Суд: Рахівський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №305/2095/26
Суддя: Попова О. М.
Справа 305/2095/26
Провадження по справі 2/305/826/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.11.2026 року м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», представником якого є Лебідь Каріна Віталіївна до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
До Рахівського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», представником якого є Лебідь Каріна Віталіївна до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 10.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі – Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_1 (Далі Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 566086-КС-001 про надання кредиту (Далі – Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі – Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі – Правила, а разом– Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі – Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 5168-7450 2560-8412 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) , що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).
Звернули увагу суду на те, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, заборгованість Відповідача за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не нараховувалися).
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 05.06.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 566086-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 16 950,00 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5 000,00 грн; Суми прострочених платежів по процентах – 8 450,00 грн; Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; Суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2 500,00 грн; Суми прострочених платежів за комісією – 1 000,00 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи- витрати на оплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
Враховуючи викладене представник позивача просить: стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 566086-КС-001 про надання кредиту від 10.11.2025 року, що становить 16 950,00, та стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.08.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Представник позивача у позовній заяві просила, розгляд справи проводити без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу на підставі поданих доказів, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте за допомогою системи «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, який обґрунтовано наступним.
Відповідач не заперечує, що 10.11.2025 на його картковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було зараховано 5 000,00 грн (переказ через ТОВ «ПрофітГід»). Разом з тим Відповідач заперечує проти позову в частині нарахувань понад тіло кредиту з підстав, викладених нижче.
Щодо стягнення 2 500,00 грн «процентів відповідно до ст. 625 ЦК України» Згідно з п. 7.5 Договору та розділом 6 Паспорта споживчого кредиту у разі прострочення Позичальник зобов`язаний сплатити «з урахуванням 700 000 % (сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України», але не більше 2 % від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення. З розрахунку заборгованості вбачається, що Позивач нараховував по 100,00 грн щодня (2 % на день від суми кредиту) у період з 25.11.2025 по 19.12.2025, після чого нарахування зупинилося на рівні 2 500,00 грн, тобто рівно половини суми кредиту – граничного розміру, встановленого ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» для неустойки за порушення зобов`язань споживачем. Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.10.2026 3 Такі нарахування за своєю правовою природою не є компенсацією за користування коштами (3 % річних), а є штрафною санкцією, замаскованою під «проценти річних». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, мають компенсаційний характер, а суд, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, може зменшити їх розмір, якщо він є явно надмірним. Ставка 700 000 % річних очевидно не має компенсаційного характеру і є явно несправедливою. Крім того, і це є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, неодноразово продовжувався і є чинним на день укладення Договору, у весь період нарахування (25.11.2025 – 19.12.2025) та на день розгляду справи. Отже, незалежно від того, як кваліфікувати спірні 2 500,00 грн – як проценти річних за ст. 625 ЦК України чи як неустойку – Відповідач звільнений від обов`язку їх сплати в силу закону, а Позивач був зобов`язаний їх списати. У задоволенні позову в цій частині слід відмовити повністю.
Щодо стягнення 1 000,00 грн комісії за видачу кредиту Згідно з п. 1.6 Договору комісія за видачу кредиту – це грошові кошти, які позичальник сплачує «в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування Кредитом». Тобто сам Позивач визначає комісію не як плату за якусь окрему додаткову чи супутню послугу, а як частину плати за кредит. Видача кредиту (перерахування коштів на картку) – це основний обов`язок кредитодавця за договором (ст. 1054 ЦК України), а не послуга, яка надається споживачу додатково. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (на яку помилково посилається Позивач на свою користь) дійшла висновку про нікчемність умов кредитного договору про сплату комісії за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь і які не є самостійною послугою для споживача, із застосуванням ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Комісія у розмірі 1 000,00 грн становить 20 % від суми кредиту та нараховується одноразово в момент видачі, без надання будь-якої послуги. Така умова створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача і є несправедливою в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин (умова) є недійсним в силу закону, і визнання його таким судом не вимагається. Посилання Позивача на постанови апеляційних судів не є обов`язковими для суду в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України. У задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
Щодо процентів за користування кредитом у розмірі 8 450,00 грн та перевищення максимальної денної процентної ставки Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки (ДПС), що розраховується як (загальні витрати за споживчим кредитом / загальний розмір кредиту) / строк кредитування у днях, не може перевищувати 1 %. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються як проценти, так і комісії кредитодавця (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 цього Закону). У Договорі та Паспорті споживчого кредиту Позивач сам зазначив: ДПС – 0,86 %; загальні витрати за кредитом – 7 302,52 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту– 12 302,52 грн; графіком платежів передбачено проценти на загальну суму 6 223,02 грн. Натомість у позові Позивач просить стягнути проценти та комісію на загальну суму 9 450,00 грн (8 450,00 + 1 000,00), що за строк кредитування 169 днів становить: (9 450 / 5 000) / 169 ? 100 % = 1,12 % на день, тобто перевищує законодавчо встановлений максимум у 1 %. Загальна сума, яку Позивач просить стягнути без урахування «процентів річних» (14 450,00 грн), перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту, яку Позивач довів до мене як споживача до укладення Договору (12 302,52 грн), на 2 147,48 грн. Отже, сукупний розмір процентів і комісії, заявлений до стягнення, суперечить імперативним вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а умови Договору, які це допускають, є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону. Вважає, що розмір процентів за користування кредитом має обмежуватися сумою, визначеною погодженим сторонами графіком платежів та паспортом споживчого кредиту, – 6 223,02 грн. Також звертає увагу суду, що Позивач сам визнає у позові, що його розрахунок заборгованості «формується автоматично» і програма «автоматично «протягнула» дати» до дати складання розрахунку. Такий розрахунок є одностороннім документом, складеним самим Позивачем, не є первинним бухгалтерським документом і не може бути беззаперечним доказом правильності нарахувань.
Щодо обставин укладення Договору та несправедливості його умов зазначив, що із наданої самим Позивачем «Візуальної форми послідовності дій Клієнта» вбачається, що з моменту передачі умов кредиту (10.11.2025 15:40:33) до підписання Договору (15:41:28) минуло 55 секунд, а паспорт споживчого кредиту (4 сторінки) було надано о 15:40:35 і «підписано» о 15:41:02 – через 27 секунд. За такий час фізично неможливо ознайомитися з паспортом, Договором (близько 20 сторінок) та Правилами (понад 20 сторінок), тобто вимоги ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання споживачу інформації, необхідної для порівняння пропозицій та прийняття зваженого рішення, фактично виконані формально.
На підставі викладеного, відповідач просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, поновити (продовжити) Відповідачу строк на подання відзиву та прийняти цей відзив до розгляду.. У задоволенні позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в частині стягнення 2 500,00 грн «процентів відповідно до ст. 625 ЦК України» – відмовити. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 000,00 грн комісії відмовити. Позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом задовольнити частково – у межах 6 223,02 грн, у решті (2 226,98 грн) – відмовити. Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована наступним.
Сторона Відповідача помилково ототожнює поняття «денна процента ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день , яка встановлена в Кредитному договорів укладеному Відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика», а також зовсім не розуміє як розраховується денна процента ставка за формулою, яка встановлена в ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Для визначення розміру загальних витрат за споживчим кредитом необхідно додати суму процентів за користування кредитом до суми комісії за надання кредиту. Відповідно до вищевикладеного, загальні витрати за споживчим кредитом становлять 7 223,02 грн., що випливає з наступного розрахунку: 6 223,02 грн. (сума процентів за кредитним договором) + 1 000,00 грн. (сума комісії за надання кредиту). Для розрахунку денної процентної ставки за Кредитним договором необхідно застосувати вищезазначену формулу, яка встановлена у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та наступні складові цієї формули:-Загальні витрати за споживчим кредитом (ЗВСК) на дату укладення Договору складають 7 223,02 грн. та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.-Загальний розмір кредиту (ЗРК) становить 5 000,00 грн.-Строк кредитування (t) становить 169 днів. Відповідно до вищевикладеного, денна процентна ставка за Кредитним договором становить 0,86 процентів , що випливає з наступного розрахунку: (7 223,02/5 000,00)/169 днів ? 100% Відповідно до вищевикладеного, розмір денної процентної ставки на дату укладення Кредитного договору та протягом всього строку дії Кредитного договору відповідає максимальному розміру денної процентної ставки 1 % відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» , а також, відповідає відповідним перехідним періодам, які передбачені у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» на дату укладення Кредитного договору.
Щодо нарахування процентів за кредитним договором зазначили наступне. Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Відповідно до п. 10.2. Кредитного договору, Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1 %, фіксована. На підтвердження того, що у Відповідача відсутня заборгованість за Кредитним договором, та що Відповідач належним чином виконував кредитний договір (здійснював всі платежі у відповідності до встановленого у кредитному договорі графіку платежів), сторона Відповідача мала б надати суду належні та достатні докази здійснення Відповідачем всіх платежів за встановленим у кредитному договорі графіком платежів у відповідному розмірі та у відповідні дати, однак сторона Відповідача таких доказів суду не надала.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості Позичальника за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з обставинами та матеріалами справи.
Якщо сторона Відповідача вважає, що доданий Позивачем до позовної заяви Розрахунок заборгованості за Кредитним договором є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з обставинами та матеріалами справи, вона не була позбавлена можливості, у відповідності до принципу змагальності сторін, надати суду свій Розрахунок заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до п. 2.8. Кредитного договору, строк дії Договору до 27.04.2026 р. Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором після 27.04.2026 р. припинила змінюватися (тобто Позивач не нараховував жодних процентів за користування кредитом) у зв`язку із закінченням строку дії Кредитного договору . Оскільки, розрахунок заборгованості, який був доданий Позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору (після 27.04.2026 р.) до дати створення цього розрахунку заборгованості.
ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувало строк дії Кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після закінчення строку дії Кредитного договору, та не просило суд стягнути з Відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії Кредитного договору.
Щодо правомірності встановлення обов`язку по сплаті комісії. Встановлений вищезазначеним пунктом Кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту . Також обов`язок Відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Повідомили сторону Відповідача, що встановлений у Кредитному договорі обов`язок Позичальника по сплаті одноразової фіксованої комісії за надання кредиту не є ніякою «додатковою чи супутньою послугою», а є умовою Кредитного договору, яка сторону погодили уклавши Кредитний договорів, що відповідає закріпленому у ст. 627 ЦКУ принципу свободи договору.
На підставі викладеного представник позивача просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика. Позовні вимоги підтримуємо у повному обсязі.
Разом з тим, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у спарві ,яке обґрунтовано наступним. Відповідач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Справі присвоєно № 907/718/26 (суддя Лучко Р.М.). Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2026 у справі № 907/718/26 заяву прийнято до розгляду. Суд дійшов висновку, що заява та додані до неї документи відповідають вимогам ст. 116 КУзПБ. Вимоги АТ «ІДЕЯ БАНК» за кредитним договором, які є предметом цього позову, є грошовими вимогами кредитора до мене як боржника. АТ «ІДЕЯ БАНК» зазначено серед кредиторів відповідача у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а заборгованість перед ним включено до переліку зобов`язань боржника.
На підставі викладеного, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 305/2331/26 за позовом АТ «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Закарпатської області за результатами розгляду питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність № 907/718/26.
Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву просила відмовити у задоволенні Клопотання сторони Відповідача про зупинення провадження у справі.
Вирішуючи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, для зупинення провадження необхідною умовою є відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2026 у справі № 907/718/26, заяву ОСОБА_1 від 30.06.2026 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи постановлено залишити без розгляду.
Таким чином, провадження про неплатоспроможність не було відкрите та не розглядається судом в порядку господарського судочинства, відсутні юридичні наслідки, які могли б слугувати підставою для зупинення даної цивільної справи.
Отже, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.11.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Договір № 566086-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі – Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-1853 10.11.2025 о 15:41 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як власноручний підпис, тобто сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.
Позивач видав Відповідачу кредитні кошти на загальну суму 5 000 грн. на платіжну картку: НОМЕР_2 , що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, номер платіжної інструкції f0350fef-be3a-11f0-b910-000c29d57ed2_1, Дата / час здійснення переказу 10.11.2025 15:41, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Крім того, на виконання ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.08.2026 КБ «Приватбанк» листом від 02.09.2026 надав інформацію щодо ОСОБА_1 , відповідно до якої на його ім`я в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Згідно и вказаній карті за період з 10.11.2025 по 27.04.2026 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 5000 грн. (10.11.2025).
Таким чином підтверджено факт перерахування грошових коштів саме відповідачу ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Зазначений вище договір, який був укладений з Відповідачем, включає всі істотні умови для відповідного виду договору та він підписаний сторонами, зокрема відповідач шляхом підписання електронним підписом, що відповідає статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. 639 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 566086-КС-001 про надання кредиту від 10.11.2025 року, утворилась заборгованість в розмірі 16 950,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8 450,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1 000,00 грн.
Що стосується стягнення суми заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК у сумі 2500 гривень суд зазначає наступне.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, оскільки Кредитний договір № 566086-КС-001 був укладений сторонами 10.11.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем сума заборгованості по штрафам відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 2500 гривень не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України підлягає списанню позивачем.
Що стосується посилання відповідача щодо неправомірності стягнення 1 000,00 грн комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», погодився на умови, передбачені кредитним договором, в тому числі з п. 2.5. Кредитного договору № 566086-КС-001 був, відповідно до умов якого комісія за видачу кредиту: 1 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Таким чином, як вбачається з умов даного кредитного договору, встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.
Що стосується посилання відповідача на неправомірність стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 450,00 грн та перевищення максимальної денної процентної ставки, суд зазначає наступне.
22.11.2023р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Таким чином, приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Як вбачається з п. 2.4 Договору № 566086-КС-001 від 10.11.2025, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховані проценти у сумі 8 450,00 грн за користування кредитом в розмірі 1% від суми кредиту 5000 грн., що складає 50 грн. щоденно за 169 днів (строк кредитування).
Таким чином, встановлена у Кредитному договорі ТОВ «Бізнес Позика» процентна ставка в день 1 % відповідає максимальному розміру денної процентної ставки в 1% відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 14 450 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5 000,00 грн; Суми прострочених платежів по процентах – 8 450,00 грн; Суми прострочених платежів за комісією – 1 000,00 грн.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст. ст. 133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн., суд стягує з Відповідача на користь Позивача 2269,70 грн. судових витрат на оплату судового збору (2662,40 грн.* 85,25 %), що пропорційно задоволеним 85,25 % відсоткам від позовних вимог (14 450 грн *100)/ 16 950 грн).
Керуючись ст.ст.1-13, 76-83, 141,247,258-259, 263, 265,268,354 Цивільного кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», представником якого є Лебідь Каріна Віталіївна до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 566086-КС-001 про надання кредиту від 10.11.2025 року, що становить 14 450 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок та судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) гривні 70 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Попова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua