Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №160/25863/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокуСправа № 160/25863/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій заявник просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, ЄДРПОУ 13322403 щодо відмови в зарахуванні страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , та не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 11.06.1994 року по 01.11.1995 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1994 року, та періоду навчання з 01.09.1991р. по 11.05.1993р. відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 , та періоду навчання з 01.09.1993р. по 30.06.1994р., відповідно до диплому серії НОМЕР_4 ;

зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, ЄДРПОУ 13322403 зарахувати до страхового стажу страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , та не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 11.06.1994 року по 01.11.1995 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 від 01.06.1994 року, та періоду навчання з 01.09.1991р. по 11.05.1993р. відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 , та періоду навчання з 01.09.1993р. по 30.06.1994р., відповідно до диплому серії НОМЕР_4 та здійснити розрахунок пенсії за віком на пільгових умовах як особі що постраждала в наслідок Чернобильської катастрофи.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 05.05.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 14.05.2026р. № 0400-010215-8/91314 повідомило, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 12.05.2026 року № 0446550010293 пенсія за віком не може бути призначено, як особі що постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС так як страховий стаж становить 16 років, 10 місяців, 11 днів, що розраховується без урахування періоду роботи зазначеного в трудовій книжці серії НОМЕР_2 з 11.06.1994 року по 01.11.1995 року оскільки запис про звільнення з роботи завірений відтиском печатки підприємства, який не придатний для його сприйняття. Окрім того відповідачем допущено математичну помилку при розрахунку страхового стажу по трудовій книжці серії НОМЕР_2 , так як врахований страховий стаж становить 18 років 07 місяців 23 дня, а відповідачем зазначено в рішенні що становить 16 років 10 місяців 11 днів. Також відповідачем в прийнятому рішенні взагалі не враховано та не надано обґрунтувань з яких підстав не врахований в страховий стаж період навчання відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 в період з 01.09.1991р. по 11.05.1993р. та відповідно до диплому серії НОМЕР_4 в період з 01.09.1993р. по 30.06.1994р. З такими діями відповідача щодо відмови призначення пенсії як особи постраждалої наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачка не погоджується і вважає їх протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

09 вересня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів та наявних у ПФУ відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено наступне. Щодо страхового стажу: Страховий стаж позивача становить 16 років 10 місяців 11 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення 01.06.1994, з 11.06.1994 по 01.11.1995, оскільки запис про звільнення з роботи завірений відтиском печатки підприємства, який не придатний для його сприйняття. Зазначений період роботи потрібно підтвердити уточнюючою довідкою в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. Щодо позовних вимог позивача зарахувати до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1991р. по 11.05.1993р. відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 , та періоду навчання з 01.09.1993р. по 30.06.1994р., відповідно до диплому серії НОМЕР_4 необхідно зазначити , що дані періоди включені до розрахунку страхового стажу. З огляду на викладене, органом Пенсійного фонду прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало до суду копію матеріалів пенсійної справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.05.2026 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування, та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», а також надала посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 14.05.2026 р. № 0400-010215-8/91314 повідомило про рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.05.2026 року № 0446550010293.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.05.2026 року № 0446550010293 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 23 роки.

На обґрунтування рішення зазначено, що страховий стаж позивача становить 16 років 10 місяців 11 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення 01.06.1994, з 11.06.1994 по 01.11.1995, оскільки запис про звільнення з роботи завірений відтиском печатки підприємства, який не придатний для його сприйняття. Зазначений період роботи потрібно підтвердити уточнюючою довідкою в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Позивачка не погодившись із таким діями відповідача звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз.2 ч.4 ст.26 Закону №1058-ІV).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно зі ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені ст. 55 Закону №796-ХІІ.

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу другого п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році - 10 років.

Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.

У спірних правовідносинах право позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, тобто після досягнення 50 річного віку, не є спірним у даній справі та за змістом спірного рішення не був підставою для відмови у призначенні пенсії.

У рішенні про відмову у призначенні пенсії від 12.05.2026 № 046550010293 відповідач вказав, що страховий стаж позивача становить 16 років 10 місяців 11 днів, що є свідчить про відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Отже, суть спору між сторонами у даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

До страхового стажу не зарахований періоду роботи з 11.06.1994 року по 01.11.1995 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1994 року, оскільки запис про звільнення з роботи завірений відтиском печатки підприємства, який не придатний для його сприйняття.

Перевіряючи наявність у позивачки необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, суд встановив та врахував таке.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Згідно з п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, чи містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Зі змісту спірного рішення та розрахунку форми РС-право суд встановив, що страховий стаж позивача становить 16 років 10 місяців 11 день.

До страхового стажу не зарахований періоду роботи з 11.06.1994 року по 01.11.1995 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 від 01.06.1994 року, оскільки запис про звільнення з роботи завірений відтиском печатки підприємства, який не придатний для його сприйняття.

Однак, суд не погоджується із таким висновком відповідача виходячи з такого.

За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.

Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у її трудовій книжці відомостей щодо періоду роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .

Отже, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.06.1994 по 01.11.1995, з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача, відповідач, тягар доказування переклало на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті орган Пенсійного фонду, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо не підтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певний період.

З огляду на викладене, суд уважає протиправним дії відповідача у відмові зарахувати спірний періоду роботи (з 11.06.1994 по 01.11.1995) до страхового стажу позивача внаслідок неналежного оформлення запису про звільнення, зокрема, запис про звільнення з роботи завірений відтиском печатки підприємства, який не придатний для його сприйняття, а відтак вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки, а рішення відповідача у цій частині підлягає скасуванню.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові КАС ВС від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23.

Крім того, судом встановлено, що позивачці зараховані до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1991р. по 11.05.1993р. та з 01.09.1993р. по 30.06.1994р., що підтверджується формою РС-право (а.с. 42), а відтак вимоги позивачки про зарахування вказаних періодів є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Як уже зазначалось, згідно зі статтею 26 Закону№1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності необхідного стажу на момент досягнення пенсійного віку.

На момент звернення позивача (05.05.2026) за призначенням пенсії, їй виповнилося 50 років 01 місяць 15 днів.

Отже, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 10 років, позивач набула права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону №796-ХІІ у 50 років (20.03.2026).

При цьому, відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, наявність страхового стажу для призначення пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ має становити не менше 23 роки на момент досягнення пенсійного віку (з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; 33 роки - 10 років = 23 роки).

Водночас, у позовній заяві позивач вказує, що вона має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку за наявності не менше 15 років страхового стажу.

Суд вважає такі твердження необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

Стаття 55 Закону №796-XII визначає умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, частиною третьою статті 55 Закону №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Тобто Закон №796-XII чітко визначає, що призначення пенсії особам, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи (до яких відноситься і позивачка), здійснюється органом Пенсійного фонду відповідно до норм Закону №1058-IV з урахуванням норм Закону №796-XII.

Стаття 26 Закону №1058-IV визначає умови призначення пенсії за віком.

Таким чином, умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV, а пільги щодо зниження віку для призначення такої пенсії особам з числа громадян, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, - статтею 55 Закону №796-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить на користь того, що пенсія за віком вищевказаним особам призначається відповідно до статті 26 Закону №1058-IV по досягненню 60-річного, 63-річного або 65-річного (в залежності від наявного страхового стажу), а відповідно до статті 55 Закону №796-XII пенсійний вік та страховий стаж особи може бути знижено. При цьому, страховий стаж за наслідком його зниження (зменшення) не може становити менше ніж 15 років.

Позивач помилково вважає, що для призначення особам з числа громадян, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, пенсії за віком із зниженням пенсійного віку необхідна кількість років страхового стажу є 15 років, визначена ч.1 ст.55 Закону №796-XII, оскільки зазначена в цій статті кількість років страхового стажу, визначена законодавцем як гранична межа до якої такий страховий стаж особи може бути зменшеним. Адже частина перша статті 55 Закону №796-XII передбачає зниження пенсійного віку та страхового стажу іншим особам, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, зниження пенсійного віку та страхового стажу яким проводиться на 10 років та евакуйованих з інших територій зони відчуження у 1986 році - 8 років

Враховуючи викладене, позивач дійшла хибного висновку про наявність у неї права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років при наявності спірного страхового стажу, навіть, з урахуванням періоду роботи, який підлягає зарахуванню з 11.06.1994 по 01.11.1995.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду у позивача відсутній необхідний страховий стаж 23 роки, то остання не набула права на призначення пенсії за віком, у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відмовляючи позивачці в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 23 роки, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову, в частинні визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.06.1994 року по 01.11.1995 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1994 року та зобов`язання зарахувати вказаний період до страхового стажу.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в зарахуванні страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.06.1994 року по 01.11.1995 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1994 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ЄДРПОУ 13322403 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.06.1994 року по 01.11.1995 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1994 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ-13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев