Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №380/18133/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 рокусправа № 380/18133/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» (далі відповідач, ДНТ «Інститут оцінювання функціонування»), правонаступника Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України»), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 05.06.2026 № ЦО-20037, прийняте за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІІ (другої) групи інвалідності пожиттєво (безстроково).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2013 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, яку за результатами повторних оглядів продовжено, а у 2018 році Міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» встановлено безстроково (довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 807240 від 01.03.2018). Оскаржуваним рішенням від 05.06.2026 № ЦО-20037 рішення МСЕК про встановлення йому ІІ групи інвалідності безстроково визнано необґрунтованим. На думку позивача, таке рішення є протиправним, оскільки: перевірку проведено без належного повідомлення його про початок процедури та без його участі, попри подану ним 24.09.2025 заяву (вх. № 13973/03-1) про бажання бути особисто присутнім під час розгляду справи; про необхідність пройти обстеження його повідомлено не у спосіб, визначений Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а через органи прокуратури; медичний висновок Центру оцінювання функціонального стану особи датований 08.04.2026, тобто складений до надходження до відповідача його медико-експертної справи, яку направлено лише 14.04.2026; його захворювання не належить до переліку станів, за яких оцінювання проводиться заочно; у рішенні неправильно ідентифіковано рішення МСЕК, яке перевірялось (зазначено рішення Львівської обласної МСЕК № 3 від 22.02.2018); рішення не містить мотивування, яке відповідало б вимогам Закону України «Про адміністративну процедуру»; до правовідносин щодо встановлення інвалідності у 2014-2018 роках безпідставно застосовано критерії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, що суперечить статті 58 Конституції України. Крім того, позивач вказує, що особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням або за рішенням суду, однак із відповідною заявою він не звертався, а рішення суду щодо нього відсутнє.

Ухвалою суду від 02.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача стала постанова слідчого Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024, яка відповідно до частини сьомої статті 110 КПК України є обов`язковою для виконання, а пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи прямо передбачено проведення перевірки на виконання постанови слідчого. Вважає, що перевірка обґрунтованості рішення та повторне оцінювання особи є самостійними процедурами, а виклик особи для повторного огляду здійснюється лише у разі прийняття рішення про необхідність повторного оцінювання, якого у цьому випадку не приймалось. Експертна команда дослідила всі документи медико-експертної справи, документи електронної системи охорони здоров`я та результати обстеження позивача у клініці інституту, а обґрунтування рішення наведене у пункті 11 оскаржуваного рішення. Посилаючись на постанови Верховного Суду, зокрема від 18.03.2026 у справі № 360/660/25 та від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25, відповідач наголосив, що суд не може перебирати на себе повноваження експертної команди щодо оцінки міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, вказав, що Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи не передбачає права Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності інакше, ніж за результатами повторного оцінювання, проведеного з повідомленням та за участю особи; що правові висновки у справі № 360/660/25 стосувалися правовідносин, урегульованих Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, яка втратила чинність з 01.01.2025, а тому не є релевантними; що пункт 11 оскаржуваного рішення не містить мотивів щодо медичних показників, з яких експертна команда дійшла висновку про необґрунтованість раніше встановленої групи інвалідності.

Позивач у позовній заяві заявив клопотання про витребування від відповідача документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Разом із відзивом відповідач подав, зокрема, супровідний лист ДБР та постанову слідчого у кримінальному провадженні № 62024000000000923, медичний висновок Центру оцінювання функціонального стану особи, медико-експертну справу позивача, копії протоколу та рішення від 05.06.2026 № ЦО-20037, витяг з цього рішення та докази його направлення позивачу, лист щодо запрошення на дообстеження, наказ ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» від 29.05.2026 № 22-ЦО про лікарів-спеціалістів, допущених до експертної роботи у складі експертних команд.

З огляду на подання відповідачем документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, потреба у їх витребуванні відсутня.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 05.06.2013 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (обласна МСЕК № 2) серії 10 ААБ № 144688 від 05.06.2013.

За результатами повторних оглядів ІІ групу інвалідності позивачу продовжено до червня 2015 року (огляд обласною МСЕК № 3 з 19.06.2014 по 23.06.2014, довідка до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 705611) та до травня 2018 року (акт огляду від 13.05.2015, довідка серії 10 ААБ № 875705).

Згідно з актом огляду медико-соціальною експертною комісією № 299 (дата надходження документів та дата початку експертизи - 22.02.2018, дата прийняття рішення - 01.03.2018) та довідкою до акта огляду МСЕК (обласна МСЕК № 1 КЗ ЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи») серії 12 ААА № 807240 від 01.03.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково (пожиттєво), без визначення дати чергового переогляду.

Відповідно до медичних документів основним діагнозом позивача є ішемічна хвороба серця, постінфарктний (2013) кардіосклероз з дилатацією лівих відділів серця; стан після коронарної ангіографії та стентування коронарних артерій (2013), аортокоронарного шунтування (4 шунти) та протезування аортального клапана і висхідного відділу аорти (2014); серцева недостатність стадії С зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВ 35 %), ХСН ІІ А, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії. Позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в інфарктному відділенні КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр» (зокрема у 2016, 2017, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках).

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024. Постановою старшого слідчого ГСУ ДБР від 01.08.2025 про залучення спеціалістів у цьому кримінальному провадженні залучено як спеціалістів працівників ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» для дослідження питання, чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури за переліком, у якому під порядковим № 74 зазначено позивача. Відповідач також посилається на постанову слідчого ДБР від 31.01.2025 у цьому ж кримінальному провадженні.

Листом від 14.02.2025 № 645/01-19 керівник Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» звернувся до старшого слідчого ГСУ ДБР з проханням сприяти прибуттю до клініки інституту осіб за доданим списком для проведення клініко-експертного обстеження в умовах стаціонару.

Про необхідність проходження обстеження в ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» позивача ознайомлено на підставі доручення Офісу Генерального прокурора від 11.09.2025 № 31/2/1-84388вих-25, зареєстрованого у Львівській обласній прокуратурі 15.09.2025 за № 43845-25.

У період з 22.09.2025 по 24.09.2025 позивач пройшов медичне обстеження в умовах стаціонару (відділення експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації) клініки ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4543. У виписці зазначено, що позивача запрошено на стаціонарне обстеження у зв`язку з перевіркою обґрунтованості рішення МСЕК; відображено дані анамнезу, зокрема щодо попередньої госпіталізації до КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр» з 12.09.2025 по 15.09.2025 з діагнозом, що включав серцеву недостатність стадії D із різко зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВ 25 %), ХСН ІІБ, пароксизми шлуночкової тахікардії (16.12.2024); результати лабораторних та інструментальних досліджень, проведених у клініці інституту (зокрема ЕхоКГ від 24.09.2025: ФВ за Сімпсоном 35- 40 %), та консультації пульмонолога.

24.09.2025 позивач подав на ім`я керівника Центру оцінювання функціонального стану особи заяву, зареєстровану того ж дня за вх. № 13973/03-1, у якій просив дозволити йому бути очно присутнім при розгляді справи та винесенні рішення. У заяві позивач зазначив свою адресу (АДРЕСА_2), номер мобільного телефону та адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

08.04.2026 складено Медичний висновок Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» щодо перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання функціонального стану особи ЕКОПФО та/або МСЕК, згідно з пунктом 5.3 якого «за даними обстеження у клініці інституту за ступенями обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ (третьої) групи, загальне захворювання безстроково. За нормативно-правовими актами, які були чинними на час огляду ОСОБА_1 на МСЕК у 2014 році, його обмеження життєдіяльності відповідали критеріям встановлення ІІ (другої) групи інвалідності, загальне захворювання на один рік з наступною частковою реабілітацією до ІІІ (третьої) групи інвалідності, загальне захворювання безстроково». Підставою для перевірки у висновку зазначено постанову ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923.

Медико-експертну справу позивача КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр» направило відповідачу супровідним листом від 14.04.2026 № 145; на листі міститься відмітка про надходження 23.04.2026.

Наказом ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» від 29.05.2026 № 22-ЦО «Про лікарів-спеціалістів, що допущені до експертної роботи в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи» з 01.06.2026 введено в дію переліки штатних та позаштатних лікарів-спеціалістів, допущених до експертної роботи у складі експертних команд; до переліку штатних лікарів-спеціалістів включено, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У період з 02.06.2026 по 05.06.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» у складі головуючого ОСОБА_2 (кардіологія), членів ОСОБА_3 (неврологія) та ОСОБА_4 (фізична та реабілітаційна медицина) проведено перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача, за результатами якої прийнято рішення від 05.06.2026 № ЦО-20037 (далі - оскаржуване рішення).

У пункті 1 оскаржуваного рішення рішенням МСЕК, щодо якого проводиться перевірка, зазначено рішення від 22.02.2018 № 299. У пункті 5.2 «Адреса електронної пошти (за наявності)» зазначено «відсутня». У пункті 6.1 підставою для ініціювання перевірки зазначено постанову слідчого, прокурора, ухвалу слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; у пункті 6.2 - лист ДБР від 04.08.2025 № 10-2-02-01-19047, постанову про залучення спеціалістів від 01.08.2025, кримінальне провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024. У пункті 7 щодо кожного члена експертної команди зазначено «дистанційна участь у розгляді справи: ні»; відомостей про форму розгляду справи та про участь у ньому позивача рішення не містить. Пункт 10 рішення («У разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи»), у тому числі підпункти щодо дати повторного оцінювання, закладу охорони здоров`я, на базі якого проводиться повне медичне обстеження, відмови особи від обстеження чи її неприбуття, не заповнено. У пункті 11 оскаржуваного рішення («Обґрунтування рішення») зазначено: «Експертна команда детально вивчила надану медико-експертну документацію. Рішення Львівської обласної МСЕК № 3 від 22.02.2018 р. про ІІ групу, загальне захворювання, безтерміново, необґрунтоване. Обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 у 2014 р. відповідали критеріям встановлення ІІ групи інвалідності, загальне захворювання, на 1 (один) рік з подальшою частковою реабілітацією до ІІІ групи, загальне захворювання, безтерміново. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009».

У пункті 12 оскаржуваного рішення («Рішення експертної команди… за результатами перевірки обґрунтованості рішення») зазначено: « 12.1. Рішення про підтвердження рішення - ні; 12.2. Рішення про скасування рішення - ні; 12.3. Рішення про формування нового рішення - так». Яку саме групу інвалідності, причину та строк її встановлення визначено позивачу, оскаржуване рішення не містить.

На запит Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.07.2026 № 1300-0303-8/108200 ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», листом від 16.07.2026 № 6330/01-16/2026, повідомило, що рішенням № ЦО-20037 від 05.06.2026 визнано необґрунтованим рішення МСЕК, прийняте 22.02.2018 (акт огляду МСЕК № 299), та позивачу встановлено третю групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.03.2026 № 414 ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» реорганізовано шляхом перетворення у державне некомерційне товариство. 12.08.2026 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» в результаті реорганізації та про державну реєстрацію створення ДНТ «Інститут оцінювання функціонування» (ідентифікаційний код 03191673), яке є її правонаступником.

Не погодившись із рішенням від 05.06.2026 № ЦО-20037, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальні засади адміністративної процедури визначає Закон України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX). Згідно зі статтею 4 Закону № 2073-IX до принципів адміністративної процедури належать, зокрема, верховенство права, законність, обґрунтованість, відкритість, своєчасність і розумний строк, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні та гарантування ефективних засобів правового захисту.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Стаття 17 Закону № 2073-IX гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні, зокрема право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Статтею 72 Закону № 2073-IX передбачено, що адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті) (ч.1). У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин (ч.2). Згідно ч.6 ст. 72 Закону № 2073-ІХ мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII). Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону № 875-XII захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом. Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Таким чином, процедура перевірки обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності та прийняття за її результатами адміністративного акта підпорядковується загальним засадам Закону № 2073-IX з урахуванням особливостей, установлених спеціальним законодавством у сфері охорони здоров`я та оцінювання повсякденного функціонування особи.

Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» у статті 1 визначає інвалідність як міру втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Закон № 4170-IX), який введено в дію з 01.01.2025, запроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи замість медико-соціальної експертизи.

Відповідно до статті 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я (в редакції Закону № 4170-IX) перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи, зокрема, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX установлено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, інших соціальних гарантій на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

На виконання Закону № 4170-IX постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення № 1338), Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок № 1338) та Критерії встановлення інвалідності.

Абзацом сьомим пункту 3 Постанови № 1338 передбачено, що перевірка обґрунтованості рішень та розгляд скарг на рішення медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості та/або оскарження рішень експертних команд відповідно до Порядку № 1338.

Відповідно до абзаців восьмого, десятого пункту 3 Постанови № 1338 документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України».

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення № 1338 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2025 № 1111) Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинне бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання.

Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1338 рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою № 1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1338 під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Згідно з пунктами 36, 37 Порядку № 1338 розгляд справи фіксується у відповідному протоколі, який містить, зокрема, інформацію про форму проведення розгляду; прізвище, власне ім`я та по батькові особи, щодо якої проводиться оцінювання; прізвища осіб, присутніх під час розгляду; спосіб участі кожної особи в розгляді; думку кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення та рішення, прийняте за результатами проведення оцінювання.

Пунктом 40 Порядку № 1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема, ступеня обмеження життєдіяльності особи; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено.

Відповідно до пункту 48 Порядку № 1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Згідно з абзацами першим - четвертим пункту 51 Порядку № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи з моніторингу; за результатами моніторингу оцінювання.

Абзацами одинадцятим, дванадцятим пункту 51 Порядку № 1338 визначено, що якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється. Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

Абзацом тринадцятим пункту 51 Порядку № 1338 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 28.01.2025 № 94, від 03.09.2025 № 1111) встановлено, що за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, або рішенні, ухвалі суду від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Аналогічно підпункт 5 пункту 8 Положення № 1338 та пункт 52 Порядку № 1338, які регулюють перевірку обґрунтованості рішень під час їх оскарження, передбачають, що Центр оцінювання функціонального стану особи розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Відповідно до абзацу першого пункту 53 Порядку № 1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням. У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Аналіз наведених норм свідчить, що Порядок № 1338 пов`язує прийняття Центром оцінювання функціонального стану особи рішення про «формування нового рішення» з проведенням оцінювання («за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання»), тоді як без оцінювання, за результатами лише перевірки документів, може бути прийнято рішення про підтвердження попереднього рішення або, у спеціально визначеному випадку відмови особи від обстеження чи її неприбуття без виключних підстав, - про його скасування. Формування нового рішення, яким особі визначається інша група інвалідності, за своєю суттю є встановленням інвалідності за результатами оцінювання, а тому має відбуватися з дотриманням вимог Порядку № 1338 щодо оцінювання, зокрема щодо повідомлення особи, форми розгляду справи, її участі в розгляді, фіксації розгляду у протоколі та змісту рішення (пункти 31, 36, 37, 40, абзаци одинадцятий - дванадцятий пункту 51 Порядку № 1338, Критерії визначення форми проведення оцінювання).

Відповідно до пунктів 1, 2 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (додаток 1 до Порядку № 1338) експертна команда проводить розгляд справ очно (за участю особи), заочно (без особистої участі особи), із використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи; розгляд справи заочно проводиться за умов, визначених цими Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді. Пунктом 4 Критеріїв наведено перелік захворювань і станів, за наявності яких розгляд може проводитися заочно.

Розглядаючи питання меж судового контролю у спорах щодо рішень МСЕК, Верховний Суд послідовно виходить із того, що перевірка таких рішень має здійснюватися виключно через призму їхньої відповідності критеріям законності, визначеним процесуальним законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не є спеціалізованими установами у медичній сфері та не володіють спеціальними знаннями, необхідними для самостійної оцінки стану здоров`я особи, визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, під час розгляду таких справ суди не вправі здійснювати власну оцінку підставності прийняття медичних висновків, оскільки це виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права (зокрема, постанови від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі №200/14695/19-а, від 29 грудня 2021 року у справі № 638/2723/16-а).

До повноважень суду не належить встановлення діагнозу, визначення групи інвалідності та відсотка втрати працездатності, оскільки такі дії є втручанням у дискреційні повноваження спеціалізованих установ.

Судовий контроль у цій категорії справ обмежується перевіркою дотримання процедури прийняття рішення МСЕК відповідно до вимог Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Предмет судового дослідження у таких справах можуть становити, зокрема, правомочність складу комісії, дотримання встановленого порядку її роботи, забезпечення медичного обстеження особи, повнота медичної документації, а також належне обґрунтування прийнятого рішення.

Такі висновки наведені також у постанові Верховного Суду від 01 травня 2026 року у справі № 280/26/24.

Суд враховує, що стаття 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, підпункт 2 пункту 8 Положення № 1338 та абзац другий пункту 51 Порядку № 1338 передбачають проведення Центром оцінювання функціонального стану особи перевірки обґрунтованості рішень МСЕК на виконання постанови слідчого стосовно особи, зазначеної у такій постанові. Матеріалами справи підтверджується, що позивача зазначено у постанові слідчого ДБР від 01.08.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923.

Отже, відповідач мав формальну підставу для ініціювання перевірки, і доводи позивача про відсутність такої підстави суд відхиляє.

Водночас наявність підстави для ініціювання перевірки не звільняла відповідача від обов`язку провести її та прийняти рішення в порядку і спосіб, визначені спеціальним законодавством, з дотриманням гарантій, передбачених Законом № 2073-IX.

Суд встановив, що витяг з оскаржуваного рішення складено за формою витягу «за результатами розгляду скарги» (позивача у ньому зазначено як «скаржника», хоча зі скаргою він не звертався).

За змістом оскаржуваного рішення (пункт 12) експертна команда не підтвердила і не скасувала рішення МСЕК, а прийняла рішення про формування нового рішення.

За наслідками перевірки, як повідомив відповідач у листі до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивачу встановлено третю групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково.

Таким чином, за своїм змістом і правовими наслідками оскаржуване рішення є не лише висновком про необґрунтованість рішення МСЕК, а рішенням про зміну групи інвалідності, прийнятим на підставі даних медичного обстеження особи, тобто результатом оцінювання функціонального стану позивача у розумінні абзацу тринадцятого пункту 51 Порядку № 1338.

Підстави для скасування попереднього рішення МСЕК без оцінювання, передбачені тим самим абзацом (відмова особи від повного медичного обстеження або її неприбуття), у цій справі відсутні.

Отже, прийняти «рішення про формування нового рішення» відповідач міг лише за результатами оцінювання, проведеного в установленому Порядком № 1338 порядку.

За таких обставин відповідач був зобов`язаний дотриматися вимог, які підпункт 2 пункту 8 Положення № 1338 та абзаци одинадцятий, дванадцятий пункту 51 Порядку № 1338 встановлюють для повторного оцінювання: прийняти відповідне рішення, повідомити про нього позивача у визначений спосіб (рекомендованим листом з повідомленням про вручення та на адресу електронної пошти) та провести оцінювання з урахуванням права особи на участь у розгляді.

Натомість пункт 10 оскаржуваного рішення, призначений для відображення рішення про необхідність повторного оцінювання, дати його проведення та закладу охорони здоров`я, на базі якого проводиться повне медичне обстеження, не заповнено, тобто рішення про повторне оцінювання експертна команда не приймала. Проте за результатами перевірки сформувала нове рішення щодо групи інвалідності позивача.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить відомостей про те, яку саме групу інвалідності, ступінь обмеження життєдіяльності, причину, час настання та строк інвалідності визначено позивачу за наслідками «формування нового рішення», хоча саме ці питання відповідно до пункту 40 Порядку № 1338 підлягають вирішенню за результатами оцінювання. Такі відомості відображені лише у листі відповідача до органу Пенсійного фонду України.

Отже, оскаржуване рішення, яким фактично змінено правовий статус особи з інвалідністю, не відповідає пункту 40 Порядку № 1338, принципу правової визначеності та вимогам статті 72 Закону № 2073-IX щодо змісту адміністративного акта.

Аргументи відповідача про те, що перевірка обґрунтованості та повторне оцінювання є самостійними процедурами, а тому участь позивача не була обов`язковою, суд відхиляє. Абзац тринадцятий пункту 51 Порядку № 1338 прямо пов`язує прийняття рішення про формування нового рішення з перевіркою обґрунтованості «та оцінюванням», а відповідач, обравши саме такий результат перевірки (пункт 12.3 оскаржуваного рішення), повинен був дотримуватися гарантій, встановлених для оцінювання особи.

Окрім того, відповідач не повідомив позивача ні про початок перевірки, ні про дату розгляду справи експертною командою (02.06.2026 - 05.06.2026), ні про можливість ознайомитися з її матеріалами та надати пояснення.

Про необхідність обстеження позивач дізнався не від відповідача у спосіб, визначений Порядком № 1338, а через органи прокуратури на підставі доручення Офісу Генерального прокурора. Попри те, що 24.09.2025 позивач подав на ім`я керівника Центру оцінювання функціонального стану особи заяву (вх. № 13973/03-1), у якій вказав свою адресу, електронну пошту, та просив дозволити йому бути очно присутнім при розгляді справи та винесенні рішення, справу розглянуто без його участі.

Відповідач мав у розпорядженні всі контактні дані позивача (поштову адресу, номер телефону, адресу електронної пошти), що підтверджується змістом заяви, доказами направлення рішення, проте жодним із цих засобів не повідомив його про розгляд справи.

Відповідачем не доведено, що захворювання позивача належить до переліку, визначеного пунктом 4 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а за змістом пункту 2 цих Критеріїв заочний розгляд у будь-якому разі не допускається, якщо особа повідомила про бажання бути присутньою при розгляді її питання.

