Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №240/22798/25
Суддя: Липа Володимир Анатолійович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/22798/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
І. Зміст позовних вимог та позиція позивача
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (через свого представника - адвоката Задоєнка Олексія Вікторовича) із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
1. Визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 : від 10 липня 2025 року № 8172 «Про призначення службового розслідування» та від 13 серпня 2025 року № 4761 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани»;
2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за липень та серпень 2025 року;
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2025 року № 162 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону. Позивач зазначає, що 20 червня 2025 року він подав по команді рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей), проте цей рапорт командуванням зареєстрований не був і відповідь за ним не надавалася. Надалі позивач дізнався, що наказом командира частини від 10.07.2025 № 8172 призначено службове розслідування за фактом його самовільного залишення частини, а наказом від 13.08.2025 № 4761 на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Позивач вважає зазначені накази незаконними, стверджуючи, що службове розслідування призначено безпідставно, проводилося командиром іншого підрозділу, а до відповідальності не було притягнуто прямих командирів роти та батальйону. Крім того, внаслідок накладення стягнення позивачу протиправно не нараховано та не виплачено щомісячну премію за липень і серпень 2025 року.
ІІ. Позиція відповідача та рух справи
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за приписами статей 257–262 КАС України.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - подав через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує у повному обсязі. Відповідач зазначає, що 10 липня 2025 року о 06:00 під час шикування та ранкової перевірки особового складу було виявлено факт відсутності курсанта солдата ОСОБА_1 на території військової частини ( АДРЕСА_1 ). Командиром роти було подано рапорт про факт самовільного залишення частини без поважних причин. За цим фактом командиром частини правомірно видано наказ від 10.07.2025 № 8172 про призначення службового розслідування. Проведеним розслідуванням, оформленим актом від 15.07.2025, повністю підтверджено факт самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 , який на зв`язок не виходив і в частину не прибував. Матеріали розслідування направлено до правоохоронних органів (ДБР у м. Хмельницькому) для внесення відомостей до ЄРДР за ст. 407 КК України. Наказом від 13.08.2025 № 4761 за грубе порушення військової дисципліни солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани. Відповідач підкреслює, що наказ про призначення службового розслідування є суто процедурним документом, а сам по собі факт подання рапорту про звільнення не надає військовослужбовцю права залишати місце служби. Щодо невиплати премії відповідач послався на норми розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ № 260, якими прямо заборонено виплату премії за дні самовільного залишення частини та у місяці накладення суворої догани. Також відповідач подав заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 14 000 грн, вказуючи на їх необґрунтованість та неспівмірність.
14 жовтня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій підтримав заявлені вимоги, а 15 жовтня 2025 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив. 23 жовтня 2026 року представник позивача до суду подав додаткові пояснення.
ІІІ. Мотиви суду та застосовані норми права
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, суд доходить висновку про повну необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За визначенням частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі — Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі — Дисциплінарний статут ЗСУ), встановлено, що військова дисципліна — це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; з гідністю поводитися в громадських місцях, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності — накласти дисциплінарне стягнення.
1. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10 липня 2025 року № 8172 «Про призначення службового розслідування»:
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі — Порядок № 608).
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, порушення військової дисципліни або в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини осіб. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право накладати на військовослужбовця дисциплінарне стягнення, та оформлюється письмовим наказом.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою наказ про призначення службового розслідування є актом організаційно-розпорядчого (процедурного) характеру. Він не містить загальнообов`язкових норм поведінки, не визначає винуватості особи, не притягує військовослужбовця до відповідальності і сам по собі не створює для позивача жодних негативних правових наслідків чи обмежень його прав, свобод або охоронюваних законом інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а, а також Верховний Суд у постановах від 19 травня 2022 року у справі № 160/13249/21 та від 11 серпня 2020 року у справі № 813/1131/18 висловили сталу правову позицію, згідно з якою наказ про призначення службового розслідування спрямований виключно на з`ясування обставин певної події. Такий наказ не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, яке порушує права позивача у публічно-правових відносинах, а тому не підлягає самостійному судовому оскарженню. З огляду на зазначене, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 10.07.2025 № 8172 слід відмовити.
2. Щодо законності наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13 серпня 2025 року № 4761 про накладення дисциплінарного стягнення:
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Згідно зі статтею 86 цього ж Статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення та визначає його вид.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено види дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на військовослужбовців рядового складу, серед яких пунктом «б» передбачено «сувору догану».
З матеріалів справи встановлено, що підставою для видання оскаржуваного наказу від 13.08.2025 № 4761 стали висновки службового розслідування, оформлені актом від 15 липня 2025 року, згідно з якими 10 липня 2025 року о 06:00 солдат ОСОБА_1 без дозволу командування та поважних причин самовільно залишив територію навчального підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 і до військової частини не повернувся.
Факт відсутності позивача у військовій частині підтверджується належними письмовими доказами: рапортом командира роти капітана ОСОБА_2 від 10.07.2025 № 812/12243-в, поясненнями старшого сержанта ОСОБА_3 , доповідними записками та актом службового розслідування. Більше того, сам позивач та його представник не заперечують факт залишення розташування військової частини 10 липня 2025 року.
Доводи позивача про те, що він 20 червня 2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, суд вважає абсолютно безпідставними та такими, що не виправдовують вчинене правопорушення. Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовець вважається таким, що проходить військову службу, до дня виключення його зі списків особового складу військової частини наказом командира. Подання рапорту про звільнення є лише початком процедури розгляду питання і за жодних обставин не надає військовослужбовцю права на самовільне припинення виконання обов`язків військової служби чи самовільне залишення частини в умовах воєнного стану.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 822/1120/17 та від 13 липня 2023 року у справі № 420/15045/21 зазначив, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем службових обов`язків та порушення військової дисципліни. Подання рапорту не зупиняє проходження військової служби та не звільняє військовослужбовця від неухильного додержання військової присяги.
Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем в умовах воєнного стану є грубим порушенням військової дисципліни, яке підриває боєздатність підрозділу та містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України.
Посилання представника позивача на порушення процедури розслідування (доручення проведення офіцеру іншого взводу) спростовуються пунктом 5 Розділу ІІІ Порядку № 608, згідно з яким проведення розслідування може бути доручено будь-якому військовослужбовцю офіцерського складу частини. Дисциплінарне стягнення накладено командиром військової частини НОМЕР_1 у межах наданих йому повноважень, з дотриманням строків, визначених статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ, з урахуванням тяжкості проступку та обставин його вчинення. Відтак наказ від 13.08.2025 № 4761 є законним, а вимога про його скасування — безпідставною.
3. Щодо вимоги про нарахування та виплату щомісячної премії за липень та серпень 2025 року:
Відповідно до пункту 1 Розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі — Порядок № 260), командири військових частин мають право преміювати військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Підпунктом 2 пункту 16 Розділу XVI Порядку № 260 чітко та імперативно встановлено, що військовослужбовцям щомісячна премія не виплачується за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, а також за дні самовільного залишення військової частини (місця служби).
Оскільки солдат ОСОБА_1 10 липня 2025 року самовільно залишив військову частину і впродовж липня та серпня 2025 року був відсутній на службі без поважних причин, а наказом командира частини від 13.08.2025 № 4761 на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, позивач відповідно до вимог Порядку № 260 втратив право на отримання щомісячної премії за зазначені місяці. Дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати премії повністю відповідають вимогам закону, тому у задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.
4. Розподіл судових витрат:
Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодовуються лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень. Оскільки у задоволенні всіх позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати (у тому числі заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн) покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 242–246, 255, 257–262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії — відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа
04.11.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua