Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №340/4798/26
Суддя: А. В. САГУН
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4798/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 26.06.2026.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України з 10.12.1997. У період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення або здійснював її нарахування у заниженому розмірі без застосування січня 2008 року як базового місяця. На виконання рішення суду від 20.04.2026 у справі № 340/5982/25 відповідач 26.06.2026 виплатив позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення за вказаний період у сумі 82 296,78 грн, однак не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позивач вважає, що відповідно до статей 1 – 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" і Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення породжує обов`язок відповідача нарахувати та виплатити відповідну компенсацію за весь період затримки. При цьому такий обов`язок виникає незалежно від того, чи здійснено нарахування та виплату заборгованості добровільно, чи на виконання судового рішення, а компенсація підлягає виплаті в тому самому місяці, в якому погашено заборгованість. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 та від 22.05.2025 у справі № 160/19149/23, позивач наголошує, що невиплата компенсації одночасно з погашенням заборгованості свідчить про відмову відповідача в її виплаті, яка не потребує оформлення окремим рішенням чи попереднього звернення військовослужбовця із відповідною заявою. З огляду на викладене позивач вважає протиправним ненарахування та невиплату йому компенсації втрати частини доходів за період затримки виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Обґрунтовуючи свою позицію положеннями статей 1 – 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, відповідач зазначив, що основною умовою виникнення права на компенсацію є порушення встановлених строків виплати нарахованого доходу, який не має разового характеру, за наявності затримки щонайменше на один календарний місяць та зростання споживчих цін у відповідному періоді. На думку відповідача, у випадку нарахування належних особі сум на виконання судового рішення підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням такого рішення. Відтак визначальне значення для вирішення спору мають дати нарахування та фактичної виплати відповідного доходу, оскільки компенсація передбачена саме за порушення строків виплати нарахованих сум. На підтвердження зазначеної позиції відповідач послався, зокрема, на постанову Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14. З огляду на викладене відповідач стверджує, що право на компенсацію виникне у позивача після набрання законної сили судовим рішенням та за умови несвоєчасної виплати присуджених за ним сум, у зв`язку із чим вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 18-19).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №340/5982/25 зобов`язано військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
26.06.2026 на рахунок позивача на виконання рішення суду у справі № 340/5982/25 перераховано грошові кошти (індексація грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018) у сумі 82 296,78 грн (а.с. 8).
Водночас матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення, а відповідачем таких доказів суду не надано.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року (далі – Порядок № 159).
Згідно з нормами статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії, страхових виплат) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної невиплати позивачу сум, які нараховані на виконання рішення суду у справі № 340/5982/25, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Невиплата позивачеві суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата індексації грошового забезпечення, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації, відтак, порушене право позивача має бути відновленим.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу зазначену компенсацію на суму індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду у справі №340/5982/25, за весь період затримки виплати – з 01.01.2016 по 26.06.2026.
Щодо доводів відповідача про те, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає у позивача лише після набрання законної сили судовим рішенням та за умови його несвоєчасного виконання, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими.
Ухвалення судового рішення про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення не змінює встановлених законодавством строків її виплати та не впливає на право особи на отримання компенсації за порушення цих строків. При цьому право на компенсацію не залежить від того, чи були належні особі суми своєчасно нараховані, чи їх нарахування здійснено на виконання судового рішення.
У спірному випадку відповідач 26.06.2026 фактично виплатив позивачу перераховану індексацію грошового забезпечення за минулі періоди, тому передбачений статтею 4 Закону № 2050-ІІІ обов`язок щодо виплати відповідної компенсації вже виник і підлягав виконанню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а.с. 11), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі № 340/5982/25, за весь час затримки виплати – з 01.01.2016 по день фактичної виплати 26.06.2026.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі № 340/5982/25, за весь час затримки виплати – з 01.01.2016 по день фактичної виплати 26.06.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А. В. САГУН
Оригінал: reyestr.court.gov.ua