Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №461/7228/26 — Галицький районний суд м. Львова

Суд: Галицький районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №461/7228/26

Суддя: Котельва К. О.

Справа №461/7228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Котельви К.О.,

за участю секретаря судового засідання Крісман С.-Н.А.,

представника позивача – адвоката Мороз Л.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків недійсності нікчемних умов кредитних договорів та повернення коштів,-

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Мороз Людмилу Святославівну звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», у якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину щодо пункту 1.5 договору кредиту та страхування № Z75.00208.005368577 від 13.06.2019 та пункту 1.5 договору кредиту та страхування № Z62.00208.006869527 від 24.07.2020 (у частині нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості), зобов`язати відповідача здійснити перерахунок погашення кредитів, виключивши плату за обслуговування кредитної заборгованості, та повернути позивачу кошти, отримані відповідачем як плата за обслуговування кредитної заборгованості, у розмірі 16 078,50 грн за договором від 13.06.2019 та 34 644,24 грн за договором від 24.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.06.2019 між АТ «Ідея Банк», ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (страховий агент) та ним укладено договір кредиту та страхування № Z75.00208.005368577, за яким банк надав йому кредит у сумі 35 730,00 грн зі сплатою 9,99 % річних строком на 18 місяців, а 24.07.2020 - договір кредиту та страхування № Z62.00208.006869527, за яким банк надав кредит у сумі 70 415,00 грн зі сплатою 15 % річних строком на 24 місяці. Пунктами 1.5 обох договорів передбачено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, розмір якої визначено Паспортом споживчого кредиту (Додаток № 1 до договорів). Зобов`язання за обома договорами ним виконано в повному обсязі. Вважає, що встановлена банком плата є платою за надання інформації щодо кредиту, яку відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, тому відповідні умови договорів є нікчемними згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19. Належним способом захисту вважає застосування наслідків недійсності нікчемних умов та повернення сплачених банку коштів. Судовий збір позивачем не сплачувався на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою судді від 14.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 06.10.2026.

29.09.2026 представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій повідомила, що позовна заява з додатками банком не отримана, та просила надіслати її і відкласти розгляд справи. Розгляд справи відкладено на 03.11.2026.

26.09.2026 та 16.10.2026 представник позивача подала клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15.10.2026 представник відповідача Трофімова Л.А. подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що угода № Z75.00208.005368577 закрита 25.07.2020, угода № Z62.00208.006869527 – 18.12.2021, тобто договори припинені у зв`язку з їх повним виконанням, а тому здійснити перерахунок за ними неможливо. Крім того, позивач не надав доказів сплати саме 16 078,50 грн та 34 644,24 грн; згідно з виписками за кредитними договорами позивачем сплачено плату за обслуговування у сумі 12 505,50 грн за договором № Z75.00208.005368577 та 28 729,36 грн за договором № Z62.00208.006869527. До відзиву долучено виписки за рахунками позивача. Просить розглядати справу без участі представника відповідача.

16.10.2026 представник позивача подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемних умов договорів відповідно до статей 216, 236 ЦК України, а припинення договорів у зв`язку з їх виконанням не позбавляє споживача права на повернення коштів, сплачених на виконання нікчемних умов. З огляду на дані наданих відповідачем виписок позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 12 505,50 грн за договором № Z75.00208.005368577 та 28 729,36 грн за договором № Z62.00208.006869527. Заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду, і справа розглядається в межах зменшених позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглядати справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 13.06.2019 між АТ «Ідея Банк», ТОВ «Нью Файненс Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z75.00208.005368577, за умовами якого банк надав позичальнику простий кредит у сумі 35 730,00 грн зі сплатою процентів за змінюваною процентною ставкою 9,99 % річних строком на 18 місяців з датою повернення кредиту 13.12.2020 (пункти 1.1–1.4, 1.6 договору).

Пунктом 1.5 договору № Z75.00208.005368577 передбачено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги банку».

Згідно з Паспортом споживчого кредиту (Додаток № 1 до договору № Z75.00208.005368577), підписаним позичальником, плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту; графіком платежів (розділ 5 Паспорта) передбачено 18 щомісячних платежів за послуги банку по 893,25 грн, усього 16 078,50 грн, тоді як загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування згідно з тим самим графіком становить 2 857,82 грн.

Відповідно до виписки за рахунком позичальника за період з 13.06.2019 по 15.10.2026 13.06.2019 банк видав кредит у сумі 35 730,00 грн, з яких 30 801,72 грн перераховано на поточний рахунок позичальника, а 4 928,28 грн – сплачено як страховий внесок.

24.07.2020 між АТ «Ідея Банк», ТОВ «Нью Файненс Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z62.00208.006869527, за умовами якого банк надав позичальнику кредит «Ідеальний» у сумі 70 415,00 грн зі сплатою процентів за змінюваною процентною ставкою 15 % річних строком на 24 місяці з датою повернення кредиту 24.07.2022 (пункти 1.1–1.4, 1.6 договору). Згідно з п. 1.7 договору кредит надано шляхом переказу 61 230,43 грн на рахунок позичальника, а 9 184,57 грн за дорученням позичальника спрямовано на сплату страхового внеску, що підтверджується випискою за рахунком позичальника за період з 24.07.2020 по 15.10.2026.

Пунктом 1.5 договору № Z62.00208.006869527 передбачено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та ДКБОФО, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості».

Згідно з Паспортом споживчого кредиту (Додаток № 1 до договору № Z62.00208.006869527) плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,10 % середньомісячно від початкової суми кредиту згідно з графіком, починаючи з 3,2 % у перший місяць зі зменшенням щомісячно на 0,1 %; загальна сума такої плати за графіком становить 34 644,24 грн, тоді як загальна сума процентів за користування кредитом – 12 539,49 грн.

Зобов`язання за обома кредитними договорами позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується довідкою АТ «Ідея Банк» про припинення кредитного договору № Z75.00208.005368577 внаслідок його повного виконання станом на 28.08.2026, листом АТ «Ідея Банк» від 25.05.2026 № Вих.Зв-К-20263433 про виконання у повному обсязі зобов`язань за договором № Z62.00208.006869527 та закриття угоди 17.12.2021, а також випискою за рахунками позивача і не заперечується відповідачем.

Як вбачається з виписки за кредитним договором № Z75.00208.005368577, за період з 15.07.2019 по 27.07.2020 банк зарахував з коштів, внесених позивачем, у погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості 14 щомісячних платежів по 893,25 грн, усього 12 505,50 грн. Згідно з випискою за кредитним договором № Z62.00208.006869527 за період з 25.08.2020 по 17.12.2021 банк зарахував у погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості 28 729,36 грн. Різниця між сумами, визначеними графіками платежів, та фактично сплаченими сумами зумовлена достроковим погашенням кредитів.

Зазначені суми визначені відповідачем у відзиві на підставі даних бухгалтерського обліку банку, визнані позивачем у заяві про зменшення позовних вимог і узгоджуються з даними наданих виписок. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними. Таких підстав суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладені між сторонами договори є договорами про споживчий кредит, які укладені після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), а тому до спірних правовідносин застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України). Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), розглядаючи спір щодо аналогічної умови кредитного договору, укладеного з АТ «Ідея Банк», відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 583/3343/19 та від 15.03.2021 у справі № 361/392/20, і дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону; встановивши, що плату за обслуговування кредиту встановлено за послуги, які за законом мають надаватися безоплатно, Велика Палата Верховного Суду визнала відповідні умови договору нікчемними. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сторона, яка вважає правочин нікчемним, за загальним правилом має вимагати застосування наслідків його виконання, а суд, встановивши нікчемність правочину, зазначає про це в мотивувальній частині рішення.

Пункти 1.5 обох кредитних договорів не визначають переліку конкретних послуг, за які встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, а відсилають до ДКБОФО, який до матеріалів справи не подано. Відповідач не стверджував і не довів, що за спірну плату позивачу надавалися будь-які послуги понад ті, які відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» мають надаватися споживачу безоплатно, як і не надав доказів звернення позивача із запитами про надання такої інформації частіше одного разу на місяць. Розмір плати визначено у відсотках від початкової суми кредиту, і вона нараховувалась щомісячно відповідно до графіка незалежно від обсягу та факту надання будь-яких послуг; за договором № Z75.00208.005368577 така плата (2,50 % щомісячно від початкової суми кредиту) більш ніж у п`ять разів перевищує передбачені тим самим графіком проценти за користування кредитом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що умови пунктів 1.5 договору кредиту та страхування № Z75.00208.005368577 від 13.06.2019 та договору кредиту та страхування № Z62.00208.006869527 від 24.07.2020 у взаємозв`язку з пунктом 5 Додатків № 1 до них щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними в силу ч. 5 ст. 12 цього Закону та ч. 2 ст. 215 ЦК України. Визнання цих умов недійсними судом не вимагається, а їх нікчемність не тягне недійсності договорів у цілому (ст. 217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Доводи відповідача про неможливість застосування наслідків нікчемності умов договорів у зв`язку з їх повним виконанням суд відхиляє. Нікчемна умова договору є недійсною з моменту вчинення правочину і не породжувала обов`язку позичальника сплачувати відповідну плату. Припинення зобов`язань за кредитними договорами виконанням (ст. 599 ЦК України) не змінює правової природи коштів, сплачених на виконання нікчемних умов, і не позбавляє споживача права вимагати їх повернення відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем як плата за обслуговування кредитної заборгованості, у розмірі 12 505,50 грн за договором № Z75.00208.005368577 та 28 729,36 грн за договором № Z62.00208.006869527, а всього 41 234,86 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як наслідок недійсності нікчемних умов кредитних договорів.

Разом з тим, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок погашення кредитів задоволенню не підлягає. Перерахунок заборгованості як наслідок нікчемності умови про плату за обслуговування кредиту має значення тоді, коли зобов`язання позичальника за кредитним договором триває. У цій справі обидва кредитні договори виконано в повному обсязі, заборгованість за ними відсутня, а розмір коштів, сплачених на виконання нікчемних умов, встановлено судом на підставі виписок за рахунками. Повернення позивачу зазначених коштів повністю відновлює його порушене право, тоді як окреме зобов`язання банку провести перерахунок за припиненими договорами не призведе до додаткового відновлення прав позивача, а тому не є ефективним способом захисту.

Відповідач про застосування позовної давності не заявляв, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України виключає її застосування судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням задоволення майнових вимог на суму 41 234,86 грн з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76–82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про застосування наслідків недійсності нікчемних умов кредитних договорів та повернення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) кошти, сплачені як плата за обслуговування кредитної заборгованості, у розмірі 41 234,86 грн (сорок одна тисяча двісті тридцять чотири гривні вісімдесят шість копійок), з яких: 12 505,50 грн - за договором кредиту та страхування №Z75.00208.005368577 від 13.06.2019; 28 729,36 грн - за договором кредиту та страхування № Z62.00208.006869527 від 24.07.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.О. Котельва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua