Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №240/22120/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №240/22120/25

Суддя: Липа Володимир Анатолійович

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/22120/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Дубенчука Михайла Вікторовича звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02 вересня 2025 року № 064250007790 про відмову у призначенні (переході на) пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити (перевести) ОСОБА_1 на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення із заявою — з 01 вересня 2025 року;

3) стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджено безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2006 року. Перебуваючи на обліку в пенсійному органі та отримуючи пенсію по інвалідності 3 групи, позивач 01 вересня 2025 року, досягнувши віку 54 роки та маючи понад 33 роки страхового стажу, звернувся із заявою про перехід на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02 вересня 2025 року № 064250007790 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через нібито відсутність 3-річного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року. Позивач стверджує, що пенсійний орган протиправно не врахував факт його народження, проживання та навчання у середній школі № 4 міста Коростеня з 26 квітня 1986 року по 16 червня 1988 року (2 роки 1 місяць 20 днів), а також виключив період проходження строкової військової служби, що призвело до штучного зменшення підтвердженого строку проживання та протиправного обмеження його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за правилами статей 257–262 КАС України. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

ІІ. Заперечення відповідача (зміст відзиву та процесуальних клопотань)

10 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, а також заявляє клопотання про продовження строку на подання відзиву.

Відповідач зазначає, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов`язковою умовою виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку для потерпілих осіб 3 категорії є постійне проживання або праця у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років. За поданими позивачем документами підтверджено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року лише тривалістю 1 рік 11 місяців 11 днів. Період проходження позивачем строкової військової служби з 17 травня 1989 року по 10 червня 1991 року не враховано до строку проживання через відсутність відомостей про знаходження військової частини у зоні радіоактивного забруднення. Відповідач також стверджує, що питання призначення пенсії є його дискреційним повноваженням, а кошти Пенсійного фонду мають цільове призначення і не можуть вилучатися на сплату судового збору.

Відповіді на відзив позивачем не подано. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини:

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Коростені Житомирської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Житомирською обласною державною адміністрацією 20 жовтня 2006 року. Посвідчення є чинним, недійсним не визнавалося та не скасовувалося.

Позивач перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію по інвалідності 3 групи.

Згідно з довідкою відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 21 квітня 2025 року № 5670 позивач зареєстрований та постійно проживає у АДРЕСА_1 ) з 13 січня 1989 року по теперішній час.

Відповідно до довідки Коростенського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 від 27 березня 2012 року позивач з моменту народження проживав разом із батьками за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з атестатом про середню освіту серії НОМЕР_4 та довідкою Коростенського міського ліцею № 4 Коростенської міської ради Житомирської області від 11 березня 2025 року ОСОБА_1 навчався у середній школі № 4 міста Коростеня з 01 вересня 1978 року по 16 червня 1988 року та отримав повну загальну середню освіту. У період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) по 16 червня 1988 року (день закінчення середньої школи) позивач безперервно навчався у школі та постійно проживав за місцем проживання батьків у місті Коростені (2 роки 1 місяць 20 днів).

У період з 17 травня 1989 року по 10 червня 1991 року позивач проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил, що підтверджено військовим квитком.

01 вересня 2025 року позивач, якому 11 грудня 2024 року виповнилося 54 роки, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02 вересня 2025 року № 064250007790, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні (переході на) пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність необхідного 3-річного строку проживання або праці у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року. Пенсійним органом визнано страховий стаж позивача тривалістю 33 роки 03 місяці 09 днів, однак строк проживання в зазначеній зоні враховано лише тривалістю 1 рік 11 місяців 11 днів.

Незгода позивача із прийнятим рішенням пенсійного органу стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІV. Мотиви суду, норми права, судова практика та оцінка аргументів сторін

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормами права та мотивами.

Щодо клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву, суд на підставі статей 121, 162 КАС України вважає за можливе поновити строк для забезпечення права на змагальність сторін та повного всебічного дослідження обставин спору.

Щодо суті позовних вимог:

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено конституційне право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи та механізми призначення пенсій за віком визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року (у 2024 році) та не менше 32 років (у 2025 році).

Особливості пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, регулюються нормами Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі — Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII встановлено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи — особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Статтею 65 Закону № 796-XII імперативно визначено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово формували сталий висновок, згідно з яким єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є відповідне посвідчення. Довідки про період проживання чи праці на забруднених територіях є документами, на підставі яких статус особи визначався уповноваженими державними комісіями. Органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями здійснювати перевірку законності видачі посвідчень або ставити під сумнів набутий особою чорнобильський статус за наявності чинного посвідчення (постанови Верховного Суду від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06, від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17).

Позивач є власником чинного безтермінового посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2006 року, яке не визнавалося недійсним та не скасовувалося.

Окрім того, матеріали справи повністю підтверджують факт дотримання позивачем усіх передбачених статтею 55 Закону № 796-XII умов щодо строку проживання у зоні радіоактивного забруднення.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106), місто Коростень Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (зона 3).

Як беззаперечно підтверджено довідкою КВЖРЕП № 3, атестатом про повну загальну середню освіту та архівною довідкою Коростенського міського ліцею № 4 від 11 березня 2025 року, позивач народився у місті Коростені, постійно проживав у місті за адресою батьків та навчався у середній школі № 4 міста Коростеня у період з 26 квітня 1986 року по 16 червня 1988 року, тобто протягом 2 років 1 місяця 20 днів.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 570/2007/17 Верховний Суд зазначив, що навчання неповнолітньої особи у загальноосвітній школі, розташованій у зоні радіоактивного забруднення, за місцем постійного проживання батьків є достовірним та достатнім доказом постійного проживання особи у цій місцевості у відповідний період.

Оскільки позивач безперервно проживав у місті Коростені з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII він набув безумовне право на початкове зниження пенсійного віку на 3 роки.

З урахуванням періоду постійного проживання у місті Коростені з 26 квітня 1986 року по 16 червня 1988 року (2 роки 1 місяць 20 днів) та визнаного самим пенсійним органом періоду з 13 січня 1989 року по 01 січня 1993 року (1 рік 11 місяців 11 днів), сумарний строк постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року складає 4 роки 0 місяців 01 день, що повністю спростовує доводи відповідача про відсутність обов`язкового 3-річного строку проживання.

Окрім того, суд критично оцінює виключення відповідачем періоду строкової військової служби позивача з 17 травня 1989 року по 10 червня 1991 року. Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16 жовтня 2019 року у справі № 756/14546/15-ц) та Касаційного адміністративного суду призов на строкову військову службу є виконанням конституційного обов`язку, під час якого за особою зберігається попереднє постійне місце проживання та житло, а сам призов не може тлумачитися як добровільна зміна постійного місця проживання або виїзд із зони радіоактивного забруднення.

Факт постійного проживання позивача у місті Коростені після 1993 року підтверджено довідкою виконкому Коростенської міської ради від 21 квітня 2025 року № 5670 та складає понад 30 років, що відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII надає позивачу право на максимальне зниження пенсійного віку на 6 років (3 роки початкового зниження та 3 роки за подальше проживання).

Таким чином, пенсійний вік позивача за статтею 26 Закону № 1058-IV зі зниженням на 6 років становить 54 роки (60 років - 6 років = 54 роки), якого ОСОБА_1 досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Страховий стаж позивача визначено пенсійним органом та становить 33 роки 03 місяці 09 днів, що значно перевищує необхідні для виходу на пенсію у 54 роки 24 роки стажу (30 років страхового стажу за ст. 26 Закону № 1058-IV мінус 6 років зниження віку за ст. 55 Закону № 796-XII).

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Позивач звернувся із заявою про перехід на пенсію за віком 01 вересня 2025 року, маючи всі передбачені законом умови.

Доводи відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень суд відхиляє, оскільки за наявності всіх передбачених законом юридичних фактів та документів пенсійний орган зобов`язаний прийняти єдине правомірне рішення — про переведення особи на відповідний вид пенсії.

Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів чи формальні адміністративні перешкоди для невиконання покладених законом зобов`язань. Право позивача на пенсійне забезпечення зі зниженням пенсійного віку підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Суханов та Ільченко проти України»).

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02 вересня 2025 року № 064250007790 є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача — відновленню шляхом зобов`язання відповідача призначити (перевести) ОСОБА_1 на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з дня подання заяви — з 01 вересня 2025 року.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн згідно з квитанцією від 15 вересня 2025 року. У зв`язку із повним задоволенням позову, сплачена сума судового збору у розмірі 1 211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Посилання відповідача на неможливість стягнення судового збору через статус неприбуткової організації суд відхиляє як таке, що прямо суперечить імперативній нормі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 257–262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії — задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02 вересня 2025 року № 064250007790 про відмову у призначенні (переведенні на) пенсії за віком ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дати звернення із заявою — з 01 вересня 2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

04.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua