Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №400/5268/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.№ 400/5268/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088,

провизнання протиправним та скасування рішення від 20.11.2025 №143750004895, зобов`язання вчинити певні дії,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області (далі - відповідач 2), та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143750004895 від 20.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період навчання з 25.08.1983 року по 01.07.1985 року в Миколаївському сільськогосподарському технікумі, період роботи з 01.08.1985 року по 17.05.1994 року в повному обсязі (з урахуванням двох періодів декретних відпусток по догляду за дітьми до 3 років в цей період з 26.10.1985 року по 25.10.1985 року, та з 12.10.1989 року по 11.10.1992 року), період отримання допомоги по безробіттю з 16.04.2000 року по 10.04.2001 року, період ведення підприємницької діяльності з 18.02.2002 року по 30 червня 2010 року у повному обсязі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.11.2025 року.

В обґрунтування позову вказує, що їй протиправно відмовлено у призначені пенсії спірним рішенням через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки періоди роботи, отримання допомоги по безробіттю та перебування у відпустках по догляду за дітьми до трьох років підтверджуються записами трудової книжки; період навчання підтверджується дипломом та архівною довідкою, а період провадження підприємницької діяльності та сплату страхових внесків свідоцтвом про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності та довідкою форми ОК-5. Відтак, рішення відповідача 1 є протиправним.

Ухвалою від 18.05.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 1 до суду надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог зазначає, що ним за принципом ектериторіальності було прийнято рішення №143750004895 від 20.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії позивачу. При розгляді документів позивача було встановлено, що стаж роботи становить 19 років 1 місяць 1 день. До страхового стажу не зараховано спірні періоди, оскільки титульна сторінка трудової книжки позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції, а саме наявне виправлення дати народження позивача. Рішення вважає правомірним.

Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058. Щодо незарахування спірних періодів до страхового стажу, то відповідач 2 зазначає, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Рішення вважає правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзиви відповідачів, в якій заперечила проти їх обґрунтувань та повністю підтримала позовні вимоги.

Ухвалою від 28.09.2026 року справу прийнято до свого провадження.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058).

Згідно п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі – Порядок 22-1), після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, для здійснення виплати пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що страховий стаж склав 19 років 1 місяць 1 день. До страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 25.08.1983 року по 01.07.1985 року в Миколаївському сільськогосподарському технікумі, період роботи з 01.08.1985 року по 17.05.1994 року в повному обсязі (з урахуванням двох періодів декретних відпусток по догляду за дітьми до 3 років в цей період з 26.10.1985 року по 25.10.1985 року, та з 12.10.1989 року по 11.10.1992 року), період отримання допомоги по безробіттю з 16.04.2000 року по 10.04.2001 року, період ведення підприємницької діяльності з 18.02.2002 року по 30 червня 2010 року. Відповідач 1 зазначає, що оскільки титульна сторінка трудової книжки позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції, а саме наявне виправлення дати народження позивача, то відсутні підстави для зарахування цих періодів до страхового стажу позивача.

Вищезазначене рішення відповідача позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 56, ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3, 20 “Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

З трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається що позивач з 16.04 2000 року по 10.04.2001року отримувала виплату допомоги по безробіттю, а також підтверджує період роботи з 01.08.1985 року по 17.05.1994 року в повному обсязі (з урахуванням двох періодів декретних відпусток по догляду за дітьми до 3 років в цей період з 26.10.1985 року по 25.10.1985 року, та з 12.10.1989 року по 11.10.1992 року).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку стажу для призначення пенсії позивача пенсійним органом не зараховано вказані періоди, оскільки наявні виправлення в даті народження позивача.

Суд зазначає, що обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження № К/9901/22172/18) неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, судом взято до уваги зміст положень Порядку № 637, відповідно до п. 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №275/615/17 (К/9901/768/17).

Крім того, період з 16.04.2000 року по 10.04.2001 року отримання позивачем допомоги по безробіттю підтверджується архівною довідкою №18/16/677 від 27.03.2026 року, виданої Миколаївським обласним центром зайнятості про те, що мені, позивачу дійсно з 16 лютого 2000 року був наданий статус безробітного та в період з 16.04.2000 року по 10.04.2001 року отримувала виплату допомоги по безробіттю.

Враховуючи вищевикладені обставини, для обчислення стажу роботи при призначенні пенсії позивачу має бути зарахований період роботи з 01.08.1985 року по 17.05.1994 року в повному обсязі (з урахуванням двох періодів декретних відпусток по догляду за дітьми до 3 років в цей період з 26.10.1985 року по 25.10.1985 року, та з 12.10.1989 року по 11.10.1992 року), а також період виплати допомоги по безробіттю з 16.04 2000 року по 10.04.2001року.

Щодо періоду навчання з 25.08.1983 року по 01.07.1985 року в Миколаївському сільськогосподарському технікумі, суд зазначає, що навчання позивача підтверджується дипломом НОМЕР_2 та довідкою за вих.№95 від 23.03.2026 року, виданою відокремленим структурним підрозділом «Вознесенського фахового коледжу Миколаївського національного аграрного університету», в якому зазначено, що позивач дійсно в період з 25.08.1983 року по 01.07.1985 року проходила навчання у Миколаївському сільськогосподарському технікумі на денній формі навчання спеціальності «Бухгалтерський облік в сільськогосподарському виробництві». Відтак, вказаний період також підлягає зарахуванню.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 18.02.2002 року по 30.06.2010 року в повному обсязі відповідно до частини 3-1 пункту 1 розділу «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №1058-ІV суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, відповідно до статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV №1058-IV Прикінцеві положення Закону , до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 , пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.Так, згідно листа за вих.№8376/6/14-29-24-01-03 від 15.04.2026 року Головного управління ДПС у Миколаївській області про підтвердження сплати по єдиному податку позивач у період з 18.02.2002 року була зареєстрована як фізична особа підприємець, та в період з 01.03.2002 по червень 2010 року знаходилася на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок.

Таким чином, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.

Зі змісту довідки форми ОК-5 видно, що позивачем у період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 30.06.2010 року були сплачені страхові внески в сумах, які були передбачені чинним законодавством на той період, а також враховуючи період з 18.02.2002 року по 31.12.2003 року страховий стаж який підлягав зарахуванню повинен становити 8 років 4 місяці, а не 1 рік 9 місяців 29 днів, як зараховано відповідачем.

Таким чином, відповідач 1 протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 25.08.1983 року по 01.07.1985 року в Миколаївському сільськогосподарському технікумі, періоду роботи з 01.08.1985 року по 17.05.1994 року в повному обсязі (з урахуванням двох періодів декретних відпусток по догляду за дітьми до 3 років в цей період з 26.10.1985 року по 25.10.1985 року, та з 12.10.1989 року по 11.10.1992 року), періоду отримання допомоги по безробіттю з 16.04.2000 року по 10.04.2001 року, періоду ведення підприємницької діяльності з 18.02.2002 року по 30 червня 2010 року у повному обсязі. Тому суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143750004895 від 20.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком.

При цьому, суд звертає увагу, що помилковим є твердження позивача, що дії стосовно зарахування до страхового стажу мають бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.

Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 25.08.1983 року по 01.07.1985 року в Миколаївському сільськогосподарському технікумі, період роботи з 01.08.1985 року по 17.05.1994 року в повному обсязі (з урахуванням двох періодів декретних відпусток по догляду за дітьми до 3 років в цей період з 26.10.1985 року по 25.10.1985 року, та з 12.10.1989 року по 11.10.1992 року), період отримання допомоги по безробіттю з 16.04.2000 року по 10.04.2001 року, період ведення підприємницької діяльності з 18.02.2002 року по 30 червня 2010 року у повному обсязі та повторно розглянути заяву позивача від 13.11.2025 року про призначення пенсії за віком.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатила у розмірі 1331,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".

Отже, судовий збір присуджується позивачу в розмірі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ідентифікаційний код 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088 ідентифікаційний код 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.11.2025 №143750004895, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143750004895 від 20.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період навчання з 25.08.1983 року по 01.07.1985 року в Миколаївському сільськогосподарському технікумі, період роботи з 01.08.1985 року по 17.05.1994 року в повному обсязі (з урахуванням двох періодів декретних відпусток по догляду за дітьми до 3 років в цей період з 26.10.1985 року по 25.10.1985 року, та з 12.10.1989 року по 11.10.1992 року), період отримання допомоги по безробіттю з 16.04.2000 року по 10.04.2001 року, період ведення підприємницької діяльності з 18.02.2002 року по 30 червня 2010 року у повному обсязі та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.11.2025 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар