Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №334/8969/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 14.10.2026

Справа № 334/8969/26

Провадження № 3/334/2099/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління Патрульної поліції в Запорізькій області відділ адміністративної практики, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124, ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 30.08.2026 о 18:57 годині в м. Запоріжжя, вул. Величара Навпроти електоопори 54, водій транспортного засобу ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху в наслідок чого допустив перекидання на кришу. В наслідок чого авто отримало механічне пошкодження чим завдано матеріальних збитків. Травмовані відсутні. чим порушив вимоги п. 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП .

ОСОБА_1 30.08.2026 о 18:57 годині в м. Запоріжжя, вул. Величара Навпроти електоопори 54, водій транспортного засобу ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1-а Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 30.08.2026 о 18:57 годині в м. Запоріжжя, вул. Величара Навпроти електоопори 54, водій транспортного засобу ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 без чинного полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1-ґ Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяви про відкладення судового засідання до суду не надходили.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» № 12307/16.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У п. 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З`ясувавши обставини справи про адміністративне правопорушення та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинених правопорушеннях за: ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; ст. 124 КУпАП порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, доведена протоколами про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 № 759169 від 30.08.2026, серії ЕПР1 № 759215 від 30.08.2026, серії ЕПР1 № 759204 від 30.08.2026, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями.

Вирішуючи питання, чи підлягає ОСОБА_1 накладенню адміністративного стягнення суд ураховує, що згідно ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 121-127 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Суд бере до уваги, що на момент вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 був неповнолітнім, відомостей про вчинення ним правопорушень раніше матеріали справи не містять.

Проте суд зважує і те, що правопорушення проявилися у керуванні автомобілем, який є джерелом підвищеної небезпеки, без набуття у встановленому законом порядку права на це, без підтвердження за встановленою процедурою здобуття знань правил дорожнього руху і необхідних навичок керування транспортним засобом відповідної категорії, що само по собі наражає на небезпеку не лише такого водія, а інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі ст. 280 КУпАП судом було встановлено обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.

Суд детально дослідив та оцінив зібрані докази з метою ухвалення справедливого і обґрунтованого рішення та виключає будь-які сумніви у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень. Суд при цьому зауважує, що протиправні дії повинні мати наслідком відповідальність, установлену законом.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд врахував, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Висновки суду та рішення, ухвалене судом, ґрунтуються/базуються на стандарті доказування «поза розумним сумнівом».

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях послідовно зазначає, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відтак, дослідивши адміністративні матеріали, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілу, доводи представника потерпілої, оглянувши відеозапис з камер відеоспостереження, який додано до матеріалів справи, суддя дійшла висновку, що зазначені в протоколах про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Досліджені докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Положеннями ст. 124 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має поліса (договора) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.

Найбільш сувору санкцію передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП, у межах якої і підлягає призначенню адміністративне стягнення. Санкцією ч. 2 ст. 126 передбачено накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При визначенні виду та розміру стягнення суд враховує характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, його неповнолітній вік, ставлення до вчиненого, часткове визнання вини, а також те, що він не притягувався до адміністративної відповідальності, тому підстав для застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, суд не вбачає.

З урахуванням наведеного суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 40-1, з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір.

Керуючись ст.33, 40-1, 221, 280, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

У разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, у порядку примусового виконання постанови відділом державної виконавчої служби стягується подвійний розмір штрафу у сумі 6800 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судового збору 665 грн 60 коп.

Строк звернення постанови до виконання три місяці.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Філіпова І. М.