Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №380/15690/26
Суддя: Хома Олена Петрівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/15690/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач-1, ГУ ПФУ у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 27.03.2026 року №133850022911 про відмову у призначенні мені пенсії за віком;
- зобов`язати ГУ ПФ у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період навчання з 01.09.1960 по 06.07.1961 та роботи: з 23.03.1964 по 26.07.1964; з 05.08.1964 по 26.08.1985; 14.09.1985 по 12.06.1993; з 26.11.1993 по 11.07.1994; з 04.10.1994 по 29.12.1995; з 03.01.1996 по 10.07.1996; з 11.07.1996 по 23.11.2001;
- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянутизаяву ОСОБА_1 від 20 березня 2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі – Закон №1058-VI). Однак за принципом екстериторіальності рішенням ГУ ПФУ у Київській області відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Згідно з вказаним рішенням до страхового стажу не зараховано періоди навчання за дипломом № НОМЕР_1 та роботи за записами трудової книжки б/н від 23.03.1964, оскільки ім`я позивача не відповідає паспортним даним; роботи в російській федерації за записами трудової книжки НОМЕР_2 з 01.01.1992 до 12.06.1993, з 26.11.1993 до 11.07.1994, з 04.10.1994 до 29.12.1995, з 03.01.1996 до 10.07.1996, з 11.07.1996 до 23.11.2001, оскільки відсутні будь-які двосторонні угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією. Вважає протиправним незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, у зв`язку з чим звернудася до суду з цим позовом.
Відповідач-2 щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що Україною припинено всі дипломатичні відносини з російською федерацією. Органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду, зокрема, здійснювати до органів Пенсійного фонду російської федерації запити документів та інших відомостей. Вказує, що 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/ поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023. За таких обставин, ГУ ПФУ у Київській області відмовлено у призначенні пенсії позивача у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідачем-1 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких зводиться до цитування окремих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №22-1. Позиції щодо заявлених позовних вимог не висловив.
Ухвалою від 03.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем-2 19.08.2026 (вх. №73706) подано відзив на позовну заяву.
Відповідачем-1 24.08.2026 (вх. №75403) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.03.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі – Закон №1058-VI).
До заяви позивач долучила: паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, диплом, свідоцтво про навчання, трудову книжку з вкладишем до неї.
ГУ ПФУ у Київській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_2 та прийняло рішення від 27.03.2026 №133850022911 відмову в призначені пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи відсутній.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- роботи за записами трудової книжки б/н від 23.03.1964, навчання за дипломом № НОМЕР_1 , оскільки ім`я заявниці не відповідає паспортним даним;
- роботи в російській федерації за записами трудової книжки НОМЕР_2 з 01.01.1992 до 12.06.1993, з 26.11.1993 до 11.07.1994, з 04.10.1994 до 29.12.1995, з 03.01.1996 до 10.07.1996, з 11.07.1996 до 23.11.2021 оскільки відсутні будь-які двосторонні угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією.
ОСОБА_3 у 1964 році поступила в Дрогобицький педінститут та в 1969 році закінчила Київський торгово-економічний інститут по спеціальності бухгалтера, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 .
Відповідно до записів трудової книжки б/н від 23.03.1964 ОСОБА_2 у період з 23.03.1964 по 26.07.1964; з 05.08.1964 року по 26.08.1985; з 14.09.1985 07.11.1996 працювала на різних посадах та підприємствах, в тому числі на території російської федерації.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 у період з 14.07.1997 по 23.11.2001 працювала на різних посадах та підприємства на території російської федерації.
Рішення ГУ ПФУ у Київській області від 27.03.2026 №133850022911 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 є предметом оскарження у цій справі.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі – Закон №1058-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-VI визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-VI починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: … з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років…
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20.03.2026 (тобто у віці 62 роки) звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Для призначення пенсії позивачем разом із заявою подано трудову книжку б/н від 23.03.1964 та вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 , відповідно до записів яких ОСОБА_2 у періоди з 23.03.1964 по 26.07.1964; з 05.08.1964 по 26.08.1985 ; 14.09.1985 по 12.06.1993; з 26.11.1993 по 11.07.1994; з 04.10.1994 по 29.12.1995; з 03.01.1996 по 10.07.1996 ; з 11.07.1996 по 23.11.2001; працювала на різних посадах та підприємствах, в тому числі на території російської федерації.
Окрім того, ОСОБА_3 у 1964 році поступила в Дрогобицький педінститут та в 1969 році закінчила Київський торгово-економічний інститут по спеціальності бухгалтера, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 .
Суд звертає увагу, що досягнення позивачем 60-річного віку (на дату звернення 62 роки) пов`язує право на призначення пенсії за віком відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону №1058-VI за наявності 33 років страхового стажу.
Спірним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного 33-річного страхового стажу, до якого пенсійним органом не зараховано спірні періоди роботи за сукупності двох підстав.
