Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №160/20866/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №160/20866/26

Суддя: Ільков Василь Васильович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокуСправа № 160/20866/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,–

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся позивач до Військової частини НОМЕР_1 , з позовом, у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні абзацу 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 № 168, а саме у ненарахуванні та невиплаті мені додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з розрахунку 30000 грн. на місяць пропорційно часу його участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.12.2023 по 07.02.2024;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені додаткову грошову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 у розмірі 30000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.12.2023 року по 07.02.2024 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, згідно положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 22.07.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

відомості щодо нарахування/ненарахування (підстави) додаткової винагороди позивачу на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу його участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.12.2023 по 07.02.2024;

письмову інформацію (довідку) щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 01.12.2023 по 07.02.2024 , із розрахунку 30000 грн. на місяць, в разі не нарахування та не виплати - інформацію про причини таких дій;

відомості щодо виплати/невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 01.12.2023 по 07.02.2024, із розрахунку 30000 грн. на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум;

усі наявні докази щодо суті спору.

05.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду за відсутності заяви про його поновлення.

07.08.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.

10.08.2026 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив. Відповідачем заявлено клопотання про залишення позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду за відсутності заяви про його поновлення.

Ухвалою суду від 22.09.2026 року продовжено строк розгляду справи №160/20866/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 04.11.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, слід зазначити про таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба належить до публічної служби.

Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження у справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку або якщо зазначені ним підстави будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд враховує, що дотримання строку звернення до адміністративного суду є важливою умовою забезпечення принципу юридичної визначеності. Водночас застосування процесуальних строків не повинно мати суто формального характеру та призводити до непропорційного обмеження права особи на судовий захист.

У постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, яка може призвести до нівелювання встановлених законом процесуальних вимог.

Верховний Суд наголосив, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як складової права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24.

У вказаній постанові Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого проходження особою військової служби за мобілізацією може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з огляду на особливий статус військовослужбовця та характер військової служби.

Верховний Суд зазначив, що військова служба може обмежувати доступ особи до адвоката та інших правових ресурсів, а виконання військовослужбовцем службових або бойових завдань, перебування у відрядженнях, на навчаннях чи у віддалених місцях може об`єктивно унеможливлювати своєчасне звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Військової частини про залишення без розгляду.

Отже, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду - відмовити.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом 2023 - 2024 років, нею щоденно виконувалися бойові (спеціальні) завдання із здійсненням інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів), зокрема, з 01.12.2023 року по 07.02.2024 року, загальною чисельністю 69 календарних днів.

Вказує, про те, що у період 01.12.2023 року по 07.02.2024 року, військовою частиною НОМЕР_1 їй не здійснювалося нарахування та виплата додаткової грошової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Зазначає, що посадові обов`язки старшого офіцеру відділення проведення службових розслідувань відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень не містить обов`язку здійснення інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу.

Відповідачем невраховано правову природу та умови призначення такої винагороди, передбачені законодавством, а також фактичне виконання мною конкретного завдання визначеного бойовим розпорядженням командира військової частини, яке є підставою для її виплати.

Призначенням Постанови №168 є додаткова підтримка відповідних категорій осіб, зокрема, військовослужбовців, у зв`язку з тим, що виконання їх посадових обов`язків в умовах воєнного стану мають додаткові ризики, які законодавець мав намір компенсувати встановленням такої додаткової винагороди.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Також, вказують про те, що позивач у заявлений період невиконувала бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких законодавством передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, а тому будь-якої протиправної бездіяльності з боку військової частини НОМЕР_1 допущено не було.

Відповідач зазначає, що у спірний період позивач проходила службу у відділі запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень військової частини НОМЕР_1 .

Обсяг покладених на неї завдань визначався функціональними обов`язками за займаною посадою, затвердженими в установленому порядку, з якими позивач була ознайомлена.

Твердження позивача про те, що лист військової частини НОМЕР_1 від 09 липня 2026 року за вих. №684/10282 “підтвердив виконання спеціальних (бойових) завдань”, не відповідає його змісту. Зазначений лист є відповіддю на звернення позивача і не містить та не міг містити висновку про наявність у неї права на додаткову винагороду.

Просили у задоволені позову відмовити.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на підставі контракту від 07 червня 2022 року.

У період з 01 грудня 2023 року по 07 лютого 2024 року додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень позивачу ненараховувалася та невиплачувалася.

Відповідно до бойового розпорядження ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 11.02.2023 № БР-ОСУВ/ОГ/466дск/п та від 22.12.2023 № БР-ОСУВ/ОГ/4473дск/п, від 12.01.2024 № БР-ОСУВ/ОГ/190дск/п, військовій частині НОМЕР_1 визначено з метою забезпечення оборони України в межах операційної зони …. від вторгнення збройних сил російської федерації, виконання завдань відповідно до переліку бойових (спеціальних) завдань, затверджених Міністерством оборони України від 02.11.2023 № 423/157/дск, виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави і виконання завдань згідно ст. 3 Закону України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України”, в тому числі безпосередньо в районі ведення воєнних (бойових) дій, командиру військової частини НОМЕР_1 , … залучити особовий склад ввірених органів управління до наступних бойових (спеціальних) завдань у складі ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” щодо інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів).

Бойові (спеціальні) завдання із здійснення інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів), а також керівництво відділом запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень військової частини НОМЕР_1 в період часу з 01.12.2023 по 07.02.2024 включно, позивачу визначалися відповідними бойовими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_1 .

Увесь період служби у військовій частині НОМЕР_1 , тобто з червня 2022 року по листопад 2023 року включно у складі грошового забезпечення нараховувалися та виплачувалися суми додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань на період дії воєнного стану у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави.

Однак, у період 01.12.2023 по 07.02.2024, військовою частиною НОМЕР_1 не було здійснено нарахування та виплата додаткової грошової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, у зв`язку із чим позивач звернулась з заявою від 25.06.2026 (вх. № 48094) до командира військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за вищевказаний період часу, а також про надання витягів з бойових розпоряджень, якими визначалися бойові (спеціальні) завдання у вказаному періоді.

Листом від 09.07.2026 (вихідний №684/10282) відповідач відмовив у задоволенні вимоги із посиланням на те, що згідно із службовим листом тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2024 № 306/фес/398, від 29.01.2024 №306/фес/760 та від 01.02.2024 № 306/фес/816 командиру військової частини НОМЕР_1 було доведено наказ командира військової частини НОМЕР_2 щодо призупинення, тимчасово, до окремого розпорядження виплати військовослужбовцям Військової служби правопорядку додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень.

Позивач не погодившись із такою бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у ненарахуванні та невиплаті їй додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з розрахунку 30000 грн. на місяць пропорційно часу його участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.12.2023 року по 07.02.2024 року, тому звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Цим Законом установлено єдину систему соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За змістом абзацу 1 пункту 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 пункту четвертого статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Такі розміри визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704).

Так, пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання та їх відокремлених підрозділів) та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, закладів фахової передвищої військової освіти, закладів вищої освіти Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, які не перебували на військовій службі (службі цивільного захисту та в Державній кримінально-виконавчій службі на посадах начальницького і рядового складу) перед зарахуванням на навчання, складається з посадового окладу, щомісячної надбавки до посадового окладу, надбавки до посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії, а також інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства.

Абзацом 2 пункту четвертого статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2028 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260 у редакції на час спірних правовідносин).

Пунктом 6 розділу І «Загальні положення» Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення курсантів (крім військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом) включає: посадовий оклад; курсантську посадову надбавку; підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії; допомогу військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не скасований.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: <…> 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на дату прийняття 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Ця Постанова набрала чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

У подальшому, постановами Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022, № 754 від 01.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023 до вказаної постанови № 168 від 28.02.2022 були внесені відповідні зміни та доповнення.

Отже, на період дії воєнного стану, згідно з Постановою №168, передбачена виплата додаткової винагороди, починаючи з 24.02.2022 року.

На момент виникнення спірних правовідносин Постанова № 168 не містила положень щодо необхідності встановлення порядку і умов виплати додаткової винагороди розміром 30000 гривень.

Суд враховує, що постановою КМУ № 793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови КМУ № 168:

-в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

-доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

-доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Постанова КМУ №793 застосовується з 24.02.2022 року.

За висновками Великої палати Верховного Суду, викладеними постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22, зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

З огляду на викладене, суд вважає, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 була передбачена в обов`язковому розмірі 30000,00 грн. у межах кожного календарного місяця за кожен календарний день обіймання військової посади, починаючи з 24.02.2022.

Отже, з часу застосування норм Постанови № 168 з 24.02.2022 по 25.02.2025 (день виключення зі списків особового складу Інституту) позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою №168.

Суд зазначає, що прийняття, опублікування та набрання чинності Постановою № 168 після виключення позивача зі списків особового складу Інституту, не позбавляє права позивача на таку виплату та не звільняє відповідачів від обов`язку здійснення такої виплати позивачу, з урахуванням тієї обставини, що в Постанові №168 чітко визначена дата застосування її норм, а саме з 24.02.2022 року.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 , на підставі Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 07.06.2022 року, проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Так, відповідно до бойового розпорядження ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від від 11.02.2023 №БР-ОСУВ/ОГ/466дск/п та від 22.12.2023 №БР-ОСУВ/ОГ/4473дск/п, від 12.01.2024 № БР-ОСУВ/ОГ/190дск/п, військовій частині НОМЕР_1 визначено з метою забезпечення оборони України в межах операційної зони …. від вторгнення збройних сил російської федерації, виконання завдань відповідно до переліку бойових (спеціальних) завдань, затверджених Міністерством оборони України від 02.11.2023 № 423/157/дск (далі - Перелік), виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави і виконання завдань згідно ст. 3 Закону України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України”, в тому числі безпосередньо в районі ведення воєнних (бойових) дій, командиру військової частини НОМЕР_1 , … залучити особовий склад ввірених органів управління до наступних бойових (спеціальних) завдань у складі ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” щодо інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів).

Бойові (спеціальні) завдання із здійснення інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів), а також керівництво відділом запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень військової частини НОМЕР_1 в період часу з 01.12.2023 по 07.02.2024 включно, позивачу визначалися відповідними бойовими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_1 щоденно.

Листом від 09.07.2026 (вихідний № 684/10282) відповідач відмовив у задоволенні вимоги із посиланням на те, що згідно із службовим листом тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2024 № 306/фес/398, від 29.01.2024 №306/фес/760 та від 01.02.2024 № 306/фес/816 командиру військової частини НОМЕР_1 було доведено наказ командира військової частини НОМЕР_2 щодо призупинення, тимчасово, до окремого розпорядження виплати військовослужбовцям Військової служби правопорядку додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень.

При цьому, цим же листом Військова частина НОМЕР_1 підтвердила виконання позивачем спеціальних (бойових) завдань з інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин за період з 01.12.2023 по 07.02.2024 на підставі бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , при цьому виплату так і не здійснено.

Так відповідно до бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 на виконання бойового розпорядження командувача ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 11.02.2023 № БР-ОСУВ/ОГ/466дск/п та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2023 № 350 “Про закріплення офіцерів відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень за напрямками діяльності”, з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на відділ запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень, а також виконання інших завдань у період з 01.12.2023 по 07.02.2024 було визначено завдання здійснювати інформаційний супровід діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів) під час виконання завдань за призначенням.

Отже, вказаним листом, сам відповідач підтвердив факт виконання позивачем спеціальних (бойових) завдань з інформаційного супроводу діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин за період з 01.12.2023 по 07.02.2024 на підставі бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 .

Також, цим листом позивачу було відмовлено у наданні запитуваних документів, зокрема і витягів з бойових розпоряджень, якими позивачеві визначалися бойові (спеціальні) завдання.

Отже, встановлено, що у спірний період додаткова винагорода позивачу не була нарахована.

Згідно з п.12 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Згідно з Переліком бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з розрахунку 30000 грн. на місяць, затверджених Міністром оборони України від 20.11.2023 р. № 3263/дск, передбачено види бойових (спеціальних) завдань, що виконуються у складі оперативно-стратегічних угруповань військ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ”, “Одеса”, і за які передбачено виплату додаткової винагороди з розрахунку 30000 грн. на місяць, зокрема, інформаційний супровід діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу військових частин (підрозділів).

Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Військова частина НОМЕР_1 не здійснила дій, передбачених абз. 3 п. 11, п.12 Постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 № 168, що за таких обставин, є протиправною бездіяльністю.

За таких обставин, наявні правові підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідач щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за спірний період включно в розмірі 30000 гривень щомісячно пропорційно часу виконання обов`язків військової служби.

Посилання військової частини НОМЕР_1 на заборону виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн., встановлену службовими листами тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2024 № 306/фес/398, від 29.01.2024 №306/фес/760 та від 01.02.2024 № 306/фес/816, є неналежними, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи – це службова кореспонденція, вони можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Отже, службові листи тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2024 № 306/фес/398, від 29.01.2024 № 306/фес/760 та від 01.02.2024 №306/фес/816 не можуть вважатися актами, які затверджено Військовою службою правопорядку Збройних Сил України, а є лише службовою кореспонденцією, яка носить лише роз`яснювальний, інформаційний або рекомендаційний характер та не спричиняє для посадових осіб військової частини НОМЕР_1 будь-яких негативних наслідків.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, слід вказати про те, що Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі – Порядок № 44), дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23 та від 27 червня 2024 року по справі № 580/602/22.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні абзацу 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 року №168, а саме у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу його участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.12.2023 року по 07.02.2024року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 у розмірі 30000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період з 01.12.2023 року по 07.02.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач : Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.11.2026 року.

Суддя В.В. Ільков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua