Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №240/30016/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/30016/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Київській області до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Національної поліції в Київській області із позовом до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бовсуновської Марини Вячеславівни від 10 червня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №80520985;

- зобов`язати Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо відновлення виконавчого провадження №80520985 та продовження примусового виконання виконавчого листа по справі №320/19415/23, виданого 13 січня 2026 року Житомирським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №80520985 на підставі п. 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наведений у постанові висновок про невиявлення майна боржника на час перевірки не підтверджує сам по собі наявність всіх передбачених законом умов для повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою суду від 01.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з призначенням розгляду справи на 21.10.2026 у порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

14.10.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.10.2026 суд, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі №320/19415/23 адміністративний позов задоволено, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Київській області вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у розмірі 7466,77 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 77 коп.).

На виконання рішення суду судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження №80520985.

В подальшому, 10.06.2026 головним державним виконавцем Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №80520985 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач, вважаючи, що відповідачем постанова про повернення виконавчого провадження прийнята безпідставно, оскільки державним виконавцем не вчинено всіх можливих та передбачених нормами чинного законодавства України заходів з метою виконання рішення суду та стягнення з боржника суми заборгованості, просить її скасувати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових рішень.

Частина перша ст. 5 Закону №1404 передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 48 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частинами 3-8 статті 48 Закону №1404 готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 37 Закону №1404 передбачені підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову від 10.06.2026 ВП №80520985 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Вищевказана оскаржувана постанова прийнята на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Суд наголошує на тому, що перед тим, як прийняти постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, державний виконавець повинен вжити заходів щодо розшуку такого майна і за умови, що такі не дадуть бажаного результату, можна констатувати відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення як підстави для повернення виконавчого документа відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2026 державним виконавцем було направлено виклик боржнику з вимогою з`явитись до державного виконавця у встановлений день та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документу, на який боржник не з`явився.

Разом з тим, доказів того, що державний виконавець звертався до суду щодо застосування до боржника приводу, у зв`язку з неявкою за викликом виконавця без поважних причин, матеріали виконавчого провадження не містять, як і не містять доказів притягнення боржника до адміністративної відповідальності за ст. 188-13 КУпАП, за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта майно у боржника відсутнє.

Також згідно витягу з Державного земельного кадастру встановлено, що земельні ділянки за боржником не зареєстровані.

Згідно відповідей на запити до Пенсійного фонду України останнє місце працевлаштування боржника: Головне управління Національної поліції в Київській області. Місяць та рік останнього місця роботи боржника: 01.02.2022.

Згідно відповідей на запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

В матеріалах справи наявний Акт державного виконавця від 09.06.2026, в якому зазначено, що "виходом державного виконавця по місцю проживання боржника: АДРЕСА_1 , встановлено, що майна, належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, на час перевірки не виявлено".

У зв`язку з отриманою інформацією щодо наявності коштів на відкритому рахунку боржника, державним виконавцем до АТ КБ «ПриватБанк» надіслано платіжну інструкцію на списання коштів, однак згідно перевірки даних автоматизованої системи виконавчого провадження платіжну інструкцію банком не виконано у зв`язку з тим, що грошові кошти на арештованому рахунку відсутні.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що державним виконавцем вжито належних заходів щодо виявлення готівкових коштів у боржника чи іншого майна, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Таким чином, з наданих до суду матеріалів виконавчого провадження №80520985, не вбачається, що державним виконавцем вживалися належні заходи щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Суд вважає, що висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 по справі №910/25970/14.

Суд вважає, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 по справі №913/438/16.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального вчинення виконавцем вичерпних заходів для виконання вимог виконавчого документа.

За таких обставин, суд вважає, що при винесенні постанови державний виконавець діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому постанова від 10.06.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесена в рамках ВП №80520985, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача продовжити примусове виконання виконавчого листа по справі №320/19415/23, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 41 Закону №1404-VІІІ у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Враховуючи зазначене, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу тягне за собою обов`язок державного виконавця відновити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України продовжити примусове виконання виконавчого листа по справі №320/19415/23 задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40108616) до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Шолом-Алейхема, 13, м. Коростень, Житомирська обл., 11501, код ЄДРПОУ 34855429) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бовсуновської Марини Вячеславівни від 10 червня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №80520985.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Головного управління Національної поліції в Київській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

03.11.26