Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №240/24779/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №240/24779/25

Суддя: Липа Володимир Анатолійович

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/24779/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мандрика Владислава Володимировича звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач 2), в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року та з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року та з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року;

3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року та з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час несення служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач 04 лютого 2023 року під час захисту Батьківщини отримав бойове поранення — мінно-вибухову травму, осколкові сліпі поранення правого стегна та посттравматичну невропатію правого сідничного нерва, що підтверджено довідкою про обставини травми № 8984 від 23 червня 2023 року. Надалі позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та внаслідок наслідків отриманої бойової травми двічі перебував на стаціонарному лікуванні: з 19.02.2024 по 01.03.2024 та з 16.12.2024 по 26.12.2024. Позивач наголошує, що пункт 1 та пункт 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 гарантують військовослужбовцям виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць за час стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Незважаючи на це, на звернення представника позивача від 29 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 03 вересня 2025 року № 1/6107 безпідставно відмовив у виплаті коштів через відсутність своєчасного рапорту під час лікування та подальше звільнення позивача з військової служби. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху. 10 листопада 2025 року позивач усунув виявлені недоліки шляхом подання відповідної заяви через систему «Електронний суд».

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до положень статей 257–262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України).

03 грудня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач 2 зазначив, що відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, та Положення про спільне фінансове господарство від 18.04.2022 № 151, ІНФОРМАЦІЯ_6 зарахований на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_7 , але безпосередньо облік особового складу та нарахування виплат веде відділ за місцем служби. Виплата грошового забезпечення здійснюється виключно на підставі наказів відповідного командира та поданих розрахунково-платіжних відомостей. Оскільки начальник Першого відділу наказів про нарахування додаткової винагороди не видавав і відомостей не подавав, відповідач вважає позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_7 передчасними і безпідставними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином через підсистему «Електронний суд». Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а відповідно до частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Встановлені судом фактичні обставини справи та досліджені докази

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується копією військового квитка та матеріалами справи.

04 лютого 2023 року під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання щодо захисту Батьківщини позивач отримав тяжке бойове поранення.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 8984 від 23 червня 2023 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 04 лютого 2023 року отримав поранення. У довідці встановлено клінічний діагноз: «Мінно-вибухова травма: Вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканин правого стегна та правої підколінної ділянки з масивним дефектом м`яких тканин із наявністю сторонніх тіл (металевих осколків). Посттравматична невропатія правого сідничного нерва». У графі щодо причинного зв`язку зазначено: «Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

У подальшому позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внаслідок ускладнень та наслідків отриманого бойового поранення ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я протягом двох періодів:

1) з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 1621; діагноз: «Післятравматична невропатія правого сідничного нерву з вираженим дистальним парезом, вегетативно-трофічними розладами при вираженому порушенні функції»);

2) з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 12135; діагноз: «Післятравматична невропатія правого сідничного нерву з вираженим дистальним парезом, вегетативно-трофічними розладами при вираженому порушенні функції»).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 січня 2025 року № 2-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас.

29 липня 2025 року представник позивача — адвокат Мандрик В.В. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за час стаціонарного лікування у зазначені періоди.

Листом від 03 вересня 2025 року № 1/6107 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив про відмову у задоволенні заяви, зазначивши, що молодший сержант ОСОБА_1 за час проходження лікування не надав відповідного рапорту, а станом на момент надходження заяви не є військовослужбовцем установи, у зв`язку з чим підстав для видання наказу про нарахування та виплату додаткового грошового забезпечення не вбачається.

Вважаючи відмову та бездіяльність відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. Джерела права, судова практика та оцінка доводів сторін

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких норм чинного законодавства та правових позицій.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, закріпленими в Конституції та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

На виконання Указів Президента України Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі — Постанова № 168).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, розмір такої винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови № 168 імперативно встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у пункті 1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Аналіз змісту наведених правових норм свідчить про те, що обов`язковими юридичними фактами, з настанням яких законодавець пов`язує право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період стаціонарного лікування, є: 1) проходження військової служби в період дії воєнного стану; 2) перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я; 3) причинний зв`язок лікування із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини.

Як беззаперечно підтверджується матеріалами справи, 04 лютого 2023 року під час захисту Батьківщини позивач отримав бойову мінно-вибухову травму та вогнепальні осколкові поранення, що призвело до посттравматичної невропатії правого сідничного нерва. Зв`язок поранення із захистом Батьківщини засвідчено компетентним військовим органом у Довідці про обставини травми № 8984 від 23 червня 2023 року. Періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року та з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року з діагнозом післятравматичної невропатії правого сідничного нерва підтверджені виписками № 1621 та № 12135, які містять пряме посилання на анамнез раніше отриманого поранення. У ці періоди позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо доводів відповідача про те, що лікування відбувалося через значний проміжок часу після самого поранення і позивач не подав рапорт під час перебування у лікарні, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду.

У постанові від 19 березня 2026 року у справі № 600/367/24 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував правовий висновок, згідно з яким додаткова винагорода до 100 000 гривень за Постановою КМУ № 168 виплачується військовослужбовцю не лише під час первинного лікування безпосередньо після поранення, а й під час повторного стаціонарного лікування захворювань та функціональних ускладнень, що виникли як наслідок цієї травми. Верховний Суд підкреслив, що Постанова № 168 не містить вимоги щодо безперервності лікування. Якщо військовослужбовець повторно лікується у стаціонарі через наслідки травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, право на виплату додаткової винагороди у повному обсязі зберігається. Відмова у виплаті через формальну зміну формулювання діагнозу чи ускладнення перебігу травми є протиправним звуженням соціальних гарантій захисників України.

Крім того, відповідно до усталеної позиції Верховного Суду (зокрема у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 824/166/15-а) держава не може відмовляти у здійсненні особі виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх встановлює, та за умови відповідності особи критеріям для їх одержання.

Суд відхиляє твердження відповідача про обов`язковість подання рапорту військовослужбовцем для отримання гарантованої виплати. Норми Постанови № 168 та Порядку № 260 не встановлюють обов`язку військовослужбовця, який перебуває на стаціонарному лікуванні за наслідками поранення, щомісячно подавати рапорти на отримання винагороди. Обов`язок своєчасного видання наказів про особовий склад та включення до них військовослужбовців, які перебувають на лікуванні згідно з наданими медичними документами, покладається безпосередньо на командування відповідного органу військового управління.

Суд також вважає неспроможним посилання на звільнення позивача зі служби як на перешкоду для нарахування належних сум. За змістом статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 9 Закону № 2011-XII звільнення військовослужбовця зі служби не анулює невиконаних державою фінансових зобов`язань за період проходження військової служби. Невиплата гарантованої винагороди у період служби зобов`язує суб`єкта владних повноважень провести повний розрахунок і після видання наказу про звільнення.

Щодо визначення належного суб`єкта виконання обов`язку та взаємодії між Відповідачем 1 і Відповідачем 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (і їх відділи) є відокремленими підрозділами відповідних обласних ТЦК та СП. ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснював безпосереднє військове керівництво та облік позивача, а начальник цього відділу наділений компетенцією видавати накази щодо особового складу відділу.

Водночас, як зазначено у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_7 та підтверджено нормами наказу МОУ від 22.05.2017 № 280 і Положення про спільне фінансове господарство від 18.04.2022 № 151, особовий склад Першого відділу перебуває на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_8 , який є юридичною особою (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та розпорядником коштів нижчого рівня за кошторисом Міністерства оборони України.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а) спосіб судового захисту повинен бути ефективним, реальним та таким, що остаточно поновлює порушене право особи, виключаючи необхідність повторних звернень до суду. У спірних правовідносинах правомірне нарахування та виплата коштів позивачу можливі виключно через узгоджену послідовність дій обох органів: начальник Першого відділу зобов`язаний видати наказ про включення позивача до списків на виплату винагороди та направити первинні документи (відомості) до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_9 — безпосередньо нарахувати та виплатити належні кошти позивачу.

Така правова оцінка узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «Суханов та Чепурний проти України» (заяви № 68358/14 та № 7889/16) ЄСПЛ наголосив, що законні сподівання (легітимні очікування) на отримання гарантованих державою соціальних виплат становлять майнове право за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Згідно з принципом «належного урядування», закріпленим у справах «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) та «Москаль проти Польщі» (заява № 10373/05), державні органи зобов`язані діяти своєчасно та скоординовано; внутрішньовідомчий розподіл повноважень між військовими структурами чи відсутність внутрішньої взаємодії не можуть перешкоджати реалізації законних прав громадянина.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими, підтвердженими належними письмовими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

ІV. Висновки суду та розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не надали належних і достатніх доказів законності своєї бездіяльності та правомірності відмови у виплаті додаткової винагороди пораненому військовослужбовцю.

Відповідно до положень пунктів 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій та у спорі про стягнення належних сум заробітної плати (грошового забезпечення). Судовий збір позивачем не сплачувався, інші судові витрати до відшкодування не заявлялися, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року та з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видати наказ про включення ОСОБА_1 до списків на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року та з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року, та подати відповідні документи (розрахунково-платіжні відомості) до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року та з 16 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

04.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua