Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №420/16953/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16953/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-САН” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-САН» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (Код ЄДРПОУ 44005631) № UA500020/2026/000141/1 від 02.06.2026 року про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час декларування товарів позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Обставини, на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і відповідно до Митного кодексу не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає, що висновок митного органу щодо непідтвердження числового значення складових митної вартості товару є безпідставним, оскільки позивачем надано всі обов`язкові документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 10.06.2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 16.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою від 13.07.2026 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №26UA500020004112U7 від 02.06.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-САН” зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи – 45681777, основним видом діяльності є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

21 квітня 2025 року між ТОВ “ТЕХНО-САН” (Покупець) та CHIPING NEW DECOR BUILDING MATERIALS CO.,LTD (Продавець) укладений контракт № 2025-2104СН.

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (CHIPING NEW DECOR BUILDING MATERIALS CO.,LTD) здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару: покриття для підлоги у вигляді деревоволокнистої дошки (MDF), сухого способу виробництва,густиною не більш 0.8г/см3. З однієї сторони нанесена плівка, армована шаром паперу, різного кольору. Мають прямокутний вигляд, не потребують подальшої обробки./ Код товару: 44111394 00.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем 02.06.2026 подано до Одеської митниці митну декларацію №26UA500020004112U7, та документи, які зазначені у графі 44 МД.

02.06.2026 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500020/2026/000141/1 від 02.06.2026 року.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000141/1 від 02.06.2026 року зазначено, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000141/1 від 02.06.2026, а саме:

1) Відповідно до наданих до митного оформлення документів, заявлені умови поставки СІF ODESA. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування карго, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі.

2) Відповідно до умов п.6.1 Контракту термін фактичної передачі товару не пізніше 45 днів від дати підписання Сторонами відповідної Спеціфікації. До митного оформлення надана Спеціфікація № 3/1 від 02.02.2026, тобто товар повинен був поставлений одержувачу не пізніше 18.03.2026, зазначені умови контракту не були виконані.

3) До митного оформлення надано в якості транспортного документу, що підтверджує надходження вантажу з порту відправлення «QINGDAO» на митну територію України, коносамент від 06.02.2026 № WWA26010869 (без відміток митного органу країни відправлення), до порту (розвантаження, доставки) ODESA на судні «CMACGMALEXANDRVON HUMBOLDT0MEN1W1MA», проте відповідно до графи 21 МД товар прибув на судні «MEDKON ANA», що свідчить про перевантаження товару. Також у коносаменті від 06.02.2026 № WWA26010869 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAID», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що унеможливлює відокремити вартість самого товару.

4) Відповідно до умов п.11.4 Контракту: «Цей контракт складений в двох екземплярах, по одному для кожної із сторін, на українській і англійських мовах», також відповідно до п.1.1. «за цим контрактом Продавець зобов`язується продати, а Покупець сплатити та прийняти «Товар» в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до специфікації для кожної окремої партії». Разом з цим, до митного оформлення декларантом Специфікацію № 3/1 від 02.02.2026, в якій містяться відомості про номенклатуру, кількість та ціну товару, тільки українською мовою, що може свідчить про підробку документа, що містить визначальні відомості для проведення визначення митної вартості товару.

5) Враховуючи, що товар постачається на підставі контракту з виробником, митному органу не надано митну декларацію країни відправлення, у якій зазначаються відомості щодо фактурної вартості товарів при експорті, умовах поставки, вагових характеристиках, документах, що подавались при експорті у країні постачання і тп., також до митного оформлення на надано документи, що містять відомості щодо виробника товару та торговельної марки.

Враховуючи вищезазначене, митний орган зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Повідомлено, що у відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

02.06.2026 митним органом отримано лист уповноваженої особи б/н від 02.06.2026 з повідомленням, що у встановлений термін витребувані митним органом та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості надаватись не будуть, також в листі зазначено, що на вимогу митного органу надається в якості додаткового документу: прайс лист від 10.12.2025 №б/н, комерційна пропозиція від 15.12.2025 №б/н.

Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням заявленого коду товару згідно УКТЗЕД (4411139400), країни виробництва (СN), опису товару (1 Покриття для підлоги у вигляді деревоволокнистої дошки (MDF), сухого способу виробництва, густиною не більш 0.8г/см3), митне оформлення яких здійснено за ціною угоди є більшим і становить 0,965 дол. США/кг. (МД від 20.12.2025 № UA5000250/2025/009598), ніж заявлено декларантом – 0,474 дол.США/кг.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

За приписами ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, відповідач у рішенні № № UA500020/2026/000141/1 від 02.06.2026 р. зазначив, що:

1) Відповідно до наданих до митного оформлення документів, заявлені умови поставки СІF ODESA. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування карго, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі.

2) Відповідно до умов п.6.1 Контракту термін фактичної передачі товару не пізніше 45 днів від дати підписання Сторонами відповідної Спеціфікації. До митного оформлення надана Спеціфікація № 3/1 від 02.02.2026, тобто товар повинен був поставлений одержувачу не пізніше 18.03.2026, зазначені умови контракту не були виконані.

3) До митного оформлення надано в якості транспортного документу, що підтверджує надходження вантажу з порту відправлення «QINGDAO» на митну територію України, коносамент від 06.02.2026 № WWA26010869 (без відміток митного органу країни відправлення), до порту(розвантаження, доставки) ODESA на судні «CMACGMALEXANDRVON HUMBOLDT0MEN1W1MA», проте відповідно до графи 21 МД товар прибув на судні «MEDKON ANA», що свідчить про перевантаження товару. Також у коносаменті від 06.02.2026 № WWA26010869 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAID», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що унеможливлює відокремити вартість самого товару.

4) Відповідно до умов п.11.4 Контракту: «Цей контракт складений в двох екземплярах, по одному для кожної із сторін, на українській і англійських мовах», також відповідно до п.1.1. «за цим контрактом Продавець зобов`язується продати, а Покупець сплатити та прийняти «Товар» в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до специфікації для кожної окремої партії». Разом з цим, до митного оформлення декларантом Специфікацію № 3/1 від 02.02.2026, в якій містяться відомості про номенклатуру, кількість та ціну товару, тільки українською мовою, що може свідчить про підробку документа, що містить визначальні відомості для проведення визначення митної вартості товару.

5) Враховуючи, що товар постачається на підставі контракту з виробником, митному органу не надану митну декларацію країни відправлення, у якій зазначаються відомості щодо фактурної вартості товарів при експорті, умовах поставки, вагових характеристиках, документах, що подавались при експорті у країні постачання і тп., також до митного оформлення на надано документи, що містять відомості щодо виробника товару та торговельної марки.

02.06.2026 митним органом отримано лист уповноваженої особи б/н від 02.06.2026 з повідомленням, що у встановлений термін витребувані митним органом та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості надаватись не будуть, також в листі зазначено, що на вимогу митного органу надається в якості додаткового документу: прайс лист від 10.12.2025 №б/н, комерційна пропозиція від 15.12.2025 №б/н.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Опрацювавши додатково надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Системний аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених ст. 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Фактично можливість подання відповідного документа декларантом на підтвердження митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, на підставі ч.3 ст. 53 МК України залежить від розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в документах, передбачених ч.2 ст. 53 МК України. Обсяг зауважень щодо поданих документів викладається митним органом саме за результатами аналізу таких документів та даних, поряд із цим саме митний орган визначає обсяг документів, необхідних для усунення розбіжностей та неточностей.

Аналогічну правову позицію висловлено судом у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 р. у справі № 380/6459/20.

Посилання митного органу на відсутність у поданих до митного оформлення документах страхового полісу або іншого документа, що підтверджує страхування товару, саме по собі не є достатньою підставою для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.

Так, відповідно до умов поставки CIF (Cost, Insurance and Freight) за правилами Інкотермс продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити страхування товару на період його транспортування до погодженого порту призначення, а також укласти договір страхування та надати покупцеві страховий документ.

Водночас слід враховувати, що умови поставки CIF визначають розподіл між продавцем і покупцем обов`язків, витрат та ризиків, пов`язаних із транспортуванням і страхуванням товару, однак самі по собі не свідчать про те, що вартість страхування не була врахована у ціні товару, зазначеній у зовнішньоекономічному контракті та комерційних документах.

Зокрема, за умовами CIF витрати на страхування несе продавець, а тому відповідні витрати за загальним правилом враховуються ним при формуванні ціни товару, що пропонується покупцеві. Отже, відсутність окремого страхового поліса серед документів, поданих до митного оформлення, автоматично не означає, що витрати на страхування не включені до ціни товару або що заявлена митна вартість є неповною чи недостовірною.

Важливе значення для вирішення цього питання має також положення пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, відповідно до якого до документів, що підтверджують митну вартість товарів, належать страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо здійснювалося страхування.

Отже, законодавець пов`язує необхідність подання страхових документів із фактом здійснення страхування, а не лише з наявністю в контракті певних умов поставки. Саме по собі зазначення базису поставки CIF не є безумовним підтвердженням того, що декларант повинен мати у своєму розпорядженні окремий страховий поліс та подавати його митному органу.

Такий правовий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 та постанові від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що за умовами поставки CIF витрати на транспортування товару до місця призначення та його страхування покладаються на продавця, а тому покупець не несе таких витрат. Документи про страхування товару надаються покупцеві на його вимогу, а не на вимогу митного органу.

Крім того, у постанові від 25.08.2023 у справі № 810/693/17 Верховний Суд також розглядав питання правомірності коригування митної вартості у зв`язку з ненаданням страхового полісу за умовами поставки CIF Одеса.

Таким чином, відповідач, посилаючись на відсутність страхового полісу, повинен був з`ясувати та встановити, чи здійснювалося фактично страхування відповідної партії товару, чи поніс покупець будь-які додаткові витрати на таке страхування, а також чи вплинула відсутність відповідного документа на можливість визначення числового значення митної вартості.

Натомість митним органом не наведено доказів того, що позивачем окремо сплачувалися кошти за страхування товару, що такі витрати не були враховані у договірній ціні або що існували будь-які інші витрати, які відповідно до статті 58 Митного кодексу України підлягали додаванню до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

За таких обставин висновок митного органу про неможливість перевірки повноти визначення митної вартості виключно через відсутність страхового полісу має припущений характер, оскільки відповідачем не встановлено жодної конкретної неврахованої складової митної вартості.

Отже, відсутність у матеріалах митного оформлення окремого страхового полісу за умовами поставки CIF ODESA за відсутності доказів здійснення позивачем додаткових витрат на страхування товару не може сама по собі свідчити про неповноту заявленої митної вартості та бути самостійною підставою для її коригування.

Посилання митного органу на невиконання умов пункту 6.1 Контракту в частині строку фактичної передачі товару не може самостійно свідчити про недостовірність заявленої позивачем митної вартості товару та бути належною підставою для її коригування.

Так, відповідно до пункту 6.1 Контракту термін фактичної передачі товару визначено як такий, що не перевищує 45 днів з дати підписання сторонами відповідної Специфікації. Водночас сама по собі наявність у Контракті погодженого сторонами строку поставки та його можливе недотримання не свідчать про те, що відомості щодо ціни товару, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, є недостовірними чи неповними.

Наведене митним органом зауваження стосується виключно строків виконання договірного зобов`язання щодо поставки товару, а не достовірності відомостей про його митну вартість. Відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між зазначеною обставиною та формуванням ціни товару, не встановлено жодних додаткових платежів, знижок, штрафних санкцій чи інших умов, які могли б вплинути на фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті, ціну.

Посилання митного органу на розбіжність у назвах суден, зазначених у коносаменті та графі 21 митної декларації, а також на відсутність окремих документів щодо вартості перевезення товару не свідчить саме по собі про недостовірність заявленої митної вартості та не є достатньою підставою для її коригування.

Так, на підтвердження митної вартості товару декларантом подано, зокрема, коносамент від 06.02.2026 № WWA26010869, який підтверджує морське перевезення вантажу з порту відправлення Qingdao до порту призначення Odesa, а також зовнішньоекономічний контракт із додатками, інвойс, пакувальний лист та навантажувальний документ.

Щодо розбіжності у назвах суден, зазначених у коносаменті та графі 21 митної декларації, слід зазначити, що така обставина може бути зумовлена перевантаженням товару з одного судна на інше під час міжнародного морського перевезення.

При цьому зміна судна, яким фактично здійснювалася доставка товару до митної території України, не означає зміни самого товару, його кількісних або якісних характеристик, а також не свідчить про зміну ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за товар.

Більше того, митним органом не встановлено, що зазначена розбіжність у назвах суден свідчить про перевезення іншої партії товару, невідповідність відомостей про вантаж у товаросупровідних документах або наявність додаткових витрат, які не були враховані при визначенні митної вартості.

Отже, сама по собі відмінність у назвах суден не може розцінюватися як розбіжність у документах, що впливає на правильність визначення митної вартості товару.

Зазначення у коносаменті умов «FREIGHT PREPAID» означає, що фрахт оплачений у порту відправлення, тобто до прибуття товару в порт призначення. Однак така відмітка сама по собі не свідчить про те, що відповідні витрати не були включені до ціни товару, зазначеної в інвойсі.

При цьому, відповідно до заявлених умов поставки CIF ODESA, обов`язок щодо організації та оплати перевезення товару до погодженого порту призначення покладається на продавця. Відповідно, витрати на таке перевезення враховуються продавцем при формуванні ціни товару, яку погоджено сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Крім того, відповідачем не враховано, що коносамент від 06.02.2026 № WWA26010869, поданий декларантом, містить відомості про перевезення товару, порт відправлення, порт призначення та умови оплати фрахту. Отже, декларантом надано транспортний документ, який підтверджує обставини морського перевезення товару.

Щодо припущення митного органу про можливу підробку Специфікації № 3/1 від 02.02.2026 у зв`язку з її оформленням українською мовою, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 11.4 Контракту сторони погодили, що сам Контракт складається у двох примірниках, по одному для кожної зі сторін, українською та англійською мовами. Водночас наведене положення визначає мову оформлення саме Контракту та не містить прямої вимоги щодо обов`язкового складення всіх додатків, специфікацій та інших документів до нього виключно двома мовами.

При цьому пунктом 1.1 Контракту передбачено, що продавець зобов`язується продати, а покупець - сплатити та прийняти товар у номенклатурі, кількості та за ціною відповідно до специфікації для кожної окремої партії товару.

Отже, Специфікація № 3/1 від 02.02.2026 є документом, яким сторони погодили істотні умови поставки конкретної партії товару, зокрема його номенклатуру, кількість та ціну. Саме по собі оформлення такого документа українською мовою не свідчить про відсутність волевиявлення сторін, недійсність погоджених ними умов чи недостовірність зазначених у ньому відомостей.

Крім того, митним органом не наведено жодних конкретних доказів того, що Специфікація № 3/1 від 02.02.2026 не була підписана сторонами, не погоджувалася продавцем або містить відомості, які не відповідають дійсності. Відповідач фактично обмежився припущенням про можливу підробку документа виключно з огляду на мову його складення.

Більше того, митним органом не встановлено жодних розбіжностей між відомостями про номенклатуру, кількість та ціну товару, зазначеними у Специфікації, та відповідними відомостями, наведеними в інвойсі, пакувальному листі чи інших документах, поданих до митного оформлення.

Таким чином, якщо Специфікація містить відомості, які узгоджуються з іншими поданими документами, відповідач не навів об`єктивних підстав вважати, що її оформлення однією мовою вплинуло на достовірність таких відомостей або перешкоджало перевірці числових значень складових митної вартості.

Відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості мають бути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявлених відомостей, які повинні ґрунтуватися на конкретних обставинах, а не на припущеннях митного органу.

Отже, оформлення Специфікації № 3/1 від 02.02.2026 виключно українською мовою за відсутності доказів її підроблення, непогодження сторонами або невідповідності зазначених у ній відомостей іншим документам не може свідчити про її недостовірність та бути підставою для невизнання заявленої митної вартості за основним методом її визначення.

Посилання митного органу на ненадання декларантом митної декларації країни відправлення, а також документів, які містять відомості про виробника товару та його торговельну марку, не може вважатися належною та достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості або неможливість застосування основного методу її визначення.

Так, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, транспортні документи, а також інші документи, передбачені цією статтею.

Водночас митна декларація країни відправлення не належить до обов`язкового переліку документів, які декларант повинен подати для підтвердження митної вартості товару відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України митний орган має право вимагати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товарів, а не з метою формального отримання всіх можливих документів, які можуть супроводжувати експортну операцію в країні відправлення.

Крім того, слід враховувати, що митна декларація країни експорту складається відповідно до законодавства відповідної іноземної держави, перебуває у сфері взаємовідносин експортера з митними органами цієї держави та не обов`язково перебуває у володінні українського покупця (декларанта).

Отже, сам факт ненадання такого документа не свідчить про те, що відомості про фактурну вартість товару, зазначені в інвойсі та зовнішньоекономічному контракті, є недостовірними.

З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, суд вважає, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В той же час, Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року по справі № 809/872/17 зазначив, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Посилання на наявність у названій системі інформації стосовно розмитнення подібного товару у попередні періоди за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказана позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а, від 15 червня 2021 року по справі № 804/2584/16.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору”, митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких би розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000141/1 від 02.06.2026 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-САН” є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-САН” судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-САН” (67701, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, вул. Портова, 2б, код ЄДРПОУ 45681777) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000141/1 від 02.06.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-САН” (67701, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, вул. Портова, 2б, код ЄДРПОУ 45681777) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст. 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.