Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №380/19790/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 рокусправа № 380/19790/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 18.08.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13559,41 грн на коефіцієнти збільшення, у розмірі 1,115, 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 12 січня 2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років (за професією електромонтера контактної мережі магістральних залізниць), призначену та обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При первинному призначенні пенсії у січні 2024 року для визначення заробітку застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (2021-2023 роки), у розмірі 13 559,41 грн.

Позивач вказує, що згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на відповідний коефіцієнт зростання. Постановами Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 та від 25 лютого 2026 року № 236 установлено коефіцієнти збільшення зазначеного показника у розмірі 1,115 (з 01.03.2025) та 1,121 (з 01.03.2026). Проте пенсійний орган під час проведення щорічних індексацій протиправно застосував до базового показника заробітку позивача занижені коефіцієнти: у 2025 році — 1,023 (замість 1,115), а у 2026 році — 1,036 (замість 1,121), керуючись дискримінаційними нормами підпунктів 6 пунктів 2 зазначених постанов Уряду.

18 серпня 2026 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії із застосуванням належних коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати 13 559,41 грн. Проте листом від 01 вересня 2026 року № 45253-46858/Я-02/8-1300/26 відповідач відмовив у проведенні перерахунку. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та практиці Верховного Суду (зокрема, постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24). Позивач зазначає, що в силу частини третьої статті 7 КАС України норма закону має пріоритет над підзаконним актом Уряду, тому пенсія підлягає перерахунку із застосуванням загальних коефіцієнтів індексації з дня звернення із заявою — з 18 серпня 2026 року.

Ухвалою від 22 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами.

07 жовтня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що порядок проведення індексації регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, а також Постановами КМУ № 209 від 25.02.2025 та № 236 від 25.02.2026. Пенсійний орган наголошує, що відповідно до підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпункту 6 пункту 2 Постанови № 236 для пенсій, призначених у 2024 році із застосуванням показника заробітної плати за 2021– 2023 роки, передбачено особливий порядок індексації - шляхом збільшення відповідного показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,023 (у 2025 році) та на коефіцієнт 1,036 (у 2026 році), що й було зроблено органом фонду (13 559,41 грн х 1,023 х 1,036 = 14 370,64 грн). Відповідач стверджує, що оскільки загальний коефіцієнт індексації (1,115 та 1,121) застосовується до пенсій, призначених до 31 грудня 2023 року, підстав для індексації заробітку позивача за пунктом 1 зазначених постанов немає, а орган фонду позбавлений права діяти всупереч чинним постановам Уряду. Крім того, відповідач покликається на відсутність коштів Пенсійного фонду на здійснення незапланованих виплат відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV та статті 23 Бюджетного кодексу України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 з 12 січня 2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років (за Списком № 2 відповідно до пунктів «б»–«д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Як підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача та розрахунками заробітку (форма РС-право), при призначенні пенсії у січні 2024 року розрахунок пенсійної виплати здійснено відповідно до статей 27, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (2021-2023 роки), у розмірі 13559,41 грн.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача становить 1,38358, страховий стаж враховано у тривалості 37 років 07 місяців 23 дні, а коефіцієнт страхового стажу визначено на рівні 0,37583.

Під час проведення щорічних перерахунків пенсії у зв`язку з індексацією на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 та від 25 лютого 2026 року № 236 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області збільшило застосований при призначенні пенсії показник середньої заробітної плати 13559,41 грн:

з 01 березня 2025 року - на коефіцієнт 1,023 (відповідно до підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209);

з 01 березня 2026 року - на коефіцієнт 1,036 (відповідно до підпункту 6 пункту 2 Постанови № 236).

Унаслідок цього розрахунковий показник заробітної плати склав 14 370,64 грн (13 559,41 грн х 1,023 х 1,036), а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 19 882,93 грн (14 370,64 грн х 1,38358). Розмір пенсійної виплати позивача з 01 березня 2026 року встановлено у сумі 7 519,82 грн (у тому числі 7 472,60 грн - основний розмір пенсії за віком та 47,22 грн — доплата за 2 роки понаднормового страхового стажу). Загальні коефіцієнти індексації 1,115 та 1,121 відповідачем до показника заробітної плати позивача застосовані не були.

18 серпня 2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просив здійснити перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 13 559,41 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,115 та 1,121.

Листом від 01 вересня 2026 року № 45253-46858/Я-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило про відсутність законних підстав для проведення запитуваного перерахунку, зазначивши, що підвищення показника заробітку для осіб, яким пенсія призначена у 2024 році, проведено у відповідності до підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпункту 6 пункту 2 Постанови № 236 на коефіцієнти 1,023 та 1,036, а загальні коефіцієнти індексації 1,115 та 1,121 до пенсій 2024 року не застосовуються.

Незгода позивача із відмовою пенсійного органу застосувати загальні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (1,115 та 1,121) відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, обчислення, перерахунку і виплати пенсій визначені спеціальним законодавчим актом - Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом сьомим частини другої зазначеної статті імперативно закріплено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, що свідчить про безумовний пріоритет його приписів над будь-якими підзаконними відомчими чи урядовими актами.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком обчислюється як добуток заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної за нормами статті 40 цього Закону, на коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, обчислений за статтею 25 Закону.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Указаний показник є базовою фундаментальною розрахунковою величиною, на основі якої формується розмір грошової виплати кожного пенсіонера солідарної системи.

Правові засади та гарантії збереження купівельної спроможності раніше призначених пенсій в умовах інфляції визначені нормами статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Положеннями статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Механізм реалізації зазначених законодавчих гарантій регламентовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124.

За змістом пунктів 2 та 3 цього Порядку перерахунку підлягають пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

На виконання частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Пунктом 1 цієї постанови установлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Разом із тим підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 Уряд передбачив, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на окремий коефіцієнт, який для пенсій, призначених або перерахованих із застосуванням показника заробітної плати за 2024 рік, визначено на рівні 1,023.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» пунктом 1 знову встановлено загальне правило, за яким із 01 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121. Проте підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 вкотре запроваджено занижений коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати для пенсій, призначених у 2024 році, визначивши його в розмірі 1,036.

Оцінюючи законність дій пенсійного органу, який під час проведення індексацій застосував до базового показника заробітку позивача занижені коефіцієнти 1,023 та 1,036 замість загальних коефіцієнтів 1,115 та 1,121, суд виходить із засад пріоритетності норм закону над підзаконними нормативно-правовими актами та недопустимості дискримінаційного обмеження прав пенсіонерів.

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV містить прямий, чіткий та імперативний припис, який встановлює єдиний алгоритм щорічної індексації раніше призначених пенсій для всіх одержувачів пенсійних виплат солідарної системи без винятку. Законодавець безпосередньо у формулі визначив, що збільшення розрахункового заробітку відбувається на єдиний коефіцієнт, що об`єктивно відображає темпи інфляції та зростання середньої заробітної плати в державі за попередні роки. Закон № 1058-IV не містить жодних застережень, винятків чи бланкетних норм, які б надавали Кабінету Міністрів України повноваження диференціювати пенсіонерів за часом призначення виплат, створювати окремі групи громадян за роком звернення за пенсією та встановлювати для них істотно занижені, штучно звужені коефіцієнти індексації.

Делегування Уряду повноважень щодо визначення розміру та порядку збільшення показника заробітної плати відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV надає Кабінету Міністрів України виключно право обчислювати та юридично закріплювати єдиний числовий показник коефіцієнта для всіх раніше призначених пенсій, що й було фактично реалізовано Урядом у пунктах 1 Постанов № 209 та № 236 шляхом затвердження загальних коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

Натомість закріплення у підпунктах 6 пунктів 2 цих же урядових постанов занижених коефіцієнтів збільшення середньої зарплати (1,023 замість 1,115 та 1,036 замість 1,121) для осіб, яким пенсії призначені у певні календарні роки, вступає у пряму та непереборну суперечність із сутністю частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Запровадження таких обмежень нівелює законодавчу мету індексації, яка покликана повністю компенсувати знецінення доходів усім пенсіонерам без дискримінації за датою виходу на пенсію, та ставить пенсіонерів, пенсії яким призначено у 2024 році, у нерівне, завідомо невигідне становище порівняно з іншими учасниками солідарної системи.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. За приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Конституційний принцип верховенства права та класичне правило подолання колізій актом вищої сили зобов`язують суд у разі суперечності між положеннями закону та приписами підзаконного акта застосовувати саме норму закону, яка має безумовну вищу юридичну силу, ігноруючи протиправні підзаконні обмеження незалежно від того, чи були вони оскаржені та скасовані в окремому судовому порядку.

Зазначений правовий підхід цілком узгоджується з обов`язковою та сталою судовою практикою Верховного Суду. Зокрема, у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку та розміру індексації пенсій обмежені рамками спеціального Закону № 1058-IV.

Частина друга статті 42 цього Закону не надає Уряду права зменшувати встановлений рівень індексації для окремих категорій пенсіонерів або застосовувати до них занижені коефіцієнти залежно від дати призначення пенсії.

Застосування пенсійним органом норм урядових постанов, які встановлюють знижені коефіцієнти збільшення заробітку замість загального коефіцієнта, є протиправним, оскільки прямо суперечить статті 42 Закону № 1058-IV.

За таких обставин адміністративні суди на підставі частини третьої статті 7 КАС України зобов`язані віддавати безумовний пріоритет спеціальній нормі закону та застосовувати загальні, базові коефіцієнти індексації, затверджені Урядом для всіх отримувачів пенсій.

Таким чином, розрахунковий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховувався при первинному призначенні пенсії ОСОБА_1 у розмірі 13 559,41 грн, підлягав послідовному щорічному збільшенню на загальні коефіцієнти індексації, установлені пунктами 1 Постанов № 209 та № 236, а саме: на коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року та на коефіцієнт 1,121 з 01 березня 2026 року.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії позивача із застосуванням занижених коефіцієнтів 1,023 та 1,036 є протиправними, оскільки призвели до штучного зменшення показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії до 14370,64 грн замість належного розміру 16948,01 грн (обчисленого шляхом множення базового показника 13559,41 грн на коефіцієнти 1,115 та 1,121), що мало безпосереднім наслідком заниження розміру щомісячної пенсійної виплати, гарантованої позивачу державою.

Аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо дефіциту коштів бюджету Пенсійного фонду України, норм статті 73 Закону № 1058-IV та положень Бюджетного кодексу України про неможливість здійснення незапланованих виплат, суд відхиляє як неспроможні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» сформував категоричну правову позицію, згідно з якою органи державної влади не можуть виправдовувати невиконання покладених на них обов`язків відсутністю або недостатністю бюджетних коштів. Реалізація гарантованого законодавством права особи на соціальні виплати не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Якщо відповідна норма встановлює право на підвищення виплати, суб`єкти владних повноважень зобов`язані здійснити належні нарахування у повному обсязі, доки відповідні законодавчі гарантії залишаються чинними.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 послідовно підтверджував конституційну засаду, за якою держава не має права відмовлятися від взятих на себе зобов`язань щодо соціального захисту громадян під приводом відсутності коштів чи несприятливих фінансово-економічних обставин.

Вирішуючи питання щодо початкового моменту захисту порушеного права, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 у змісті позовних вимог визначив часові межі відновлення своїх прав датою 18 серпня 2026 року, тобто моментом офіційного звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення належного перерахунку пенсії.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Оскільки позивач самостійно обмежив період здійснення перерахунку датою 18 серпня 2026 року, позовні вимоги в цих межах підтверджені доказами, повністю узгоджуються з нормами матеріального права та підлягають безумовному задоволенню.

Обираючи належний, дієвий та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та 1,121, а також зобов`язати відповідача здійснити з 18 серпня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховувався при призначенні пенсії у розмірі 13 559,41 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше фактично виплачених сум.

З огляду на встановлені фактичні обставини, релевантні норми закону та судову практику Верховного Суду суд доходить остаточного висновку про повну обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , що зумовлює ухвалення рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі частини першої статті 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір в сумі 1065,00 грн згідно з банківською квитанцією, відповідна сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та 1,121.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10 код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 18 серпня 2026 року індексацію та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (13 559,41 грн), на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10 код ЄДРПОУ: 13814885).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 листопада 2026 року.

Суддя О.І. Коморний