Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №240/22912/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/22912/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог, заперечень відповідача та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 (далі — позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі — відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:

1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обрахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, які обчислювалися шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн);

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн (за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року) та 2684,00 грн (за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 4463,15 грн щомісячно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 4463,15 грн щомісячно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира частини від 20 вересня 2024 року № 268 була виключена зі списків особового складу з 22 вересня 2024 року у зв`язку з призначенням до іншої військової частини. Позивачка стверджує, що відповідач протиправно обчислював її посадовий оклад та оклад за військовим званням у період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи із заниженої розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн). Позивачка наголошує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, у зв`язку з чим відновила дію попередня редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, яка передбачає обов`язкове застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2481,00 грн у 2022 році та 2684,00 грн у 2023 році). Крім того, позивачка зазначила, що з огляду на набрання чинності постановою № 704 у березні 2018 року сума можливої індексації склала 4463,15 грн, що зумовлює її право на отримання індексації-різниці у вказаному розмірі щомісячно за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Разом із позовною заявою позивачкою подано заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Обґрунтовує поважність строку тим, що вона є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, не звільнялася у запас чи відставку, а переведена до іншого підрозділу; відповідач добровільно перерахунок не здійснив та письмової деталізованої відповіді на її звернення не надав; крім того, позивачка посилається на правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 та умови воєнного стану.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також витребувано у військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення і сум індексації позивачки за спірний період.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. По-перше, відповідач заявив про пропуск позивачкою строків звернення до суду, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 233 Кодексу законів про працю України, оскільки наказ про виключення зі списків особового складу видано 20 вересня 2024 року, тоді як позов подано лише у вересні 2025 року. По-друге, по суті розрахунку грошового забезпечення відповідач зазначає, що скасування пункту 6 постанови КМУ № 103 не відновило попередню редакцію пункту 4 постанови № 704 автоматично, Кабінет Міністрів України не приймав окремих рішень щодо зміни розрахункової величини для військовослужбовців, а мінімальна заробітна плата на підставі пункту 3 розділу II Закону України № 1774-VIII застосуванню не підлягає. По-третє, щодо індексації грошового забезпечення військова частина зазначила, що за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року позивачці фактично щомісячно нараховувалася і виплачувалася індексація грошового забезпечення в межах наявних асигнувань згідно з Порядком № 1078, про що свідчить надана суду довідка від 25 вересня 2025 року № 143/6/11797, тоді як вимога про стягнення фіксованої суми 4463,15 грн щомісяця є безпідставною.

II. Встановлені судом фактичні обставини справи та досліджені докази

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника начальника інженерно-аеродромної служби логістики.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 вересня 2024 року № 110-РС старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду діловода відділення персоналу та стройового військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 вересня 2024 року № 268 помічнику начальника інженерно-аеродромної служби логістики старшому солдату ОСОБА_1 надано три доби з 20 по 22 вересня 2024 року для здачі справ та посади, яку вона обіймає. Пунктом 1 цього ж наказу постановлено: 22 вересня 2024 року виключити старшого солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , всіх видів забезпечення, видати необхідні атестати та вважати такою, що вибула до нового місця служби — до військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивачка не звільнялася з військової служби у запас чи у відставку за наслідками припинення публічної служби, а продовжує військову службу та була виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 виключно у зв`язку з переведенням до іншого формування Збройних Сил України.

08 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про проведення перерахунку та виплату грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн на 2022 рік та 2684,00 грн на 2023 рік на тарифні коефіцієнти відповідно до постанови № 704), а також індексації грошового забезпечення за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Заява отримана відповідачем 14 серпня 2025 року згідно з поштовим трекінгом відправлення № 1000100084752.

Письмової відповіді та довідки з детальним фінансовим розрахунком сум при переведенні відповідач позивачці до звернення до суду не надав.

На виконання вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду про відкриття провадження відповідач надав суду довідку про грошове забезпечення від 25 вересня 2025 року № 143/6/11797 за період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року.

Зі змісту цієї довідки встановлено, що у період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року посадовий оклад позивачки розраховувався відповідачем виходячи зі сталої величини 1762,00 грн (за 4 тарифним розрядом: 1762,00 * 1,55 = 2730,00 грн у 2022 році та 2820,00 грн у 2023 році), оклад за військовим званням «старший солдат» розраховувався у розмірі 600,00 грн (1762,00 * 0,34). Усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за вислугу років 25%, надбавка за особливості проходження служби 65% у 2022 році та 78% у 2023 році, щомісячна премія) нараховувалися у відсотковому співвідношенні від визначених таким чином розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Крім того, із зазначеної довідки вбачається, що у графі «Індексація» за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року позивачці фактично нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у таких розмірах: за липень 2022 року — 517,82 грн; за серпень 2022 року — 978,61 грн; за вересень 2022 року — 1281,80 грн; за жовтень 2022 року — 1281,80 грн; за листопад 2022 року — 1281,80 грн; за грудень 2022 року — 1424,80 грн, що сукупно становить 6 766,63 грн.

III. Джерела права, судова практика та оцінка аргументів сторін

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких мотивів.

1. Щодо строку звернення до суду та процесуальних клопотань сторін.

Вирішуючи питання дотримання позивачкою строку звернення до суду з позовом про стягнення належних сум грошового забезпечення, суд насамперед відхиляє доводи відповідача щодо застосування місячного строку, передбаченого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, або шестимісячного строку за частиною 2 статті 122 цього Кодексу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що умови проходження публічної служби, зокрема військової, у питаннях оплати праці та грошового забезпечення регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового права. Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 11 липня 2024 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/156/23) положення статті 233 Кодексу законів про працю України, які стосуються строків звернення до суду у справах про виплату належної заробітної плати (грошового забезпечення), мають перевагу в застосуванні перед загальними строками, передбаченими статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в новій редакції. За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 підкреслила, що для триваючих правовідносин до вимог за період до 19 липня 2022 року застосовується положення частини 2 статті 233 КЗпП України без обмеження будь-яким строком, а за період після 19 липня 2022 року — тримісячний строк.

Вирішуючи питання початку відліку цього тримісячного строку, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 сформулювала обов`язковий висновок. Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період після 19 липня 2022 року слід обчислювати виключно з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум шляхом вручення письмового повідомлення (довідки чи розрахунку), у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу. Водночас Судова палата прямо відступила від висновків колегій суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 500/6880/23, № 580/9690/23, № 400/4829/24, № 160/5468/23, № 200/5637/23, у яких помилково ототожнювався початок перебігу строку з самою лише датою видання наказу по стройовій частині без надання особі письмового повідомлення про розрахунок.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин справи № 240/22912/25, суд враховує, що ОСОБА_1 не звільнялася з публічної служби, а продовжує військову службу після переведення до військової частини НОМЕР_2 . Відповідач письмової відповіді на заяву позивачки від 08 серпня 2025 року не надав, а детальну довідку про складові грошового забезпечення від 25 вересня 2025 року № 143/6/11797 надав лише разом із відзивом на позов. Враховуючи викладене, а також статус діючого військовослужбовця в умовах воєнного стану, суд доходить висновку про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду. Відповідно, клопотання позивачки підлягає задоволенню, а заперечення відповідача щодо пропуску процесуальних строків відхиляються судом.

2. Щодо перерахунку грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб за період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року.

Спеціальним законом, який визначає основи державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премія) та одноразові додаткові виплати. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Пунктом 4 постанови № 704 у первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розрахунковою величиною визначався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).

Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови КМУ № 103 визнано протиправним та скасовано.

Згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно, з 29 січня 2020 року відновила дію попередня редакція пункту 4 постанови № 704, яка підлягала застосуванню до внесення урядом наступних змін постановою від 12 травня 2023 року № 482 (набрала чинності 20 травня 2023 року).

Верховний Суд у численних постановах дійшов однозначного правового висновку:

з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців визначаються виключно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на тарифні коефіцієнти відповідно до додатків 1 та 14 до постанови № 704. Положення пункту 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII щодо незастосування мінімальної заробітної плати не перешкоджають застосуванню прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки законодавець визначив прожитковий мінімум основною розрахунковою величиною.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлено у розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2 684,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач при нарахуванні позивачці грошового забезпечення у період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року застосовував розрахункову величину 1762,00 грн замість законодавчо визначених показників 2481,00 грн (у 2022 році) та 2684,00 грн (у 2023 році). Внаслідок цього посадовий оклад, оклад за військовим званням, а також похідні щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія були нараховані у заниженому розмірі.

Враховуючи викладене, суд визнає протиправними зазначені дії відповідача та доходить висновку про необхідність зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачці грошового забезпечення за період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та 2684,00 грн за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року з виплатою різниці з урахуванням раніше виплачених сум. У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

3. Щодо вимог про нарахування та виплату індексації-різниці у фіксованому розмірі 4 463,15 грн за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування індексації грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн щомісячно за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та зобов`язання виплатити вказану суму, суд зазначає таке.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та статтями 2, 4 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон № 1282-XII) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі — Порядок № 1078).

Пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення доходів.

Абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 встановлено правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення окладів до цієї визначеної суми індексації додається поточна індексація.

Позивачка стверджує, що внаслідок набрання чинності постановою № 704 у березні 2018 року сума індексації склала 4463,15 грн (1762,00 грн * 253,30%), тому вона має право на виплату щомісячної фіксованої індексації-різниці саме в розмірі 4463,15 грн.

Суд відхиляє ці доводи позивачки з огляду на таке.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 та від 20 березня 2025 року у справі № 160/13345/24 сформулював чіткий правовий висновок щодо застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078:

право на отримання індексації-різниці виникає у військовослужбовця виключно за умови, якщо особа перебувала на службі станом на березень 2018 року, і розмір підвищення її грошового доходу в березні 2018 року був меншим за суму можливої індексації (4463,15 грн). При цьому сума належної індексації-різниці не є фіксованою величиною у розмірі 4463,15 грн для кожного військовослужбовця, а підлягає обчисленню як різниця між 4463,15 грн та індивідуальним розміром підвищення доходу особи в березні 2018 року.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 проходила військову службу у березні 2018 року, які складові грошового забезпечення вона отримувала до підвищення та чи перевищував розмір підвищення її доходу суму 4463,15 грн. Стягнення фіксованої суми 4463,15 грн без документального підтвердження права на виплату цієї різниці суперечить приписам Порядку № 1078 та правовій позиції Верховного Суду.

Крім того, як підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 25 вересня 2025 року № 143/6/11797, за весь спірний період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідач нараховував та фактично виплатив позивачці поточну індексацію грошового забезпечення: у липні 2022 року — 517,82 грн, у серпні 2022 року — 978,61 грн, у вересні 2022 року — 1281,80 грн, у жовтні 2022 року — 1281,80 грн, у листопаді 2022 року — 1281,80 грн, у грудні 2022 року — 1424,80 грн, а всього — 6 766,63 грн.

За таких обставин протиправна бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення у зазначений період відсутня, а позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну індексацію у розмірі 4 463,15 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Кечко проти України») національні суди зобов`язані мотивувати свої рішення, проте це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони, якщо суд навів належне обґрунтування за суттю спору.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно. Відповідач діяв не у спосіб, встановлений законом, лише в частині застосування розрахункової величини посадового окладу за 2022–2023 роки, тому позов підлягає задоволенню частково.

4. Розподіл судових витрат.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір нею фактично не сплачувався, а отже розподіл судових витрат за статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15 липня 2022 року по 19 травня 2023 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2481,00 грн - за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року; 2684,00 грн - за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови № 704, із проведенням перерахунку всіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії, виплативши різницю між належними до виплати та фактично виплаченими сумами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

04.11.26