Оскаржуване рішення не відображає відомостей про форму проведення розгляду, спосіб участі позивача та причини розгляду справи за його відсутності. Такі відомості відсутні і в інших поданих відповідачем матеріалах.

Наведене свідчить про порушення відповідачем вимог абзаців одинадцятого - тринадцятого пункту 51, пунктів 36, 37, 53 Порядку № 1338, пунктів 1, 2 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання, а також гарантій, закріплених статтями 12, 17 Закону № 2073-IX.

Порушення процедури проведення оцінювання позбавило позивача можливості надати пояснення, додаткові медичні документи та заперечення до прийняття рішення, що істотно погіршило його правове становище, і за обставин цієї справи могло вплинути на правильність вирішення питання по суті (частина третя статті 87 Закону № 2073-IX).

Щодо повноти дослідження медичної документації суд зазначає, що медичний висновок Центру оцінювання функціонального стану особи, на якому ґрунтується оскаржуване рішення, складений 08.04.2026, до того як медико-експертна справа позивача, на підставі якої МСЕК встановлювала йому інвалідність, була направлена відповідачу КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр» (14.04.2026, надійшла 23.04.2026).

Щодо вмотивованості оскаржуваного рішення суд зазначає, що його пункт 11 містить лише кінцевий висновок про необґрунтованість рішення МСЕК та твердження, що обмеження життєдіяльності позивача у 2014 році відповідали критеріям встановлення ІІ групи інвалідності на 1 рік з подальшою частковою реабілітацією до ІІІ групи. При цьому рішення не містить: посилань на конкретні медичні документи та функціональні показники, які експертна команда визнала визначальними; зазначення категорій життєдіяльності та ступенів їх обмеження; конкретних положень нормативних критеріїв, яким, на думку експертної команди, не відповідав стан позивача на час прийняття рішення МСЕК; пояснення, чому висновок щодо стану позивача у 2014 році зумовлює необґрунтованість рішення МСЕК, прийнятого за результатами огляду в лютому - березні 2018 року з урахуванням перенесених у 2014- 2017 роках оперативних втручань і стаціонарних лікувань; оцінки медичних даних, отриманих під час обстеження позивача у клініці інституту (виписка № 4543), та даних про його останню госпіталізацію у вересні 2025 року, відображених у тій самій виписці, а також мотивів, з яких експертна команда, зазначивши у пункті 11 лише про стан позивача у 2014 році, у пункті 12 дійшла висновку про необхідність формування нового рішення.

Крім того, перевірене рішення МСЕК ідентифіковано в оскаржуваному рішенні як рішення «Львівської обласної МСЕК № 3 від 22.02.2018» № 299, тоді як згідно з актом огляду № 299 22.02.2018 є датою надходження документів і початку експертизи, рішення прийнято 01.03.2018, а довідку серії 12 ААА № 807240 видано обласною МСЕК № 1.

Така неточність сама по собі не є підставою для скасування рішення, однак у сукупності з іншими встановленими недоліками свідчить про неналежне дослідження експертною командою матеріалів справи.

Суд зауважує, що, наводячи перелік відсутніх у рішенні складових мотивування, він не оцінює медичні дані по суті та не робить висновків щодо ступеня обмеження життєдіяльності позивача, а лише констатує, що з тексту рішення неможливо встановити, чи були ці дані досліджені та яким чином їх оцінено експертною командою.

Також суд враховує, що інвалідність позивачу встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX, абзацу десятого пункту 3 Постанови № 1338 та пункту 48 Порядку № 1338 такі особи проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням або за рішенням суду. З відповідною заявою позивач не звертався, рішення суду про проведення його оцінювання відсутнє.

Отже, зміна позивачу групи інвалідності за результатами його повного медичного обстеження в 2025 році без дотримання процедури повторного оцінювання не узгоджується з гарантією збереження статусу та соціальної захищеності осіб, яким інвалідність встановлено органами медико-соціальної експертизи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на важливості принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (заява № 33202/96), «Онер`їлдіз проти Туреччини» (заява № 48939/99), «Москаль проти Польщі» (заява № 10373/05)), а також запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08)).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).

З огляду на встановлені порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення та його невмотивованість, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2026 № ЦО-20037.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, позовні вимоги не спростував.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 28.08.2026, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 05.06.2026 № ЦО-20037 щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), прийняте за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії (акт огляду № 299) про встановлення йому ІІ групи інвалідності, загальне захворювання, безстроково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» (адреса: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А, ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна