Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №380/19938/26
Суддя: Коморний Олександр Ігорович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 рокусправа № 380/19938/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; у розмірі 1,114; у розмірі 1,197; у розмірі 1,0796; у розмірі 1,115;у розмірі 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; у розмірі 1,14; у розмірі 1,197; у розмірі 1,0796; у розмірі 1,115; у розмірі 1,121 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.08.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія позивачеві призначена у травні 2020 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.
Позивач вказує, що згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться обов`язковий перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Відповідними постановами Кабінету Міністрів України встановлювалися коефіцієнти збільшення цього показника: у 2021 році - 1,11; у 2022 році - 1,14; у 2023 році - 1,197; у 2024 році - 1,0796; у 2025 році - 1,115 та у 2026 році - 1,121.
Однак пенсійний орган під час проведення щорічних індексацій не збільшував фактично застосований при призначенні пенсії позивача показник середньої заробітної плати (7763,17 грн) на встановлені коефіцієнти, обмежившись виплатою щомісячних доплат до пенсії в розмірі 100 грн та 135 грн, а з березня 2026 року провів перерахунок пенсії з показника заробітної плати, який не застосовувався позивачу при первинному призначенні пенсії.
10 серпня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення належної індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 7763,17 грн на встановлені нормативно-правовими актами коефіцієнти, проте листом від 27 серпня 2026 року № 44557-46056/Л-02/8-1300/26 відповідач відмовив у проведенні перерахунку.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, зазначаючи, що норми статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мають вищу юридичну силу над положеннями урядового Порядку № 124, та посилається на обов`язкові правові висновки Верховного Суду (зокрема, у справах № 160/28752/23, № 200/422/24, № 620/7211/24 та № 200/5836/24). Оскільки позивач просить провести виплату перерахованої пенсії з 01 серпня 2026 року, строк звернення до суду не пропущено.
Ухвалою від 25 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).
09 жовтня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що порядок проведення індексації врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, якою визначено механізм щорічного збільшення показника заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн). При призначенні пенсії позивачу 18 травня 2020 року було застосовано показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, який на час проведення індексацій у 2021– 2024 роках перевищував показник, що склався у результаті застосування коефіцієнтів збільшення до величини 3764,40 грн, у зв`язку з чим підстав для перерахунку заробітку не було, а позивачу встановлювалися передбачені постановами Уряду щомісячні доплати по 100 грн та 135 грн.
Відповідач зауважує, що станом на 01 березня 2026 року проіндексований Урядом показник середньої заробітної плати досяг величини 9992,40 грн, перевищивши базовий показник позивача (7763,17 грн), у зв`язку з чим відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи із заробітної плати 9992,40 грн, що повністю узгоджується з нормами підзаконних актів. Органи фонду позбавлені права застосовувати інші коефіцієнти чи самостійно змінювати механізм індексації, встановлений Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідач покликається на відсутність коштів Пенсійного фонду на здійснення незапланованих виплат відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV та статті 23 Бюджетного кодексу України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 з 18 травня 2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Як встановлено з наявних у матеріалах справи розрахунків заробітку пенсійної справи позивача (форма РС-право), при первинному призначенні пенсії у травні 2020 року розрахунок пенсійної виплати здійснено відповідно до статей 27, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 роки), у сумі 7763,17 грн.
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача становить 0,67491, страховий стаж враховано у тривалості 32 роки 05 місяців, а коефіцієнт страхового стажу визначено на рівні 0,32417.
Під час проведення щорічних індексацій пенсій у березні 2021, 2022, 2023 та 2024 років Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не збільшувало застосований при призначенні пенсії позивача показник середньої заробітної плати (7763,17 грн) на встановлені урядовими постановами коефіцієнти, а встановлювало до пенсії позивача щомісячні фіксовані доплати на індексацію в розмірі 100 грн та 135 грн.
З 01 березня 2026 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 відповідач провів перерахунок пенсії позивача, застосувавши замість індивідуального показника заробітку позивача показник заробітної плати в розмірі 9992,40 грн (утворений шляхом збільшення показника 2017 року 3764,40 грн на всі послідовні коефіцієнти збільшення: 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121).
Середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії було визначено відповідачем у розмірі 6743,97 грн (9992,40 грн х 0,67491), а загальний розмір пенсійної виплати з 01 березня 2026 року склав 3406,00 грн.
10 серпня 2026 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення належного перерахунку та виплати пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11 (у 2021 році), 1,14 (у 2022 році), 1,197 (у 2023 році), 1,0796 (у 2024 році), 1,115 (у 2025 році) та 1,121 (у 2026 році) безпосередньо до показника середньої заробітної плати 7763,17 грн, з якої первинно призначено пенсію.
Листом від 27 серпня 2026 року № 44557-46056/Л-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило про відсутність законних підстав для проведення запитуваного перерахунку пенсії, пославшись на відсутність відповідного нормативного регулювання щодо застосування коефіцієнтів збільшення до показника заробітної плати 7763,17 грн за Порядком № 124.
Незгода позивача із відмовою пенсійного органу провести індексацію пенсії за правилами статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, обчислення, перерахунку і виплати пенсій визначені спеціальним законодавчим актом - Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Абзацом сьомим частини другої зазначеної статті імперативно закріплено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, що свідчить про безумовний пріоритет його приписів над будь-якими підзаконними відомчими чи урядовими актами.
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком обчислюється як добуток заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної за нормами статті 40 цього Закону, на коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, обчислений за статтею 25 Закону.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Указаний показник є базовою фундаментальною розрахунковою величиною, на основі якої формується розмір грошової виплати кожного пенсіонера солідарної системи.
Правові засади та гарантії збереження купівельної спроможності раніше призначених пенсій в умовах інфляції визначені нормами статті 42 Закону № 1058-IV. Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Положеннями статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Механізм реалізації зазначених законодавчих гарантій регламентовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124.
За змістом пунктів 2 та 3 цього Порядку перерахунку підлягають пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.
На виконання частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінетом Міністрів України було прийнято низку постанов, якими щороку затверджувалися офіційні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії:
постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 - у розмірі 1,11 з 01 березня 2021 року;
постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 - у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року;
постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 - у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року;
постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 - у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року;
постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 - у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року;
постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 - у розмірі 1,121 з 01 березня 2026 року.
Оцінюючи законність дій пенсійного органу, який відмовився здійснювати індексацію показника середньої заробітної плати, фактично застосованого при первинному призначенні пенсії позивача (7763,17 грн), суд виходить із засад верховенства права та пріоритету норм закону над підзаконними нормативно-правовими актами.
Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV містить прямий та імперативний припис, який встановлює єдиний алгоритм щорічної індексації раніше призначених пенсій шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, «який враховується для обчислення пенсії». Вказана правова категорія не є універсальною фіксованою величиною, спільною для всіх пенсіонерів, а є індивідуальною для кожної пенсійної справи залежно від року призначення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.
Закон № 1058-IV не містить жодного застереження чи обмеження, яке б надавало Уряду право підміняти індивідуальний розрахунковий заробіток пенсіонера показником минулих років або взагалі відмовляти у проведенні індексації заробітку на тій підставі, що показник за три календарні роки перед призначенням пенсії перевищує застарілу проіндексовану величину 2017 року (3764,40 грн).
Встановлення урядовим Порядком № 124 механізму, за яким індексація штучно прив`язувалася виключно до показника 2017 року, а пенсіонерам, чий базовий заробіток був вищим, замість індексації надавалися лише фіксовані разові доплати у 100 грн чи 135 грн, вступає у пряму та непереборну суперечність із сутністю частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Така практика призводить до знецінення розміру раніше призначених пенсій, порушує еквівалентність трудового внеску та спотворює конституційні гарантії соціального захисту.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
За приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Конституційний принцип верховенства права та субординація нормативно-правових актів зобов`язують суд у разі суперечності між положеннями закону та підзаконного нормативного акта застосовувати саме норму закону, яка має безумовну вищу юридичну силу.
Вказаний правовий підхід цілком узгоджується з обов`язковою судовою практикою Верховного Суду.
Так, у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 сформульовано правовий висновок про те, що частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає обов`язкове щорічне збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії особи під час її призначення, на встановлений Кабінетом Міністрів України коефіцієнт зростання.
Застосування пенсійним органом норм урядових постанов та Порядку № 124, які обмежують право особи на індексацію її реального заробітку чи підміняють індексацію доплатами, прямо суперечить статті 42 Закону № 1058-IV. За таких обставин суди на підставі частини третьої статті 7 КАС України зобов`язані віддавати безумовний пріоритет спеціальній нормі закону та забезпечувати послідовне збільшення базового показника середньої заробітної плати особи на всі щорічні коефіцієнти індексації.
Суд також враховує, що у змісті пункту 1 прохальної частини позовної заяви представником позивача допущено технічну описку та помилково вказано коефіцієнт 2022 року як « 1,114» замість нормативно встановленого « 1,14». Водночас у пункті 2 прохальної частини, в мотивувальній частині позову та у змісті постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 цей коефіцієнт визначено саме у розмірі 1,14. Оскільки суд зв`язаний дійсним нормативним змістом урядових актів, вказана технічна неточність підлягає виправленню шляхом застосування офіційно встановленого коефіцієнта 1,14.
Таким чином, базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховувався при призначенні пенсії ОСОБА_1 у травні 2020 року в розмірі 7763,17 грн, підлягав послідовному щорічному збільшенню на загальні коефіцієнти індексації: на 1,11 (з 01.03.2021), на 1,14 (з 01.03.2022), на 1,197 (з 01.03.2023), на 1,0796 (з 01.03.2024), на 1,115 (з 01.03.2025) та на 1,121 (з 01.03.2026).
Бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням належних коефіцієнтів збільшення безпосередньо до показника заробітку 7763,17 грн є протиправною, суперечить статті 42 Закону № 1058-IV та призвела до істотного заниження розрахункового заробітку для обчислення пенсії і зменшення належного щомісячного розміру пенсійного забезпечення позивача.
Вирішуючи питання щодо періоду захисту порушеного права, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 у змісті позовних вимог самостійно визначив часові межі відновлення своїх прав датою 01 серпня 2026 року.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Оскільки позивач самостійно обмежив період проведення перерахунку датою 01 серпня 2026 року, перед цим звернувшись до пенсійного органу із заявою від 10 серпня 2026 року, позовні вимоги у заявлених межах повністю узгоджуються з приписами статті 122 КАС України, підтверджені доказами та підлягають безумовному задоволенню.
Обираючи належний, дієвий та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до вимог статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; у розмірі 1,14; у розмірі 1,197; у розмірі 1,0796; у розмірі 1,115; у розмірі 1,121, а також зобов`язати пенсійний орган здійснити індексацію пенсії позивача із послідовним застосуванням зазначених коефіцієнтів збільшення до показника заробітної плати в розмірі 7763,17 грн та провести перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 01 серпня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на встановлені фактичні обставини, норми матеріального права та обов`язкову судову практику Верховного Суду суд дійшов висновку про повну обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі частини першої статті 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Як підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 17 вересня 2026 року №3233964800, позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн. Оскільки позов задоволено повністю, зазначена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 46, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в :
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; у розмірі 1,14; у розмірі 1,197; у розмірі 1,0796; у розмірі 1,115; у розмірі 1,121.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10, код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; у розмірі 1,14; у розмірі 1,197; у розмірі 1,0796; у розмірі 1,115; у розмірі 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 7763,17 грн та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 серпня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10, код ЄДРПОУ: 13814885).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 03 листопада 2026 року.
Суддя О.І. Коморний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua