Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №240/27286/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/27286/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

I. Зміст позовних вимог та позиція сторін

01 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через свого представника — адвоката Білоусова Віктора Ігоровича з позовною заявою до Київської митниці, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 13 листопада 2025 року № UA100320/2025/000143/2;

2. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши на користь позивача судовий збір у розмірі 22 281,35 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач імпортував на митну територію України партію товару — кросівки для дорослих у загальній кількості 14 520 пар виробництва компанії JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD (Китай) за зовнішньоекономічним контрактом від 05 травня 2025 року № 2025/0505 та комерційним інвойсом від 01 серпня 2025 року № K-20250801-1 на загальну суму 42 108,00 доларів США на умовах поставки FOB Ningbo (Китай). До електронної митної декларації декларантом долучено повний пакет документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували договірну ціну товару та всі складові його митної вартості, включаючи витрати на транспортування до митного кордону України. Позивач стверджує, що контракт та інвойс прямо передбачали відстрочення платежу за товар до 90 днів після доставки, тому банківські платіжні документи про оплату на час розмитнення бути надані не могли. Незважаючи на відсутність розбіжностей у поданих документах, посадова особа митниці витребувала додаткові документи, а згодом безпідставно відмовила у визнанні задекларованої митної вартості за основним методом та прийняла спірне рішення про коригування митної вартості за резервним методом на рівні 5,42 дол. США/кг на підставі відомостей системи АСМО «Інспектор». Позивач вважає таке рішення контролюючого органу протиправним, необґрунтованим та таким, що суперечить положенням Митного кодексу України і усталеній судовій практиці.

Київська митниця подала відзив та уточнений відзив на позовну заяву, у яких заперечує проти задоволення позову. Відповідач зазначає, що за результатами опрацювання поданих декларантом документів спрацювали профілі ризику автоматизованої системи митного оформлення. На переконання митного органу, подані документи містили розбіжності та не підтверджували всі числові значення складових митної вартості. Зокрема, митниця вказала, що контракт не містить прямої вказівки на назву торговельної марки WALKING CASUAL; декларант не надав виписку з бухгалтерського обліку та банківські платіжні документи щодо оплати товару; до митного оформлення не надано лінійного морського коносаменту (Master Bill of Lading); довідка про транспортні витрати від перевізника не є належним первинним документом, оскільки не підтверджує взаємовідносини між експедитором та залученими третіми особами при морському перевезенні. Оскільки декларант не надав усіх витребуваних додаткових документів, митний орган вважає, що правомірно визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом на основі наявної інформації про оформлення подібних товарів.

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач зазначив, що всі обов`язкові відомості про торговельну марку наявні в інвойсі, пакувальному листі та експортній декларації; відстрочення оплати прямо передбачене умовами угоди; витрати на транспортування підтверджені договорами, заявками, накладною CMR, рахунками та довідкою про розподіл витрат. Крім того, позивач повідомив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 240/23095/25, яке набрало законної сили, за аналогічною поставкою того ж товару за цим самим контрактом рішення Київської митниці про коригування митної вартості визнано протиправним та скасовано.

II. Рух справи та процесуальні дії суду

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статей 257–262 КАС України.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року у задоволенні клопотання Київської митниці про розгляд справи в загальному позовному провадженні відмовлено з огляду на незначну складність справи та достатність наявних письмових доказів.

У березні 2026 року сторони подали до суду додаткові письмові пояснення по суті заявлених вимог та заперечень.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України розгляд справи проведено у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі наявних матеріалів справи.

III. Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини спору, суд встановив наступне.

05 травня 2025 року між компанією JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD (Китай, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» (Україна, покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 2025/0505.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.4, 3.1 контракту продавець зобов`язався поставити, а покупець — прийняти та оплатити товар (взуття) на умовах, визначених у специфікаціях чи рахунках-фактурах, згідно з правилами Інкотермс 2010. Контрактом погоджено можливість здійснення оплати за поставлений товар з відстроченням платежу.

01 серпня 2025 року продавець виставив комерційний інвойс (Commercial Invoice) № K-20250801-1 та пакувальний лист (Packing List) на партію товару: «Взуття кросівки з підошвою з гуми та верхом з полімерного матеріалу для дорослих моделей: CL5107 та CL5110 в асортименті різних кольорів, загальною кількістю 14 520 пар; торговельна марка: WALKING CASUAL; виробник: JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD» на загальну суму 42 108,00 доларів США на умовах поставки FOB Ningbo (Китай). В інвойсі прямо визначено строк оплати: протягом 90 днів після доставки товару.

Доставка товару від пункту відправлення до митної території України здійснювалася комбінованим транспортом:

— морське перевезення з порту Нінбо (Китай) до порту Гамбург (Німеччина) організовано експедитором Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd на підставі договору-заявки № 2025012 від 18 липня 2025 року, що підтверджено формою підтвердження фрахту (Freight Confirmation Form) № HT25080176 від 10 серпня 2025 року на суму 2 900,00 доларів США (еквівалент 121 840,31 грн) з погодженим строком оплати 90 днів з моменту прибуття;

— автомобільне перевезення з порту Гамбург (Німеччина) до митного кордону України та пункту призначення здійснювалося перевізником ТОВ «ГРАН ТРАНС СЕРВІС» за договором № 20251103 від 03 листопада 2025 року та заявкою № 2025012 від 04 листопада 2025 року автомобілем DAF (номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), вартість послуг перевезення до кордону України склала 85 000,00 грн, що підтверджено міжнародною автотранспортною накладною CMR № 10031954 від 06 листопада 2025 року, рахунком № 981 від 06 листопада 2025 року та довідкою про транспортні витрати № 110 від 06 листопада 2025 року.

12 листопада 2025 року декларантом ТОВ «САРД ПЛЮС» подано до Київської митниці електронну митну декларацію, зареєстровану за № 25UA10032004356509, для здійснення митного оформлення зазначеного товару в митному режимі «імпорт». Митна вартість товару визначена за основним методом — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 1 973 061,61 грн, що складається з фактурної вартості товару (42 108 дол. США за офіційним курсом НБУ) та витрат на транспортування до митного кордону України у сумі 206 840,31 грн.

Разом з митною декларацією декларант надав митниці повний комплект документів: декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт № 2025/0505, інвойс № K-20250801-1, пакувальний лист, експортну декларацію країни відправлення № 20250000141833, договори про надання транспортно-експедиційних послуг, накладну CMR № 10031954, рахунки за транспортування та довідку про транспортні витрати № 110.

Посадова особа митного органу сформувала електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема банківські платіжні документи, каталоги, прейскуранти виробника та морський коносамент.

13 листопада 2025 року позивач подав заяву № 13/11, в якій повідомив про неможливість подати додаткові документи через їх відсутність у зв`язку з відстроченням оплати та просив завершити митне оформлення за наявними документами.

13 листопада 2025 року Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000143/2, яким скоригувала митну вартість імпортованого товару за шостим (резервним) методом, визначивши її на рівні 5,42 дол. США за кілограм на підставі цінової інформації з митної декларації № 25UA100320038841U3 від 14 жовтня 2025 року.

Товар було оформлено у вільний обіг за статтею 55 Митного кодексу України зі сплатою різниці митних платежів під фінансову гарантію.

IV. Норми права, застосовані судом, та оцінка аргументів сторін

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких норм права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 49 Митного кодексу України (далі — МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України декларант зобов`язаний заявляти митну вартість товарів відповідно до фактичних даних, підтверджених документами.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервний метод.

Основним методом визначення митної вартості є перший метод — за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено вичерпний перелік обов`язкових документів, що підтверджують заявлену митну вартість: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт; рахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено; транспортні документи, якщо витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено право митного органу витребувати додаткові документи виключно у разі, якщо подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Суд констатує, що подані ТОВ «САРД ПЛЮС» документи містили всі необхідні дані для безперешкодного визначення митної вартості імпортованого взуття за ціною контракту. Кількість товару, асортимент, вага, ціна за одиницю та загальна фактурна вартість повністю співпадають у контракті, інвойсі, пакувальному листі та митній декларації.

Суд відхиляє доводи Київської митниці про відсутність банківських платіжних документів як на підставу для сумніву у достовірності ціни.

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України встановлює обов`язок подання банківських документів виключно за умови, «якщо рахунок сплачено». Контрактом від 05 травня 2025 року № 2025/0505 та комерційним інвойсом від 01 серпня 2025 року № K-20250801-1 сторони погодили оплату товару з відстроченням платежу протягом 90 днів з моменту доставки. За таких умов позивач об`єктивно не мав банківських платіжних документів на момент митного оформлення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 826/15729/17 та від 16 квітня 2020 року у справі № 815/6265/15, неподання декларантом банківських платіжних документів за наявності погодженого сторонами відстрочення оплати не може бути підставою для невизнання заявленої за першим методом митної вартості та не свідчить про неповноту наданих документів.

Щодо зауважень митниці стосовно торговельної марки товару суд зазначає, що торговельна марка «WALKING CASUAL» чітко зазначена у комерційному інвойсі № K-20250801-1, пакувальному листі та експортній декларації країни відправлення. Відсутність деталізації конкретних найменувань торговельних марок у рамковому зовнішньоекономічному контракті не впливає на визначення ціни товару, узгодженої в інвойсі на конкретну поставлену партію.

Суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо непідтвердження транспортних витрат.

На підтвердження витрат на транспортування на умовах поставки FOB Ningbo декларант надав повний ланцюг документів: договір-заявку на морське перевезення, підтвердження фрахту Freight Confirmation Form № HT25080176 на суму 2 900 дол. США, договір автомобільного перевезення з ТОВ «ГРАН ТРАНС СЕРВІС», накладну CMR № 10031954, рахунок № 981 та довідку про транспортні витрати № 110 з чітким виділенням витрат до перетину митного кордону України у сумі 85 000,00 грн.

У постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 420/8343/21 Верховний Суд наголосив, що чинне законодавство не зобов`язує імпортера надавати первинні документи третіх осіб, які залучалися експедитором, якщо вартість транспортно-експедиційних послуг зафіксована у договорі та рахунках безпосереднього надавача послуг. Вимога митного органу про надання документів залучених осіб виходить за межі необхідного контролю та покладає на декларанта надмірний тягар.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 805/2713/16-а та від 29 січня 2019 року у справі № 815/6737/17, відповідно до якої наявність в інформаційних базах митниці даних про митне оформлення аналогічних товарів за вищою вартістю сама по собі не є свідченням порушень з боку декларанта та не може слугувати підставою для автоматичного підвищення митної вартості за резервним методом. Комерційні умови окремих зовнішньоекономічних угод є індивідуальними та залежать від обсягу партій, умов оплати та конкурентних факторів ринку.

У спірному рішенні Київської митниці відсутній будь-який розрахунок та порівняльний аналіз якісних і комерційних характеристик товару позивача та товару, задекларованого за декларацією № 25UA100320038841U3, що свідчить про довільний та формальний характер проведеного коригування.

Більше того, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 240/23095/25, ухваленим між тими ж сторонами щодо поставки взуття за цим самим контрактом, аналогічні аргументи Київської митниці вже визнані безпідставними, а рішення про коригування митної вартості — протиправним.

За таких обставин рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 13 листопада 2025 року № UA100320/2025/000143/2 прийнято необґрунтовано, без урахування всіх істотних обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Київська митниця правомірності прийнятого рішення не довела.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 22 281,35 грн згідно з платіжною інструкцією від 01 грудня 2025 року № 261. Оскільки позов задоволено повністю, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 257–262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» (10002, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Шевченка, будинок 14; код ЄДРПОУ: 45457850) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А; код ЄДРПОУ: 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 13 листопада 2025 року № UA100320/2025/000143/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22 281,35 грн (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят одна гривня 35 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

04.11.26