Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №240/26649/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/26649/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Дубенчука Михайла Вікторовича звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21 жовтня 2025 року № 064250011508 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та про незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 листопада 1995 року по 31 грудня 1998 року у Дитячому яслах-садку № 4;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 листопада 1995 року по 31 грудня 1998 року у Дитячому яслах-садку № 4 (Центр розвитку дитини № 4 м. Коростеня);

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту звернення за призначенням пенсії — з 14 жовтня 2025 року;

4) стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджено безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_1 від 12 травня 1993 року. Досягнувши 54-річного віку та маючи понад 33 роки страхового стажу, вона 14 жовтня 2025 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21 жовтня 2025 року № 064250011508, прийнятим за принципом екстериторіальності, у призначенні пенсії їй було відмовлено. Підставою для відмови пенсійний орган визначив недостатність періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року (зараховано лише 1 рік 2 місяці 1 день проживання в м. Коростені, безпідставно відхилено період проживання у с. В`язівка Народицького району), а також незарахування до страхового стажу періоду роботи вихователем у дитсадку № 4 з 01.11.1995 по 31.12.1998 через відсутність найменування установи у графі 3 трудової книжки та реєстраційного номера на архівній довідці. Позивачка вважає відмову протиправною, оскільки єдиним належним документом, що підтверджує право на пільгову пенсію, є чинне чорнобильське посвідчення, а фактичне проживання у радіоактивно забрудненій місцевості та наявність трудового стажу повністю доведені належними первинними документами.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за правилами статей 257–262 КАС України. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

ІІ. Заперечення відповідача (зміст відзиву)

12 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Відповідач вказує, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на зниження пенсійного віку мають особи, які постійно проживали або постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. За наданими позивачкою документами підтверджено період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в м. Коростені станом на 01 січня 1993 року лише тривалістю 1 рік 2 місяці 1 день, чого недостатньо для зниження пенсійного віку. Відповідач зазначає, що в довідці старости № 288 від 29.09.2025 не зазначено вулицю та номер будинку в с. В`язівка, а саме село В`язівка нібито не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, період навчання у Луцькому педагогічному училищі з 1986 по 1990 рік спростовує факт постійного проживання позивачки в зазначеній зоні. Щодо страхового стажу відповідач послався на те, що у графі 3 трудової книжки перед записом № 10 відсутній штамп або запис про найменування установи, куди прийнято працівника, а довідка Центру розвитку дитини № 4 від 18.08.2025 не містить номера реєстрації, через що період роботи з 01.11.1995 по 31.12.1998 не підлягає зарахуванню до стажу.

Відповіді на відзив позивачем не подано. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України за наявними матеріалами.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини:

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі В`язівка Народицького району Житомирської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Позивачка має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Житомирською обласною державною адміністрацією 12 травня 1993 року. У посвідченні міститься відмітка про постійне проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років (категорія 3). Посвідчення є чинним, недійсним не визнавалося та не скасовувалося.

Відповідно до довідки Закусилівського старостинського округу Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області від 29 вересня 2025 року № 288, виданої на підставі записів погосподарських/будинкових книг за 1980 рік та свідоцтва про народження, ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована в селі В`язівка Коростенського (Народицького) району Житомирської області з 23 липня 1971 року по 31 серпня 1986 року.

У період з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року позивачка навчалася за денною формою у Луцькому педагогічному училищі імені Ярослава Галана за спеціальністю «Виховання в дошкільних закладах», що підтверджено дипломом НОМЕР_3 та архівною довідкою Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» від 23 липня 2025 року № 50. Вказаною архівною довідкою також підтверджено періоди перебування позивачки на зимових та літніх канікулах за час навчання.

Після закінчення навчання позивачка працювала вихователем Романівського дитячого садка-ясел Луцького району Волинської області з 01 серпня 1990 року по 10 серпня 1991 року, що підтверджено записом у трудовій книжці та довідкою від 01 вересня 2025 року № 10.

З 31 жовтня 1991 року позивачка постійно проживає та зареєстрована у місті Коростені Житомирської області (з 31.10.1991 по 25.12.1997 — АДРЕСА_1 ; з 25.12.1997 по 20.12.2012 — АДРЕСА_2 ; з 20.12.2019 по теперішній час — провулок Козака, 6), що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 13 жовтня 2025 року № 15252.

Також у період з 12 грудня 1991 року по 01 лютого 1994 року позивачка працювала у місті Коростені на Коростенському заводі хімічного машинобудування, що підтверджено трудовою книжкою та довідкою ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» від 14 серпня 2025 року № 40.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 від 03 серпня 1990 року та довідкою Центру розвитку дитини № 4 міста Коростеня Житомирської області (код ЄДРПОУ: 22062119) від 18 серпня 2025 року позивачка з 01 листопада 1995 року по 31 липня 2019 року працювала у Дитячому яслах-садку № 4 (наразі — Центр розвитку дитини № 4) на посадах вихователя та інструктора з фізкультури, у тому числі безперервно у період з 01 листопада 1995 року по 31 грудня 1998 року на підставі наказів роботодавця.

14 жовтня 2025 року позивачка, якій 06 липня 2025 року виповнилося 54 роки, звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 6 років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21 жовтня 2025 року № 064250011508, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідної тривалості проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року (визнано лише 1 рік 2 місяці 1 день). Окрім того, відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи з 01.11.1995 по 31.07.2019 (з них за період з 1998 року стаж враховано за даними Реєстру застрахованих осіб, а за період з 01.11.1995 по 31.12.1998 — не зараховано) через відсутність найменування підприємства перед записом № 10 у трудовій книжці та відсутність номера реєстрації на довідці від 18.08.2025.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

ІV. Мотиви суду, норми права, судова практика та оцінка аргументів сторін

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких норм права та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу (у 2025 році — не менше 32 років).

Спеціальним законом, що визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист, є Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі — Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи — особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною другою статті 55 Закону № 796-XII визначено, що особам, які постійно проживали або постійно працювали у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, пенсії призначаються за нормами, встановленими для зони з більш високим рівнем радіоактивного забруднення, за умови проживання (роботи) у цій зоні не менше строку, встановленого цим Законом для відповідної зони. Якщо особа проживала або працювала у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення менше встановленого строку, роки проживання (роботи) у цих зонах підсумовуються.

Статтею 65 Закону № 796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово наголошували на тому, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є відповідне посвідчення. Довідки про період проживання на забруднених територіях є документами, що слугували підставою для визначення уповноваженими державними комісіями статусу особи та видачі посвідчення. За наявності чинного, не визнаного недійсним та не скасованого посвідчення органи Пенсійного фонду України не мають правових підстав ставити під сумнів наявність у особи відповідного чорнобильського статусу та права на передбачені законом пільги (постанови Верховного Суду від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17, від 18 червня 2020 року у справі № 404/5266/16-а).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка є власником безтермінового посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 , виданого 12 травня 1993 року. Вказане посвідчення є дійсним, сумніву щодо його автентичності відповідач не висловив.

Окрім того, матеріали справи повністю спростовують висновки відповідача щодо відсутності необхідного строку проживання позивачки в радіоактивно забрудненій місцевості.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106), місто Коростень Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (зона 3). Період постійного проживання позивачки у місті Коростені з 31 жовтня 1991 року по 01 січня 1993 року (1 рік 2 місяці 1 день) визнаний самим відповідачем.

Щодо проживання позивачки у селі В`язівка Народицького району Житомирської області, суд зазначає, що за постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 населені пункти Народицького району віднесені до зон радіоактивного забруднення (зон безумовного обов`язкового відселення та гарантованого добровільного відселення). Довідкою Закусилівського старостинського округу Народицької селищної ради від 29 вересня 2025 року № 288, виданою на підставі первинних записів будинкових книг В`язівської сільської ради, прямо підтверджено, що позивачка постійно проживала та була зареєстрована в селі В`язівка з моменту свого народження по 31 серпня 1986 року.

Отже, з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року позивачка безперервно проживала в зоні радіоактивного забруднення, що відповідно до імперативних приписів абзацу другого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII надає їй безумовне право на початкове зниження пенсійного віку на 3 роки.

Твердження пенсійного органу про те, що навчання позивачки у Луцькому педагогічному училищі у період з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року спростовує факт її постійного проживання у забрудненій зоні, є юридично неспроможним. У постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23 зазначено, що відомості диплому про закінчення навчального закладу в іншому населеному пункті не спростовують факт постійного проживання особи в зоні радіоактивного забруднення, підтверджений довідкою органу місцевого самоврядування. Навчання за межами зони радіоактивного забруднення не свідчить про зміну постійного місця проживання, оскільки особа перебувала на канікулах за місцем проживання батьків, а після завершення навчання повернулася до постійного проживання на території Житомирської області (з 1991 року безперервно зареєстрована та проживає у місті Коростені).

Сумарний період постійного проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року з урахуванням норм частини другої статті 55 Закону № 796-XII значно перевищує встановлений законом трирічний ценз, а період подальшого постійного проживання у місті Коростені становить понад 30 років. За таких обставин позивачка набула безумовне право на максимальне зниження пенсійного віку на 6 років (3 роки початкового зниження та додатково 3 роки за подальше проживання).

Таким чином, пенсійний вік позивачки за статтею 26 Закону № 1058-IV зі зниженням на 6 років становить 54 роки (60 років - 6 років = 54 роки), якого вона досягла 06 липня 2025 року.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 листопада 1995 року по 31 грудня 1998 року у Дитячому яслах-садку № 4 міста Коростеня, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати тощо.

Як встановив суд, у трудовій книжці позивачки НОМЕР_4 наявний запис № 10 від 01 листопада 1995 року про прийняття на посаду вихователя дитсадка ясел № 4 з посиланням на наказ від 01 листопада 1995 року № 19. Факт роботи позивачки на посадах вихователя та інструктора з фізкультури у цьому закладі з 01 листопада 1995 року по 31 липня 2019 року повністю підтверджено довідкою Центру розвитку дитини № 4 міста Коростеня від 18 серпня 2025 року, виданою на підставі первинних наказів з кадрових питань, що скріплена підписом керівника та печаткою установи.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 наголосив, що працівник не може відповідати за правильність ведення роботодавцем трудової книжки та оформлення довідок. Недоліки заповнення трудової книжки або відсутність вихідного реєстраційного номера на довідці за умови наявності інших обов`язкових реквізитів (підпис посадової особи, печатка підприємства, посилання на первинні накази) не можуть бути підставою для обмеження конституційного права особи на соціальний захист та позбавлення права на зарахування підтвердженого стажу роботи.

З огляду на викладене, період роботи позивачки з 01 листопада 1995 року по 31 грудня 1998 року підлягає обов`язковому зарахуванню до страхового стажу.

Навіть без урахування спірного періоду, згідно з оскаржуваним рішенням відповідача підтверджений страховий стаж позивачки становить 33 роки 8 місяців 7 днів, що повністю відповідає вимогам статті 26 Закону № 1058-IV та статті 55 Закону № 796-XII.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) підкреслив, що органи влади не можуть посилатися на власні процедурні чи формальні перешкоди для відмови у реалізації прав особи, гарантованих законом. Позивачка має легітимні очікування щодо призначення пенсії відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Суханов та Ільченко проти України»).

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Оскільки позивачка досягла необхідного віку (54 роки) та звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 14 жовтня 2025 року, пенсія має бути призначена їй саме з дати подання заяви - з 14 жовтня 2025 року.

З метою належного та повного відновлення порушених прав позивачки, на підставі частини другої статті 245 КАС України суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення відповідача від 21 жовтня 2025 року № 064250011508, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01 листопада 1995 року по 31 грудня 1998 року та зобов`язати призначити і нарахувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, починаючи з 14 жовтня 2025 року.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачкою при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 13 листопада 2025 року № 74701558. У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог, сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 257–262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802; місцезнаходження: 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7-А) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21 жовтня 2025 року № 064250011508 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 листопада 1995 року по 31 грудня 1998 року у Дитячому яслах-садку № 4 міста Коростеня Житомирської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії - з 14 жовтня 2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

04.11.26