Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №240/25455/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/25455/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Дубка Сергія Миколайовича звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн на місяць за період з 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року (за виключенням раніше оплачених днів: 16.03.2022, 19.03.2022, 21.03.2022–22.03.2022, 24.03.2022–26.03.2022, 28.03.2022, 30.03.2022);

2) стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року у розмірі 71 505,36 грн (за вирахуванням обов`язкових податків і зборів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 26 листопада 2019 року по 04 серпня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . З 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року позивач брав безпосередню участь у бойових діях, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 24 червня 2022 року № 215. Позивач стверджує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 мав право на нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць за весь спірний період. Водночас військова частина НОМЕР_2 нарахувала та виплатила йому вказану винагороду лише за 9 окремих днів, а за решту 31 день нарахувала додаткову винагороду лише у базовому розмірі 30 000 грн на місяць. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а посилання відповідача на внутрішньовідомчі роз`яснення та записи журналів бойових дій щодо необхідності фіксації щоденних вогневих контактів або обстрілів — безпідставними та такими, що суперечать постанові КМУ № 168 та сталим висновкам Верховного Суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статей 257–262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України). Учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи.

ІІ. Позиція відповідача (зміст відзиву)

26 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що реалізація постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у Державній прикордонній службі України здійснювалася згідно з наказом Адміністрації ДПСУ від 31 березня 2022 року № 164 та розпорядженням Адміністрації ДПСУ від 17 квітня 2022 року № 21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень». Відповідно до положень вказаного розпорядження збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць військовослужбовцям, які виконують завдання на бойових позиціях, блокпостах чи здійснюють оборону об`єктів ДПСУ в районах бойових дій, здійснюється лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), або перебування об`єктів під артилерійським чи ракетним бомбардуванням. Відповідач стверджує, що згідно із записами розділу ІІ журналу службово-бойових дій прикордонної комендатури швидкого реагування інв. № 151 залучення позивача до виконання завдань з безпосереднім бойовим контактом чи перебуванням під обстрілами зафіксовано лише 16.03, 19.03, 21.03, 22.03, 24.03, 25.03, 26.03, 28.03 та 30.03.2022 року, за які позивачу правомірно нараховано та виплачено винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць. Відтак, на думку відповідача, правові підстави для нарахування збільшеної додаткової винагороди за інші дні відсутні.

Відповіді на відзив до суду не надходило. Враховуючи достатність матеріалів справи для всебічного та об`єктивного розгляду спору, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними доказами відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини:

ОСОБА_1 з 26 листопада 2019 року по 04 серпня 2022 року проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) у військовому званні полковника.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 24 червня 2022 року № 215, виданої полковнику ОСОБА_1 , останній у період з 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) від 30 жовтня 2025 року № 1018, полковнику ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно відпрацьованому часу за 9 днів спірного періоду, а саме: 16.03.2022, 19.03.2022, 21.03.2022–22.03.2022 (2 дні), 24.03.2022–26.03.2022 (3 дні), 28.03.2022 та 30.03.2022.

За інші дні спірного періоду з 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року (за виключенням наведених 9 днів), а саме за 11 днів у березні 2022 року (з 12 по 15 березня, з 17 по 18 березня, 20 березня, 23 березня, 27 березня, 29 березня, 31 березня) та за 20 днів у квітні 2022 року (з 01 по 20 квітня) позивачу виплачено додаткову винагороду лише у розмірі 30 000 грн на місяць.

Незгода позивача з нарахуванням та виплатою додаткової винагороди за вказані 31 день у зменшеному розмірі (30 000 грн на місяць замість 100 000 грн) стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІV. Джерела права, судова практика та оцінка аргументів сторін

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких норм права та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються визначені законом переваги та гарантії.

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі — Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, березень-квітень 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), — розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить, що право на збільшення розміру додаткової винагороди до 100 000 гривень пов`язане з настанням таких юридичних фактів: 1) проходження особою служби у визначеному формуванні (зокрема, у Державній прикордонній службі України); 2) безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; 3) перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому Постанова № 168 прямо закріплює, що розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Судом беззаперечно встановлено, що безпосередня участь полковника ОСОБА_1 у бойових діях та заходах з відсічі і стримування збройної агресії у період з 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року безпосередньо підтверджена довідкою військової частини НОМЕР_3 від 24 червня 2022 року № 215.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на наказ Адміністрації ДПСУ від 31 березня 2022 року № 164 та розпорядження від 17 квітня 2022 року № 21-1215-2022, згідно з якими обов`язковою умовою для виплати 100 000 грн визначено наявність вогневого ураження чи бойового контакту з противником або перебування під ворожими обстрілами, що фіксується у журналах бойових дій.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та відхиляє їх з огляду на таке.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Постанова Кабінету Міністрів України є актом вищої юридичної сили по відношенню до відомчих наказів та розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України. Жодна норма Постанови № 168 у редакції, чинній у спірний період, не делегувала міністерствам та відомствам повноважень звужувати коло суб`єктів або встановлювати додаткові обмежувальні критерії виплати збільшеної винагороди, які б не випливали безпосередньо з урядового акта.

Поняття «безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» не є тотожним поняттю «ведення безперервного щоденного вогневого контакту з противником». Участь у бойових діях охоплює цілісний комплекс виконання бойових та спеціальних завдань на визначених позиціях у районі бойових дій, включаючи оборону, спостереження, оперативне реагування та утримання рубежів, незалежно від щохвилинної наявності обстрілів.

Зазначений правовий висновок узгоджується зі сталою судовою практикою Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 зазначено, що відомчі накази та розпорядження, якими звужується зміст постанови Кабінету Міністрів України № 168 або встановлюються додаткові, не передбачені нею умови для виплати додаткової винагороди, є протиправними та не підлягають застосуванню.

Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 260/3428/22 наголошено, що офіційна довідка уповноваженого органу військового управління про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях у встановлений проміжок часу є належним і достатнім доказом такої участі. За наявності такої довідки вимога відповідача щодо обов`язкового підтвердження кожного окремого дня записами в журналах бойових дій про ведення вогневого контакту є безпідставною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у зразковій справі № 260/3529/22 (провадження № 11-105заз23), де сформовано висновок про те, що військовослужбовець, залучений до виконання завдань із забезпечення оборони України в районах бойових дій, має гарантоване право на нарахування додаткової винагороди за весь час фактичного виконання таких завдань, а органи військового управління не мають права звужувати обсяг конституційних гарантій нормами підзаконних відомчих циркулярів.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що держава не може посилатися на відсутність коштів або внутрішньовідомчі перешкоди для виправдання невиконання своїх зобов`язань щодо виплати коштів, гарантованих законодавством. Реалізація гарантованого державою права на виплату винагороди за проходження служби в особливих умовах підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті захисту «легітимних очікувань» («Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 та 71378/10).

Оскільки матеріалами справи підтверджено безперервну участь позивача у заходах відсічі збройної агресії з 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року, а відповідач виплатив йому додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць лише за 9 днів, нарахування за решту 31 день лише по 30 000 грн на місяць є протиправним.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок суми недоплати додаткової винагороди за спірні періоди та визнає його арифметично і методологічно вірним:

1) за березень 2022 року (31 календарний день, різниця між 100 000 грн та 30 000 грн складає 70 000 грн на місяць, тобто 2 258,0645 грн на день):

- за період з 12 по 15 березня 2022 року (4 дні): 70 000 / 31 * 4 = 9 032,26 грн;

- за період з 17 по 18 березня 2022 року (2 дні): 70 000 / 31 * 2 = 4 516,13 грн;

- за дні 20, 23, 27, 29, 31 березня 2022 року (5 днів по 1 дню): 70 000 / 31 * 1 = 2 258,06 грн за кожен день, що сумарно становить 11 290,30 грн;

Всього за 11 днів березня 2022 року розмір недоплати становить 24 838,69 грн.

2) за квітень 2022 року (30 календарних днів, різниця між 100 000 грн та 30 000 грн складає 70 000 грн на місяць, тобто 2 333,3333 грн на день):

- за період з 01 по 20 квітня 2022 року (20 днів): 70 000 / 30 * 20 = 46 666,67 грн.

Загальний розмір невиплаченої позивачу додаткової винагороди за спірні періоди складає 71 505,36 грн (сімдесят одна тисяча п`ятсот п`ять гривень 36 копійок).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, або про стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди чи виконання обов`язку.

Оскільки спірна сума є нарахованою розрахунково, визначеною у чіткому грошовому виразі та підтверджується первинними документами військової служби, ефективним способом поновлення порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати вказаної суми та стягнення з відповідача на користь позивача додаткової винагороди у розмірі 71 505,36 грн з утриманням передбачених законом податків і зборів.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. З огляду на те, що спір стосується виплати належних військовослужбовцю сум додаткової винагороди (складової грошового забезпечення), позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак судовий збір розподілу не підлягає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд роз`яснює, що відповідно до частин третьої та сьомої статті 143 КАС України докази понесення таких витрат можуть бути подані стороною протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за наслідками чого судом може бути ухвалено додаткове судове рішення.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 257–262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 гривень на місяць за період з 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року (за виключенням днів 16.03.2022, 19.03.2022, 21.03.2022–22.03.2022, 24.03.2022– 26.03.2022, 28.03.2022, 30.03.2022).

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 12 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року у сумі 71 505,36 грн (сімдесят одна тисяча п`ятсот п`ять гривень 36 копійок) з утриманням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

04.11.26