістом такого документа.

Водночас саме по собі посилання у Договорі позики на Правила та підтвердження позичальником ознайомлення з ними не дають змоги встановити зміст конкретної редакції Правил, доступної позичальнику на момент укладення договору.

Долучені позивачем Правила затверджені наказом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 14/05/2021 від 14.05.2021. Однак дата їх затвердження не підтверджує, що саме ця редакція була розміщена на вебсайті позикодавця 01.09.2021 та була доступною відповідачу під час укладення Договору позики.

Інших доказів, які дозволяли б установити відповідність долученої редакції Правил тій, з якою відповідач мав можливість ознайомитися під час укладення договору, позивач не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів погодження відповідачем саме тієї редакції Правил, яку долучено до матеріалів справи. Відтак положення зазначених Правил не можуть бути покладені в основу визначення строку користування позикою, підстав його продовження та розміру процентної заборгованості.

Як убачається зі змісту Договору позики, сторонами погоджено надання позики в розмірі 15 000,00 грн строком на 30 днів, із кінцевою датою повернення 01.10.2021, та визначено процентні ставки за користування позикою.

Водночас поданий позивачем розрахунок заборгованості містить нарахування процентів після закінчення погодженого сторонами строку користування позикою, зокрема до 23.01.2022.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а його права та інтереси в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункти 128–129) Велика Палата Верховного Суду уточнила, що в разі передбачення договором нарахування процентів після закінчення строку кредитування суд має з`ясувати, чи встановили сторони такі проценти як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, чи як плату за користування кредитом.

Оскільки продовження строку кредитування судом не встановлено, нарахування процентів за базовою ставкою після його закінчення не має правових підстав як плата за користування позикою.

Пунктом 2 Договору позики передбачено процентну ставку за понадстрокове користування позикою (її частиною) у розмірі 2,70 % на день, яка не застосовується в період карантину.

Зазначена ставка встановлена на випадок порушення позичальником строку повернення позики, а тому за своєю правовою природою має характер відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а не плати за правомірне користування коштами.

Водночас пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії карантину.

Отже, передбачені пунктом 2 Договору позики проценти за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70 % на день, які за своєю правовою природою є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування позикою, не підлягають стягненню за період дії карантину.

Відповідно до Додатка № 1 до Договору позики, який є його невід`ємною частиною, сторонами погоджено загальну суму процентів за 30 днів користування позикою в розмірі 3 134,25 грн, а загальну суму коштів, що підлягала поверненню 01.10.2021, – 18 134,25 грн.

Отже, розмір процентів за погоджений сторонами строк користування позикою визначений безпосередньо договором та його додатком, однак підлягає уточненню з урахуванням часткового погашення позики.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, 25.09.2021 відповідач здійснив платіж у розмірі 3 000,00 грн, з яких позикодавець зарахував 2 611,88 грн у рахунок сплати процентів, а 388,12 грн – у рахунок погашення основної суми позики.

Оцінюючи правомірність такого розподілу, суд виходить із положень статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких поточна сума кредиту та проценти за користування ним належать до однієї черги погашення. При цьому ні зазначена норма, ні умови Договору позики не встановлюють пріоритету погашення процентів перед основною сумою позики.

Суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, щодо необхідності особливого захисту споживача як слабшої сторони кредитних правовідносин та неприпустимості покладення на нього невиправданого тягаря з`ясування умов кредитування.

У цій справі Договір позики укладений на умовах, розроблених професійним кредитодавцем, який не передбачив у цьому договорі порядку погашення основної суми позики та процентів у межах однієї черги. За відсутності доказів погодження відповідачем пріоритетного погашення процентів суд не вбачає підстав покладати на споживача несприятливі наслідки односторонньо обраного кредитодавцем порядку зарахування платежу, який призводить до збереження більшого залишку основного боргу та подальшого нарахування процентів на нього.

З огляду на викладене суд зараховує платіж від 25.09.2021 у розмірі 3 000,00 грн на погашення основної суми позики, залишок якої становить 12 000,00 грн. Водночас це не припиняє обов`язку відповідача зі сплати процентів, правомірно нарахованих за погоджений строк користування позикою.

Станом на 25.09.2021 за розрахунком позивача нараховано 2 611,88 грн процентів. Після зменшення основної суми позики до 12 000,00 грн проценти за період із 26.09.2021 до 30.09.2021 становлять 417,90 грн, виходячи з процентної ставки, яка відповідає погодженій у Додатку № 1 сумі процентів за 30 днів користування позикою.

Отже, загальна сума процентів за погоджений строк користування позикою становить 3 029,78 грн.

При цьому суд виходить із погодженої сторонами тривалості користування позикою – 30 днів, починаючи з 01.09.2021. Зазначення 01.10.2021 як дати повернення позики не є підставою для збільшення погодженого строку нарахування процентів до 31 дня.

Суд ураховує розбіжності в позначенні зниженої процентної ставки в Договорі позики та розрахунку заборгованості. Водночас визначена Додатком № 1 сума процентів за 30 днів становить 3 134,25 грн, а визначена судом сума процентів з урахуванням часткового погашення позики не перевищує погодженої сторонами суми. Відтак зазначені розбіжності не спростовують обґрунтованості процентної вимоги в межах установленого судом розміру.

Суд також відхиляє аргументи представника відповідача щодо недоведеності переходу до позивача права вимоги за Договором позики.

Подані договори факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 та № 27/04/26-02 від 27.04.2026 разом із відповідними реєстрами прав вимоги та витягами з них підтверджують послідовне відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Сіроко Фінанс», а надалі – до ТОВ «ФК «Сіті Колект».

Спірна вимога в обох реєстрах індивідуалізована за даними відповідача та реквізитами Договору позики. При цьому відповідно до пунктів 2.1.3 та 3.1.3 зазначених договорів факторингу перехід права вимоги пов`язаний із підписанням відповідних реєстрів, а не з оплатою чи оформленням актів передання документації.

Відтак наведені представником відповідача заперечення не спростовують належності позивачу права вимоги.

Враховуючи викладене, суд доходить переконання про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики №75119911 від 01.09.2021 у загальному розмірі 15 029,78 грн, з яких 12 000,00 грн – заборгованість за основною сумою позики та 3 029,78 грн – заборгованість за процентами. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Судовий збір та витрати, пов`язані з підготовкою і розглядом справи.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2662,40 грн та судові витрати, пов`язані з учиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи, а саме з підготовкою, комплектуванням і направленням документів у розмірі 381,74 грн підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 926,03 грн (15 029,78 х 100% : 49 408,97 = 30,42%; 3 044,14 : 100% х 30,42% = 926,03).

Витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача, підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026, у якому сторони обумовили його істотні умови, зокрема, предмет договору, вартість послуг та порядок розрахунків, додатками до цього договору, у які містять перелік послуг та їх вартість, а також заявку на надання визначених послуг (а.с.69-72), витягом з акту про надання правової допомоги від 01.08.2026, у якому сторони погодили надані посліги та їх вартість (а.с.72), платіжною інструкцією про оплату наданих послуг за вказаним договором (а.с.73).

Представник відповідача заперечує проти покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, а в разі встановлення їх реальності та необхідності просить зменшити їх до співмірного розміру. Посилається на відсутність індивідуалізації зазначених витрат у платіжному документі, неспівмірність вартості складання позову з обсягом виконаної роботи, недоліки позовної заяви та необхідність виключення подвійної компенсації витрат на консультацію і підготовку позову.

При вирішенні питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, якими передбачено види судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та розподіл судових витрат між сторонами.

Окрім цього, суд враховує правові висновки, зроблені Верховним Судом з цього питання. Зокрема:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Також, суд зважає на положення пункту пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи аргументи сторін та надані докази, суд зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, з огляду на зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), незначну складність справи, усталеність судової практики при розгляді справ цієї категорії, ціну позову та часткове задоволення позовних вимог, не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірною

Так, зі змісту наданих позивачем документів убачається, що до складу витрат на професійну правничу допомогу включено усну консультацію з вивченням документів тривалістю 2,5 години вартістю 5 000,00 грн, а також складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду тривалістю 2 години вартістю 10 000,00 грн.

Водночас суд бере до уваги, що ця справа не є складною ані з фактичної, ані з правової точки зору, стосується стягнення заборгованості за типовим договором споживчого кредиту, а правова позиція позивача ґрунтується переважно на стандартних для цієї категорії спорів аргументах. Подана позовна заява за своїм змістом є типовою, містить виклад умов кредитування, положень законодавства та долучених документів, а тому не потребувала значного обсягу юридичної та аналітичної роботи.

Окрім цього, суд враховує, що заявлена вартість окремих послуг є неспівмірною з характером виконаної роботи, зокрема вартість усної консультації та складання типової позовної заяви.

При цьому матеріали справи не містять доказів особливої складності спору, значного обсягу підготовлених процесуальних документів, необхідності аналізу великого масиву доказів чи судової практики, участі представника позивача у судових засіданнях або вчинення інших процесуальних дій, які б об`єктивно обґрунтовували заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Суд також враховує, що за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, а у стягненні значної частини заявленої заборгованості, зокрема процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, відмовлено.

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу у цій справі суму у розмірі 4 000,00 грн.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України та того, що позов задоволено частково, відтак витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 216,80 грн (4 000 : 100% х 30,42%).

На підставі статей 3, 11, 213, 512, 514, 526, 598, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 637-639, 1046, 1048–1050, 1054, 1077, 1078, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 12, 19, пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, 30-А, приміщення 321, ідентифікаційний код юридичної особи 43950742) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за Договором позики №75119911 від 01.09.2021 у сумі 15 029 (п`ятнадцять тисяч двадцять дев`ять) грн 78 коп, з яких 12 000,00 грн – заборгованість за основною сумою позики, 3 029,78 грн – заборгованість за процентами.

У решті позовних вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судовий збір у сумі 926,03 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 216,80 грн, а всього 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) грн 83 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення – 04 листопада 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів

Оригінал: reyestr.court.gov.ua