Перша, оскільки за записами трудової книжки та диплома ім`я заявниці не відповідає паспортним даним.
Друга, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено.
Стосовно доводів відповідача про невідповідність ім`я заявниці паспортним даним, суд зазначає таке.
Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Судом встановлено, що у позивача наявна трудова книжка та диплом, які містять чіткі записи про спірні періоди роботи ОСОБА_1 , що підтверджуються відповідними наказами про прийом на роботу та звільнення, які скріплені печаткою підприємства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Натомість, як встановлено судом, відповідач, посилаючись на невідповідність імені у трудовій книжці та дипломі паспортним даним, не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей та додаткових документів, на підставі яких можна було б усунути таку розбіжність.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, сформульованому у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а, який судом враховано при розгляді цієї справи.
За встановлених фактичних обставин та наданої судом оцінки поданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документів, суд висновує про безпідставність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів навчання позивача згідно диплому НОМЕР_3 та роботи згідно до записів трудової книжки серії б/н віж 23.03.1964.
Стосовно доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації після 01.01.1992 внаслідок відсутності міжнародних угод з республіками колишнього Союзу РСР, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Україна 13.03.1992 стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї Угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
В силу положень статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати про те, що трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Верховна Рада України 01.12.2022 прийняла Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України).
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 - з 02.12.2022.
Тому при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 у періоди з 23.03.1964 по 26.07.1964; з 05.08.1964 по 26.08.1985 ; 14.09.1985 по 12.06.1993; з 26.11.1993 по 11.07.1994; з 04.10.1994 по 29.12.1995; з 03.01.1996 по 10.07.1996; з 11.07.1996 по 23.11.2001; працювала на різних посадах та підприємствах, в тому числі на території російської федерації.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України з 19.06.2023.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно до приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи його у російській федерації.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що у позивача наявна трудова книжка, яка містить чіткі записи про спірні періоди роботи з посиланням на накази про прийняття, переведення та звільнення позивача, які скріплені печатками та підписами уповноважених осіб.
За встановлених фактичних обставин та оцінки поданих позивачем до заяви про призначення пенсії за віком документів, суд виснує про безпідставність не зарахування відповідачем періоду навчання позивача згідно диплому НОМЕР_3 з 01.09.1960 по 06.07.1961 та періодів роботи ОСОБА_1 з 23.03.1964 по 26.07.1964; з 05.08.1964 по 26.08.1985 ; 14.09.1985 по 12.06.1993; з 26.11.1993 по 11.07.1994; з 04.10.1994 по 29.12.1995; з 03.01.1996 по 10.07.1996; з 11.07.1996 по 23.11.2001, що призвело до прийняття рішення від 27.03.2026 №133850022911 про відмову у призначенні пенсії за віком та порушення права позивача на призначення пенсії за віком згідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
Суд звертає увагу, що зібрані та подані позивачем документи до територіального органу Пенсійного Фонду України для перерахунку пенсії відповідають записам наданої трудової книжки та не містять між собою жодних протиріч чи розбіжностей.
Постановою Пенсійного Фонду України від 16.12.2020 №25-1 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23, дії зобов`язального характеру щодо проведення перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії.
Як встановлено судом, рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 27.03.2026 №133850022911 за принципом екстериторіальності приймалось ГУ ПФУ у Київській області за результатами поданої заяви про призначення пенсії і долучених до неї документів.
Тому дії зобов`язального характеру слід покласти на ГУ ПФУ у Київській області, а не на ГУ ПФУ у Львівській області.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем-1 вказані вимоги щодо доказування правомірності спірного рішення не виконано, а доводи про правомірність такого спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Київській області від 27.03.2026 №133850022911 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень і чинному пенсійному законодавству та порушує право позивача на призначення пенсії за віком, тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.
Друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до часткового задоволення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області (а не ГУ ПУ у Львівській області. Як просить позивач) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період навчання з 01.09.1960 по 06.07.1961 та роботи: з 23.03.1964 по 26.07.1964; з 05.08.1964 по 26.08.1985; 14.09.1985 по 12.06.1993; з 26.11.1993 по 11.07.1994; з 04.10.1994 по 29.12.1995; з 03.01.1996 по 10.07.1996; з 11.07.1996 по 23.11.2001, повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IVта прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 понесені позивачем судові витрати у вигляді 2 662 грн 40 к. судового збору, сплаченого за квитанцією від 22.07.2026 №54.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. А. Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. А. Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) від 27.03.2026 №133850022911 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. А. Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) період навчання з 01.09.1960 по 06.07.1961 та роботи: з 23.03.1964 по 26.07.1964; з 05.08.1964 по 26.08.1985; 14.09.1985 по 12.06.1993; з 26.11.1993 по 11.07.1994; з 04.10.1994 по 29.12.1995; з 03.01.1996 по 10.07.1996; з 11.07.1996 по 23.11.2001, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. А. Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua