Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №337/4937/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/4937/26

Номер провадження 2/337/3417/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом – відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначив, що 23.05.2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у розмірі 9 600,00 гривень. У зв`язку з невиконанням умов договору щодо повернення кредиту виникла заборгованість у розмірі 46 262,40 грн, у тому числі 9 600,00 грн – за основною сумою боргу, 30 422,40 грн – за нарахованими відсотками, 4 800,00 грн – за процентами в порядку ст. 625 ЦК України, 1 440,00 грн – за комісією.

Позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача заборгованість у розмірі 46 262,40 грн та сплачений судовий збір.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2026 відкрито провадження у справі, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

01.09.2026 від представника відповідача надійшов відзив, у якому сторона визнала позовні вимоги в частині тіла кредиту (9 600,00 грн) та частково відсотків (2 688,00 грн). Заперечила проти решти відсотків, вважаючи їхній розмір надмірним та несправедливим; заперечила проти законності нарахування відсотків в порядку ст. 625 ЦК України (4 800,00 грн) та комісії (1 440,00 грн). Також представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Від сторони позивача відповідь на відзив у встановлений строк не надійшла.

В судове засідання, призначене на 04.11.2026 сторони не з`явилися, позивач в позові заявив клопотання про розгляд справи за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін, обидві сторони скористалися своїм правом надання заяв по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. З огляду на належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, наявність відзиву відповідача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.ст 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють договір позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що 23.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем укладено договір № 1556-0714, відповідно до якого відповідач отримав кредит на загальну суму 9 600,00 гривень. Факт укладення договору та отримання коштів сторонами не спростовано та не оспорюється. Відповідач визнає позовні вимоги в частині тіла кредиту (9 600,00 грн) та частково відсотків (на суму 2 688,00 грн), що суд також враховує.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24.06.2026 розмір заборгованості складає 46 262,40 грн, у тому числі 9 600,00 грн – за основною сумою боргу, 30 422,40 грн – за нарахованими відсотками, 4 800,00 грн – за процентами на підставі ст. 625 ЦК України, 1 440,00 грн – за комісією.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені у відзиві, суд зазначає наступне.

Щодо посилання відповідача на надмірно нараховану та необгрунтовану суму заборгованості, яка значно перевищує тіло кредиту.

Відповідач зазначає, що сума відсотків (30 422,40 грн) до стягнення є надмірною та несправедливою. Крім того, більша частина відсотків нарахована за межами погодженого сторонами строку кредитування (28 днів).

Суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача, оскільки пунктом 4.14 договору встановлено строк кредитування, тобто, строк на який надається «Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 22.05.2026».

Відтак, суд вважає, що відсотки нараховувались позивачем у порядку, у розмірі та в межах строку, передбаченому договором.

Водночас, беручи до уваги доводи відповідача, суд констатує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору. Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, які складають 30 422,40 грн, що перевищує тіло наданого кредиту у понад три рази (за період кредитування, що становить один рік), та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає доцільним зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 9 600,00 гривень.

Щодо стягнення з відповідача процентів за ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, сума заборгованості, нарахована у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України (у розмірі 4 800,00 грн) стягненню не підлягає, оскільки в Україні воєнний стан на момент розгляду справи не припинено.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача в частині необгрунтованості нарахування комісії (1 440,00 грн), оскільки позивач належним чином не довів обгрунтованість стягнення вказаного платежу.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відтак, суд, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись стандартом доказування, що грунтується на балансі ймовірностей, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 19 200,00 грн, у тому числі 9 600,00 гривень – за основною сумою боргу, 9 600,00 грн – за нарахованими відсотками. Решта заборгованості (відсотки у розмірі 20 822,40 грн, проценти в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 4 800,00 грн, комісія у розмірі 1 440,00 грн) стягненню не підлягає.

Щодо розподілу судового збору.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача.

Щодо стягнення судового збору судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 53563 від 08.07.2026.

З огляду на часткове задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача частина сплаченого судового збору у розмірі 1 104,96 гривень.

Щодо розподілу інших судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу)

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки розгляд справи здійснюється у спрощеному провадженні, що не передбачає проведення судових дебатів, представник відповідача у своєму відзиві зазначав орієнтовний розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу та клопотав про призначення додаткового судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд, беручи до уваги клопотання сторони, дійшов висновку про наявність підстав для призначення додаткового судового засідання для вирішення питання про судові витрати (в частині витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 19, 58, 76-81, 95, 121, 126-127, 133, 137, 141-142, 191, 223, 264-265, 352-354 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 200,00 грн, судовий збір у розмірі 1 104,96 грн, всього на загальну суму 20 304,96 грн (двадцять тисяч триста чотири гривні 96 копійок).

В задоволення решти позовних вимог – відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 12 листопада 2026 року о 09 годині 15 хвилин в залі № 8 Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Встановити строк до 09 листопада 2026 року (включно) для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, б. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598).

Відповідач – ОСОБА_1 (адреса ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