Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №160/12808/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №160/12808/25

Суддя: Рянська Вікторія В'ячеславівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокуСправа № 160/12808/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якій позивач просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 045650022084 від 15.04.2025 та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 01.01.1992 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 01.09.2004 до 10.12.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 31.12.2022 та періодів роботи з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 31.12.1991 із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області:

зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 01.01.1992 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 01.09.2004 до 10.12.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 31.12.2022 та періоди роботи з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 31.12.1991 із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу;

повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на призначення пенсії від 08.04.2025, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 08.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 08.04.2025, поданої після досягнення позивачем 60 років до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, було прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 045650022084 від 15.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 01.09.2004 до 10.12.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 31.12.2022 у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення, оскільки для підтвердження необхідного страхового стажу до заяви було додано відповідні документи. У періоди роботи позивача на території Російської Федерації була чинною Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Постанову Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» № 1328 прийнято 29.11.2022. Періоди роботи з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі, записи про які містяться у трудовій книжці позивача, мають бути зараховані до страхового стажу з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців. Однак, відповідач не здійснив пільгове обчислення страхового стажу за періоди роботи в районах Крайньої Півночі.

Ухвалою суду від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали вважається врученою відповідачу 09.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 08.04.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 045650022084 від 15.04.2025 за результатами розгляду вказаної заяви відмовлено у призначенні пенсії за віком позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. У рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років 11 місяців 22 дні, страховий стаж - 12 років 05 місяців 27 днів. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 09.06.1982: з 01.01.1992 до 10.12.2004, з 21.02.2005 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 31.07.2024, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 09.06.1982 містяться записи про періоди роботи на території Російської Федерації: з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 31.07.2024.

Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право), обчисленого до 10.12.2004, до його страхового стажу зараховано такі періоди: 01.09.1979-21.06.1983 (навчання), 27.07.1983-19.10.1983, 28.10.1983-04.12.1985 (військова служба строкова), 29.01.1986-08.06.1986, 09.06.1986-10.11.1986, 11.11.1986-01.03.1987, 02.03.1987-01.04.1988, 02.04.1988-29.09.1988, 27.10.1988-31.12.1991, 01.07.2004-10.12.2004. Загальний страховий стаж становить 12 років 05 місяців 27 днів.

Згідно із записами №№ 28, 29 у трудовій книжці позивача з 01.07.2004 до 10.12.2004 він працював у ТОВ «НТП «Бурова техніка» провідним інженером по бурінню (за сумісництвом). Вказаний період зараховано до його страхового стажу, що підтверджується формою РС-право. Отже, спір щодо вказаного періоду роботи між сторонами відсутній.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підставою незарахування позивачеві страхового стажу, набутого на території Російської Федерації, починаючи з 01.01.1992 згідно із записами у трудовій книжці відповідач в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначив припинення з 01.01.2023 Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, учасниками якої були зокрема Україна та Російська Федерація, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», що набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

За таких обставин безпідставними є посилання відповідача на ту обставину, що з 01.01.2023 РФ також припинила участь в Угоді, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023.

23.12.2022 набрав чинності Закон України № 2783-IX від 01.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким постановлено: керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР; керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У періоди роботи позивача з 01.01.1992 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 19.06.2023 на території Російської Федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з урахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

За наявності положень Угоди, що були чинними у спірні періоди роботи позивача, та гарантували право на пенсійне забезпечення, позивач не може нести тягар негативних наслідків у виді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу для призначення пенсії.

Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Угода Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі Пенсійного забезпечення, підписана 13.03.1992, припинила дію для України 19.06.2023.

З урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Такий висновок відповідає викладеному Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.

Верховний суд у постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 сформулював такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Враховуючи, що позивач працював на території Російської Федерації до набрання чинності Законом України № 2783-IX від 01.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (який набрав чинності 23.12.2022) її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 19.06.2023 на території Російської ФедераціїРо.

Такий висновок відповідає викладеному в постанові Верховного Суду від 03.11.2025 у справі № 560/129/24.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відмова відповідача у зарахуванні вказаних періодів роботи згідно із записами у трудовій книжці позивача до його страхового стажу та у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу позивача у пільговому обчисленні рік роботи за один рік і шість місяців періодів з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 31.12.1991 як трудовий стаж, вироблений в районі Крайньої Півночі, суд дійшов такого висновку.

З розрахунку стажу позивача (форма РС-право) встановлено, що періоди його роботи з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 31.12.1991 у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, зараховано до страхового стажу у календарному обчисленні.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 у справі № 396/153/17 (2-а/396/13/17) зазначив, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Відповідач не заперечував, що місцевість, де працював позивач з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 31.12.1991, належала до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

У постанові від 22.02.2021 у справі № 266/258/16-а Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку. Вказав, що у пункті 2 Розділу І Інструкції № 530/П-28 зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Записами №№ 7, 8, 10-17 у трудовій книжці позивача підтверджуються періоди його роботи з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 01.01.1991 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, однак вказані періоди зараховано до страхового стажу позивача без застосування пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців). Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання органу призначення пенсії зарахувати вказані періоди до страхового стажу позивача з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком.

Не зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 19.06.2023 та не застосувавши пільговий коефіцієнт під час зарахування періодів роботи позивача з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 01.01.1991 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, відповідач дійшов передчасного висновку про недостатність у позивача страхового стажу для призначення йому пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без урахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 045650022084 від 15.04.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 19.06.2023 та зарахувати до страхового стажу позивача з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців періоди роботи з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 01.01.1991, повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2025 про призначення пенсії та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог в частині обрання способу захисту порушеного права позивача та періоду роботи, який підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.4341692771.1 від 01.05.2025.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 045650022084 від 15.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області області:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 до 01.04.1995, з 01.04.1995 до 25.03.1999, з 26.03.1999 до 07.03.2002, з 07.03.2002 до 01.09.2004, з 21.02.2005 до 19.07.2006, з 20.07.2006 до 05.05.2014, з 27.06.2014 до 04.05.2015, з 29.06.2015 до 17.06.2017, з 25.08.2017 до 23.08.2018, з 25.08.2018 до 24.08.2019, з 11.12.2019 до 13.12.2021, з 12.01.2022 до 19.06.2023 та зарахувати його страхового стажу з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців періоди роботи з 27.07.1983 до 19.10.1983, з 29.01.1986 до 29.09.1988, з 27.10.1988 до 01.01.1991;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 про призначення пенсії та вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076.

Повний текст рішення складено 04.11.2026.

Суддя В.В. Рянська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua