Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №260/5175/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2026 рокум. Ужгород№ 260/5175/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.06.2026 р.н. № 921080804731 про відмову в призначенні ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахунок пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дати подачі заяви.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 24 вересня 2021 року, він звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії. За результатами розгляду зазначеної заяви, Відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №921080804631 від 29.09.2021 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії по особовому рахунку позивача. З таких обставин як не набуто 24 місяця страхового стажу та не пройшло 2 календарних роки після попереднього перерахунку згідно частини 4 статті 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надалі, 26.05.2026 року, позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про перерахунок (допризначення) пенсії у звязку з подданням додаткових докуметів, що підтверджують його страховий стаж. До заяви було долучено довідку про працевлаштування від 14.09.2021 №2021/063, довідки про доходи від 13.09.2021 №2021/058, №2021/059, №2021/0060,№2021/-061, №2021/062 та від 02.08.2021 №2021/028, видані ТзОВ «Умдаш РУ» (росія), на підтвердження відповідних періодів трудової діяльності.

За результатами розгляду поданої заяви та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення від 02 червня 2026 року №92080804631 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії. Підставою для відмови стало те, що надані позивачемдовідки про доходи та довідка про роботу, видана на територіх російської федерації, не були прийняті до розрахунку страхового стажу та заробітку. Відповідач послався на відсутність між Україною та російською федерацією чинних двосторонніх міжнародних договорів (угод) у сфері пенсійного забезпеченння, які б передбачали можливість врахування зазначених документів при здійсненні перерахунку пенсії.

Позивач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.

Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 20.07.2026 року, що стверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Однак відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. З огляду на зазначене суд вважає за можливе застосувати процесуальні наслідки неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.

28 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшли матеріали відмовної пенсійної справи позивача.

03 серпня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшла пенсійна справа позивача.

06 серпня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позов , у якому представник відповідача вказує, що статтею 24-1 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Статтею 11 Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 (далі — Угода від 13.03.1992) передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасників Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав — учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до частини 1 статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення допозитарію.

Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-державучасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення” передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992. Отже, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 дію Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993, припинено.

На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією не укладено.

У зв`язку з чим, періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.1992 року не зараховуються до страхового стажу.

За наслідками розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії від 26.05.2026р. та доданих до неї документів, не враховано довідки про роботу від 14.09.2021 № 2021/063, довідки про доходи від 13.09.2021 № 2021/058, № 2021/059, № 2021/060, № 2021/061, № 2021/062 та від 02.08.2021 № 2021/028, видані ТзОВ «Умдаш РУ» (росія) неможливо, оскільки відсутня двостороння угода/договір.

Таким чином, рішення Головного управління в Миколаївській області від 02.06.2026 № 921080804631 про відмову в перерахунку Позивачу пенсії є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.

13 серпня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якому вказано, що відповідачем не наведено жодних доказів недостовірності поданих документів, не встановлено факту їх підроблення чи невідповідності дійсності. Фактично відмова у врахуванні зазначених документів ґрунтується виключно на припущеннях щодо неможливості їх перевірки. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності підстав сумніватися у достовірності документів орган Пенсійного фонду не вправі безпідставно відмовляти особі у зарахуванні відповідних періодів роботи до страхового стажу. Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 дійшов висновку, що відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, набутого на підприємствах російської федерації, якщо такий стаж підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки та іншими документами. Верховний Суд також зазначив, що припинення співробітництва з російською федерацією не може позбавляти особу права на зарахування стажу роботи, набутого в період дії відповідних міжнародних угод, а надана особою трудова книжка не може піддаватися сумніву лише з тих підстав, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації припинено співробітництво з державою-агресором.

Обставини встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію по інвалідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про перерахунок пенсії.

До заяви було долучено:

- довідку про працевлаштування від 14.09.2021 №2021/063,

- довідки про доходи від 13.09.2021 №2021/058, №2021/059, №2021/0060,№2021/-061, №2021/062 та від 02.08.2021 №2021/028, видані ТзОВ «Умдаш РУ» (росія), на підтвердження відповідних періодів трудової діяльності.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.06.2026 року №921080804731.

Відповідно до вказаного рішення, вбачається наступне:

« Відділом перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійног фонду України в Миколаївській області, розглянуто заяву громадянина ОСОБА_1 , № 781 від 26.05.2026.

Дата народження заявника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Податковий номер НОМЕР_1 .

Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , отримує пенсію по інвалідності, призначен відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійн страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

26.05.2026 заявник звернувся із заявою через вебпортал Пенсійного фонд України про допризначення у зв`язку з додатково наданими документами.

До заяви додано, зокрема, довідку про роботу від 14.09.2021 № 2021/06: довідки про доходи від 13.09.2021 № 2021/058, № 2021/059, № 2021/060 № 2021/061, № 2021/062 та від 02.08.2021 № 2021/028, видані ТзОВ «Умдаш РУ (росія).

Відповідно до статті 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгови умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законо або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надан Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у том числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умов нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначен періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

З 02.12.2022 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 19.11.2022 № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного законодавства”.

За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів.

На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного законодавства між Україною та Росією не укладено.

Згідно із наданими документами проведено аналіз вищезазначеного звернення та встановлено наступне, що неможливо взяти до розрахунку довідку про роботу від 14.09.2021 № 2021/063, довідки про доходи від 13.09.2021 № 2021/058, № 2021/059, № 2021/060, № 2021/061, № 2021/062 та від 02.08.2021 № 2021/028, видані ТзОВ «Умдаш РУ» (росія), оскільки відсутня двостороння угода/договір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами ст. 44, ст. 45 Закону № 1058-IV, відділом перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

ВИРІШЕНО:

Відмовити ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, згідно із заявою № 781 від 26.05.2026.».

Вважаючи зазначене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та норми права застосовані судом

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідачем до страхового стажу позивачу не зараховані період роботи відповідно до довідки від 14.09.22021 №2021/063, довідки про про доходи від 13.09.2021 №2021/058, №2021/059, №2021/0060,№2021/-061, №2021/062 та від 02.08.2021 №2021/028, видані ТзОВ «Умдаш РУ» (росія), оскільки відсутня двостороння угода/договір в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13.03.1992 укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Згідно статті 6 даної Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди провадиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також території колишнього СРСР за час до набрання чинності даної Угоди.

Тобто, Угодою передбачено перспективне та ретроспективне регулювання, зокрема правовідносин щодо врахування до трудового стажу для цілей обчислення пенсії стажу набутого на території держав-сторін Угоди до її підписання та на території СРСР.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Проте, у статті 13 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що кожен учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється по спливу 6-місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цього Угоди не втрачають своєї сили і у разі її виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони мешкають.

Отже, на спірний період роботи позивача поширювалась дія Угоди від 13.03.1992, яка була чинною у цей період.

Тому, відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно до довідки від 14.09.22021 №2021/063, довідки про про доходи від 13.09.2021 №2021/058, №2021/059, №2021/0060,№2021/-061, №2021/062 та від 02.08.2021 №2021/028, видані ТзОВ «Умдаш РУ» (росія), оскільки відсутня двостороння угода/договір в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією.

Суд також відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2025 у справі № 560/129/24.

Так, Верховний суд зазначив, « що враховуючи, що позивачка працювала на території російської федерації до набрання чинності Закону України від 1 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (який набрав чинності 23 грудня 2022 року) її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивачки період роботи з 1 січня по 23 травня 1992 року, з 15 січня 1993 року по 6 травня 1994 року та з 1 жовтня 1996 року по 24 березня 1997 року на території рф. Не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.».

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у проведення перерахунку пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення та перерахунку пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про перерахунок пенсії за віком.

Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2026 про перерахунок пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368 ), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.06.2026 р.н. № 921080804731 про відмову в призначенні ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2026 про перерахунок пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова