Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №420/26678/26
Суддя: Бутенко А.В.
Справа № 420/26678/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо неповного нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за загальну вислугу років, що становить 11 (одинадцять) років 10 місяців 11 днів, з урахуванням таких періодів служби: строкової військової служби з 29.10.2010 по 26.10.2011, військової служби за мобілізацією з 11.02.2015 по 08.04.2016, військової служби за контрактом з 15.07.2016 по 15.07.2020 та з 16.09.2020 по 31.05.2026, — з урахуванням раніше виплаченої суми.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до відомостей, зазначених у грошовому атестаті від в/ч НОМЕР_1 від 31.05.2026 та наказу № 156, Позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 225 495,40 грн, розрахованому виходячи з 3 (трьох) повних календарних років служби. Зазначений розрахунок викликає обґрунтовані сумніви в частині повноти врахованого періоду служби. Відповідно до витягу з послужного списку контрактна служба Позивача здійснювалася у два періоди: з 15.07.2016 по 15.07.2020 (в/ч НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 — 4 роки) та, після перерви у 2 місяці 1 день (16.07.2020– 15.09.2020, зумовленої звільненням за п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та повторним укладенням контракту), з 16.09.2020 по 31.05.2026 (в/ч НОМЕР_7 , НОМЕР_1 — 5 років 08 місяців 15 днів). Сумарно це становить 9 років 08 місяців 15 днів контрактної служби. Крім того, послужний список фіксує також більш ранні періоди військової служби Позивача — строкову службу з 29.10.2010 по 26.10.2011 (в/ч НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ) та службу за мобілізацією з 11.02.2015 по 08.04.2016 (в/ч НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 ), які за п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 (щодо зарахування строкової військової служби до вислуги років у календарному обчисленні) також підлягають врахуванню у складі вислуги років. У наданих Позивачу документах відсутнє обґрунтування того, яким чином визначено саме 3 календарні роки служби для цілей нарахування одноразової грошової допомоги, а також відсутній розрахунковий лист (розрахунок) із деталізацією періодів служби, врахованих та не врахованих для цієї виплати.
24.09.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами) (пункт 8). Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання (пункт 5). Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, має зв`язок (залежність), зокрема, із категорією, до якої віднесений військовослужбовець, нормативною підставою, за якою він звільняється, та із умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби. З матеріалів справи встановлено, що Позивач проходив військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, і був звільнений зі служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2026 року №156 Позивачеві нараховано виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 13 календарних років в розмірі 225495 гривень 40 копійок (однак вказано « 3 календарних років», що є технічною помилкою) (розрахунок проводився з суми місячного грошового забезпечення 34691,60 грн). Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 №2821 від 15.07.2026 року Позивачеві виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні саме за 13 повних календарних років. На підтвердження саме наявності технічної помилки у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №156 від 31.05.2026 року надаємо розрахунок, згідно якого були нараховані усі належні виплати Позивачеві при звільненні з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Так, згідно із розрахунків Позивачеві при звільненні нараховано: - одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 13 календарних років в розмірі 225495 гривні 40 копійок.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2026 року № 156, виданим на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_14 (по особовому складу) від 25.03.2026 року № 101, позивач звільнений з військової служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку служби, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), з виключенням зі списків особового складу частини з 31.05.2026 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2026 року №156, вислуга років у ЗСУ станом на 31.05.2026 року становить: календарна – 13 років 08 місяців 27 днів, пільгова – 07 років 08 місяців 16 днів, загальна – 21 рік 05 місяців 13 днів.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2026 року №156 позивачеві нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 3 календарних років в розмірі 225495 гривень 40 копійок.
Відповідно до розрахунку при звільненні з лав ЗСУ, позивача нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за загальну вислугу років, що становить 13 років у загальному розмірі 225495,40 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон 2011-XII).
Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У частині пункті 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XII закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (Порядок № 260).
Відповідно до пункту 1 розділу ХХХII Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Висновки суду.
Таким чином, для визначення розміру грошової допомоги застосовується саме календарна вислуга років - в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність вислуги 10 років і більше.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17 та 22 липня 2021 року у справі №200/10368/18-а, від 29 квітня 2022 року у справі № 580/2497/21.
Предметом спору у цій справі є протиправність, на думку позивача, дій відповідача щодо неповного нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за кожен календарний рік служби з врахуванням 3 календарних років служби.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вислуга років позивач у ЗСУ станом на 31.05.2026 року становить: календарна – 13 років 08 місяців 27 днів, пільгова – 07 років 08 місяців 16 днів, загальна – 21 рік 05 місяців 13 днів.
Відповідно до розрахунку при звільненні з лав ЗСУ, позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за загальну вислугу років, що становить 13 років у загальному розмірі 225495,40 грн.
Таким чином, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 років служби.
Отже доводи позивача щодо невірного розрахунку вислуги років та неповної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Проте суд звертає увагу на те, що в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2026 року №156 позивачеві нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 3 календарних років в розмірі 225495 гривень 40 копійок. Тобто у зазначеному наказів допущено технічну описку.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень виплачено позивачу одноразову грошову допомогу за період його календарної служби, з урахування пільгового періоду служби, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua