Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №380/8117/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 рокусправа № 380/8117/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 окремого батальйону загально-будівельних робіт першої окремої шляхо-відновлюваної бригади ім. князя Лева регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 окремого батальйону загально-будівельних робіт першої окремої шляхо-відновлюваної бригади ім. князя Лева регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з вимогами:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , щодо відмови у виплаті (невиплати) ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на підставі окремого дорученням Міністра оборони України від 09 січня 2025 року № 156/уд з підстав ендопротезування та необхідності ендопротезування внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (пп. 6.3.3.2).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до підпункту 6.3.3.2 пункту 6 окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/ уд, внаслідок проведеного ендопротезування лівого кульшового суглоба після операції та необхідності подальшого ендопротезування правого кульшового суглоба з приводу асептичного некрозу головки правої стегнової кістки, контура правого кульшового суглоба з больовим синдромом і значним порушенням функції правої нижньої кінцівки (захворювання), пов`язаного із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира взводу обслуговування та ремонту автомобільної техніки ремонтної роти. У червні 2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи», де 03.06.2025 йому проведено оперативне втручання — ендопротезування лівого кульшового суглоба у зв`язку із захворюванням (ідіопатичний асептичний некроз кістки), а також діагностовано необхідність оперативного втручання на правому кульшовому суглобі. У зв`язку з цим 02.07.2025 позивач подав на ім`я командира частини рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік на підставі підпункту 6.3.3.2 пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд, додавши виписку із медичної карти стаціонарного хворого. У подальшому встановлено, що вказане захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, що зафіксовано у Свідоцтві про хворобу ВЛК від 22.12.2025 № 2026-0128-1448-5650-7, затвердженому протоколом 16 Регіональної ВЛК від 09.02.2026. Наказом командира частини від 17.03.2026 № 77 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу. Позивач зазначає, що за поданим 02.07.2025 рапортом виплата матеріальної допомоги проведена не була, жодної письмової відповіді йому не надавалось, що свідчить про протиправну бездіяльність (дії) відповідача та порушення його соціальних прав, гарантованих законом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 04.11.2026 розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив (вх.№40326 від 19.05.2026) на позовну заяву, в якому зазначив, що поданий позивачем рапорт від 02.07.2025 було розглянуто на засіданні комісії військової частини, рішення якої оформлено протоколом від 21.08.2025 № 10, де позивачеві відмовлено у виплаті матеріальної допомоги у зв`язку з тим, що додана до рапорту медична виписка від 13.06.2025 № 11811 не містила відомостей про те, що отримане захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, а також не містила відомостей про перебування на лікуванні понад 30 днів поспіль, як це передбачено підпунктом 6.3.3.2 пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд. Документи ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини складені лише наприкінці 2025 року та у лютому 2026 року і подані до частини з іншим рапортом від 19.02.2026. З огляду на це відповідач вважає, що діяв правомірно та у межах повноважень.. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач старший лейтенант ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира взводу обслуговування та ремонту автомобільної техніки ремонтної роти.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 21.01.2020. Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, від 28.08.2024 № 695, старший лейтенант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях у періоди з 24.02.2024 по 04.03.2024 та з 23.03.2024 по 23.05.2024.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 11811 від 13.06.2025, виданою КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи», позивач перебував на лікуванні з діагнозом: «Ідіопатичний асептичний некроз кістки, ділянка таза та стегно. Асептичний некроз головок обох стегнових кісток з вираженим больовим синдромом, з порушенням ходи». Під час стаціонарного лікування 03.06.2025 йому проведено оперативне втручання — ендопротезування лівого кульшового суглоба.

02 липня 2025 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із рапортом (вх. № 1514/5 від 02.07.2025), у якому просив виплатити йому відповідно до підпункту 6.3.3.2 пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з лікуванням внаслідок проведеного 03.06.2025 ендопротезування лівого кульшового суглоба та необхідністю подальшого ендопротезування правого кульшового суглоба. До рапорту було додано виписку з медичної карти хворого № 11811 від 13.06.2025.

Протоколом засідання комісії Військової частини НОМЕР_2 щодо розподілу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 21.08.2025 № 10 вирішено відмовити ОСОБА_1 у виплаті матеріальної допомоги у зв`язку з ненаданням документів, передбачених підпунктом 6.3.3.2 пункту 6 вказаного Окремого доручення (перебування понад 30 днів поспіль на лікуванні та підтвердження причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини).

Доказів прийняття командиром Військової частини НОМЕР_2 наказу за наслідками розгляду рапорту позивача від 02.07.2025, як і доказів офіційного направлення чи вручення позивачу витягу з протоколу комісії або письмового повідомлення про мотиви відмови, матеріали справи не містять.

У подальшому відповідно до Свідоцтва про хворобу ВЛК Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону від 22.12.2025 № 2026-0128-1448-5650-7, затвердженого протоколом засідання 16 Регіональної ВЛК від 09.02.2026 № 2026-0209-1127-0954-7, ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Асептичний некроз головки правої стегнової кістки, контрактура правого кульшового суглоба з больовим синдромом і значним порушенням функції правої нижньої кінцівки. Ендопротез лівого кульшового суглоба після операції (03.06.2025) ендопротезування з приводу асептичного некрозу головки лівої стегнової кістки зі значним порушенням функції лівої нижньої кінцівки». Постановою ВЛК визначено: «Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини». На підставі статті 61а графи ІІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2026 № 77 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) та виключено зі списків особового складу військової частини.

Не погодившись з діями відповідача позивач звернуся з позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3).

Абзацами 1, 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до приписів пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; а також, допомоги.

Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 1 розділу XXIV Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до положень пункту 7 Розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 9 Розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

З метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, спрямованих на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку №260, Міністром оборони України прийнято окреме доручення від 09.01.2025 №156/уд (далі - Окреме доручення №156/уд).

Згідно з пунктом 6 Окремого доручення №156/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

6.2 сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти;

6.3 внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:

6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;

6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;

6.3.3 порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме:

6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;

6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;

6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України.

За викладених норм правового регулювання та встановлених обставин справи, слід виснувати, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця.

При цьому, відповідно до пункту 6.3. Окремого доручення №156/уд матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується внаслідок події (підпункти 6.3.1-6.3.3.5), яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події.

У спірному випадку позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у зв`язку проведенням ендопротезування лівого кульшового суглоба після операції та необхідності подальшого ендопротезування правого кульшового суглоба з приводу асептичного некрозу головки правої стегнової кістки, контура правого кульшового суглоба з больовим синдромом і значним порушенням функції правої нижньої кінцівки (захворювання), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Судом встановлено, що станом на день подання позивачем рапорту від 02.07.2025 додана до нього виписка із медичної карти № 11811 засвідчувала проведення операції ендопротезування кульшового суглоба, проте не містила висновку про причинний зв`язок захворювання саме із захистом Батьківщини, а також не підтверджувала строку перебування на лікуванні понад 30 днів поспіль. Водночас подальший розвиток подій свідчить, що за направленням командира частини позивач пройшов медичний огляд ВЛК, за наслідками якого Свідоцтвом про хворобу від 22.12.2025 № 2026-0128-1448-5650-7 (затвердженим протоколом 16 Регіональної ВЛК від 09.02.2026) беззаперечно підтверджено, що тяжке захворювання опорно-рухового апарату, яке спричинило ендопротезування та подальшу повну непридатність до служби, пов`язане саме із захистом Батьківщини.

Відповідач, отримавши рапорт військовослужбовця від 02.07.2025, обмежився протокольним рішенням комісії від 21.08.2025 № 10, однак у порушення вимог пункту 9 Розділу XXIV Порядку № 260 командиром військової частини наказ про відмову у наданні матеріальної допомоги не видавався, мотивованого письмового рішення чи роз`яснення про необхідність надання додаткових документів або проходження ВЛК позивачу скеровано не було, чим допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду поданого рапорту.

Водночас вимоги позивача про зобов`язання відповідача безпосередньо нарахувати та виплатити зазначену допомогу є передчасними. Відповідно до пункту 9 Розділу XXIV Порядку № 260 вирішення питання про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та визначення її розміру належить до дискреційних повноважень командира військової частини, який приймає відповідне рішення шляхом видання наказу на підставі всебічної перевірки поданих документів.

Суд не може підміняти орган військового управління та самостійно вирішувати питання, що віднесені до його компетенції, якщо суб`єктом владних повноважень не було прийнято належного управлінського рішення за наслідками повного дослідження всіх документів особи, зокрема з урахуванням висновків ВЛК від 22.12.2025/09.02.2026 щодо причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини та фактичних періодів перебування на лікуванні і у відпустках за станом здоров`я у 2025 році.

За змістом пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Оскільки відповідачем рапорт позивача від 02.07.2025 належним чином не розглянуто та розпорядчого акта не прийнято, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду рапорту від 02.07.2025 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік з урахуванням медичних документів, наданих позивачем на підтвердження обставин лікування та причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини, і прийняти за результатами його розгляду обґрунтоване рішення відповідно до Порядку № 260.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не надав доказів належного нормативного розгляду рапорту позивача та прийняття наказу по військовій частині.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення частково.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до вимог частини 3 статті 139 КАС України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд-

у х в а л и в:

1.Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 окремого батальйону загально-будівельних робіт першої окремої шляхо-відновлюваної бригади ім. князя Лева регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо належного розгляду рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 02 липня 2025 року про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

3.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02 липня 2025 року про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд, з урахуванням медичних документів щодо лікування та причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини, та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду рапорту відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна