Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №320/58824/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Київ справа №320/58824/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов громадянина ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 05.03.2024 №0051295-240110-2654-UA80000000000624772;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 05.03.2024 №0051294-240110-2654-UA80000000000624772.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, якими позивачу визначено до сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , оскільки, як стверджує позивач, він їх набув шляхом оману його іншою стороною про що ним подано до Печерського районного суду міста Києва цивільний позов про визнання договорів купівлі-продажу вказаного майна недійсними, стягнення майнової та моральної шкоди (справа №757/42019/23-к).

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, відбувається на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на праві власності належать частка 48/100 квартири АДРЕСА_3 , за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 22.11.2022 за реєстровим №2215.

Відповідачем 05.03.2024 прийняті податкові повідомлення – рішення:

№0051295-240110-2654-UA80000000000624772, яким позивачу відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 10210,80грн. (за адресою: АДРЕСА_4 );

№ НОМЕР_1 , яким позивачу відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 13728,30грн. (квартира, за адресою: АДРЕСА_5 , 136,60 кв.м.).

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 266 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Відповідно до положень п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, в тому числі, фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п. п. 266.7.1, 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) встановлено ставку податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості у м. Києві.

За даними Державного реєстру речових прав у власності фізичної особи ОСОБА_1 належать об`єкти нерухомості у звітному періоді 2023 року, а саме, зокрема:

- квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 101,6 кв.м. (реєстраційний №2661778880000 у власності згідно договору про поділ квартири №2220 від 22.11.2022);

- квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 136,6 кв.м. (реєстраційний №2661774780000 у власності згідно договору про поділ квартири №2220 від 22.11.2022).

У якості підстави для висновків щодо протиправності рішень податкового органу позивач посилається на те, що відповідачем протиправно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на неіснуючий об`єкт нерухомості. Об`єкт оподаткування відсутній.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать частка 48/100 квартири АДРЕСА_3 , за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 22.11.2022 за реєстровим №2215.

На підставі Договору про поділ квартири від 22.11.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 22.11.2022 за реєстровим №2220, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивач) домовились про поділ у натурі належної їм на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_3 , шляхом поділу її на окремі об`єкти нерухомого майна, а саме: реєстраційний №2616852180000, загальна площа квартири становить 554,9 кв.м., житлова площа – 455,8кв.м. Обєкт поділу набутий Сторонами під час зареєстрованого шлюбу між ними і належить Сторонам на праві спільної часткової власності наступним чином:

52/100 частки квартири належить Співвласнику 1 ( ОСОБА_2 );

48/100 частки квартири належить Співвласнику 2 (позивачу) на праві приватної власності, який складається:

- Об`єкт №4 – квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 136,6кв.м., житловою площею 108,2кв.м., що складає цілу ідеальну частку, є відокремлена, має окремий вхід та розташована за адресою: АДРЕСА_7 ;

- Об`єкт №5 – квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 101,6кв.м., житловою площею 60,8кв.м., що складає цілу ідеальну частку, є відокремлена, має окремий вхід та розташована за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідно до п. 1.4.2 вказаного Договору у приватну власність позивача виділяється: Об`єкт №4 та Об`єкт №5.

Згідно наданих позивачем Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.11.2022 позивачу на праві приватної власності належить квартира загальною площею 136,6кв.м., житлова площа 108,2кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 та квартира загальною площею 101,6кв.м., житлова площа 60,8кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Разом з тим, з наданих позивачем до матеріалів справи документів встановлено, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022102100000189 від 01.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України.

У подальшому кримінальне провадження №42022102100000189 та кримінальне провадження №12023100060000064 об`єднано в одне провадження за №42022102100000189 від 01.11.2022.

Вказане кримінальне правопорушення полягало у використанні заздалегідь підроблених документів та проведенні незаконної реєстрації об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_9 , з метою подальшої її реалізації шляхом продажу.

Так, ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особи, використовуючи заздалегідь підроблені документи, провели незаконну реєстрацію об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_9 (далі - Об`єкт), з метою подальшої її реалізації шляхом продажу. ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, в листопаді 2022 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, через спільних знайомих підшукав ОСОБА_1 , якому запропонував за вигідною ціною придбати квартиру АДРЕСА_3 .

З метою впевненості у порядності своїх дій й доброзичливості, ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_1 на месенджер «Телеграм» пакет документів по Об`єкту нерухомості, а саме: технічний паспорт, витяг з реєстру речових прав тощо та особисто здійснив показ квартири. Крім того, ОСОБА_4 провів ОСОБА_7 у квартиру, яка знаходиться на 43 поверсі за адресою АДРЕСА_7 , та запевнивши, що даний об`єкт нерухомості є квартирою АДРЕСА_10 , провів її огляд.

Впевнившись, що Об`єкт нерухомості дійсно є у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у ОСОБА_1 виник намір щодо купівлі даного об`єкта нерухомості.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачуючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , шляхом обману та зловживання довірою, в особливо великих розмірах ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, 22.11.2022 за адресою: АДРЕСА_11 уклала договір купівлі-продажу Об`єкта нерухомості, що знаходився на Кловському узвозі, 7 квартира АДРЕСА_10 , площею 554,9 кв. м., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком Золтаном Золтановичем. В свою чергу, введений в оману ОСОБА_1 , передав невстановленій особі грошові кошти в сумі 29 134 915 гри., на що ОСОБА_5 , в присутності ОСОБА_4 написала власноручно розписку про отримання грошових коштів, з урахуванням завдатку.

У подальшому 16 березня 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у межах кримінального провадження №12023100060000064 від 12 січня 2023 року, що полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Крім того, у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальна справа № 757/42019/23-к, в якій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ОСОБА_5 про визнання договір купівлі-продажу від 22.11.2022, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 , недійсними, стягнення майнової та моральної шкоди.

За правилами, встановленими підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

У постанові від 27 лютого 2024 року у справі № 440/9997/22 Верховний Суд виснував, що об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: (1) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або (2) відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або (3) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності. законодавець передбачив кілька джерел, з яких податковий орган може отримати відомості, необхідні для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У наведеній справі Суд критично оцінив довід податкового органу, що підставою для визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості є тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр є лише джерелом інформації, зокрема, щодо характеристик бази оподаткування.

Вирішуючи питання пріоритету даних, які має використовувати податковий орган, у разі наявності підтверджених розбіжностей між відомостями, що містяться у Державному реєстрі та у документах платника податків, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

За визначенням, наведеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За правилами частини другої статті 12 Закону № 1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Питання застосування норми частини другої статті 12 Закону № 1952-IV вже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 24 січня 2020 року (справа № 910/10987/18), від 26 жовтня 2022 року (справа № 538/2185/14-ц), від 20 лютого 2018 року (справа № 917/553/17), Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини другої статті 12 Закону № 1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 02 липня 2019 року (справа № 48/340), від 12 березня 2019 року (справа № 911/3594/17), від 19 січня 2021 року (справа № 916/1415/19), відомості Державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Отже, за загальним правилом, якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, останні можуть бути спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких може бути доведено чи спростовано приналежність належного йому майна до об`єкта оподаткування у розумінні вимог податкового законодавства. Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності.

Матеріалами справи підтверджується, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальна справа № 757/42019/23-к, в якій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ОСОБА_5 про визнання договір купівлі-продажу від 22.11.2022, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 недійсними, стягнення майнової та моральної шкоди.

Крім того, згідно Угоди про визнання винуватості від 07.05.2024, укладеної між прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва та ОСОБА_5 (обвинувачена), остання повністю визнала свою вину у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях на всіх стадіях досудового розслідування.

Разом з тим, відповідно до відповіді КП Київської міської ради «КМ БТІ» при проведенні первинної технічної інвентаризації житлової частини будинку за адресою: АДРЕСА_7 станом на 16.10.2011 кількість житлових квартир складала 229, що підтверджує відсутність квартири з №230.

Листами ТОВ «ЖИТЛО-СЕРВІС» від 24.10.2022 №314 та від 08.12.2022 №429 повідомлено позивача, що згідно з поверховим планом будинку за адресою: АДРЕСА_7 , який було надано ТОВ «ЖИТЛО-СЕРВІС» при передачі будинку в обслуговування забудовником ТОВ «ЖитлоБуд», квартира АДРЕСА_12 - поверсі вказаного будинку відсутня. Відповідно до журналу внутрішніх площ плану житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 , весь 43-й поверх займає одна квартира за АДРЕСА_13 з площею 554,9кв.м.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, об`єкт нерухомості загальною площею 554,9 кв.м, житловою площею 455,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_14 не існує. Внесений до Державного реєстру майнових прав па нерухоме майно на підставі підроблених документів, недостовірних даних.

Таким чином, відповідачем нараховано позивачу податкове зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, на неіснуючий об`єкт нерухомості.

У зв`язку із тим, що матеріалами справи підтверджується відсутність такого об`єкта нерухомості, як квартира АДРЕСА_3 , суд приходить до висновку, що у позивача відсутній обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості по вказаному об`єкту нерухомості.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1211,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2024 №0051295-240110-2654-UA80000000000624772.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2024 №0051294-240110-2654-UA80000000000624772.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.