Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №380/24320/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 380/24320/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2024 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (сформована в системі «Електронний суд» 03.12.2024 року) до ОСОБА_1 , у якій представник позивача просить суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 окрема авіаційна ескадрилья Державної прикордонної служби України) розмір заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 312953,60 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3755,44 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для надання доказів реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року адміністративну справу № 380/24320/24 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю, оскільки зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Одеса.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року без змін.

05.05.2025 року матеріали справи № 380/24320/24 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу строк для подання відповіді на відзив, а відповідачу строк для подання заперечень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що полковник ОСОБА_1 з 01.10.2018 року проходить службу на посаді першого заступника командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), начальника штабу. Відповідно до наказу від 24.12.2021 року № ОС-248/2021 на час відпустки командира ескадрильї з 28.12.2021 року тимчасове виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 покладено на полковника ОСОБА_1 .

Наказом військової частини НОМЕР_1 «Про особовий склад» від 28.12.2021 року № ОС-251/2021, підписаним тимчасово виконуючим обов`язки командира полковником ОСОБА_1 , капітана ОСОБА_2 з 28.12.2021 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі № 420/3537/22, зокрема, визнано протиправним та скасовано підпункт 1.1 пункту 1 вказаного наказу, капітана ОСОБА_2 поновлено на посаді та стягнуто на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 312953,60 грн. На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_2 21.11.2023 року виплачено 308259,30 грн та сплачено військовий збір у сумі 4694,30 грн.

Позивач зазначає, що під час планового внутрішнього аудиту, проведеного аудиторською групою управління внутрішнього аудиту Адміністрації Державної прикордонної служби України, встановлено завдання державі збитків у зв`язку з виплатою ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим у пункті 7 Рекомендацій за результатами внутрішнього аудиту від 24.09.2024 року № 14/141721/24-Вн командиру ескадрильї рекомендовано прийняти управлінське рішення щодо відшкодування таких збитків на підставі частини другої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Наказом командира ескадрильї від 19.10.2024 року № 305-ОС «Про результати внутрішнього аудиту» полковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду у розмірі 312953,60 грн, проте від добровільного відшкодування шкоди відповідач відмовився.

На думку позивача, оскільки наказ про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу підписав саме відповідач, причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту, що відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» звільняло від обов`язку призначати службове розслідування, а відповідач як посадова особа, винна у незаконному звільненні військовослужбовця, несе повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду.

16.05.2025 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що передумовою для стягнення з особи матеріальної шкоди є встановлення наявності усіх умов притягнення до матеріальної відповідальності, визначених частиною другою статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», зокрема вини особи, що має встановлюватися службовим розслідуванням або за результатами аудиту (перевірки), досудового розслідування чи судом. Службове розслідування у військовій частині НОМЕР_1 не призначалося та не проводилося, а в Рекомендаціях за результатами внутрішнього аудиту від 24.09.2024 року № 14/141721/24-Вн та у наказі від 19.10.2024 року № 305-ОС відсутнє обґрунтування протиправності поведінки відповідача, його вини та причинного зв`язку між його діями і завданою шкодою.

Також представник відповідача зазначив, що у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі № 420/3537/22 питання наявності умов для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності не досліджувалося, а підставою для задоволення позову ОСОБА_2 стала дефектність процедури, що передувала його звільненню. Службове розслідування, притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші процедури, порушення в проведенні яких встановив суд, проводилися не відповідачем, а оформлення відповідних документів покладається на посадових осіб кадрового підрозділу.

22.05.2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відзиву є безпідставними. Вказує, що згідно з посадовою інструкцією командира ескадрильї, затвердженою 05.08.2021 року, на командира ескадрильї, а в обставинах цієї справи на особу, яка виконує його обов`язки, покладено безпосередню відповідальність за виданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству. Остаточне рішення щодо виключення ОСОБА_2 з особового складу прийняв саме відповідач, який надав наказу юридичної сили без належної оцінки обставин, незалежно від того, що документи готувалися кадровим підрозділом. На підтвердження своєї позиції позивач послався на постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 826/15013/16 та від 20.10.2020 року у справі № 520/10764/18. Протиправність поведінки відповідача, на думку позивача, підтверджується скасуванням наказу від 28.12.2021 року № 251-ОС судом апеляційної інстанції, вина полягає у неналежній перевірці законності підстав для виключення ОСОБА_2 зі списків, шкода підтверджується платіжними інструкціями № 789 та № 792 від 20.11.2023 року, а причинний зв`язок полягає у тому, що видання протиправного наказу спричинило виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що наказом Голови Державної прикордонної служби України від 07.09.2018 року № 847-ос підполковника ОСОБА_1 призначено першим заступником командира ескадрильї, начальником штабу НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). Згідно з наказом командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї від 01.10.2018 року № 204-ОС відповідач з 01.10.2018 року приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою (а.с.12).

Наказом командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 24.12.2021 року № ОС-248/2021 у зв`язку з вибуттям командира ескадрильї полковника ОСОБА_3 у частину щорічної основної відпустки з 28 грудня 2021 року по 23 січня 2022 року тимчасове виконання обов`язків командира ескадрильї покладено на полковника ОСОБА_1 , першого заступника командира ескадрильї, начальника штабу (а.с.13).

Наказами командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї від 04.10.2021 року № 251-вв, від 11.11.2021 року № 204-ос та від 07.12.2021 року № 228-ос на капітана ОСОБА_2 , старшого льотчика корабля екіпажу на DA40 авіаційної ланки (на DA42, DA40), накладено дисциплінарні стягнення. Наказом командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї від 21.12.2021 року № 242-ОС контракт з капітаном ОСОБА_2 припинено (розірвано) та його звільнено з військової служби за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Наказом 24 окремої авіаційної ескадрильї «Про особовий склад» від 28.12.2021 року № ОС-251/2021, підписаним тимчасово виконуючим обов`язки командира ескадрильї полковником ОСОБА_1 , капітана ОСОБА_2 , звільненого з військової служби в запас наказом командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї від 21.12.2021 року № 242-ОС, з 28 грудня 2021 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.14).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року у справі №420/3537/22 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі № 420/3537/22 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано накази командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України від 04.10.2021 року №251-вв, від 11.11.2021 року № 204-ос, від 07.12.2021 року № 228-ос, від 21.12.2021 року №242-ОС та підпункт 1.1 пункту 1 наказу від 28.12.2021 року № 251-ОС; поновлено ОСОБА_2 на посаді з 28 грудня 2021 року; стягнуто з НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2021 року по 29.09.2023 року у сумі 312953,60 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність наказів про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, оскільки вони, зокрема, не містили обґрунтування наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності та конкретного опису дисциплінарного проступку, а висновки службового розслідування визнано суперечливими та непослідовними. З огляду на протиправність наказів про накладення дисциплінарних стягнень суд апеляційної інстанції визнав протиправними накази від 21.12.2021 року №242-ОС та від 28.12.2021 року № 251-ОС через відсутність умов та підстав для звільнення ОСОБА_2 з військової служби, з огляду на відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як систематичність невиконання умов контракту.

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі № 420/3537/22.

На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року наказом командира 24 окремої авіаційної ескадрильї «Про особовий склад» від 11.10.2023 року № 214-ОС капітана ОСОБА_2 поновлено на військовій службі із зарахуванням до списків особового складу ескадрильї та на всі види забезпечення із здійсненням виплати середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (а.с.27). Наказом командира ескадрильї від 08.08.2024 року № 222-ОС до вказаного наказу внесено зміни в частині дати поновлення (а.с.28) та зазначено підстава його видання - постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №420/3537/22, рапорт від 30.07.2024 року.

21.11.2023 року ОСОБА_2 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 308259,30 грн та сплачено до державного бюджету військовий збір у сумі 4694,30грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 789 та № 792 від 20.11.2023 року (а.с.29-30).

На підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.08.2024 року № 883-АГ «Про здійснення внутрішнього аудиту» аудиторською групою управління внутрішнього аудиту Адміністрації Державної прикордонної служби України проведено плановий внутрішній аудит діяльності військової частини НОМЕР_1 (а.с.31).

За результатами аудиту на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшли Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року від 24.09.2024 року № 14/141721/24-Вн (а.с.32-37). У пункті 7 Рекомендацій зазначено про виплату капітану ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 312953,60 грн після поновлення на службі за рішенням суду, наведено зміст частини другої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та зазначено, що наказ про виключення капітана ОСОБА_4 зі списків військової частини від 28.12.2021 року № 251-ос «Про особовий склад» було підписано в.о. командира ескадрильї полковником ОСОБА_5 . Командиру ескадрильї рекомендовано прийняти управлінське рішення щодо відшкодування збитків, завданих державі у зв`язку із виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення капітана ОСОБА_4 у сумі 312953,60 грн.

Командиром ескадрильї затверджено План впровадження аудиторських рекомендацій (а.с.40-43), у якому на виконання пункту 7 Рекомендацій передбачено запропонувати відшкодувати збитки у добровільному порядку за час вимушеного прогулу капітана ОСОБА_6 через його незаконне звільнення у сумі 312953,60грн. (а.с.41-41 зворот).

Наказом командира НОМЕР_4 окремої авіаційної ескадрильї від 19.10.2024 року № 305-ОС «Про результати внутрішнього аудиту» на підставі отриманих рекомендацій за результатами внутрішнього аудиту полковника ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду у розмірі 312953,60 грн; визначено відшкодування збитків шляхом стягнення до 10 відсотків щомісячно із суми завданої шкоди з місячного грошового забезпечення відповідача до повного погашення; запропоновано відповідачу відшкодувати збитки у добровільному порядку, а в разі ненадання згоди старшому юрисконсульту ескадрильї доручено підготувати та направити позов до суду (а.с.53). Мотивувальна частина наказу містить лише посилання на те, що внутрішнім аудитом встановлено, що наказ від 28.12.2021 року № 251-ОС «Про особовий склад» щодо виключення ОСОБА_2 зі списків частини підписав тимчасово виконуючий обов`язки командира ескадрильї полковник ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з системи електронного документообігу відповідач відмовився від добровільного відшкодування завданої шкоди, посилаючись на те, що діяв у спосіб та в межах повноважень, визначених документами у сфері проходження служби (а.с.45).

Сторонами не заперечується, що службове розслідування з метою встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб у Військовій частині НОМЕР_1 не призначалося та не проводилося.

Позивач спирається виключно на факт скасування наказу від 28.12.2021 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №420/3537/22 як єдиний та безспірний доказ вини відповідача у завданні матеріальної шкоди.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон № 160-IX).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX пряма дійсна шкода (далі шкода) це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Частиною другою статті 3 Закону № 160-IX визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до статті 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Частиною другою статті 6 Закону № 160-IX передбачено, що посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв`язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Статтею 8 Закону № 160-IX визначено порядок проведення службового розслідування.

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 8 Закону № 160-IX розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Частиною шостою статті 8 Закону № 160-IX передбачено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. Відповідно до частини сьомої цієї статті, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 160-IX обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Частиною четвертою статті 10 Закону № 160-IX встановлено, що відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону № 160-IX сума стягнень завданої шкоди може бути зменшена судом залежно від обставин, за яких завдано шкоди, ступеня вини та матеріального стану винної особи (крім випадків завдання шкоди умисними злочинними чи вчиненими з особистих корисливих мотивів діяннями).

З аналізу наведених норм у їх сукупності слідує, що посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні військовослужбовця зі служби, несуть повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану у зв`язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Відшкодування такої шкоди здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

При цьому передумовою для стягнення з особи відповідної матеріальної шкоди є встановлення наявності всіх умов притягнення до матеріальної відповідальності, передбачених частиною другою статті 3 Закону № 160-IX: наявності шкоди, протиправної поведінки саме цієї особи, причинного зв`язку між її протиправною поведінкою і завданою шкодою та вини особи в завданні шкоди. Зазначені обставини встановлюються в результаті службового розслідування, яке призначається саме з цією метою, або ж за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Частина друга статті 6 Закону № 160-IX не встановлює відповідальності посадової особи лише за сам факт підписання наказу, який у подальшому скасовано судом. Ця норма поширюється на посадових (службових) осіб, саме винних у незаконному звільненні, тобто вимагає встановлення того, які конкретно дії чи бездіяльність посадової особи були протиправними, у чому полягає її вина та як саме її поведінка спричинила виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 520/11225/23 (на висновки якої Верховний Суд послався, зокрема, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 400/5284/22), здійснивши аналіз норм Закону № 160-IX, зазначив, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб; поряд із цим, нормами Закону № 160-IX передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом, і у таких випадках службове розслідування може не призначатися; у разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Як зазначено у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2023 року у справі № 120/10943/21-а: «у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. … Таким чином, обсяг повноважень суду при розв`язанні таких спорів не закінчується дослідженням правильності розрахунку суми завданої шкоди, адже в першу чергу суд зобов`язаний перевірити наявність причино-наслідкового зв`язку між діями військовослужбовця, вчиненими під час перебування на посаді публічної служби, та заподіяною шкодою».

Отже, з урахуванням наведених висновків, при розгляді позову військової частини про стягнення з посадової особи шкоди на підставі частини другої статті 6 Закону № 160-IX суд перевіряє, чи встановлено у визначеному законом порядку наявність усіх умов притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності, та оцінює правомірність її дій і причинний зв`язок між такими діями та шкодою.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та усіх винних осіб у Військовій частині НОМЕР_1 не призначалося та не проводилося, замість цього обов`язок відшкодування шкоди у повному обсязі було покладено на відповідача, який тільки 28.12.2021 року у день приступив до виконання обов`язків командира ескадрильї видав остаточний наказ по особовому складу, при цьому реалізуючи попередні накази стосовно ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що причини завдання шкоди, її розмір та винну особу встановлено за результатами внутрішнього аудиту, проведеного Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту від 24.09.2024 року № 14/141721/24-Вн, суд встановив, що в них відсутнє обґрунтування умов притягнення полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, передбачених частиною другою статті 3 Закону № 160-IX. Пункт 7 Рекомендацій містить лише відомості про виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміст частини другої статті 6 Закону № 160-IX та констатацію того, що наказ про виключення ОСОБА_2 зі списків військової частини від 28.12.2021 року № 251-ос підписав тимчасово виконуючий обов`язки командира ескадрильї полковник ОСОБА_1 , а також рекомендацію командиру ескадрильї прийняти управлінське рішення щодо відшкодування збитків.

Ні у вказаних Рекомендаціях, ні у виданому на їх виконання наказі від 19.10.2024 року № 305-ОС «Про результати внутрішнього аудиту» не обґрунтовано з посиланням на відповідні докази, що незаконне звільнення ОСОБА_2 з військової служби мало місце з вини відповідача як тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , не визначено, у чому полягала протиправність його поведінки, у чому полягає його вина та який причинний зв`язок між його діями і завданою шкодою. Аудит не досліджував обставини прийняття наказів про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та наказу про його звільнення з військової служби, не встановлював осіб, з вини яких такі накази були прийняті, та не встановлював наявність чи відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність відповідача.

Суд встановив, що незаконне звільнення ОСОБА_2 відбулося за наказом №242-ОС від 21.12.2021 року у запас ЗСУ, тобто у той період, коли відповідач не здійснював повноваження в.о.командира Окремої ескадрильї.

Відповідач видав наказ №251/ОС від 28.12.2021 року, реалізувавши попередні накази шляхом виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Ці обставини встановлені у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №420/3537/22.

Суд встановив, що Військовою частиною (позивач) не було встановлено коло осіб, дії та рішення яких спричинили незаконне звільнення ОСОБА_2 та ступінь їх вини у цьому.

Суд звертає увагу, що стаття 8 Закону № 160-IX передбачає імперативний обов`язок встановлення та обґрунтування визначених статтею 3 цього ж Закону умов притягнення до матеріальної відповідальності у висновку службового розслідування або, як стверджує позивач у даному випадку, за наслідками аудиту (перевірки). В подальшому наявність чи відсутність вказаних умов перевіряється судом при розгляді позову про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Крім того, абзацом другим частини другої статті 8 Закону № 160-IX передбачено, що щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Позивач стверджує, що шкоду завдано відповідачем саме під час виконання ним обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 , проте доказів того, що старшим за службовим становищем командиром (начальником) призначалося розслідування щодо обставин завдання такої шкоди або встановлювалася вина відповідача, матеріали справи не містять.

Щодо посилань позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі № 420/3537/22 як на судове рішення, яким встановлено протиправність поведінки відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач ОСОБА_1 участі у справі № 420/3537/22 не брав. У постанові від 29.09.2023 року суд апеляційної інстанції надавав оцінку правомірності наказів військової частини як суб`єкта владних повноважень і не досліджував питання щодо наявності умов, визначених Законом № 160-IX, для притягнення полковника ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, зокрема його вини та причинного зв`язку між його діями і виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Тому вказана постанова не встановлює причин завдання шкоди та винної особи в розумінні частини четвертої статті 8 Закону № 160-IX.

Більше того, з постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 року та досліджених судом доказів убачається, що підставою для визнання протиправним звільнення ОСОБА_2 стала протиправність наказів командира ескадрильї від 04.10.2021 року № 251-вв, від 11.11.2021 року № 204-ос та від 07.12.2021 року № 228-ос про накладення дисциплінарних стягнень і, як наслідок, відсутність кваліфікуючої ознаки систематичності невиконання умов контракту, на якій ґрунтувався наказ командира ескадрильї від 21.12.2021 року № 242-ОС про звільнення ОСОБА_2 з військової служби.

Вказані накази, у тому числі наказ від 21.12.2021 року № 242-ОС, яким ОСОБА_2 звільнено з військової служби, були прийняті до 28.12.2021 року, тобто до покладення на відповідача тимчасового виконання обов`язків командира ескадрильї. Доказів того, що відповідач підписував вказані накази, ініціював чи готував їх, матеріали справи не містять, і позивач на такі обставини не посилається.

Наказ від 28.12.2021 року № 251-ОС, підписаний відповідачем у перший день тимчасового виконання ним обов`язків командира ескадрильї, стосувався виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення капітана ОСОБА_2 , вже звільненого з військової служби наказом командира ескадрильї від 21.12.2021 року № 242-ОС, і був похідним від нього. Саме з цих підстав підпункт 1.1 пункту 1 наказу від 28.12.2021 року № 251-ОС визнано протиправним та скасовано у справі № 420/3537/22, а не у зв`язку з власними порушеннями, допущеними відповідачем під час його видання. На час видання наказу від 28.12.2021 року № 251-ОС наказ від 21.12.2021 року № 242-ОС був чинним, не скасовувався та не визнавався протиправним.

За таких обставин посилання позивача на положення посадової інструкції командира ескадрильї щодо відповідальності за виданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також на загальні правові позиції про відповідальність посадової особи, яка підписала розпорядчий документ, самі по собі не доводять наявності усіх умов, визначених частиною другою статті 3 Закону № 160-IX, а саме протиправної поведінки саме відповідача, його вини та причинного зв`язку між такою поведінкою і виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Питання про те, чи не була шкода завдана внаслідок виконання відповідачем наказу командира (начальника), що відповідно до пункту 4 частини першої статті 9 Закону № 160-IX виключає матеріальну відповідальність, позивачем у встановленому законом порядку також не досліджувалося.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 826/15013/16 та від 20.10.2020 року у справі № 520/10764/18 суд не бере до уваги, оскільки позивач не навів змісту висновків, викладених у цих постановах, які б стосувалися застосування норм Закону № 160-IX у подібних правовідносинах, а саме притягнення посадової особи до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану у зв`язку з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, без встановлення умов, передбачених частиною другою статті 3 цього Закону.

Сам по собі факт виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на виконання судового рішення підтверджує наявність шкоди та її розмір, однак не є достатнім для покладення саме на відповідача матеріальної відповідальності у повному обсязі за відсутності встановлених у визначеному законом порядку протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між такою поведінкою і шкодою та вини відповідача.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що при зверненні з даним позовом до суду військовою частиною НОМЕР_1 не дотримано вимог статті 8 Закону № 160-IX, з якої слідує, що зверненню до суду з позовом про стягнення з особи матеріальної шкоди, завданої її незаконними рішеннями чи діями, передує встановлення за наслідками проведення службового розслідування, аудиту, досудового розслідування або ж судом наявності умов притягнення до матеріальної відповідальності, передбачених статтею 3 цього ж Закону, а позивачем наявність таких умов щодо відповідача не доведена.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем, який звернувся до суду як суб`єкт владних повноважень з вимогою про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, не доведено належними та допустимими доказами наявності усіх умов притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, визначених частиною другою статті 3 Закону № 160-IX, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 матеріальної шкоди у сумі 312953,60 грн відсутні.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.