Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №320/54991/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Київ №320/54991/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з лютого по липень2024 року у розмірі 100 000 грн та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді у складі 4 самохідної артилерійської батареї 2 дивізіону та з 31.01.2024 бере безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи в районах їх здійснення та виконуючи бойові завдання у складі артилерійського підрозділу. Однак із лютого 2024 року відповідач припинив нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні відповідних заходів. 18.04.2024 позивач разом з іншими військовослужбовцями звернувся до відповідача з приводу причин припинення виплати зазначеної винагороди. Листом від 11.05.2024 №1811 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для її виплати. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки, на його думку, він відповідає встановленим нормативними актами умовам для отримання додаткової винагороди, а перебування на службі у складі артилерійського підрозділу, який здійснює вогневе ураження противника та виконує бойові завдання в районах бойових дій, є достатньою підставою для її нарахування та виплати. Позивач не погоджується з тлумаченням відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 168 та Порядку № 260, зокрема в частині необхідності фактичного застосування засобів ураження. З огляду на викладене позивач просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період з лютого по липень 2024 року, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому таку винагороду в розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або здійсненні відповідних заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечує, посилаючись на відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за спірний період. Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн передбачена за безпосередню участь у бойових діях або виконання визначених бойових (спеціальних) завдань, тоді як за виконання інших завдань передбачена винагорода в розмірі 30 000 грн. Відповідач указує, що позивач проходив службу на посаді водія відділення охорони, а з лютого 2024 року виконував завдання, пов`язані з виявленням, спостереженням і супроводженням повітряних цілей противника, а також із всебічним забезпеченням ведення бойових дій. За виконання зазначених завдань позивачу наказами командира військової частини було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за кожен місяць з лютого по липень 2024 року. На думку відповідача, обставини проходження позивачем служби та виконання ним відповідних завдань не підтверджують наявності підстав для виплати додаткової винагороди в підвищеному розмірі 100 000 грн. У зв`язку із цим відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 42 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 25.02.2022.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2023 № 191 старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія 1 відділення охорони 4 взводу охорони роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони. 30.06.2023 він прийняв посаду та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2024 № 38 позивача зараховано на котлове забезпечення при 2 самохідному артилерійському дивізіоні АГ резерву зі сніданку 06.02.2024.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в умовах дії воєнного стану. У спірний період, з лютого по липень 2024 року, він перебував на військовій службі та виконував завдання, за які йому нараховувалася додаткова винагорода.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2024 № 259 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за лютий 2024 року за виконання завдань з виявлення, спостереження, супроводження та вогневого ураження повітряних цілей противника.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 № 340 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за березень 2024 року за виконання завдань з виявлення, спостереження, супроводження та вогневого ураження повітряних цілей противника.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2024 № 413 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за квітень 2024 року за виконання завдань з виявлення, спостереження, супроводження та вогневого ураження повітряних цілей противника.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2024 № 495 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за травень 2024 року за виконання завдань із всебічного забезпечення ведення бойових дій.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2024 № 591 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за червень 2024 року за виконання завдань із всебічного забезпечення ведення бойових дій.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 № 644 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за липень 2024 року за виконання завдань із всебічного забезпечення ведення бойових дій.

Отже, за період з лютого по липень 2024 року позивачу виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн за кожен місяць. Наказів про виплату позивачу за цей період додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн наданими матеріалами не підтверджено.

18.04.2024 позивач разом з іншими військовослужбовцями звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо причин ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2024 № 1811 позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди в зазначеному розмірі.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком №260.

Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), допомоги.

З урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24.12.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні.

Також у зв`язку з військовою агресією росії проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Президент України Указом від 24.02.2022 № 69/2022 оголосив загальну мобілізацію упродовж 90 діб.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання названих указів Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв видав постанову № 168, відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 постанови №168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 постанови №168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» було внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

У директиві від 25.03.2022 № 248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 07.03.2022 № 248/1217).

Аналогічні за змістом положення містить окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 (набрав чинності 31.01.2023 та застосовується з 01.02.2023) Порядок №260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», яким передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою № 168 виплачується в таких розмірах, зокрема:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (п. 2).

За змістом пунктів 4, 5 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн на місяць, передбаченої постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин вказаними документами.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №400/10311/23.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2024 № 259, від 22.04.2024 № 340, від 18.05.2024 № 413, від 15.06.2024 № 495, від 19.07.2024 № 591 та від 16.08.2024 № 644 позивачу за період з лютого по липень 2024 року нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за кожен місяць відповідно до виконуваних ним завдань.

Зокрема, за лютий, березень та квітень 2024 року додаткову винагороду виплачено за виконання завдань з виявлення, спостереження, супроводження та вогневого ураження повітряних цілей противника, а за травень, червень та липень 2024 року — за всебічне забезпечення ведення бойових дій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не в повному обсязі нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, оскільки за спірний період йому не виплачено таку винагороду в розмірі 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у відповідних бойових діях та заходах.

З цього приводу суд зазначає, що право на отримання додаткової винагороди в підвищеному розмірі пов`язується не лише з фактом проходження військової служби або перебування в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань, за які нормативно-правовими актами передбачено виплату такої винагороди.

Для правильного вирішення цього спору визначальним є встановлення характеру завдань, які виконував позивач у період з лютого по липень 2024 року, з`ясування обставин та умов їх виконання, а також перевірка того, чи належали такі завдання до визначених нормативно-правовими актами завдань, виконання яких є підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн.

Отже, саме встановлення змісту та характеру фактично виконуваних позивачем завдань у спірний період, а також їх відповідності встановленим умовам виплати додаткової винагороди є визначальним для вирішення питання про наявність у нього права на отримання такої винагороди в підвищеному розмірі відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постановах від 30.09.2026 у справах №620/12614/25, 620/12615/25.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, та виконують бойові (спеціальні) завдання, виплачується додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

До завдань, виконання яких є підставою для виплати зазначеної додаткової винагороди, належать, зокрема, ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною або підрозділом першого ешелону оборони чи наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; виявлення повітряних цілей противника в районах ведення воєнних (бойових) дій; здійснення польотів у повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; вогневе ураження противника у складі підрозділів ракетних військ і артилерії або протиповітряної оборони; виконання завдань на території противника, зокрема на тимчасово окупованих територіях; вогневе ураження повітряних і морських цілей противника; виведення повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; виконання завдань кораблями, катерами та суднами у відповідних морських і річкових акваторіях; виконання завдань медичним персоналом у районах ведення воєнних (бойових) дій; відбиття збройного нападу або вогневого ураження противника на об`єкти, що охороняються, та звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення; а також розмінування, виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Отже, право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн пов`язується не лише з фактом проходження військової служби в період дії воєнного стану, а з безпосередньою участю військовослужбовця у визначених бойових діях або заходах, перебуванням у відповідних районах та фактичним виконанням передбачених нормативним регулюванням бойових (спеціальних) завдань. Розмір винагороди визначається пропорційно часу такої участі.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн передбачене, зокрема, для військовослужбовців, які в районах ведення воєнних (бойових) дій виконують завдання з виявлення повітряних цілей противника, а також завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника, за умови дотримання інших визначених цією нормою вимог.

З матеріалів справи вбачається, що бойові розпорядження для виконання бойових завдань ОСОБА_1 не видавались.

З повідомлення відповідача, поданого на виконання ухвали суду від 09.10.2026 про витребування доказів, вбачається, що журнал бойових дій 2-го самохідного артилерійського дивізіону за період з 01.02.2024 по 31.07.2024 також не містить записів щодо виконання, ОСОБА_1 , який був прикомандирований до 2 самохідного артилерійського дивізіону, бойових (службових) завдань чи заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Також суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01.02.2024 по 31.07.2024 перебував на посаді водія відділення підвозу боєприпасів 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону та не заперечується сторонами.

Однак, спірним у даній справи є приналежність вищезазначених посад, які обіймав позивач у спірний період до посад забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, а також те, що позивач виконував бойові завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони та здійснення позивачем.

Щодо належності посади яку обіймає позивач до посади забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 10.05.2012 позивач перебуває на посаді із кодовим (цифровим) позначенням ВОС, посади 790037А.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з метою впорядкування переліку посад, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 317 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2020 року за № 927/35210 затверджено переліки військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців.

Згідно переліку штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад, передбачена посада “водій” кодове (цифрове) позначення ВОС, посади 790 037А.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 927/35210, у Переліку штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу передбачена посада «Водій» із кодом посади 037 та військово-обліковою спеціальністю 790.

Отже, позначення 790 037А слід розуміти так: 790 — код військово-облікової спеціальності; 037 — код штатної посади «Водій»; А — літерне позначення, яке входить до повного коду.

Відповідно до переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України до спеціальностей з експлуатації, ремонту і зберігання озброєння, боєприпасів, техніки. Спеціальностей логістичного забезпечення відносяться посади за номером ВОС 790 “Перевезення автомобільним транспортом”.

Як вже зазначалося судом, у період з 01.02.2024 по 31.07.2024 позивач перебував на посаді водія відділення підвозу боєприпасів 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону.

Отже, враховуючи те, що посади, які обіймав позивач у спірному періоді, належать до посад логістичного забезпечення, а також те, що до суду не надано доказів того, що позивач безпосередньо виконував бойове завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу артилерії, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої постановою №168 за період з 01.02.2024 по 31.07.2024.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за лютий-липень 2024 року, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством; бездіяльність щодо позивача не допустив, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судовий збір не підлягає розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.