Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №640/18630/20 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №640/18630/20

Суддя: Панченко Н.Д.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Київ справа №640/18630/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури, третя особа: Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Черкаської області, третя особа Офіс Генерального прокурора, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного провадження щодо прокурорів №122дп-20 від 25.06.2020 року (з урахуванням уточнень, внесених рішенням від 09.07.2020 року №135дп-20) в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків прокурора Черкаської області №240 від 21.07.2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Кадрової комісії від 25.06.2020р. (з уточненнями від 09.07.2020 за № 135 дп-20) та наказ в.о. прокурора Черкаської області № 240 від 21.07.2020р. «Про застосування дисциплінарного стягнення» про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді догани протиправними, а отже, такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті без врахування всіх фактичних даних, упереджено та необґрунтовано.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов, в якому зазначив, що рішення прийняті на підставі проведення службової перевірки, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року задоволені частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у цій справі скасовано та направлено справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Мотивуючи зазначену постанову, Верховний Суд зазначив, що аналізуючи зміст оскаржуваних судових рішень, Суд доходить висновку про поверхневе дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи та ненадання оцінки всім доводам, якими позивач обґрунтовував підстави звернення до суду, а відповідачі та третя особа обґрунтували заперечення на нього (щодо дійсного поводження позивача, зафіксованого на відео). Вказане унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи.

За результатом автоматизованого розподілу, справу № 640/18630/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Панченко Н.Д. та визначено розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року відмовлено представнику Офісу Генерального прокурора у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначене судове засідання з розгляду справи.

У судовому засіданні сторони надали додаткові пояснення, які узгоджуються з їхніми позиціями, які були висловлені під час попереднього судового розгляду.

Надалі згідно з протокольною ухвалою суду судовий розгляд здійснювався у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач безперервно працює в органах прокуратури з 2005 року.

З 23 квітня 2015 року обіймає посаду заступника прокурора Черкаської області, перед цим остання займана посада - начальник відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області.

02 серпня 2019 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла дисциплінарна скарга прокурора Черкаської області ОСОБА_2 про вчинення заступником прокурора Черкаської області ОСОБА_1 та начальником відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Черкаську область прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 дисциплінарного проступку.

Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 року № 267 створено третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, до якої передано нерозглянуті Кваліфікаційно-дисциплінарною комісії прокурорів дисциплінарні провадження.

За результатами автоматизованого розподілу між членами третьої кадрової комісії дисциплінарне провадження № 11/2/4-1053дс-144дп-19 стосовно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . 28.11.2019 року визначена члену цієї комісії ОСОБА_4 .

Наказом Генерального прокурора від 28.12.2019 року № 365 наказ Генерального прокурора від 04.11.2019 року № 267, яким створено третю кадрову комісію, визнано таким, що втратив чинність.

Натомість наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 року № 9 створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Дисциплінарне провадження № 11/2/4-1053дс-144дп-19 стосовно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано до новоствореної кадрової комісії та за допомогою автоматизованої системи розподілу 17.01.2020 року визначено члену комісії ОСОБА_5 .

Згідно з дисциплінарною скаргою прокурори ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час святкування дня народження останнього, перебуваючи 07.06.2019 року в позаробочий час в корчмі "Тарас Бульба", що в місті Черкаси, можливо допустили факт непристойної поведінки поза службою, що може зашкодити їх репутації та авторитету прокуратури. На переконання скаржника, прокурори можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів №122дп-20 від 25.06.2020 року (рішення уточнено 09.07.2020 року за № 135 дп-20) позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

У подальшому 21.07.2020 pоку виконувачем обов`язків прокурора Черкаської області Сидором О.І. винесено наказ №240 "Про застосування дисциплінарного стягнення" на підставі зазначеного вище рішення Кадрової комісії № 122дп-20 від 25.06.2020 року (та уточнень від 09.07.2020 року за№ 135 дп-20).

Вважаючи рішення Кадрової комісії від 25.06.2020 року (з уточненнями від 09.07.2020 року за № 135 дп-20) та наказ в.о. прокурора Черкаської області № 240 від 21.07.2020 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді догани протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, під час попереднього судового розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення службового розслідування та під час перевірки дисциплінарної скарги комісією будь-які відомості про перебування у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не встановлені. На відеозаписах видно, що конфліктів не було, будь-яких порушень громадського порядку у закладі 07.06.2019 року не було. За даними ГУ НП в Черкаській області заяви, скарги та повідомлення про правопорушення, які мали місце на прилеглій території та в приміщенні 07- 08 червня 2019, не надходили.

На обґрунтування підстав оскарження відповідних рішень до Верховного Суду Офіс Генерального прокурора зазначав, що суди попередніх інстанцій застосували норми права, а саме: статті 3, 19 пункту 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» та статей 11, 21, 31, 32, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, без урахування висновку щодо застосування питання застосування зазначених норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №9901/229/19. Також вказав, що порушення норм процесуального права полягає у недотриманні судами вимог пункту 1 частини 6 статті 12, статей 48, 246, 322 КАС України. Крім цього, вказав на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу) та пункту 2 частини 2 статті 353 КАС України (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження).

На обґрунтування підстав оскарження Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора зазначала пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказала, що суди попередніх інстанцій застосували норми права, а саме: статті 19 пункту 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» та статей 11, 21, 31, 32, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, без урахування висновку щодо застосування питання застосування зазначених норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №9901/229/19. Також підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказав пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу).

На обґрунтування підстав оскарження Черкаська обласна прокуратура зазначала пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказувала, що суди попередніх інстанцій застосували норми права, а саме: статті 19 Конституції України, статей 19, 43, 45, 46, 47, 48, 49 Закону України «Про прокуратуру» та статей 3, 7, 90, 242, 244 КАС України, без урахування висновку щодо застосування зазначених норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №9901/229/19.

Отже, відповідачі фактично наполягали на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час попереднього розгляду справи не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19.

Як убачається зі змісту зазначеної постанови, Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного дослідження обставин справи, не надали належної оцінки всім доводам позивача, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, а також запереченням відповідачів і третьої особи, зокрема щодо фактичної поведінки позивача, зафіксованої на відеозаписі. Така неповнота судового розгляду унеможливила встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на наведене під час нового розгляду справи суд вважає за необхідне забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин, що мають значення для її вирішення, дослідити наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, а також надати мотивовану оцінку всім доводам і запереченням учасників справи.

Зокрема, суду належить з`ясувати фактичні обставини поведінки позивача, зафіксованої на відеозаписі, перевірити відповідність зафіксованих дій іншим доказам у справі, оцінити їх достовірність, належність та допустимість, а також установити, чи мають ці обставини юридичне значення для вирішення спору з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19.

При цьому суд ураховуватиме правові висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, викладені Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2024 року, ухваленій у цій справі, та вирішуватиме спір з урахуванням установлених під час нового розгляду фактичних обставин і норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а також прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою його надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом та запобіганням усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені конституційні та процесуальні приписи зумовлюють обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти правомірно, послідовно та обґрунтовано, а під час прийняття рішень, які можуть мати несприятливі наслідки для особи, – забезпечувати належне з`ясування всіх істотних обставин і врахування відповідних доказів.

У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що правові засади професійної діяльності прокурорів, вимоги до їхньої поведінки, а також підстави та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності визначаються Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII та Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі – Кодекс професійної етики).

Зазначений Кодекс був чинним на час вчинення позивачем дій, які стали предметом дисциплінарного провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Кодексу професійної етики прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність, а своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Частиною другою статті 31 цього Кодексу передбачено, що у відносинах із громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.

Крім того, відповідно до статті 21 Кодексу професійної етики прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, а також на власні ідеологічні, релігійні чи інші особисті погляди або переконання.

За правилами статей 32, 33 Кодексу професійної етики дотримання прокурорами встановлених ним норм професійної етики та поведінки може оцінюватися, зокрема, під час здійснення дисциплінарного провадження. Прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу, а їх порушення тягне за собою відповідальність, установлену законом. При цьому систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики може бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Спеціальні підстави дисциплінарної відповідальності прокурорів визначені статтею 43 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Так, згідно з пунктами 5, 6 частини першої цієї статті підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Крім того, пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII передбачено обов`язок прокурора додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Водночас сам факт поведінки прокурора, яка може оцінюватися з погляду дотримання норм професійної етики, не є безумовною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Для цього необхідним є встановлення конкретного дисциплінарного проступку, його об`єктивної та суб`єктивної сторін, обставин вчинення, ступеня вини прокурора, а також належне обґрунтування відповідних висновків уповноваженим органом.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів визначено статтями 45– 49 Закону № 1697-VII.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження є процедурою розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення з такою скаргою має кожен, кому відомі відповідні факти.

Згідно з частиною четвертою статті 46 Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження уповноважений член відповідного органу проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, які можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про них також підлягає включенню до відповідного висновку.

За результатами перевірки член відповідного органу готує висновок, який, відповідно до частини десятої статті 46 Закону № 1697-VII, повинен містити інформацію про наявність або відсутність у діях прокурора дисциплінарного проступку та виклад обставин, якими підтверджуються відповідні висновки.

Якщо за результатами перевірки встановлено наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначаються його характер, наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція щодо конкретного виду такого стягнення.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність або відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, на засадах змагальності.

За правилами частини першої статті 48 цього Закону рішення у дисциплінарному провадженні приймається більшістю голосів від загального складу відповідного органу. Перед його прийняттям члени органу обговорюють результати розгляду висновку про наявність або відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

При цьому частиною третьою статті 48 Закону № 1697-VII встановлено, що під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні обов`язково враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, а також обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1. догана;

2. заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);

3. звільнення з посади в органах прокуратури.

Крім того, частиною четвертою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено можливість прийняття за результатами дисциплінарного провадження рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора), зокрема, якщо вчинений нею дисциплінарний проступок має характер грубого порушення або якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Отже, наведені положення законодавства у їх системному взаємозв`язку свідчать про те, що притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності потребує не лише встановлення факту певної поведінки, а й належного з`ясування всіх обставин її вчинення, перевірки доказів, якими підтверджуються відповідні обставини, встановлення вини прокурора та надання мотивованої оцінки характеру проступку, його наслідкам і пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення.

Таким чином, під час судового контролю за рішенням суб`єкта владних повноважень у цій категорії справ суд має перевірити не лише формальну відповідність такого рішення положенням Закону № 1697-VII, а й те, чи було дисциплінарним органом повно, всебічно та об`єктивно досліджено обставини, покладені в основу висновку про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, чи надано належну оцінку всім зібраним доказам і доводам учасників дисциплінарного провадження.

З доводів дисциплінарної скарги вбачається, що прокурори ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час святкування дня народження останнього, перебуваючи 07.06.2019 в позаробочий час в корчмі «Тарас Бульба», що в місті Черкаси, допустили факт непристойної поведінки поза службою, що може зашкодити їх репутації та авторитету прокуратури.

З огляду на це в діях вказаних прокурорів, як вважає відповідач, є ознаки невідповідності Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27.04.2017 Всеукраїнською конференцією прокурорів та на його переконання прокурори мають бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».

Вивченням дисциплінарної скарги, перевіркою викладених у ній обставин, у тому числі шляхом витребування матеріалів і пояснень встановлено, що в корчмі « ОСОБА_6 » за адресою АДРЕСА_1 відбулось 07.06.2019 святкування дня народження прокурора ОСОБА_3 .

Серед запрошених осіб, що були присутні був заступник прокурора Черкаської області ОСОБА_1 та працівники прокуратури цієї області, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Згодом в мережі Інтернет з`явились чисельні публікації та репортажі щодо перебування прокурорів у стані алкогольного сп`яніння зі зброєю та вчинення ними хуліганських дій. Переглядом відео, розміщеного у вказаних публікаціях та доданого до дисциплінарної скарги встановлено, що у них міститься одне і те ж зображення лише з незначною різницею у тривалості.

На відео, доданому до дисциплінарної скарги, головними учасниками зображені дві особи, що сидять на східцях біля закладу, зовні схожі на начальника відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 та заступника прокурора Черкаської області Ковтуна Ю.С.

Неподалік від вказаних осіб стоять особи, які схожі на заступника начальника відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Черкаську область, прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 , заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Черкаської області ОСОБА_17 та колишнього працівника прокуратури Черкаської області ОСОБА_18 .

Перебуваючи у сидячому положенні, ОСОБА_1 декілька разів намагається піднятися, а ОСОБА_3 стримує його позаду руками, не даючи йому це зробити. Водночас поряд з ними по тротуару проходять невідомі хлопець та дівчина.

На 15 секунді відеоролику до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які продовжують сидіти на східцях закладу, підходить ОСОБА_18 та протягує руку, що схоже на пропозицію допомоги останнім піднятися. Постоявши декілька секунд, він відходить в ліву сторону разом з ОСОБА_17 , який його відізвав.

На 30 секунді відеозапису ОСОБА_3 передає ОСОБА_8 , який стоїть неподалік від входу до закладу та палить, невідомий предмет, можливо схожий на чоловічу сумку-барсетку та мобільний телефон.

Взявши предмет, ОСОБА_8 підходить до вхідних дверей корчми «Тарас Бульба» та стає до них спиною.

Наприкінці відеозапису ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підіймаються зі східців на ноги.

Дані обставини підтверджено також довідкою про результати перегляду відеозапису від 12.06.2019 складеною під час службового розслідування, проведеного за вказаним фактом прокуратурою Черкаської області.

З цього приводу під час перевірки у дисциплінарному провадженні прокурор ОСОБА_1 , пояснив, що 07.06.2019 увечері він разом з працівниками відділів прокуратури Черкаської області перебував на святкуванні дня народження ОСОБА_3 у ресторані « ОСОБА_6 ». До ресторану прибув після 18 год. Ближче 22.30-23 год. до ресторану прибули раніше невідомі йому ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які привітали ОСОБА_3 з днем народження та у подальшому перебували разом з ними. Близько до 00 год., у зв`язку із закінченням роботи закладу, дехто з присутніх почав збиратись, дехто розраховуватись, інші виходили вже на вулицю.

ОСОБА_1 також вийшов на вулицю, де побачив ОСОБА_17 з Біликом. У цей час, стоячи на порозі закладу спиною до вхідних дверей, хтось його штовхнув у спину, таким чином, що він нахилився уперед та міг впасти зі сходів, при цьому обхопивши його ззаду за плечі і потягнувши у зворотній бік. Внаслідок цього вони присіли на сходи.

При цьому ОСОБА_1 подумав, що хтось спеціально його штовхнув і намагався піднятись, однак його притримували ззаду, тримаючи руками за плечі чи тулуб, таким чином не даючи встати. При цьому він відчував неприємну певну біль у грудній клітині від фізичних навантажень на тулуб, оскільки має проблеми зі шлунком та стравоходом. Як з`ясувалось, це був ОСОБА_3 , з яким у нього виникло короткострокове ситуаційне непорозуміння і який пояснив, що випадково його штовхнув, виходячи із закладу.

Під час вказаних подій на вулиці також перебував ОСОБА_8 , якому ОСОБА_3 передав свою барсетку.

Після того він з ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_17 відійшли від закладу та дочекались дружину ОСОБА_3 , яка приїхала на автомобілі.

При цьому будь-якої зброї у присутніх та безпосередньо у ОСОБА_1 не було. Громадський порядок і робота закладу не порушувалися. Посвідчення прокурора з метою будь-якого впливу будь-ким з присутніх не використовувалось.

Прокурор ОСОБА_3 щодо обставин дисциплінарної скарги пояснив, що у час між 23 год. та 00 год., він розрахувався, пройшов через танцювальний зал, через коридор та, відчинивши двері, вийшов на вулицю і фактично наштовхнувся на ОСОБА_1 , який стояв прямо на порозі спиною до входу. Від поштовху ОСОБА_1 похилився вперед і щоб він не впав, ОСОБА_3 взяв його руками за плечі і потягнув на себе та, намагаючись уникнути повторної травми колінного суглобу присів на сходи, притримавши ОСОБА_1 .

Інші учасники відповідного банкету загалом пояснювали, що всі присутні на святкуванні були дружньо налаштовані. Ні в кого з них не бачили предметів схожих на пістолет чи кобуру до пістолету та будь-якої холодної зброї.

Згідно інформації ПП «Тарас Бульба», у зв`язку з несправністю реєстратора камери відеоспостереження ресторану у запитуваний період не працювали.

За даними ГУ НП в Черкаській області заяви, скарги та повідомлення про правопорушення, які мали місце на прилеглій території та в приміщенні ресторану «Тарас Бульба» 07- 08 червня 2019 не надходили.

У ході засідання кадрової комісії прокурор ОСОБА_1 підтвердив надані ним під час перевірки пояснення. Зазначив, що не було взято до уваги його пояснення щодо обставин його падіння на східцях ресторану та пов`язаної з цим поведінки. Запевнив, що при цьому з його боку не було допущено порушення громадського порядку і хуліганських дій та що ніхто із сторонніх осіб не був освідчений, що він є працівником органів прокуратури. На його думку відеофіксація зазначеної події зроблена виключно для того, щоб у разі будь-яких провокаційних заходів підтвердити відсутність таких порушень. Зауважив, що в даному випадку суспільний резонанс носив штучний характер, оскільки вказаний відеозапис був переданий на прохання колишньому працівнику органів прокуратури області (з яким у ОСОБА_1 в силу його службових обов`язків залишились ускладнені відносини) та надалі цей відеозапис розповсюджений іншою особою із спотворенням ситуації. Вважає, що в цілому вказана подія на житті країни та пересічного громадянина не позначилась, оскільки все відбувалося у позаробочий час, проявів хуліганських дій і порушення громадського порядку не було та наслідків від цього не настало.

Він має тривалий стаж роботи в органах прокуратури та вагомі результати роботи, а натепер перебуває поза штатом і такий вид стягнення негативно позначиться на його подальшій можливості працювати в органах прокуратури та негативно позначиться на добробуті родини. Вважає можливим застосувати до нього стягнення у виді заборони на строк 3 місяці на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймає посаду.

Надаючи оцінку встановленим під час перевірки у дисциплінарному провадженні обставинам, кадрова комісія виходила з наступного.

Прокурор Ковтун Ю.С. станом на 07.06.2019 (дата подій) обіймав посаду заступника прокурора Черкаської області, що покладало на нього підвищений рішень відповідальності за свою поведінку. Займаючи таку посаду особа має усвідомлювати певним чином публічний характер своєї роботи, оскільки виступає від імені органу прокуратури представляючи окремий напрямок прокурорської діяльності в регіоні, за організацію якого відповідає згідно розподілу обов`язків.

Це є розумним обмеженням, на які погоджується особа даючи згоду на призначення на адміністративну посаду з керівного складу органу прокуратури - бути прикладом для підлеглих та взірцем добропорядності для суспільства.

Обов`язки прокурора в частині дотримання етичних стандартів закріплені як у національному законодавстві так і міжнародними інституціями.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 прокурору необхідно не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм поведінки.

Відповідно до п. 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об`єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року) особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до Модельного кодексу поведінки державних службовців (Рекомендація № Я (2000) 10 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо кодексів поведінки державних службовців, прийнята Комітетом міністрів на 106 сесії 11 травня 2000 року), державний службовець повинен завжди і поводитись таким чином, щоб була забезпечена віра громадськості у чесність, безсторонність і ефективність публічної влади.

Детальним аналізом відео подій за участі прокурорів Барбаша В.М. та ОСОБА_1 встановлено, що поряд з прокурорами Барбашем В.М. та Ковтуном Ю.С. перебуває обмежене коло людей, а саме 3 особи, що жодним чином не заважало підвестись дотримуючись належної поведінки, тим більш, що допомога у цьому була запропонована іншою особою.

Натомість ОСОБА_1 відмовився від такої допомоги та, судячи з відео, намагався самотужки підвестись та звільнитись від тримань ОСОБА_3 , який активно цьому протидіє утримуючи обох в сидячому положенні.

В цілому, згідно з відео, загальна поведінка ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не відповідає обстановці. Такі ознаки, з огляду на характер заходу, в якому прокурори приймали участь до цих подій, можуть свідчити про їх перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Інші причини для такої поведінки під час службового розслідування та перевірки в межах дисциплінарного провадження не встановлені та не пояснюють її некоректність і непристойність поза службою.

Дана подія відбулась на вулиці в темний час доби, однак її спостерігали сторонні особи, які проходили повз та перебували у машині звідки і здійснювалась відео фіксація.

У рішенні зазначалося, що така поведінка прокурорів, які обіймають керівні посади в прокуратурі обласного рівня, є неприпустимою та жодним чином не сприяє утвердженню статусу прокурора як високоморальної особи в очах сторонніх осіб (працівників корчми та її відвідувачів, а також перехожих), подає негативний приклад для наслідування підлеглим, що були присутні, а також не сприяє підвищенню авторитету прокуратури в цілому.

Прокурор має бути гідним представником своєї професії як під час виконання службових обов`язків так і поза службою, як того вимагає, у тому числі ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів поза службою поводитися коректно і пристойно.

Натомість дії заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_1 та начальника відділу цієї прокуратури ОСОБА_3 сформували суспільне уявлення про прокурорів у вкрай негативному світлі, про що свідчить значний суспільний резонанс цих подій та їх висвітлення не тільки на регіональному, а й на загальнодержавному рівнях, які були долучені до матеріалів дисциплінарної справи.

Суд також ознайомився з відповідним відео та встановив, особи, які згодом були ідентифіковані, як заступник прокурора Черкаської області ОСОБА_1 та начальник відділу цієї прокуратури Барбаша В.М. здійснюють своєрідну боротьбу, при цьому ОСОБА_3 перебуває в положенні сидячи, в той час, як ОСОБА_1 в положенні лежачи, намагаючись підвестися, проте ОСОБА_3 активно перешкоджає ОСОБА_1 піднятися, тримаючи останнього за тулуб, шию та плечі і тягнучи назад.

Відповідний акт триває протягом, щонайменше, хвилини часу на сходах перед входом в корчму.

Суд зазначає, що вживання алкоголю, чи перебування у стані сп`яніння поза виконанням службових обов`язків не заборонено законом та позивач не звинувачувався саме у цьому.

При цьому суд наголошує, що визначальним у цій справі є не встановлення факту перебування прокурорів у стані алкогольного сп`яніння, а характер їхньої поведінки, її тривалість, обстановка та конкретні обставини, за яких відбувалася відповідна подія.

Так, зафіксована на відеозаписі поведінка двох дорослих чоловіків, один із яких обіймав посаду заступника прокурора області, а інший керівну посаду в структурному підрозділі прокуратури області, не може оцінюватися виключно як короткострокове непорозуміння, спричинене випадковим зіткненням під час виходу із закладу. Зміст відеозапису свідчить, що первісний фізичний контакт, за поясненнями учасників події, зумовлений поштовхом, був таким, що міг призвести до втрати рівноваги та падіння зі сходів. Однак подальші дії не обмежилися короткочасним притримуванням особи з метою запобігання її падінню, а супроводжувалися захопленням і фізичним утримуванням один одного, докладанням зусиль у протилежних напрямках, унаслідок чого обидва чоловіки опинилися на сходах у положенні, яке істотно ускладнювало їх самостійне підведення.

При цьому така взаємодія тривала протягом значного проміжку часу, істотно довшого за той, який за звичайних обставин був би необхідний для того, щоб підвестися після випадкового зіткнення або допомогти іншій особі відновити рівновагу. Наведені обставини, оцінені в сукупності, не узгоджуються з поясненнями прокурорів про короткострокове ситуаційне непорозуміння, зумовлене лише одним випадковим поштовхом, та свідчать про те, що подія набула характеру тривалої фізичної взаємодії, яка виходила за межі звичайної реакції на випадкове зіткнення.

Суд бере до уваги, що відповідні дії відбувалися на сходах біля входу до закладу, у місці, доступному для сприйняття сторонніми особами, зокрема відвідувачами закладу та перехожими. За таких обставин поведінка прокурорів, незалежно від того, чи перебували вони у стані алкогольного сп`яніння, була об`єктивно недоречною з огляду на їхній посадовий статус, характер виконуваних ними повноважень та підвищені вимоги до дотримання професійних етичних стандартів.

Особи, які обіймають керівні посади в органах прокуратури, повинні усвідомлювати, що їхня поведінка поза службою також може формувати уявлення суспільства про професійні та моральні якості представників прокуратури загалом. Відтак відсутність установленого факту алкогольного сп`яніння, порушення громадського порядку чи вчинення адміністративного правопорушення сама собою не спростовує можливості надання дисциплінарно-правової оцінки поведінці, яка за своїм характером, тривалістю та обставинами не відповідає вимогам коректності й пристойності, що висуваються до прокурора поза службою.

Таким чином, суд доходить висновку, що оцінка відповідної події має здійснюватися не крізь призму самого факту можливого вживання алкоголю, а з урахуванням характеру та тривалості зафіксованої фізичної взаємодії, місця її вчинення, можливості спостереження за нею сторонніми особами та особливого статусу осіб, які брали в ній участь. Сукупність цих обставин дає підстави вважати, що така поведінка не відповідала стандартам стриманості, коректності та пристойності, яких обґрунтовано очікують від прокурорів, зокрема тих, які обіймають керівні посади.

Отже, аналізуючи відповідне відео, пояснення його учасників та інших учасників банкету, оскаржуване рішення і матеріали дисциплінарного провадження суд зауважує, що хоча перебування у позаслужбовий час у стані алкогольного сп`яніння саме по собі не є безумовною підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, а вживання алкогольних напоїв та перебування у відповідному стані поза виконанням службових обов`язків не заборонено законом, це не звільняє прокурора від обов`язку дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, професійної етики та усвідомлювати підвищені вимоги до своєї поведінки як представника органу прокуратури.

Натомість, як зазначалося вище та підтверджується матеріалами справи, дії заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_1 та начальника відділу цієї прокуратури Барбаша В.М. сформували суспільне уявлення про прокурорів у вкрай негативному світлі, про що свідчить значний суспільний резонанс цих подій та їх висвітлення не тільки на регіональному, а й на загальнодержавному рівнях, які були долучені до матеріалів дисциплінарної справи.

За вказаних обставин, кадрова комісія приходила до висновку про вчинення заступником прокурора Черкаської області Ковтуном Ю.С. та. начальником відділу цієї прокуратури ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

З відповідним висновком погоджується і суд.

Так, ознайомившись з оскаржуваним рішення судом встановлено, що під час його прийняття комісією враховувалися особа прокурора. Його службові характеристики, інші важливі відомості, які підлягають врахуванню під час прийняття відповідних рішень, зокрема з урахуванням вимог пункту 19 розділу III Порядку взято до уваги характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини діянь.

Зокрема зазначалося, що зважаючи на досить тривалий час роботи в органах прокуратури, займані посади в органах прокуратури всіх рівнів прокурор ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати всю повноту відповідальності за свої вчинки. Обіймаючи посаду заступника прокурора Черкаської області (на час вчинення дисциплінарного проступку) він мав бути взірцем добропорядності для підлеглих та суспільства. Тому вчинений ним дисциплінарний проступок не може бути виправданий відсутністю досвіду та у зв`язку з цим, розумінням необхідності суворого дотримання норм етики у своїй поведінці.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, який є співмірним проступку, кадрова комісія виходить з того, що вчинення прокурорами дій, які шкодять авторитету прокуратури, свідчить про нанесення ними шкоди чесності і гідності прокурорській професії, про їх невідповідність вимогам щодо наявності високих моральних якостей. Професійна діяльність прокурорів ґрунтується на принципах, зокрема: професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості. Прокурори зобов`язані постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Суд наголошує, що комісія застосувала до прокурора ОСОБА_1 менш суворе стягнення, ніж пропонувалося доповідачем у висновку про результати службового розслідування, обґрунтовуючи це позитивними характеристиками прокурора, відсутність дисциплінарних стягнень та одиничність випадку вчинення дисциплінарного проступку тощо. Враховуючи рівень відповідальності прокурора на час вчинення дисциплінарного проступку, кадрова комісія кадрова комісія вважала, що застосування до прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани є пропорційним вчиненому ним проступку.

Отже, з урахуванням наведеного, при вирішенні питання про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку КДКП встановила не лише факт перебування позивача у відповідному місці та його взаємодії з іншими особами, а й конкретний характер його поведінки, її спрямованість, суб`єктивне ставлення позивача до вчинених дій та їх можливих наслідків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою позивача та тими негативними наслідками, які Комісія поставила йому у вину.

Оскаржуване рішення комісії, на думку суду, містить відповіді на зазначені питання, а саме визначено, що поведінка прокурора не відповідала обстановці та розумному поясненню її, оскільки доводи позивача про те, що відповідні такі дії були спричинені обставинами медичного характеру або випадковим одиничним поштовхом не знайшли свого підтвердження ні під час дисциплінарного провадження, ні під час судового розгляду, також був встановлений факт негативного суспільного резонансу та наявність законодавчих вимог щодо неприпустимості таких дій стосовно порушення етичних норм, конкретні положення яких також відображені в оскаржуваному рішенні.

Суд враховує, що негативний суспільний резонанс у цій справі виник насамперед у зв`язку з оприлюдненням засобами масової інформації відеоматеріалів щодо подій, які відбувалися біля корчми та безпосередньо пов`язані з діями, які були зафіксовані на відео.

Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд зазначав, що при оцінці правовідносин у цій справі також необхідно враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/229/19, де зазначалося, що відповідно до статті 1 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів його завданнями є, зокрема, підвищення авторитету органів прокуратури, сприяння зміцненню довіри громадян до них, створення умов для розвитку у прокурорів почуття справедливості, відповідальності й додержання загальнолюдських моральних цінностей.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 зазначеного Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу).

У розділі ІІІ цього Кодексу визначені вимоги до позаслужбової поведінки прокурора.

За правилами частин другої та третьої статті 21 Кодексу прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно.

У відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки (частина друга статті 31 Кодексу).

У статтях 32, 33 Кодексу передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Розділом IV «Особиста поведінка» Європейських інструкцій з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалених Конференцією генеральних прокурорів країн-членів Ради Європи у 2005 році, які згідно з частиною другою статті 3 Кодексу є нормативною базою правового регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, передбачено, що прокурори не повинні в приватному житті компрометувати своєю поведінкою чесність, законність та неупередженість органів прокуратури, мають завжди поважати і дотримуватись закону та поводитися таким чином, щоб збільшувалася суспільна довіра до їх професії.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що поняття «правила прокурорської етики» очевидно не обмежується розміщеними в розділі IV Кодексу вимогами щодо взаємовідносин прокурора з колегами, іншими органами державної влади й посадовими особами, громадянами та засобами масової інформації, а є значно ширшим за змістом. Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії.

Стосовно посилання позивача на неправомірність застосування у спірному випадку стандарту доказування «поза розумним сумнівом» суд зазначає таке.

У постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/855/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, необхідно віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

Водночас не можна залишити поза увагою те, що висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/855/18, у питанні стандартів доказування у дисциплінарному провадженні щодо прокурора надалі були дещо скориговані.

Відповідно до пункту 62 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (із змінами, прийнятими всеукраїнською конференцією прокурорів 21 грудня 2018 року; далі - Положення), Комісія не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації.

Абзац перший пункту 110 цього Положення передбачає, що якщо за результатами перевірки член Комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається його характер та наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також обґрунтована пропозиція члена Комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Так, законодавець та подальша судова практика закріпили певний підхід до стандартів доказування у дисциплінарних провадженнях. Так, підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно вважати встановленою за умови, що докази, отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими і переконливими. В абзаці другому частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII розкрито зміст того, що законодавець вважає чіткими і переконливими доказами. Таким чином, з урахуванням приписів Закону № 1798-VIII для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності законодавцем встановлено підвищені вимоги до доказової бази у дисциплінарних справах. Водночас ці вимоги не є тотожними до вимог, що висуваються до найвищого стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

У справі, що розглядається, вбачається, що кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг, формулюючи висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, застосувала при оцінці доказів саме стандарт доказування «баланс ймовірностей», що відповідає підходам, які мали б бути застосовані дисциплінарним органом під час розгляду спірного питання.

У дисциплінарному провадженні обставини, що мають значення для вирішення питання про наявність у діях особи дисциплінарного проступку, підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів. При цьому висновок про винуватість особи має ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених доказів або аналогічних неспростовних презумцій факту, які у своїй сукупності виключають наявність розумного сумніву щодо достовірності встановлених обставин. Такий стандарт доказування не передбачає абсолютної відсутності будь-яких сумнівів, однак вимагає, щоб альтернативні пояснення встановлених обставин, з огляду на досліджені докази, були настільки малоймовірними, що не могли б обґрунтовано поставити під сумнів висновок про вчинення особою відповідного дисциплінарного проступку.

Водночас необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2024 року, ухваленій у цій справі, чітко окреслив межі судового контролю за рішеннями дисциплінарного органу. Зокрема, Суд зазначив, що в межах розгляду цієї справи адміністративний суд вправі надати правову оцінку рішенню Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора виключно в аспекті дотримання встановленої процедури, без втручання у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним під час перевірки відомостей про наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, зокрема щодо їх достатності для прийняття відповідного рішення.

Отже, Верховний Суд звернув увагу на необхідність розмежування судового контролю за дотриманням дисциплінарним органом установленої процедури та здійсненням ним дискреційних повноважень. З урахуванням установлених у справі обставин, характеру спірних правовідносин, а також правових висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду адміністративний суд, керуючись критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, уповноважений перевірити повноту з`ясування дисциплінарним органом усіх юридично значущих обставин, належність їх дослідження та врахування під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Водночас реалізація таких повноважень суду не повинна підміняти собою діяльність дисциплінарного органу та виходити за межі судового контролю, зокрема шляхом переоцінки достатності зібраних доказів, втручання у надану дисциплінарним органом юридичну кваліфікацію встановлених обставин, визначення ступеня тяжкості дисциплінарного проступку чи оцінювання співмірності обраного дисциплінарного стягнення, якщо відповідні питання належать до сфери його дискреційних повноважень.

Таким чином, предметом судової перевірки у цій справі є насамперед дотримання дисциплінарним органом установленого законом порядку розгляду дисциплінарної скарги та ухвалення відповідних рішень, зокрема з`ясування того, чи було забезпечено повне, всебічне й об`єктивне дослідження всіх обставин, що підлягали встановленню в межах дисциплінарного провадження, та чи дотримано визначених законом процедурних гарантій.

Щодо дотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень необхідно зазначити таке.

Позивач зазначав, що перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності проведено з порушенням строків, встановлених абз. 1 ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» №1697 (далі - Закон № 1697), відповідно до якого перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців з дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, але не більш як на місяць.

Аналогічна норма щодо строків проведення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності містилась у п. 2 розділу III Порядку № 266 (у редакції від 04.11.2019): проведення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги. В разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений рішенням кадрової комісії не більш ніж на місяць.

Однак, враховуючи, що на момент затвердження Порядку № 266 дисциплінарна скарга вже була зареєстрована у КДКП (02.08.2019 р.), а у вересні 2019 року зупинено дію положень ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» № 1697 (в тому числі - абз. 1 ч. 9 ст. 46 Закону №1697 щодо строків проведення перевірки), постає питання про зворотну дію закону у часі.

Основним Законом Держави (статтею 58) встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 р. за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події. Факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на це суд зауважує, що необхідно розрізняти норми матеріального права, коли відносини оцінюються тим законом, який діяв на момент виконання дії чи виникнення події та норми процесуального права, коли судочинство чи будь-яка процесуальна дія здійснюються за законом, чинним на момент вчинення цієї процесуальної дії, незалежно від того, коли виник спір.

Суд ураховує позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Підстави та порядок притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності встановлені розділом VI Закону України «Про прокуратуру».

Згідно зі ст. 44 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

У зв`язку із набранням чинності (з 25.09.2019) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі-Закон № 113-ІХ) до 01.09.2021 зупинено дію положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, що регламентували роботу відповідного органу, який здійснює дисциплінарне провадження (КДКП). Крім того, її голова та члени вважаються звільненими з посади, а їх повноваження - достроково припиненими (пп. 2 п. 21 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення»).

З відповідної норми Закону вбачається, що до всіх процесуальних дій щодо перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не застосовується строк у період з 25.09.2019 по 01.09.2021 року, який при зичних обставинах не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, з можливістю продовження не більш як на місяць.

Відповідно до пп. 7 п. 22 розд. П «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ тимчасово, до 01.09.2021, в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Згідно з пп. 8 п. 22 розд. П «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ Генеральний прокурор визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур; порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження; порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом, про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 266 (із змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 15.01.2020 № 26, від 29.01.2020 № 54, від 25.02.2020 № 107) затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - наказ № 266).

Також наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9 відповідно до ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», пп. 7, 8 п. 22 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пп. 2, 3 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 223 (далі — Порядок № 223), утворена кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів. Відповідно до цього наказу кадрова комісія забезпечує розгляд дисциплінарних скарг про вчинення дисциплінарних проступків прокурорами Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, а також здійснення щодо них дисциплінарного провадження.

У своїй діяльності кадрова комісія керується Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом № 113-ІХ, Порядком № 266 та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 розд. І Порядку № 266 передбачено, що ним визначається процедура розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, і за наявності підстав, передбачених Законом, про накладення на прокурорів прокуратур дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Відповідно до п.п. 4, 5 розділу І Порядку № 266 органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, є кадрова комісія, утворена відповідно до Порядку № 233.

Розгляд дисциплінарних скарг щодо прокурорів здійснюється з дотриманням гарантій особи відносно повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення та прав, передбачених пунктом 11 розділу III Порядку № 266.

Так, до КДКП 02.08.2019 надійшла дисциплінарна скарга прокурора Черкаської області Овчаренка С.А. про вчинення заступником прокурора Черкаської області ОСОБА_1 та начальником відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Черкаську область прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження скарга 02.08.2019 розподілена члену Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Юсипу В.В., яким 05.08.2019 відкрито дисциплінарне провадження № 11/2/4-1053дс-144дп-19 стосовно прокурорів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 267 створено третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, до якої передано нерозглянуті Кваліфікаційно-дисциплінарною комісії прокурорів дисциплінарні провадження.

За результатами автоматизованого розподілу між членами третьої кадрової комісії дисциплінарне провадження № 11/2/4-1053дс-144дп-19 стосовно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . 28.11.2019 визначена члену цієї комісії ОСОБА_4 .

Наказом Генерального прокурора від 28.12.2019 № 365 наказ Генерального прокурора від 04.11.2019 № 267, яким створено третю кадрову комісію, визнано таким, що втратив чинність.

Натомість наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9 створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Дисциплінарне провадження № 11/2/4-1053дс-144дп-19 стосовно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано до новоствореної кадрової комісії та за допомогою автоматизованої системи розподілу 17.01.2020 визначено члену комісії ОСОБА_5 .

Дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

Після отримання матеріалів та висновку службового розслідування (27.08.2019) проведення перевірки доводів дисциплінарної скарги завершено. Будь-які перевірочні дії в подальшому не вчинялися. Висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурорів був складений членом діючої на той час кадрової комісії ОСОБА_5 17.03.2020.

Отже, станом на час внесення законодавчих змін щодо строку, повна процедура перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, ще не була звершена та визначений строк ще не сплив.

В той же час, подальші процесуальні дії в межах дисциплінарного провадження вчинялися на підставі норм, які були чинні на момент вчинення відповідних процесуальних дій, в тому числі з урахування чинних на той час норм про зупинення до 1 вересня 2021 року дію пункту 7 частини восьмої статті 8-1; пункту 6 частини першої статті 9; пункту 5 частини першої статті 11; пунктів 3 і 4-1 частини першої статті 13; частини другої статті 28; статей 29, 31, 32-35, 37, 38; частин четвертої, п`ятої, сьомої, восьмої статті 39; частини третьої статті 45; частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев`ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п`ятої - дев`ятої статті 48; частини шостої статті 49; статті 60; пунктів 3 і 5 частини другої статті 67; пункту 1 частини дев`ятої статті 71; статей 73-76; частин першої - третьої статті 77; статей 78, 79 Закону України "Про прокуратуру".

Станом на час надходження до КДКП дисциплінарної скарги статтею 46 Закону N1697-VII (у редакції, чинній до 25.09.2019) передбачався такий порядок відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги.

За змістом частин першої, третьої статті 46 Закону N 1697-VII секретаріат КДКП у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена КДКП для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член КДКП приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена КДКП за результатами перевірки (частина четверта статті 46 Закону N 1697-VII).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 46 Закону N 1697-VII під час здійснення перевірки член КДКП має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники державних підприємств, установ, організацій, яким надіслано запит члена КДКП, зобов`язані протягом десяти днів з дня його отримання надати відповідь на запит і наявну в них інформацію. У разі необхідності строк для надання інформації може бути продовжений до 30 днів, про що член КДКП повідомляє особу, яка направила клопотання про продовження строку для надання інформації.

Згідно з абзацом першим частини дев`ятої статті 46 Закону N 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений КДКП, але не більш як на місяць.

Член КДКП за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член КДКП встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена КДКП щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення (частина десята статті 46 Закону N 1697-VII).

Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд КДКП та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься (частина одинадцята статті 46 Закону N 1697-VII).

У цей період (25.09.2019) у зв`язку з імплементацією конституційних змін, запроваджених Законом N 1401-VIII, набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 N 113-IX (далі - Закон N 113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки щодо кадрових питань, у пункті 1 пояснювальної записки до проєкту якого наголошено, що після ухвалення Закону N 1697-VII в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності, що впливало на належність рівня виконання прокурорами своїх повноважень, а також рівня підтримки діяльності прокуратури суспільством. Цей Закон є спеціальним, прийнятим пізніше у часі, а отже, згідно з правилом конкуренції правових норм у часі має перевагу над загальним Законом N 1697-VII. Установлені цим Законом процедури не мають систематичного характеру, відбуваються одноразово за окремим законом, є винятковими.

З набранням чинності Законом N 113-IX стаття 16 Закону N 1697-VII зазнала змін та на момент виникнення спірних правовідносин була викладена в редакції, відповідно до якої прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (підпунктом 12 пункту 21 розділу І Закону N 1697-VII у частині третій статті 16 слова "цим Законом" замінено словом "законом").

Тимчасові заходи, запроваджені цим Законом торкнулися і процедури та порядку проведення дисциплінарного провадження відносно прокурорів.

Так, відповідно до підпункту 2 пункту 21 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX члени і голова КДКП вважаються звільненими з посади, а їх повноваження вважаються достроково припиненими.

З моменту набрання чинності (25.09.2019) Законом N 113-IX до 01.09.2021 зупинено дію положень Закону N 1697-VII, що регламентували роботу КДКП. Так, абзацом 4 пункту 2 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX зупинено до 01.09.2021 дію, зокрема, частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев`ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п`ятої - дев`ятої статті 48; частини шостої статті 49 Закону N 1697-VII.

Підпунктами 36, 37, 38, 39 пункту 21 Розділу І Закону N 113-IX в абзаці першому частини першої, частині третій статті 45, у частині першій, абзаці першому і пункті 5 частини другої, абзаці першому частини третьої, частині четвертій, абзацах першому - третьому частини п`ятої, частинах шостій - восьмій, абзаці першому частини дев`ятої, частинах десятій і одинадцятій статті 46, у частинах першій і другій, абзаці п`ятому частини третьої, частинах четвертій - шостій статті 47, у назві, частинах першій, другій і п`ятій, абзаці першому і пункті 3 частини шостої, частинах сьомій - дев`ятій статті 48 Закону N 1697-VII слова "Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів" в усіх відмінках замінено словами "відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів" у відповідному відмінку.

Так, стосовно застосування у подібних правовідносинах пункту 1 частини дев`ятої статті 46 Закону N 1697-VII, якою встановлено строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, суд керується в тому числі висновком Верховного Суду, зазначеним у постанові від 09.02.2023 № 640/7008/20 щодо його застосування.

Верховний Суд зазначав, що зупинивши дію абзацу першого частини дев`ятої статті 46 Закону N 1697-VII, законодавець фактично зупинив строк перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, установлений цією нормою для КДКП, повноваження членів якої достроково припинені (підпункт 2 пункту 21 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX). При цьому, законодавець чітко передбачив, що відкриті КДКП на день набрання чинності цим Законом дисциплінарні провадження щодо прокурорів, стосовно яких не ухвалено рішення, передаються секретаріатом КДКП відповідним кадровим комісіям для продовження їх розгляду у порядку, визначеному Генеральним прокурором (підпункт 3 пункту 21 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX).

Підпунктом 7 пункту 22 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX установлено, що тимчасово (до 01.09.2021) в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Підпунктом 8 пункту 22 розділу II Закону N 113-IX установлено, що тимчасово, до 01.09.2021, Генеральний прокурор, серед іншого, визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур та порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 N 233 затверджено "Порядок роботи кадрових комісій" (далі - Порядок N 233), пунктом 2 якого передбачено, що комісії забезпечують, зокрема, розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 N 266 затверджено "Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження" (далі - Порядок N 266).

Тож з часу зупинення Законом N 113-IX дії положень Закону N 1697-VII, що регламентували роботу КДКП, питання процедури дисциплінарного провадження щодо прокурорів регулювалися затвердженими Генеральним прокурором Порядком N 233 і Порядком N 266.

Надаючи оцінку доводам позивача в цій частині, суд виходить з того, що з моменту набрання чинності Законом N 113-IX строки проведення означеної перевірки за бланкетним відсиланням у підпункті 8 пункту 22 розділу II Закону N 113-IX визначалися порядком, визначеним Генеральним прокурором (на той час це був Порядок N 266).

Пунктом 2 розділу І Порядку N 266 визначено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 43 Закону (пункт 3 розділу І Порядку N 266).

Органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, є кадрова комісія, утворена відповідно до Порядку роботи кадрових комісій, який затверджений наказом Генерального прокурора (пункт 4 розділу І Порядку N 266).

Процедура здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначається розділом VI Закону N 1697-VII та цим Порядком (пункт 5 розділу І Порядку N 266).

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку N 266 дисциплінарне провадження передбачає такі стадії: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

Перевірка даних про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом кадрової комісії, що здійснює дисциплінарне провадження, у порядку, встановленому Законом (пункт 7 розділу І Порядку N 266).

Повноваження члена кадрової комісії під час здійснення перевірки дисциплінарної скарги визначаються цим Порядком (пункт 18 розділу І Порядку N 266).

Під час здійснення перевірки дисциплінарної скарги член кадрової комісії має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію (пункт 1 розділу III Порядку N 266).

Пунктом 2 розділу III Порядку N 266 (у редакції до 29.01.2020) визначено, що проведення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги. В разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений рішенням кадрової комісії не більше ніж на місяць.

У цій справі судом установлено, що наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 N 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020, а наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 N 9 створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - кадрова комісія), якій і було передано матеріали дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_1 для продовження його розгляду на стадії перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Застосування загальних норм Порядку N 266 під час передачі кадровій комісії відкритого КДКП дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 (в частині процедури авторозподілу для визначення члена комісії по відкритому КДКП дисциплінарному провадженню та процедури проведення перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності членом кадрової комісії), за відсутності визначеної спеціальної процедури, не дозволяє дійти висновку, що кадрова комісія діяла свавільно, як на тому наполягає позивач у позовній заяві.

Дострокове припинення повноважень членів КДК та зупинення дії положень Закону N1697-VII, що регламентували роботу КДКП, в т. ч. абзацу першого частини дев`ятої статті 46 цього Закону, не означало автоматичного звільнення прокурорів від відповідальності за дисциплінарними провадженнями, відкритими КДКП на день набрання чинності Законом N113-IX, стосовно яких не ухвалено рішення, оскільки законодавцем чітко передбачено, що такі провадження передаються відповідним кадровим комісіям для продовження їх розгляду. За наведених обставин та правового регулювання суд не знаходить суперечностей зі статтею 8 Конституції України.

Матеріалами справи підтверджується, що після повторного автоматичного розподілу (17.01.2020) дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 члену кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, утвореної 09.01.2020, останнім 17.03.2020 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 .

Крім цього, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, діючи як суд першої інстанції, у той час, коли підсудність спорів за участю КДКП була віднесена за правилами КАС до підсудності цього Суду, вже висловлювався при вирішенні подібного спору з приводу того, що саме по собі недодержання строків проведення такої перевірки не може бути підставою для визнання протиправним викладеного у рішенні кадрової комісії висновку щодо кваліфікації певних дій прокурора як таких, що мають характер дисциплінарного проступку (рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі N 800/381/17 (П/9901/61/18).

Реалізація заходів на виконання Закону N 113-IX є об`єктивними причинами, які не залежали від волі кадрової комісії чи окремих її членів. Тож у цьому перехідному періоді значення має чи був цей строк розумним.

За приписами пункту 10 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процедурних дій без невиправданих зволікань та прийняття відповідних рішень (вчинення дій) у найкоротший строк, достатній для їх прийняття (вчинення).

За встановлених у цій справі обставин, суд не бачить обґрунтованих підстав для визнання порушення кадровою комісією критеріїв розумності строку для завершення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та складення за її результатами відповідного висновку.

Оцінка судом дотримання строків проведення службового розслідування має значення для оцінки висновку цього службового розслідування як доказу на предмет відповідності його критеріям належності та допустимості, як для цілей дисциплінарного провадження, так і для розгляду цього спору судом.

Ураховуючи вищенаведене, на думку суду, позовні визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного провадження щодо прокурорів №122дп-20 від 25.06.2020 року (з урахуванням уточнень, внесених рішенням від 09.07.2020 року №135дп-20) в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи стосовно визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов`язків прокурора Черкаської області №240 від 21.07.2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», з огляду на таке.

Ураховуючи рівень відповідальності, керуючись підпунктами 7, 8 п. 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ст. ст. 43, 45, 49, 50 Закону України «Про прокуратуру», п.п. 2, 7, 12 Порядку роботи кадрових комісій, п.п 2, 4 розділу І та п.п. 6, 7, 10, 11, 15-21, 24, 26, 27 розділу III Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, кадрова комісія притягнула до дисциплінарної відповідальності начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Відповідно до п. 26 розділу III Порядку № 266 копія рішення кадрової комісії вручається прокурору, стосовно якого воно прийнято, або протягом семи робочих днів надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівнику органу прокуратури, уповноваженому приймати рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Так, на виконання вказаної норми головою кадрової комісії скеровано прокурору Черкаської області рішення кадрової комісії від 25.06.2020 № 122дп-20 та від 09.07.2020 №135дп-20 для прийняття рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення.

Ураховуючи надходження до прокуратури області вказаних рішень виконувачем обов`язків прокурора Черкаської області видано наказ про застосування до начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» у виді догани з 25.06.2020.

При прийнятті цього наказу виконувач обов`язків прокурора області керувався приписами ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» та п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

У позовній заяві ОСОБА_1 вважає посилання в наказі на вказані норми законів безпідставними, оскільки вони не надають прокурору Черкаської області повноважень застосовувати до нього, як працівника регіональної прокуратури, дисциплінарного стягнення.

Проте, прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) в цілому спрямовано на запровадження першочергових і тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

Задля забезпечення на час реформування належного функціонування системи органів прокуратури України та виконання покладених чинним законодавством на неї функцій та завдань розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону врегульовано питання їх діяльності на перехідний період.

Так, відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

Ураховуючи наведене, у прокурора області, як керівника регіональної прокуратури наявні повноваження, передбачені ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» якими він був наділений до набрання чинності Законом, в тому числі і приймати рішення про застосування до прокурора регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення.

Вказане підтверджується і тим, що в п. 8 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», зі змінами внесеними 19.09.2019 зазначено, що керівник обласної прокуратури у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора.

Водночас, на час винесення виконувачем обов`язків прокурора області оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення до начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 в системі органів прокуратури не створені та не розпочали роботу ні обласна прокуратура, ні окружні прокуратури.

Отже, з точки зору позивача, виникає ситуація, при якій застосувати накладене кадровою комісією дисциплінарне стягнення стосовно прокурора регіональної прокуратури не може ні Генеральний прокурор, оскільки він наділений такими повноваженнями стосовно прокурорів обласної прокуратури (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру»), ні прокурор області, яка ще не була створена.

Вказане тлумачення позивачем норм чинного законодавства призводить до відворотності притягнення прокурора, в даному випадку прокуратури області, до дисциплінарної відповідальності за вчинене діяння, з підстав передбачених ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, зазначення позивачем в цій частині своїх доводів, на те, що посилання виконувачем обов`язків прокурора області на п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону є незаконним, оскільки суперечать Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», є безпідставним, оскільки положення Закону є чинними та не визнавалося неконституційними у встановленому законом порядку.

Таким чином, аналіз наведених положень законодавства у їх системному взаємозв`язку свідчить, що на час виникнення спірних правовідносин законодавець передбачив спеціальний порядок продовження дисциплінарних проваджень щодо прокурорів, які перебували на розгляді Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а також визначив повноваження кадрових комісій та керівників органів прокуратури щодо прийняття відповідних рішень за результатами таких проваджень.

За встановлених у цій справі обставин передання дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 до новоствореної кадрової комісії було зумовлене законодавчими змінами, пов`язаними з реформуванням органів прокуратури. Саме по собі припинення повноважень членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та передання незавершених дисциплінарних проваджень кадровим комісіям не свідчить про порушення прав позивача чи відсутність у відповідного органу повноважень продовжувати розгляд дисциплінарної скарги.

Суд також ураховує, що встановлені законодавством строки проведення перевірки дисциплінарної скарги мають забезпечувати своєчасність дисциплінарного провадження та захист прав прокурора від невиправданого затягування відповідної процедури. Водночас оцінка дотримання таких строків має здійснюватися з урахуванням правового регулювання, яке діяло на відповідному етапі провадження, законодавчих змін, що зумовили передання матеріалів іншому органу, та фактичних обставин здійснення перевірки.

У цій справі позивачем не наведено переконливих доводів, які б свідчили, що особливості перехідного періоду були використані кадровою комісією для свавільного затягування розгляду дисциплінарної скарги або що встановлені обставини свідчать про порушення такого характеру, яке ставило б під сумнів законність оскаржуваного рішення. За наведених обставин сам по собі проміжок часу між надходженням дисциплінарної скарги та прийняттям рішення не є достатньою підставою для скасування такого рішення.

Оцінюючи доводи позивача щодо недоведеності дисциплінарного проступку, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 жовтня 2024 року у цій справі, відповідно до якої судовий контроль має бути спрямований, зокрема, на перевірку повноти дослідження дисциплінарним органом обставин справи, дотримання встановленої процедури та врахування всіх істотних фактів, без підміни судом відповідного органу у здійсненні наданих йому дискреційних повноважень.

У межах такого контролю судом перевірено, чи ґрунтувалося рішення кадрової комісії на встановлених обставинах, чи було надано оцінку поясненням позивача та іншим матеріалам дисциплінарного провадження, а також чи наведено мотиви, з яких комісія дійшла висновку про наявність у поведінці позивача ознак дисциплінарного проступку.

Як зазначено вище, кадрова комісія дослідила відеозапис події, отримала пояснення позивача та інших учасників заходу, з`ясувала обставини перебування прокурорів біля входу до закладу, характер їхньої фізичної взаємодії та її тривалість. У рішенні також наведено мотиви, з яких пояснення про випадковий поштовх і короткочасне непорозуміння не були визнані достатніми для спростування висновку про неналежний характер подальшої поведінки.

При цьому кадрова комісія не обмежилася констатацією самого факту перебування позивача поза службою біля закладу громадського харчування, а пов`язала встановлені обставини з конкретними вимогами законодавства про професійну етику прокурорів. Відповідні мотиви узгоджуються з положеннями пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 11, 21 та 31 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, які зобов`язують прокурора дбати про професійну честь і гідність, не допускати поведінки, здатної зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, а поза службою поводитися коректно і пристойно.

Відсутність заяв або повідомлень про правопорушення, непідтвердження факту перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння та відсутність установленого порушення громадського порядку не спростовують самі собою можливості дисциплінарно-правової оцінки поведінки прокурора. Предметом дисциплінарного провадження в цій справі було не притягнення позивача до відповідальності за вживання алкогольних напоїв чи вчинення адміністративного правопорушення, а перевірка дотримання ним спеціальних етичних вимог, які поширюються також на його поведінку поза службою.

Суд наголошує, що статус прокурора не позбавляє його права на приватне життя та не означає, що будь-яка його поведінка поза виконанням службових обов`язків може оцінюватися як дисциплінарний проступок. Водночас такий статус передбачає обов`язок дотримуватися встановлених професійних етичних стандартів і в приватній сфері, коли характер поведінки об`єктивно може поставити під сумнів належне усвідомлення особою вимог до представника органу прокуратури.

У цьому випадку висновок про неналежний характер поведінки позивача ґрунтується не на самому факті перебування біля ресторану чи на припущенні щодо можливого сп`яніння, а на конкретних обставинах зафіксованої на відеозаписі тривалої фізичної взаємодії, її характері, місці вчинення та можливості сприйняття цієї події сторонніми особами. За оцінкою дисциплінарного органу, сукупність таких обставин свідчила про поведінку, яка не відповідала обстановці, вимогам коректності і пристойності, що висуваються до прокурора поза службою.

Отже, суд не встановив, що кадрова комісія залишила поза увагою істотні обставини, безпідставно відхилила пояснення позивача або обґрунтувала висновок про дисциплінарний проступок виключно припущеннями щодо стану алкогольного сп`яніння. Наведені в оскаржуваному рішенні мотиви дають змогу встановити, які саме обставини покладено в основу висновку про порушення правил прокурорської етики та з яких причин поведінку позивача визнано такою, що не відповідає відповідним професійним стандартам.

З огляду на це суд доходить висновку, що рішення кадрової комісії в оскаржуваній частині прийнято з урахуванням установлених під час дисциплінарного провадження обставин та з наведенням правових і фактичних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Доводи позивача не спростовують висновків комісії та не свідчать про наявність таких порушень процедури чи вимог матеріального права, які зумовлювали б необхідність скасування відповідного рішення.

Вирішуючи питання про правомірність застосованого дисциплінарного стягнення, суд ураховує, що відповідно до статті 48 Закону України «Про прокуратуру» при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні мають братися до уваги характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини та інші обставини, які мають значення для обрання виду дисциплінарного стягнення.

Як убачається з матеріалів справи, кадрова комісія врахувала тривалість роботи позивача в органах прокуратури, його службові характеристики, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень та одиничний характер установленого порушення. Водночас комісія взяла до уваги посаду, яку позивач обіймав на час події, пов`язаний із нею рівень відповідальності та необхідність дотримання підвищених вимог до професійної етики прокурора.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани свідчить про врахування комісією обставин, що характеризують як саме порушення, так і особу прокурора. Позивачем не наведено належних аргументів, які б давали підстави вважати, що обраний вид стягнення є явно неспівмірним установленому порушенню або що під час його визначення комісія проігнорувала обставини, які підлягали обов`язковому врахуванню.

При цьому суд не підміняє кадрову комісію у визначенні виду та міри дисциплінарного стягнення, а перевіряє, чи діяла вона в межах наданих повноважень, чи врахувала юридично значущі обставини та чи навела достатні мотиви свого рішення. За результатами такої перевірки підстав для висновку про свавільне або необґрунтоване застосування до позивача догани судом не встановлено.

Стосовно оскарження наказу виконувача обов`язків прокурора Черкаської області від 21 липня 2020 року № 240 суд зазначає, що цей наказ видано на виконання рішення кадрової комісії про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. З урахуванням наведених вище висновків щодо законності рішення кадрової комісії, а також установленого правового регулювання повноважень керівника регіональної прокуратури в перехідний період реформування органів прокуратури, доводи позивача не свідчать про відсутність у виконувача обов`язків прокурора області повноважень на застосування відповідного дисциплінарного стягнення.

Саме по собі посилання в наказі на положення законодавства, які визначали особливості функціонування органів прокуратури в перехідний період, не є підставою для визнання такого наказу протиправним, оскільки його зміст та правові підстави мають оцінюватися у взаємозв`язку з відповідними нормами Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Отже, наказ № 240 від 21 липня 2020 року прийнято уповноваженою посадовою особою на підставі рішення кадрової комісії, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Підстав для висновку про те, що цей наказ прийнято поза межами повноважень або з порушенням установленого порядку, судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

За результатами розгляду цієї справи суд доходить висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наказ виконувача обов`язків прокурора Черкаської області від 21 липня 2020 року № 240 відповідають установленим критеріям перевірки рішень суб`єктів владних повноважень. Доводи позивача не підтверджують протиправності оскаржуваних актів, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури, третя особа: Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2026.

Суддя Панченко Н.Д.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua