Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №160/21954/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокуСправа № 160/21954/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправний та скачування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_3 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати hішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №046850020079 від 22.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заново розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.01.2026 з урахуванням всіх документів та змін, доданих через вебпортал електронних послуг до територіального органу Пенсійного фонду України, та видати нове рішення, згідно якого зарахувати до мого страхового стажу наступні періоди :

1) період військової служби у Збройних Силах з 01.01.1992 по 17.03.1994 (згідно військового квитка від 11.03.1994 № НОМЕР_1 );

2) періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 17.03.1994 та з 28.03.1994 по 31.05.2016 (згідно трудової книжки від 28.03.1994 № НОМЕР_2 );

3) періоди роботи на території України з 25.01.2010 до 31.03.2014, 05.05.2014 до 03.06.2016, з 06.06.2016 до 24.10.2025 (дату досягнення пенсійного віку - 60 років) – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.01.2026 він звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV). За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 22.01.2026 №046850020079 про відмову у призначенні пенсії за віком, яке позивач отримав 03.02.2026. Не погодившись із зазначеним рішенням, 17.02.2026 позивач звернувся зі скаргою до органу Пенсійного фонду України. Рішенням від 05.03.2026 за результатами розгляду скарги позивачу відмовлено у її задоволенні. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки пенсійним органом неправомірно не зараховано до його страхового стажу періоди трудової діяльності та військової служби. Зокрема, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії відповідачем враховано лише 8 років 4 місяці 27 днів страхового стажу, а саме період проходження військової служби у Збройних Силах з 05.08.1983 до 31.12.1991. Водночас, періоди роботи з 28.03.1994 до 31.05.2016 та строкової військової служби з 01.01.1992 до 17.03.1994 не зараховано з посиланням на припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також позивач зазначає, що відповідачем не враховано періоди роботи за даними Реєстру застрахованих осіб у зв`язку з невідповідністю персональних даних, оскільки у посвідці на постійне проживання від 05.11.2020 № НОМЕР_3 його прізвище та ім`я зазначені без по-батькові, тоді як у картці фізичної особи-платника податків та індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначено повне ім`я – ОСОБА_2 . У цьому контексті позивач наголошує, що в його первинних документах, зокрема свідоцтві про народження, військовому квитку, трудових книжках, попередній посвідці на постійне проживання та картці платника податків, персональні дані були зазначені із зазначенням по батькові « ОСОБА_4 ». Лише після отримання посвідки на постійне проживання у 2020 році його персональні дані стали зазначатися без по-батькові. З метою усунення виявленої невідповідності 16.02.2026 позивач подав через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України анкету для зміни даних у Реєстрі застрахованих осіб, зазначивши прізвище та ім`я відповідно до даних посвідки на постійне проживання та додавши картку платника податків. 17.02.2026 відповідні зміни були опрацьовані Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та внесені до Реєстру застрахованих осіб. Однак, за твердженням позивача, зазначена обставина не була врахована відповідачем під час розгляду його скарги. У зв`язку із цим позивач вважає, що спірні періоди проходження ним служби та періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу. Крім того, позивач не погоджується з висновком пенсійного органу про ненадання документів на підтвердження місця проживання відповідно до пункту 2.9 Порядку №22-1. Позивач зазначає, що 29.03.2026 подав через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України анкету для зміни даних у Реєстрі застрахованих осіб, до якої долучив витяг з Реєстру територіальної громади від 02.01.2026 №2026/000058728, що містить відомості про адресу його місця проживання. Також позивач наголошує, що під час звернення із заявою про призначення пенсії 13.01.2026 повідомив, що пенсія в іншій державі йому не призначалася, пенсію іншого виду він не отримує та пенсію від Російської Федерації не одержує. З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем безпідставно не враховано документи, які підтверджують його трудову діяльність, військову службу та персональні дані, що призвело до неправильного визначення тривалості страхового стажу та протиправної відмови у призначенні пенсії за віком.

Ухвалою суду від 28.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

17.08.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Донецькій області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що за результатами розгляду документів страховий стаж ОСОБА_5 складає 08 років 04 місяці 27 днів. До страхового стажу згідно трудової книжки від 04.09.1985 НОМЕР_4 не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 28.03.1994 № НОМЕР_2 з 28.03.1994 до 31.05.2016 та період військової строкової служби згідно з військовим квитком від 11.03.1994 № НОМЕР_1 з 01.01.1992 до 17.03.1994, у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також, не зараховано періоди згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки в посвідці на постійне місце проживання від 05.11.2020 №900044959 ПІБ заявника - ОСОБА_2 , не відповідає ПІБ в картці фізичної особи - платника податків та в індивідуальних відомостях про застраховану особу - ОСОБА_2 . Після приведення у відповідність картки платника податків, необхідно надати анкету зміни даних в Реєстр застрахованих осіб. Відповідач наголошує, що обчислення стажу за спірний період трудової діяльності на території рф, має здійснюватися за законодавством рф. Законом України від 01.12.2022 №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94 ВР, у відносинах з рф та республікою білорусь. Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Позивач проживає на території України, а тому його пенсійне забезпечення має здійснюватися за законодавством України. В свою чергу, документи, видані на території рф приймаються в Україні за умови проставлення апостиля компетентним органом. За наведених обставин, на переконання відповідача, позовні вимоги позивача до ГУ ПФУ в Донецькій області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

18.08.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2026 звернувся до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням від 22.01.2026 №046850020079 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у заявника необхідного страхового стажу. У рішенні вказано, що згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж становить з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить не менше 32 років. Згідно з пунктом 2.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.20005 за № 1566/11846 (далі – Порядок №22-1) в заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Пенсійний вік становить 60 років; вік заявника - 60 років 2 місяці 19 днів. Необхідний страховий стаж становить не менше 32 років; страховий стаж особи - 8 років 4 місяці 27 днів. Під час розгляду справи було розглянуто такі документи: паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків; трудову книжку; військовий квиток; витяг з реєстру платників єдиного податку; свідоцтво про народження дитини; диплом; індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 28.03.1994 № НОМЕР_2 з 28.03.1994 до 31.05.2016 та період військової строкової служби згідно з військовим квитком від 11.03.1994 № НОМЕР_1 з 01.01.1992 до 17.03.1994, у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також, не зараховано періоди згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки в посвідці на постійне місце проживання від 05.11.2020 № 900044959 ПІБ заявника – ОСОБА_2 , не відповідає ПІБ в картці фізичної особи-платника податку та в індивідуальних відомостях про застраховану особу – ОСОБА_2 . Після приведення у відповідність картки платника податків, необхідно надати анкету зміни даних в Реєстр застрахованих осіб.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначення йому пенсії за віком, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі – Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону Україну «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону Україну «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з копією військового квитку позивача серії НОМЕР_5 від 17.03.1994 вбачається що ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах Союзу РСР з 05.06.1983 до 17.03.1994.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_6 такі записи, зокрема:

№1: 05.08.1983-17.03.1994 – служба в Збройних Силах;

Вологодська митниця

№2: 28.03.1994 – призначений на посаду інспектора Бабаєвського митного посту;

№3: 29.03.1995 – призначений на посаду старшого інспектора Череповецького митного посту;

№4: 05.07.1995 – призначений на посаду ведучого інспектора;

№5: 20.09.1995 – звільнений з роботи відповідно до ст. 31 КЗпП РФ за власним бажанням.

Акціонерне товариство «ПІВНІЧСТАЛЬ»

№6: 27.09.1995 – прийнятий в дирекцію по збуту начальником транспортного бюро;

№7: 28.03.1997 – призначений начальником транспортного відділу управління перевезень дирекції по збуту;

№8: 02.07.1999 – призначений начальником відділу планування й оптимізації перевезень управління перевезень дирекції по збуту;

№9: 29.08.2000 – звільнений за ст. 29 п. 5 КЗпП РФ по переводу на ТОВ «ЧЕРЕПОВЕЦЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД».

ТОВ «ЧЕРЕПОВЕЦЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД»

№10: 29.08.2000 – прийнятий заступником комерційного директора по забезпеченню перевезень по переводу з ТОВ «ПІВНІЧСТАЛЬ»;

№11: 01.11.2001 – призначений директором по забезпеченню перевезень;

ТОВ «ЧЕРЕПОВЕЦЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД» з 01.01.2006 реорганізовано шляхом приєднання до ЗАТ «ПІВНІЧСТАЛЬ-МЕТИЗ».

№12: 01.01.2006: відповідно до ст. 75 Трудового кодексу РФ продовжені трудові відносини з ЗАТ «ПІВНІЧСТАЛЬ-МЕТИЗ» із збереженням посади та місця роботи на Череповецькому заводі за результатом включення до його структури виробничих підрозділів ТОВ «ЧЕРЕПОВЕЦЬКИЙ СТАЛЕПРОКАТНИЙ ЗАВОД».

№13: 01.01.2006 – призначений директором дирекції логістики.

ЗАТ «ПІВНІЧСТАЛЬ-МЕТИЗ» перейменовано у ВАТ «ПІВНІЧСТАЛЬ-МЕТИЗ».

№14: 01.04.2008 – назначений заступником комерційного директора;

№15: 25.01.2010 – переведений в дирекцію з розвитку бізнесу керівником проєкту з розвитку бізнесу в Україні;

№16: 01.04.2011: переведений в комерційну дирекцію керівником проєктного розвитку бізнесу в Україні;

№17: 31.03.2014 – звільнений за власним бажанням відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 Трудового кодексу РФ.

ТОВ «РЕЙЛ ПРО»

№18: 09.04.2014 – прийнятий в дирекцію на посаду заступника генерального директора;

№19: 31.05.2016 – трудовий договір розірваний з ініціативи працівника (п. 3 ч. 1 ст. 77 Трудового кодексу РФ).

Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зараховано позивачу до страхового стажу:

- період військової строкової служби згідно з військовим квитком від 11.03.1994 №114554 з 01.01.1992 до 17.03.1994;

- періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 28.03.1994 №7577240 з 28.03.1994 до 31.05.2016,

у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13.03.1992 Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (далі - Угода).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

В силу положень статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у пунктах 48-51 постанови від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 зробив висновок:

«Отже, на час звернення позивача до відповідача (23.02.2022) Угода була чинною. Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне сформувати такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.».

Тому, суд вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу позивача періоди: військової строкової служби згідно з військовим квитком від 11.03.1994 № НОМЕР_1 з 01.01.1992 до 17.03.1994; роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_6 з 28.03.1994 до 20.09.1995, з 27.09.1995 до 31.03.2014, з 09.04.2014 до 31.05.2016.

Також, зі змісту спірного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача відповідачем не зараховано періоди згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки в посвідці на постійне місце проживання від 05.11.2020 № 900044959 ПІБ заявника – ОСОБА_2 , не відповідає ПІБ в картці фізичної особи-платника податку та в індивідуальних відомостях про застраховану особу – ОСОБА_2 .

З цього приводу, суд зазначає таке.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_7 такі записи, зокрема:

ВАТ «ДНІПРОМЕТАЛ»

№1: 25.01.2010 – призначений на посаду виконавчого директора;

№2: 22.04.2010 – переведений на посаду генерального директора;

№3: 02.04.2011 – найменування ВАТ «ДНІПРОМЕТИЗ/ДМВО» змінено на ПАТ «ДНІПРОМЕТИЗ»;

№4: 31.03.2014 – звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

ТОВ «ТРАНСВЕЙ»

№5: 05.05.2014 – прийнятий директором за розвитком бізнесу;

№6: 03.06.2016 – звільнений за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

ПрАТ «ГАРАНТ МЕТИЗ ІНВЕСТ»

№7: 06.06.2016 – прийнятий на посаду виконавчого директора;

№8: 12.08.2021 – приступив до виконання обов`язків Голови Правління – генерального директора;

№9: 07.07.2023 – переведений заступником генерального директора – комерційним директором.

Суд зазначає, що на підтвердження належності позивачу відповідних документів до матеріалів справи долучено копії свідоцтва про народження (повторного) від 01.11.2010 серії НОМЕР_8 , посвідки на проживання серії НОМЕР_9 від 17.02.2011, картки фізичної особи – платника податків № НОМЕР_10 від 12.01.2010, військового квитка серії НОМЕР_5 від 17.03.1994, а також трудових книжок серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 , виданих на ім`я « ОСОБА_2 ».

Водночас, матеріали справи містять копії картки платника податків № НОМЕР_10 від 10.02.2026, посвідки на постійне проживання № НОМЕР_3 від 05.11.2020 та витягу з реєстру територіальної громади, оформлених на ім`я « ОСОБА_2 ».

Таким чином, зіставлення зазначених документів свідчить про належність їх одній і тій самій особі – позивачу ОСОБА_6 . Відмінність у зазначенні по-батькові в окремих документах сама по собі не спростовує належності позивачу відомостей, внесених до Реєстру застрахованих осіб, та не може бути достатньою підставою для неврахування відповідних періодів страхового стажу.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував до страхового стажу позивача періоди роботи, відомості про які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з підстав невідповідності персональних даних.

Разом із цим, згідно з відомостями Реєстру застрахованих осіб, позивач продовжував перебувати у трудових відносинах протягом 2023-2026 років, при цьому відповідні відомості наявні по 31.05.2026 включно.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на наведене, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.06.2016 до 03.06.2016 та з 06.06.2016 до 24.10.2025 включно. При цьому період роботи до 31.05.2016 включно вже враховано судом до страхового стажу позивача на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_6 .

Відповідно, періоди роботи з 25.01.2010 до 31.03.2014 та з 05.05.2014 до 31.05.2016 включно повторному зарахуванню не підлягають, оскільки вони охоплюються періодом роботи, який уже зараховано до страхового стажу позивача.

Крім того, позовні вимоги стосуються зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.01.1992 до 17.03.1994 як періоду проходження військової служби та як періоду роботи. З цього приводу суд зазначає, що вказаний період уже враховано судом до страхового стажу позивача як період проходження строкової військової служби у Збройних Силах.

При цьому чинним законодавством не передбачено подвійного зарахування одного й того самого календарного періоду до страхового стажу за різними підставами. Відтак повторне зарахування зазначеного періоду як періоду роботи є безпідставним.

Відтак, у силу встановлених обставин, суд доходить висновку, що відмова ГУ ПФУ в Донецькій області, яка викладена у рішенні від 22.01.2026 №046850020079, є протиправною, а тому, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих ОСОБА_7 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем поверхнево, неповно та не всебічно, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_8 від 13.01.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В частині вимог про зобов`язання виплатити пенсію, суд зазначає, що ці вимоги є передчасними. Питання щодо виплати пенсії буде вирішено лише після призначення відповідачем пенсії позивачу. Крім того, виплата пенсії буде проводитись органом ПФУ за місцем реєстрації позивача, тоді як рішення про призначення пенсії має бути прийнято відповідачем, як органом, що був визначений за принципом екстериторіальності.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_8 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 23.07.2026 №2395-4845-8885-0214.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір, у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: площа Соборона, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13486010) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046850020079 від 22.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_6 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди строкової військової служби з 01.01.1992 до 17.03.1994, періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_6 з 28.03.1994 до 20.09.1995, з 27.09.1995 до 31.03.2014, з 09.04.2014 до 31.05.2016 та періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_7 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.06.2016 до 03.06.2016 та з 06.06.2016 до 24.10.2025 включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.01.2026.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар