Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №160/12906/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокуСправа №160/12906/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/12906/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2026 року у справі №160/12906/26 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №0205200702 від 16.04.2026 на загальну суму 1 409 335,00 грн, № 0205210702 від 16.04.2026 на загальну суму 19 166,25 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ" (код ЄДРПОУ 36495712) судовий збір у розмірі 17142,02 грн.

Вказане рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

Так, 20.10.2026 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

21.10.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що у заяві про ухвалення додаткового рішення не надано обґрунтувань за всіма критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України, зокрема не обґрунтовано витрачений адвокатом час, обсяг наданих послуг та виконаних робіт. ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що розмір зазначених витрат, а саме 60 000,00грн., на правничу допомогу у даній справі є не співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем, не є доведеним та обґрунтованим, тому відповідач заперечує проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу у справі в повному обсязі просить в задоволенні заяви про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 000 грн. відмовити.

Ухвалою від 26 жовтня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/12906/26 до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, зміст поданої заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:

1) до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Зокрема, в позові позивач зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу складає 60000,00 грн.

Так, 20.10.2026 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у розмірі 60 000 грн, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, надано наступні документи: договір про надання правової допомоги №01-04-05/26 від 04.05.2026, рахунок-фактуру №60/26 від 04.05.2026, квитанцію №329 від 05.05.2026, рахунок-фактуру №142/26 від 16.10.2026, квитанція №360 від 19.10.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 19.10.2026, ордер серії АЕ № 1504080 від 13.05.2026.

04.05.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНДІ ЛТД» та Адвокатським бюро «Герман і партнери» було укладено Договір №01-04-05/26 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов`язок здійснювати правовий захист інтересів Замовника у Дніпропетровському окружному адміністративному суді за позовом ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» ДО ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування ППР, далі по тексту Договору - "надавати правову допомогу", "послуги".

Розділом 3 Договору врегульовано умови та порядок розрахунків між сторонами.

Так, відповідно до приписів пунктів 3.1-3.4 Договору, Загальна вартість наданих послуг, які надаються за цим Договором, становить суму вартості всіх рахунків-фактур, які будуть виставлені Виконавцем протягом дії даного Договору. Вартість послуг Виконавця під час ведення справи у суді першої інстанції становить 60000 (шістдесят тисяч) грн без ПДВ.

Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим Договором, протягом двох днів з моменту виставлення рахунку-фактури, в якості попередньої оплати за надані послуги.

Наступну оплату в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ Замовник здійснює протягом двох днів з моменту винесення рішення суду.

На підставі Договору видано відповідний ордер на надання правничої допомоги, зокрема, у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.

Адвокатським бюро виставлено рахунок-фактуру №60/26 від 04.05.2026, відповідно до якого, передплата згідно з Договором №01-04-05-26 від 04.05.2026 склала 30 000 грн.

Позивачем сплачено вказану суму, відповідно до платіжної інструкції №329 від 05.05.2026.

Крім цього, Адвокатським бюро виставлено рахунок-фактуру №142/26 від 16.10.2026, відповідно до якого, післяплата згідно з Договором №01-04-05-26 від 04.05.2026 склала 30 000 грн.

Позивачем сплачено вказану суму, відповідно до платіжної інструкції №360 від 05.05.2026.

19.10.2026 між Адвокатським бюро та позивачем було підписано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого, виконавець надав юридичні послуги, а замовник прийняв послуги та погодився, що якість послуг посвністю відповідає вимогам замовника. Замовник виплатив, а Виконавець прийняв оплату за послуги, що надаються за Договором в розмірі 60000 без ПДВ.

Таким чином, сторонами було узгоджено вартість наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги в сумі 60 000 грн.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, разом з тим, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Суд зауважує, надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, потрібно з`ясовувати, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності – чи було їх вчинення обов`язковим, чи доцільним було їх виконання – чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Так, виходячи з аналізу ч. 2 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами саме за результатами розгляду справи.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У пункті 269 рішення у цій справі Європейський Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд наголошує, що витрати на надання правової допомоги мають бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд зауважує, що їх характер, обсяг та зміст не є такими, що потребували тривалого часу адвоката для їх ґрунтовного вивчення, встановлення правовідносин між сторонами, подальшого аналізу судової практики з метою формування правової позиції та складання позовної заяви.

Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2026 року у справі № 120/15786/24 (адміністративне провадження № К/990/20713/25), посилаючись на усталену практику, у тому числі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та додаткових постановах від 07 липня 2021 року і від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19, від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21, а також на постанови від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21, від 18 травня 2022 року у справах № 826/6958/17 та № 640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі № 420/7028/20, від 23 січня 2025 року у справі № 120/17480/23, дійшов таких висновків:

критеріями визначення та розподілу судових витрат на правничу допомогу є дійсність, обґрунтованість і співмірність;

суд застосовує критерії співмірності, визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, виключно за наявності клопотання іншої сторони;

сторона, яка заперечує проти заявленого розміру витрат, зобов`язана подати відповідне клопотання про зменшення витрат, навести обґрунтування та надати докази неспівмірності;

з огляду на принципи диспозитивності та змагальності суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу;

за відсутності належно обґрунтованого клопотання відповідача суд не може самостійно оцінювати розмір витрат на відповідність критеріям співмірності та зменшувати заявлену до відшкодування суму.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Підстав для відступу від зазначеного підходу суд не вбачає.

Суд наголошує, що відповідач у цій справі скористався своїм правом на подання заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Оцінивши доводи відповідача та суму гонорару з урахуванням наведених критеріїв співмірності, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат на правничу допомогу, з огляду на предмет позову, обставини справи, обсяг доказів, проведену досудову роботу щодо підготовки до подання позовної заяви до суду та отримання доказів, зважаючи на те, що справа є незначної складності та розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, не відповідає складності справи, наданим адвокатом послугам, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також значенню справи для сторони.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та вимоги ч. 3 ст. 139 КАС України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ" про ухвалення додаткового рішення у справі №160/12906/26 – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ" (код ЄДРПОУ 36495712) витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст додаткового рішення складено 03.11.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна