Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №305/1824/26 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Суд: Рахівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №305/1824/26

Суддя: Попова О. М.

Справа 305/1824/26

Провадження по справі 2/305/765/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2026 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар Микола Михайлович, до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за розпискою, -

ВСТАНОВИВ:

До Рахівського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар Микола Михайлович, до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за розпискою.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідності до розписки від 22 грудня 2025 року Відповідач ОСОБА_2 зобов`язувалася повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 214 701,00 грн. в строк до 22.02.2026 року, що чітко передбачено розпискою, яку власноручно написано Відповідачем. На даний час кошти позивачу не повернуто, а тому захистити своє право він можу лише в судовому порядку.

Позивач неодноразово звертався до Відповідачки з проханням повернути кошти, однак вона запевняла, що їй потрібно ще час і вона поверне позивачу всю суму боргу з процентами, які біли обумовлено в розписці.

На даний час Відповідачка і надалі ухиляється від взятих на себе зобов`язань і жодним чином їх не виконує.

З прострочення виплати Відповідач також має сплатити мені 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення, що свою чергу становить 1817,61 грн. 3% річних та 6655,73 грн. індекс інфляції за весь час прострочення, що підтверджується розрахунками які додаються до позовної заяви. Оригінал розписки знаходяться у Позивача.

Судові витрати складаються з витрат на сплату судового збору та витрат на сплату правничої допомоги, яка орієнтовно складає 15000 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача гр. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 суму заборгованості в розмірі 223 174,34 грн., яка складається з 214 701,00 грн. - суми основного боргу; 1817,61 грн. – 3% річних та 6655,73 грн. індекс інфляції за весь час прострочення. Стягнути з відповідача гр. ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір відповідно до квитанції та витрати на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 11.06.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, проте від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу на підставі поданих доказів та оригіналу розписки про отримання грошових коштів, яку було додатково надіслано засобами поштового зв`язку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена своєчасно та належним чином, за зареєстрованим місцем проживання, та за допомогою розміщення оголошень на сайті суду. Відзиву, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин неявки, в порядку, визначеному статтею 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та надані докази, встановив наступні обставини справи.

Так, відповідачка ОСОБА_2 22 грудня 2025 року власноруч написала розписку, відповідно до якої отримала у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 214 701 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот один) гривень, які зобов`язувалася повернути у повному обсязі до 22 лютого 2026 року. У випадку не повернення коштів у вказаний строк зобов`язалася сплатити штрафні санкції згідно чинного законодавства України.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що за період з 22.12.2025 року по 04.06.2026 (103 дні) нарахування 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України складає 1817,61 грн.; інфляційні нарахування за той же самий період складають 6655,73 грн.

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд керується наступними положеннями законодавства.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 статті 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно змісту ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), у постановах Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі № 761/45701/16-ц (провадження № 61-11280св18), у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

Представлена позивачем розписка про отримання відповідачем позики містить дані щодо особи позичальника та позикодавця, часу отримання позики, розміру отриманої позики, дати повернення позики, тому є письмовим документом, що підтверджує факт укладення договору позики, його умови, посвідчує факт отримання відповідачем позики саме у позивача.

У позивача наявний оригінал розписки, що свідчить про те, що сума боргу не повернута.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідачки суми заборгованості в розмірі 223 174,34 грн., яка складається з 214 701,00 грн. - суми основного боргу; 1817,61 грн. – 3% річних та 6655,73 грн. індекс інфляції за весь час прострочення є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною квитанцією ID: 5580-9423-1453-3116 від 04.06.2026 у сумі 2331,75 грн. про сплату судового збору, інші документально підтверджені судові витрати відсутні.

Виходячи з наведеного, та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2331,75 гривні, суд стягує з Відповідача вищенаведені витрати у повному обсязі, на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар Микола Михайлович, до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) суму заборгованості в розмірі 223 174 (двісті двадцять три тисячі сто сімдесят чотири) гривень 34 копійок, та судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 2331 (дві тисячі триста тридцять одну) гривню 75 копійок.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Попова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua