Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №335/10409/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/10409/26 2-а/335/225/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Говіної Л.В., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить поновити строк звернення до суду,

скасувати постанову № 84 від 26 січня 2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки

начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн, а також закрити провадження у справі та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.09.2026 з банківської установи Позивачу надійшов телефонний дзвінок про накладення арешту на його банківський рахунок на підставі постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Після ознайомлення представником позивача із матеріалами виконавчого провадження Позивач дізнався про існування спірної постанови №84 від 26.01.2026.

Позивач не погоджується із висновками викладеними у постанові оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на таке.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловіку, який має другу групу інвалідності.

В електронному військово-обліковому документі Позивача в застосунку «Резерв+» на момент виникнення спірних правовідносин містилися відповідні відомості та відповідач як орган, який веде військовий облік та має доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на момент складання протоколу та винесення постанови володів чи повинен був володіти відомостями про чинну відстрочку Позивача.

Відповідно до чинних норм законодавства у разі якщо статус інвалідності підтверджено державними реєстрами і відображається у застосунку «Резерв+», ТЦК не має право направляти особу на медичний огляд. Також не передбачено обов`язку особами з інвалідністю проходити ВЛК навіть якщо раніше вони були визнані обмежено придатними.

Також обов`язок пройти ВЛК до 05 червня 2025 року військовозобов`язаним, які раніше були визнані обмежено придатними, не поширюється на осіб з інвалідністю.

За таких обставин, у Позивача був відсутній обов`язок проходити ВЛК за направленням ТЦК та СП, невиконання якого могло б утворювати об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Таким чином, вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року було задоволено клопотання Позивача та поновлено йому строк на звернення до суду з адміністративним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268–272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

28 вересня 2026 року до суду від представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву у якому остання не погоджуючись із заявленими позивачем вимогами зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19.09.2018 року. Військово-обліковий документ серії ТП №4/1232 виданий Центральним ОРВК Запорізької області 19.09.2018 року. Підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» ОСОБА_1 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.09.2018 був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час по графі ІІ Розкладу хвороб.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідні положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Враховуючи наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, останній був визначений як особа яка скоїла адміністративне правопорушення та був поданий у розшук органами Національної поліції 30.06.2025 року.

14.01.2026 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції та відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Позивач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про на розгляд справи не з`явився, причини неявки не повідомив, заяв або клопотань не подавав. За вказаних обставин справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

Зауважила, що ІІ групу інвалідності Позивачу було встановлено через 4 місяці після дати до якої він був зобов`язаний пройти військово-лікарську комісію з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Доказів на підтвердження неможливості виконати передбаченого законодавством обов`язку останнім не надано.

З урахуванням вказаних обставин представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

29 вересня 2026 року до суду від представника Позивача - адвоката Говіної Л.В. надійшла відповідь на відзив у якому остання вважає викладені у відзиві заперечення необгрунтованими та такими, що не спростовують доводи Позивача з урахуванням наступного.

Так, за твердженням Відповідача про обставини, які він вважає правопорушенням, йому стало відомо не пізніше 30.06.2025 року. Водночас, постанову про накладення адміністративного стягнення винесено лише 14.01.2026 року, тобто поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ч.7 ст.38 КУпАП.

Крім цього, вперше інвалідність ОСОБА_1 було встановлено 25.10.2024 року за результатами огляду медико-соціальною експертною комісією. Також Відповідач безпідставно ототожнює дату оформлення статусу особи з інвалідністю з датою виникнення захворювання та на цій підставі робить висновок про відсутність у Позивача перешкод до проходження огляду раніше. Проте вважає, що питання про час виникнення захворювання, його перебіг та вплив на можливість своєчасно пройти медичний огляд має оцінюватися з урахуванням не лише видачі довідки МСЕК, а й медичних документів, які підтверджують стан здоров`я Позивача до 05.06.2025 року.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані критерії одночасно є вимогами для суб`єктів владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Згідно приписів статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Стаття 235 КУпАП передбачає, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Попри те, що у заявах по суті справи сторони кваліфікують інкриміноване діяння за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно зі змістом оскаржуваної постанови № 84 від 26.01.2026 відповідачем сформульовано обвинувачення та застосовано стягнення саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Враховуючи межі оскарження та зміст спірного акта, суд надає оцінку правомірності притягнення позивача до відповідальності саме за нормою, зазначеною в оскаржуваній постанові.

Так, судом встановлено, що 14.01.2026 начальником відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 майром ОСОБА_4 було складено протокол № 84 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позивачу було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та положення ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відбудеться 26.01.2026 о 11 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 1, що підтверджується його підписом.

26.01.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову № 84, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту слідує, що під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 , визнаний ВЛК від 19.09.2018 року непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, порушуючи вимоги пункту 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 21.03.2024 (із змінами, внесеними згідно із Законом №4235-ІХ від 12.02.2025 року), згідно яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, абзаців 2, 4 частини 1, абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпункту 2, 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, пунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі по адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання суб`єктом владних повноважень адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Так, стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Згідно з частиною 3 статті 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція зазначеної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до інших нормативно-правових актів, порушення яких утворює об`єктивну сторону правопорушення, а тому при викладенні обставин правопорушення, посадовою особою суб`єкта владних повноважень має бути зазначено конкретний пункт, статтю, частину статті відповідного нормативного акту, порушення якого інкриміноване особі.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами ст. 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України України №69/2022 від 24 лютого 2022 року оголошено загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Таким чином, станом на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, діяв особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

В свою чергу, Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З даних військово-облікового документу Позивача із застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.09.2018 року. Військо-лікарською комісією 19.09.2018 року був визнаий непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Разом з цим, згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №825979 від 25.10.2024 ОСОБА_1 з 25.10.2024 внаслідок загального захворювання встановлено другу групу інвалідності строком до 01.11.2025 року.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 244/25/6480/В від 13.10.2025 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності строком на 3 роки.

Згідно даних військово-облікового документу з застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 надано відстрочку на підставі п.2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації.

За вищенаведених обставин до спливу передбаченого законом строку для проходження військово-лікарської комісії Позивач був визнаний особою з інвалідністю, отже у останнього не виникло обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, невиконання якого утворювало об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Зокрема Постановою КМУ № 163 від 14.02.2025 року було внесено зміни до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 і Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932 “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

До Постанови КМУ № 932 додано п. 8-1 про те, що особи з інвалідністю не підлягають направленню на ВЛК.

Пункт 8-1 Постанови КМУ № 932 передбачає, що відомості про наявність інвалідності можуть вноситися до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно- комунікаційними системами за запитом особи з інвалідністю через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

За наявності технічної можливості обмін відомостями про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність) здійснюється в порядку електронної інформаційної взаємодії між Єдиною інформаційною системою соціальної сфери та ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Особи, щодо яких шляхом електронної інформаційної взаємодії отримана інформація про наявну інвалідність, не підлягають направленню на ВЛК для проходження медичного огляду, зокрема з метою взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі.

При цьому, Згідно з примітками до статей 210 та 210-1 КУпАП, відповідальність за неподання відомостей не застосовується, якщо ТЦК має можливість отримати ці дані самостійно через електронні реєстри. Відомості про інвалідність автоматично вносяться МСЕК до системи Пенсійного фонду та Міністерства охорони здоров`я (eHealth), звідки вони верифікуються в реєстрі «Оберіг».

Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що спірна постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.3 ч.3 ст.286 КАС України, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а позов - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом 24 вересня 2026 року та ним було сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №036779.01.164.26091 від 21.09.2026.

Разом з цим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(ІІ)/2026 від 09 вересня 2026 року визнаний такими, що відповідає Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами, та надано їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Отже, враховуючи роз`яснення Конституційного суду України у даній категорії справи справляння судового збору не передбачено.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,60 грн підлягає поверненню позивачу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру до позовної зяави надано: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.09.2026 укладений між Адокатським об`єднанням «Право і захист» в особі керуючого партнера адвоката Говіної Л.В. та Макаровим В.Г.; копію ордеру на надання правничої допомоги серії АР №1348433 від 21.09.2026 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001776; Акт прийому-передачі виконаних робіт з якого слідує, що на виконання умов договору про надання правової допомоги від 14.09.2026 адвокатом виконано та надано послуги відповідно до Додатку 1 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.09.2026; Додаток 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.09.2026 у якому міститься опис наданих послуг та їх вартість, а саме: складання заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження вартістю 1 500,00 гривень, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження вартістю 1 500,00 гривень, складання позовної заяви вартістю 5 000,00 гривень, загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 8 000,00 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подано.

Разом з цим, взявши до уваги складність даної справи, яка у розумінні п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України є справою незначної складності, обсяг наданих адвокатом Говіною Л.В. послуг, значення справи для сторін, з урахуванням принципу пропорційності, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн. Відшкодування відповідачеві витрат на правничу допомогу в зазначеному розмірі, на переконання суду, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатом послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 132, 134, 139, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністертсва юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №84 від 26.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України сплачений судовий збір відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №Код 036779.01.164.26091 від 21.09.2026 у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складання до Третього адміністративного апеляційного суду (49005, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, 23).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний тест судового рішення складений 04 листопада 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністертсва юстиції України (код ЄДРПОУ 44993352, адреса: м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5, каб. 108).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко