Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №340/3412/26ДСК
Суддя: М. Я. САВОНЮК
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3412/26ДСК
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И В:
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації та Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних "Оберіг" про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних "Оберіг" інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.01.2010 його було виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду, про що у військовому квитку серії НОМЕР_3 зроблено відповідний запис. Водночас із застосунку «Резерв+» дізнався про перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаного.
Вказує, що 11.03.2026 звернувся до відповідача із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку 05.01.2010 та видалення відповідного запису з реєстру «Оберіг». Однак листом від 22.03.2026 №1266/4/4348/2 відповідач повідомив, що 10.02.2015 його було автоматично поновлено в запасі у зв`язку зі збільшенням законодавчо встановленого граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі до 60 років.
Вважає такі дії протиправними, оскільки виключення з військового обліку було остаточним та мало наслідком втрату статусу військовозобов`язаного. Подальше збільшення граничного віку перебування в запасі не може бути підставою для поновлення його на військовому обліку, оскільки це суперечить принципу незворотності дії законів у часі та погіршує його правове становище. При цьому добровільної заяви про повторне взяття на військовий облік він не подавав.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до відомостей з облікової картки позивача 10.02.2015 було поновлено на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказує, що станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою передбачені Законом підстави для його виключення з військового обліку відсутні.
Зауважує, що законодавець вправі змінювати критерії перебування громадян на військовому обліку відповідно до потреб держави, тому поновлення позивача на військовому обліку внаслідок зміни законодавчого регулювання не суперечить принципу незворотності дії законів у часі, закріпленому статтею 58 Конституції України, оскільки спірні правовідносини стосуються виконання військового обов`язку, а не притягнення особи до юридичної відповідальності.
З огляду на викладене вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано докази по справі.
23.07.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому просив серед іншого поновити строк для його подання.
28.07.2026 ухвалою суду додатково витребувано у відповідача докази по справі.
28.07.2026 ухвалою суду продовжено строк ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений ухвалою суду від 02.06.2026 для подання відзиву на позовну заяву до 23.07.2026.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Олександрійським РВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 18-19).
Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 позивач має військове звання рядового. У графі 34 цього документа міститься запис про виключення його з військового обліку 05.01.2010 у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Відповідна відмітка про зняття з обліку також наявна у розділі VIII "Прийняття на облік та зняття з обліку" (а.с. 13-17).
У паперовій обліковій картці до військового квитка НОМЕР_3 наявні відмітки: про прийняття ОСОБА_1 на облік 15.10.1993, зняття (виключення) з обліку 05.01.2012 за віком та поновлення на обліку 10.02.2015 (а.с. 32).
У графф 37 електронної облікової картки до військового квитка також зазначено про те, що позивача 10.02.2015 повторно взято на військовий облік (а.с. 40).
З наданого позивачем військово-облікового документа в електронній формі, сформованого 17.11.2025 засобами мобільного застосунку “Резерв+”, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , має військове звання “рядовий”, категорію обліку “військовозобов`язаний”. Відомості про відстрочку та проходження ВЛК відсутні. Разом з тим, наявна відмітка про вчасне оновлення військово-облікових даних 12.07.2024 (а.с. 10).
11.03.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі відповідно до законодавства, чинного на момент досягнення ним 40-річного віку (а.с. 12).
Листом від 22.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на вказане звернення повідомив, що у зв`язку зі збільшенням граничного віку перебування в запасі до 60 років позивача було автоматично поновлено в запасі (а.с. 11).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу”.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII).
За приписами статті 28 Закону №2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.
Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд - до 60 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.
На момент досягнення позивачем 40 років (26.03.2010) діяла редакція частини другої статті 28 Закону №2232-XII, яка передбачала, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Надалі Законом України від 27.03.2014 №1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" (далі - Закон №1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014) було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону №2232-XII викладено у такій редакції: "Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років".
Законом України від 22.07.2014 №1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014), було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри "50" замінено цифрами "60".
Таким чином, законодавцем було змінено правове регулювання граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, внаслідок чого його збільшено з 40 до 60 років для осіб рядового складу, а обставина досягнення військовозобов`язаним 40 років перестала бути самостійною підставою для виключення рядового складу з військового обліку,
Застосовуючи наведені правові норми до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 19.09.2018 у справі №814/4386/15, предметом розгляду якої був спір щодо правомірності вручення мобілізаційного розпорядження особі, яка до внесення змін до статті 28 Закону №2232-XII досягла 40-річного віку та вважала, що у зв`язку з цим втратила статус військовозобов`язаного.
Верховний Суд зазначив, що внесення змін до Закону №2232-XII було спрямоване на підвищення граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі з метою розширення кола осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, та збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З набранням чинності відповідними змінами дія закону поширюється на всіх осіб, які не досягли нового граничного віку перебування в запасі, а тому досягнення особою раніше встановленого граничного віку не виключає її подальшого перебування у запасі відповідно до зміненого законодавства.
Безпосередньо питання повторного взяття на військовий облік особи, яку раніше було виключено з такого обліку за віком, розглянуто Верховним Судом у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.
Так, Верховний Суд зазначив, що законодавець розмежовує поняття “зняття” та “виключення” з військового обліку, однак таке розмежування не означає, що особа, виключена з військового обліку, за жодних обставин не може бути повторно взята на такий облік. Зміни до статті 28 Закону №2232-XII, якими граничний вік перебування у запасі збільшено до 60 років, мають загальний характер та поширюються на всіх осіб, які не досягли такого віку, незалежно від їх попереднього статусу. Правовий статус особи визначається не лише фактом попереднього виключення, а й законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з продовженням граничного віку перебування у запасі особа, яка не досягла 60-річного віку, вважається поновленою у запасі незалежно від того, чи перебувала вона на військовому обліку, та повинна відповідно до чинного законодавства перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. Верховний Суд також наголосив, що застосування чинного законодавства до актуального правового статусу особи не є зворотною дією закону в часі.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що військовий квиток серії НОМЕР_3 містить запис про виключення позивача з військового обліку за віком 05.01.2010. Поряд з цим у паперовій обліковій картці датою зняття (виключення) з обліку за віком зазначено 05.01.2012.
З урахуванням дати народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на зазначену у військовому квитку дату 05.01.2010 він ще не досяг 40-річного віку, а тому не міг бути виключений з військового обліку з цієї підстави. Проте обидві зазначені в документах дати попереднього виключення з військового обліку передують внесенню у 2014 році змін до статті 28 Закону №2232-XII, якими граничний вік перебування в запасі для осіб рядового складу було послідовно збільшено до 50, а надалі — до 60 років.
Разом з тим, записами в паперовій та електронній військово-облікових картках підтверджується, що ОСОБА_1 10.02.2015 повторно взято на військовий облік. Ці відомості узгоджуються з військово-обліковим документом в електронній формі, сформованим 17.11.2025, у якому зазначено категорію обліку військовозобов`язані.
З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи позивача про збереження за ним статусу виключеного з військового обліку після 05.01.2010 та законодавчих змін 2014 року.
Суд також не погоджується з доводами про порушення у спірних правовідносинах принципу незворотності дії законів у часі, закріпленого статтею 58 Конституції України.
Так, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Водночас застосування нового правового регулювання до правовідносин, які продовжують існувати після набрання ним чинності, саме по собі не свідчить про надання нормативно-правовому акту зворотної дії в часі.
Суд наголошує, що внесені у 2014 році зміни до статті 28 Закону №2232-XII не змінюють правового регулювання минулого періоду та не передбачають покладення на позивача обов`язків за час до набрання цими змінами чинності, а визначають граничний вік перебування відповідної категорії громадян у запасі на майбутнє.
Метою зазначених змін було розширення мобілізаційного ресурсу держави шляхом збільшення граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, що безпосередньо пов`язано із забезпеченням обороноздатності держави.
Відтак законодавець, реалізуючи свої повноваження щодо правового регулювання військового обов`язку, змінив вікові критерії перебування громадян у запасі, поширивши їх на осіб, які на момент набрання відповідними змінами чинності не досягли нового граничного віку.
У даному випадку йдеться не про надання законодавчим змінам зворотної дії, а про застосування чинного законодавства до визначення актуального військово-облікового статусу особи.
При цьому суд звертає увагу, що предметом цього спору є правомірність бездіяльності щодо внесення відповідачем відомостей про виключення позивача з військового обліку за його зверненням у березні 2026 року, а не вимога про визнання протиправними дій військового комісаріату з повторного взяття на облік у 2015 році. Тому наявність у відповідача обов`язку вчинити дії, про які просить позивач, підлягає оцінці за правовим регулюванням, чинним на час звернення із заявою, з урахуванням правових наслідків попередніх облікових дій (повторного взяття на облік).
Отже, подальше перебування позивача на військовому обліку після внесення законодавчих змін у 2014 році не суперечить правовому регулюванню щодо граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі.
За змістом пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Отже, повноваження щодо виключення особи з військового обліку можуть бути реалізовані лише за наявності визначених законом підстав для вчинення таких дій.
У цій справі позивач не заперечує, що станом на час звернення із заявою від 11.03.2026 не досяг 60-річного віку. Інших передбачених частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII підстав для виключення з військового обліку ним не наведено та матеріалами справи не підтверджено. При цьому обґрунтовує вимогу про внесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку попереднім записом у військовому квитку та положеннями законодавства щодо граничного віку перебування в запасі, чинними до змін, внесених у 2014 році.
Однак, у даному випадку слід розмежувати факт попереднього виключення позивача з військового обліку та актуальний військово-обліковий статус особи. Наявність запису про попереднє виключення не скасовує наслідків наступного взяття на облік 10.02.2015.
Враховуючи, що станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 не досяг установленого статтею 28 Закону №2232-XII граничного віку перебування в запасі, а інших передбачених законом підстав для його виключення з військового обліку не встановлено, у відповідача не виникло обов`язку щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку.
Доводи позивача про остаточний характер попереднього виключення з військового обліку та неможливість повторного взяття на нього суд відхиляє з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано правомірність обліку позивача як військовозобов`язаного та відсутність підстав для зміни цього статусу за заявою від 11.03.2026. Отже, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.Керуючись статтями 9, 77, 139, 241 — 246, 255 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій — відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М. Я. САВОНЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua