Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №320/16610/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року Справа №320/16610/25

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Войтовича І.І., суддів Басай О.В., Скрипки І.М., розглянувши у письмовому провадженні з дотриманням правил загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправною та скасування постанови в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі – відповідач, КМУ) у якому просить суд:

- визнати Постанову Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №69 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України» незаконною та такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили в частині обмеження права перетину державного кордону депутатів місцевих рад на підставі відповідних рішень про службові відрядження, та скасувати вказану постанову у цій частині.

Позиції сторін

Позивач вказує про протиправність Постанови № 69 в частині доповнення Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Уряду України від 27.01.1995 № 57 (далі – Правила) пунктом 2-14, відповідно до якого визначено категорію осіб депутати місцевих рад, які у разі введення в Україні воєнного стану мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження.

Вважає, що внаслідок прийняття оскаржуваного пункту 2-14 Правил в частині, було порушено її конституційне право як громадянина, особи, яка не є військовозобов`язаною та не підлягає мобілізації як депутата селищної ради України на вільний виїзд за кордон.

Зазначає, що в Указі Президента України від 23 січня 2023 року № 27/2023, яким введено у дію рішення РНБО від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану» та в самому Рішенні РНБО від 23 січня 2023 року не має застережень для депутатів місцевих рад щодо вільного перетину кордону. Постанова КМУ №69 розширює категорію осіб, що можуть здійснювати виїзд за кордон виключно у службове відрядження, - депутатами місцевих рад.

Вважає, що оскаржувана Постанова КМУ №69 в частині прийнята саме на виконання Рішення РНБОУ №27/2023 від 23.01.2023, що відповідно до ст. 107 Конституції України уведено в дію Указом Президента України однак без належного урахування Указу Президента України від 23 січня 2023 року № 27/2023.

Наполягає, що спірний пункт Правил прямо суперечить Конституції України, Законам України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», «Про прикордонний контроль», «Про правовий режим воєнного стану».

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі – Закон №3857-ХІІ). При цьому, жодних обмежень для виїзду за кордон громадян України, окрім встановлених в Законі №3857-ХІІ не існує. Як і не існує обмежень на перетин державного кордону для депутатів місцевих рад під час воєнного стану, встановлених Законом України «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідач вказує, що Уряд наділений повноваженнями на прийняття постанов та розпоряджень на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, а тому рішення РНБО від 23.01.2023, введене в дію Указом №27/2023, є обов`язковими до виконання Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України, діючи відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», уведеного в дію Указом Президента України від 23.01.2023 № 27/2023, Постановою № 69 затвердив Зміни, то вносяться до Правил перетинання державного кордону громадянами України, якими згідно пункту 2-14, конкретизував категорії громадян України, які мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження.

Вважає, що права позивачки як депутата селищної ради оспорюваний пункт 2-14 Постанови №69 не порушує, а визначає правила перетинання державного кордону під час воєнного стану.

Вказуючи на статтю 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» зазначає, що серед норм права, що визначають повноваження/права депутата місцевої ради (незалежно від статі), немає положень, які встановлюють, що у депутата місцевої ради є право щодо вільного перетину державного кордону України без наявності відповідного рішення про службове відрядження. Позивачка як депутат Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області є представником інтересів Кушугумської територіальної громади, виборців свого виборчого округу та зобов`язана виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування, а особливо під час введеного в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що свідчить про недоведеність обмежень права депутатів місцевих рад, які не є військовозобов`язаними та не підлягають мобілізації, оскільки оскаржувані положення Постанови № 69 не забороняють депутатам місцевих рад (незалежно від статі) здійснювати свої повноваження, що визначені Конституцією України та законами України.

Наполягає, що спірна Постанова № 69 в частині доповнення Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Уряду України від 27.01.1995 № 57 (далі – Правила) пунктом 2-14 не порушує прав позивачки як депутата селищної ради на перетинання кордону. Позивачкою не надано доказів порушення її прав оспорюваною постановою, застосовності останньої щодо неї під час перетинання нею кордону. Постанова № 69 в частині доповнення Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Уряду України від 27.01.1995 № 57 пунктом 2-14 в частині обмеження права перетину державного кордону депутатів місцевих рад на підставі відповідних рішень про службові відрядження прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Додає, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2026 у справі № 320/20473/24 скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 та залишено в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024. Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Постанова №69, якою внесено зміни у Постанову №57, а Правила доповнено пунктом 2-14, прийняті Кабінетом Міністрів України у відповідності до статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», уведеного в дію Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023, які були і є обов`язковими до виконання Урядом.

Звертає також увагу на те, що 27.08.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1054 «Деякі питання перетинання державного кордону громадянами України», якою вніс зміну до пункту 2-14 Правил, доповнивши абзац перший реченням такого змісту: «Ця норма не поширюється на депутатів місцевих рад з числа жінок, крім тих, які є посадовими особами місцевого самоврядування.». В подальшому постановою Уряду України від 15.05.2026 № 623 «Деякі питання перетинання державного кордону громадянами України» (далі – Постанова № 623) друге речення абзацу першого пункту 2-14 Правил викладено в такій редакції: «Ця норма не поширюється на зазначених у цьому пункті осіб з числа жінок.». Відтак, на теперішній час абзац перший пункту 2-14 Правил діє в редакції Постанови № 623, Уряд, що наділений повноваженнями унормовувати правила перетину кордону, надав право жінкам, які займають передбачені абзацом першим пункту 2-14 Правил посади, в тому числі депутатам місцевих рад, безперешкодно перетинати державний кордон під час воєнного стану.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи колегією суддів за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 задоволено заяву представника позивача Сандак І.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання призначене на 22 травня 2025 року о 12:00 год у справі № 320/16610/25 та наступні судові засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції з використанням відеоконференцзв`язку "ВКЗ".

22.05.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Сандак І.А., представника відповідача Скок Л.А., з`ясувавши думку представника позивача щодо заявленого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи для подання до суду відзиву та здійснення публікації в офіційному виданні ухвали суду про відкриття провадження, суд на місці ухвали про задоволення клопотання та відклав розгляд справи на іншу дату та час.

Наступне судове засіданні призначено на 19.06.2026 об 12:00 год, про що сторони у справі повідомлені належним чином.

02.06.2025 представником відповідача подано до суду клопотання про продовження строку для подання відзиву та доказів.

13.06.2025 представником відповідача подано відзив та докази до справи.

19.06.2025, за наслідками проведених підготовчих дій, за участі представника позивача Сандак І.А., представника відповідача Скок Л.А., за відсутності заперечень сторін по справі, суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 31 липня 2025 року о 10:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 задоволено заяву представника позивача Плецької Ю.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання призначене на 31 липня 2025 року о 10:00 год у справі № 320/16610/25 та наступні судові засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції з використанням відеоконференцзв`язку "ВКЗ".

31.07.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Сандак І.А., представника відповідача Скок Л.А., з`ясувавши думки учасників процесу, судом на місці ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні перед початком дослідження доказів у справі.

Наступне судове засідання призначено на 16.09.2025 о 10:00 год, про що сторони у справі повідомлені належним чином.

15.09.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

Судове засідання призначене на 16.09.2025 о 10:00 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Басая О. В. у відпустці.

Наступне судове засідання призначено на 21.10.2025 о 10:00, про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Судове засідання призначено на 21.10.2025 о 10:00 год. знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Скрипки І.М.

Наступне судове засідання призначено на 20.11.2025 об 11:00, про що сторони у справі повідомлені належним чином.

19.11.2025 до суду від представника Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

20.11.2025 представником позивача подано до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

20.11.2025 сторони подали до суду заяви з проханням розглянути клопотання представника Кабінету Міністрів України про зупинення провадження у справі в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 задоволено клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі № 320/16610/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24; роз`яснено учасникам процесу про необхідність надання суду інформації про результати перегляду в касаційному порядку постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24 для вирішення питання про поновлення провадження у справі.

19.11.2025 до суду від представника відповідача Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача; поновлено провадження в адміністративній справі; продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 29 вересня 2026 року об 11:00 год.

29.09.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

29.09.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою в м. Київ.

02.10.2026 представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи №320/16610/25 в порядку письмового провадження.

14.10.2026 від представника відповідача надійшла заява в якій представник вказує, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2026, враховуючи подані сторонами заяви, судом постановлено здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 з 18 листопада 2020 року є депутатом Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області восьмого скликання.

На виконання приписів статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» Урядом України прийнято постанову від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», якою затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України.

До Правил неодноразово вносилися зміни, зокрема після введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 та до моменту прийняття п.2-14, а саме: згідно Постанов КМУ № 166 від 28.02.2022, № 179 від 01.03.2022, № 264 від 12.03.2022, № 383 від 29.03.2022, № 399 від 01.04.2022, № 411 від 05.04.2022, № 615 від 20.05.2022, № 661 від 10.06.2022, № 992 від 02.09.2022, № 1044 від 10.09.2022, № 1082 від 27.09.2022, № 1148 від 04.10.2022, № 1212 від 28.10.2022, № 1285 від 15.11.2022.

Рішенням РНБО від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», пунктом 1 якого вирішено:

Кабінету Міністрів України у п`ятиденний строк внести зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 року № 67, передбачивши для членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів, керівників нейтральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників, Керівника Офісу Президента України та його заступників, керівників інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступників, Голови Служби безпеки України, його першого заступника та заступників, Голови та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови та членів Рахункової палати, Голови та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його перших заступників та заступників, народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників, Голови Національного банку України, його першого заступника та заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіки Крим та його заступників, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, суддів Конституційного Суду України, суддів, прокурорів, керівників інших державних органів та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів державних органів, працівників, заброньованих на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, можливість виїзду за межі України виключно у службові відрядження.

Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», яким вирішено:

« 1. Кабінету Міністрів України у п`ятиденний строк внести зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, передбачивши для членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників, Керівника Офісу Президента України та його заступників, керівників інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступників, Голови Служби безпеки України, його першого заступника та заступників, Голови та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови та членів Рахункової палати, Голови та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України? його перших заступників та заступників, народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників, Голови Національного банку України, його першого заступника та заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, суддів Конституційного Суду України, суддів, прокурорів, керівників інших державних органів та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів державних органів, працівників, заброньованих на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, можливість виїзду за межі України виключно у службові відрядження.

2. Службі безпеки України вжити заходів щодо перевірки законності рішень Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, обласних, Київської міської військових адміністрацій про виїзд за межі України громадян України, у тому числі на транспортних засобах, а також законності та обґрунтованості внесення відповідних відомостей до інформаційної системи «Шлях».

3. Головнокомандувачу Збройних Сил України забезпечити неухильне дотримання органами військового управління, військовим командуванням вимог законодавства при вирішенні питань щодо перетину державного кордону України.».

Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023 вказане рішення РНБО уведено в дію і скеровано Уряду на виконання.

Указ від 23.01.2023 №27/2023 був предметом розгляду суду у справі №990/324/23, у якій ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2024, судове провадження було закрито.

27 січня 2023 року Уряд доручив розробку проєкту постанови Міністерству внутрішніх справ України.

МВС, отримавши доручення 27.01.2023 підготувало пояснювальну записку до проєкту постанови Уряду «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України», порівняльну таблицю до проєкту постанови, а також сам проєкт, зазначивши у ньому перелік осіб, щодо яких запроваджуються обмеження виїзду, у відповідності до переліку, зазначеного в рішенні РНБО та додавши до нього наступні категорії посад: Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, депутати місцевих рад, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств.

27.01.2023 на засіданні Уряду, на виконання рішення РНБО, прийнято Постанову №69 про внесення змін до Постанови №57, а саме: доповнено Правила новим пунктом 2-14 такого змісту:

«У разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України та його заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження.

У виняткових випадках пропуск через державний кордон жінки та/або чоловіка, який є одиноким батьком, з числа зазначених у цьому пункті осіб, які мають дитину/дітей віком до 18 років (включно), під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, які перебувають за межами України, або для супроводження таких дітей для виїзду за межі України здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.».

Постанова Уряду №69 від 27.01.2023 набула чинності 28.01.2023.

Предметом спору є Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №69 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України, в частині встановлення Правил перетину державного кордону депутатів місцевих рад на підставі відповідних рішень про службові відрядження (пункт 2-14 Правил перетинання державного кордону), у зв`язку з чим заявлене підлягає перевірці судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в частині третій даної статті кодексу.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Частиною другою статті 102 Конституції України визначено, що Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пунктів 1, 18 частини першої статті 106 Основного Закону Президент України: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України (частина третя статті 106 Конституції України).

Відповідно до статті 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем`єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР, відповідно до його преамбули, визначає правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції.

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України (стаття 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями Ради національної безпеки і оборони України є: 1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; 2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час; 3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Згідно із положеннями частин третьої, четвертої статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Відповідно до пунктів 1, 7, 10 статті 116 Основного Закону Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина перша статті 117 Конституції України).

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII, відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Абзацом 1 частини першої, частини другої статті 25 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання актів Президента України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Рада національної безпеки і оборони України відповідно до закону координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених у дію указами Президента України, що відповідають положенням Конституції України.

З вищевикладеного слідує, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, який координує та здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, зокрема, в умовах воєнного стану. Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади. Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання рішень РНБО, уведених в дію Указом Президента України, та відповідно, прийняття Урядом акта на виконання рішення РНБО, уведеного в дію відповідним Указом Президента України, є реалізацією покладеного на нього конституційного обов`язку.

Суд вказує, що відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 65 Основного Закону визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

24 лютого 2022 року Указом Президента України за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено:

« 1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

2. Військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

3. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

4. Кабінету Міністрів України невідкладно:

1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;

2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

5. Державній службі України з надзвичайних ситуацій невідкладно разом з обласними, Київською міською державними адміністраціями, іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести єдину державну систему цивільного захисту, її функціональні та територіальні підсистеми у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період.

6. Обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

7. Міністерству закордонних справ України забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов`язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

8. Цей Указ набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні.».

Законом України 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні.

Термін дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє станом на час вирішення даного спору судом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відтак, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» Уряд наділений повноваженнями унормовувати Правила перетину кордону у відповідності до законів України.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що саме на виконання статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» Урядом прийнято постанову від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», якою затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України.

У подальшому, на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», уведеного в дію Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023, Урядом у Постанову №57 внесено зміни, якими Правила доповнено, зокрема, пунктом 2-14.

Відтак, Постанова №69, якою внесено зміни у Постанову №57, а Правила доповнено пунктом 2-14, прийняті КМУ у відповідності до статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», уведеного в дію Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023, які були і є обов`язковими до виконання Урядом.

Крім того, обмеження, передбачені пунктом 2-14 Правил, встановлені в порядку та з метою реалізації положень нормативно-правових актів щодо тимчасових конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина у зв`язку із оголошеним в країні воєнним станом, визначення статусу Президента України, як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, який здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави.

Суд вказує, що відповідно до пункту 1 статті 15 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом.

У висновку суду, пункт 2-14 Правил прийнятий у відповідності та на виконання статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та на виконання рішення РНБО від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», уведеного в дію указом Президента України від 23.01.2023 № 27/2023.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі також - Закон №280, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №280 сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно статті 25 Закону №280 сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частин четвертої та одинадцятої статті 49 Закону №280 депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами.

Відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших законів України визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради та встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року №93 - IV (далі також - Закон №93-IV, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №93 депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування (частина друга статті 2 Закону №93-IV).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» Депутат місцевої ради зобов`язаний: 1) додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; 2) брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень; 3) виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.

Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат місцевої ради, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Депутат місцевої ради має право: 1) обирати і бути обраним до органів відповідної ради; 2) офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах; 3) пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами; 4) вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; 5) вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю; 6) вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них; 7) висловлюватися щодо персонального складу утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою; 8) порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування; 9) брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні; 10) вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що віднесені до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території; 11) порушувати в раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій; 12) виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки; 13) ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи протоколах засідань ради та її органів до їх опублікування; 14) оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об`єднань, якщо вони мають суспільне значення; 15) об`єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи, фракції, які діють відповідно до регламенту ради.

Порядок реалізації зазначених прав депутатів місцевих рад визначається цим Законом, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.

Згідно частини першої статті 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

На час виконання депутатських повноважень депутату місцевої ради надається відстрочка від призову на строкову військову чи альтернативну (невійськову) службу. У зв`язку з депутатською діяльністю депутат місцевої ради також звільняється від проходження навчальних зборів (частина п`ята статті 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Враховуючи зазначене вище, серед наведених норм права, що визначають повноваження/права депутатів місцевих рад відсутні положення, які встановлюють, що до повноважень депутата зокрема селищної ради належать повноваження/право щодо вільного перетину державного кордону України без наявності відповідного розпорядження відповідних посадових осіб Верховної Ради України.

У висновку суду, твердження позивача про те, що оскаржувані положення Постанови № 69 порушують Конституційні права і свободи депутатів селищних рад є необгрунтованими та безпідставно заявленими, оскільки пункт 2-14 Правил не забороняє депутатам селищної ради здійснювати свої повноваження, що визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

При цьому, Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до певної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які є спеціальними для цього періоду.

Так, приписи частини 2 статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» надають підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні правил перетину державного кордону заходи воєнного стану, запроваджені Законами України «Про правовий режим воєнного стану», що узгоджується з аналогічними правовими висновками Верховного Суду у постановах від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 27.09.2023 у справі №380/16876/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3428/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3951/22.

Суд вказує, що оскаржувані положення пункту 2-14 Правил Постанови №69 є фактично тими Правилами, що відображають зміст положень зазначених вище Законів, та враховуючи воєнний стан в країні, не є такими, що направлені на обмеження повноважень депутатів місцевих рад.

Суд вказує, що Урядом прийнято оскаржувані пункти 2-14 Правил Постанови №69 у відповідності до законодавства, що спростовує заявлені позивачем твердження про те, що такі суперечать акту вищої юридичної сили.

Суд враховує та зазначає, що у справі №320/20473/24 позивачем народним депутатом оскаржувались до Київського окружного адміністративного суду пункти 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №724 від 25.08.2010).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 визнано протиправним і нечинним пункт 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 у редакції, чинній станом на 28.01.2023. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.11.2025 зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №320/20473/24 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.07.2026 у справі №320/20473/24 скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 залишено в силі.

Верховний Суд у справі №320/204373/24 дійшов висновків про те, що Постанова №69, якою внесено зміни у Постанову №57 та Правила доповнено пунктом 2-14, прийняті Кабінетом Міністрів України у відповідності до статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та на виконання рішення РНБО від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», уведеного в дію Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023, які були і є обов`язковими до виконання Урядом.

Виходячи із вище встановленого та зазначеного судом, позивачем не доведено порушення її прав як громадянина, як депутата місцевої ради, особи яка не є військовозобов`язана та не підлягає мобілізації, спірною Постановою №69 в частині доповнення Правил пунктом 2-14 затверджених Постановою №57 щодо правил перетину державного кордону депутатів місцевих рад.

Суд також вказує, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів порушення її прав як депутата місцевої ради спірною Постановою №69 під час саме перетину нею державного кордону.

В свою чергу суд враховує, що за частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У висновку суду, прийнята Урядом Постанова «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.2023 №69, якою Правила доповнено пунктом 2-14 в частині правил перетину державного кордону депутатів місцевих рад на підставі відповідних рішень про службові відрядження є правомірною, прийнята КМУ у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та у відповідності до статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та на виконання рішення РНБО від 23.01.2023 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану», уведеного в дію Указом Президента України від 23.01.2023 №27/2023.

Суд враховує також та зазначає, що 27.08.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1054 «Деякі питання перетинання державного кордону громадянами України», якою вніс зміну до пункту 2-14 Правил, доповнивши абзац перший реченням такого змісту: «Ця норма не поширюється на депутатів місцевих рад з числа жінок, крім тих, які є посадовими особами місцевого самоврядування.».

В подальшому постановою Уряду України від 15.05.2026 № 623 «Деякі питання перетинання державного кордону громадянами України» (далі – Постанова № 623) друге речення абзацу першого пункту 2-14 Правил викладено в такій редакції: «Ця норма не поширюється на зазначених у цьому пункті осіб з числа жінок.».

Відповідно, на сьогодні абзац перший пункту 2-14 Правил діє в редакції Постанови № 623, Урядом надано право жінкам, які займають передбачені абзацом першим пункту 2-14 Правил посади, в тому числі депутатам місцевих рад, безперешкодно перетинати державний кордон під час воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої та частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 та статті 143 КАС України, враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення у справі питання щодо розподілу судових витрат. Від інших учасників по справі судові витрати до розподілу судом не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Войтович І. І.

Судді Басай О.В.

Скрипка І.М.