Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №160/30374/26
Суддя: Загацька Тетяна Василівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокуСправа № 160/30374/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацька Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, бульвар Свободи, код ЄДРПОУ 44703616) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Жовтоводсько-П`ятихатського відділу ДВС Кліщ І.М. від 14.09.2026 у виконавчому провадженні № 81822294 про стягнення залишку нестягнутого виконавчого збору в сумі 7967,92 грн;
- визнати протиправними дії державного виконавця щодо стягнення (утримання) виконавчого збору в розмірі 26521,81 грн у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 160/36696/25;
- зобов`язати Жовтоводсько-П`ятихатський відділ ДВС повернути на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти виконавчого збору в сумі 26521,81 грн;
- зобов`язати Жовтоводсько-П`ятихатський відділ ДВС повернути на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти виконавчого збору в сумі 3406 грн;
- зобов`язати Жовтоводсько-П`ятихатський відділ ДВС повернути на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти з виконання виконавчого документу в сумі 344 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 14.09.2026 у ВП № 81822294 про розмір мінімальних витрат у сумі 400 грн та зобов`язати відповідача зняти арешт з моїх банківських рахунків.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона не погоджується з постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення залишку нестягнутого виконавчого збору оскільки рішення суду виконано добровільно. Наголошує, що державним виконавцем не здійснено жодних дій із примусового стягнення, та примусового виконання виконавчого листа від 03.08.2026 № 160/36696/25, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2026 відкрито провадження у справі №160/30374/26, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.10.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що виконавчий збір стягується у розмірі 10% від суми боргу, що підлягає примусовому виконанню та постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, з винесенням якої розпочинається примусове виконання рішення. Законом не передбачено жодних підстав та умови, при яких виконавчий збір не нараховувався б одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та не стягувався у зв`язку зі сплатою боргу боржником. Звертає увагу суду на хибності тверджень позивача, що погашення заборгованості відбулося шляхом добровільних самостійних дій позивача, а не внаслідок примусового стягнення коштів виконавцем. Зазначає, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження 26.08.2026 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів на рахунках боржника. Того ж дня, позивач зателефонувала державному виконавцю і запитала, чому в неї заблоковані рахунки, державний виконавець повідомила її з яких підстав накладений арешт на рахунки. Як вбачається з квитанцій про сплату боргу, борг сплачений позивачем 31.08.2026, тобто через 5 днів після відкриття виконавчого провадження та початку примусового виконання рішення. Позивач зазначає, що борг сплачений нею самостійно, а не внаслідок примусового виконання. Відповідач стверджує, що борг сплачений позивачем через настання для нього несприятливих наслідків у вигляді арешту коштів на її рахунках, а арешт коштів якраз і є засобом примусового виконання. Також відповідач вказує, що сам факт сплати боргу боржником не ставить в залежність нарахування та стягнення виконавчого збору, який нараховується одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та з початком примусового виконання рішень. З урахуванням наведеного, просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов в повному обсязі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Головне управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області звернулось до відповідача із заявою від 17.08.2026 №30604/5/04-36-13-05-10 (зареєстрована 25.08.2026 за вх. №4705) про примусове виконання виконавчого листа № 160/36696/25, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 03.08.2026 про стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 до бюджету в сумі 344231,71 грн.
26.08.2026 головним державним виконавцем Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кліщ Інною Михайлівною відкрито виконавче провадження № 81822294 з примусового виконання виконавчого листа №160/36696/25, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 03.08.2026 про стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 до бюджету в сумі 344231,71 грн.
26.08.2026 у межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 400 грн.
26.08.2026 у межах вказаного виконавчого провадження винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 34423,17 грн.
26.08.2026 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів на рахунках боржника.
31.08.2026 позивачем сплачено податковий борг у повному обсязі на загальну суму 344231,71 грн, що підтверджується квитанцією на суму 12 004,55 грн від 31.08.2026 (Код квитанції: 3962-3378-7679-1209), та квитанцією на суму 332 227,16 грн від 31.08.2026 (Код квитанції: 5118-3375-4614-5267).
02.09.2026 державним виконавцем сформовані платіжні інструкції на відкриті рахунки боржника з метою списання виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №81822294. 03.09.2029 на депозитний рахунок відповідача надійшли грошові кошти боржника в сумі 26521,81 грн, які були перераховані в рахунок витрат виконавчого провадження в сумі 400 грн та в рахунок сплати виконавчого збору в сумі 26121,81 грн. 08.09.2026 державним виконавцем сформовані платіжні інструкції на відкриті рахунки боржника, 09.09.2026 на депозитний рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 333,44 грн, які були перераховані в рахунок погашення виконавчого збору.
14.09.2026 виконавче провадження 81822294 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а залишок несплаченого виконавчого збору в сумі 7967,92 грн винесений в окреме виконавче провадження.
14.09.2026 виконавцем було відкрите виконавче провадження №81965244 про стягнення залишку несплаченого виконавчого збору в сумі 7967,92 грн.
14.09.2026 у межах виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 400 грн
14.09.2026 у межах вказаного виконавчого провадження винесена постанова про арешт коштів на рахунках боржника.
16.09.2026 державним виконавцем сформовані платіжні інструкції на відкриті рахунки боржника з метою списання виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №81965244, 25.09.2026 на депозитний рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 3406 грн, які були перераховані в рахунок погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Залишок несплаченого (нестягнутого) виконавчого збору станом на 21.10.2026 складає 4961,92 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо стягнення виконавчого збору, стягнення залишку нестягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII).
В свою чергу, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 3 вказаного Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII врегульовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір-це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
При цьому, ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 статті 42 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно частини 2 статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до абзацу першого частини 3 статті 42 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Згідно абзацу третього частини 3 статті 42 Закону № 1404-VIII розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Частиною четвертої статті 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
В той же час, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону № 1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Так, у пункті 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 зазначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.
Тобто, норми закону не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки, як зазначено вище, законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19) та в постанові Верховного суду від 26.08.2020 у справі № 360/4369/19.
Верховний Суд в постанові від 16.12.2021 у справі № 640/8132/20 зробив наступний висновок, якщо виконавче провадження закінчено й ухвалені в ньому постанови щодо стягнення з боржника виконавчого збору, та щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є чинними в порядку, визначеному законодавством, не визнані протиправними та не скасовані, законодавство не передбачає іншої поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання таких постанов.
З огляду на викладене, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець в межах відкритого виконавчого провадження і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання останнього до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.
Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених в постановах від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19, від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.
Суд, надаючи правову оцінку доводам позивача в тій частині, що останнім вчасно і добровільно виконано рішення суду, а відтак у відповідача не було підстав для винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, звертає увагу на те, що рішення суду у справі № 160/36696/25 набрало законної сили 16.07.2026, виконавчий лист видано 03.08.2026, а добровільне виконання відбулося лише 31.08.2026.
Слід також звернути увагу, що на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.07.2023 у справі № 340/5875/21.
З матеріалів справи з`ясовано, що 26.08.2026 головним державним виконавцем відділу Кліщ І.М. відкрито виконавче провадження №81822294 з примусового виконання виконавчого листа №160/36696/25, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 03.08.2026 про стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 до бюджету в сумі 344231,71 грн.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, посадовою особою відповідача винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 34423,17 грн.
Поряд з цим, позивач не погоджується з постановами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження та стверджує, що судове рішення виконано добровільно, а саме – 31.08.2026 погашено заборгованість перед стягувачем у сумі 344231,71 грн.
У свою чергу, суд зазначає, що згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Отже, у разі виконання боржником судового рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, останній вправі не сплачувати виконавчий збір, однак лише за умови закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
З огляду на вказане вище твердження позивача про те, що в межах виконавчого провадження не відбулося фактичного стягнення боргу суд не приймає до уваги, оскільки, рішення суду виконано позивачем після відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій відповідачем, зокрема, накладення арешту на рахунки позивача.
Суд, звертає увагу також і на те, що позивач оскаржуючи постанову про стягнення виконавчого збору, не порушує питання щодо протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження, з винесенням якої, у державного виконавця виникає обов`язок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Зважаючи на те, що згідно з повноваженнями державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження віднесено одночасне прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, то суд приходить до висновку про відсутність протиправності в діях державного виконавця в частині прийняття спірних постанов про стягнення виконавчого збору від 26.08.2026 № 81822294 та від 14.09.2026. № 81965244, та постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зняти арешт з банківських рахунків позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною 6 ст. 48 Закону №1404-VIIІ встановлено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону №1404-VIIІ виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
За приписами статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Судом встановлено, що позивач був боржником за виконавчими провадженням від 26.08.2026, в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору, про витрати виконавчого провадження.
14.09.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, про зняття арешту з коштів боржника.
У подальшому державним виконавцем винесено в окреме виконавче провадження та винесено постанову від 14.09.2026 про стягнення залишку несплаченого виконавчого збору.
У межах вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на рахунки боржника, та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження.
При прийнятті рішення у справі суд враховує, що за виконавчим провадженням від 14.09.2026 №81965244 про стягнення залишку нестягнутого виконавчого збору обліковується залишок несплаченого (нестягнутого) виконавчого збору станом в розмірі 4961,92 грн.
Оскільки наведене виконавче провадження не закінчено, заборгованість позивача перед Жовтоводсько-П`ятихатським відділом державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України наявна в розмірі 4961,92 грн, суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з рахунків боржника.
Як наслідок, не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання Жовтоводсько-П`ятихатський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з рахунків боржника, накладений в рамках виконавчого провадження №81965244.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, бульвар Свободи, код ЄДРПОУ 44703616) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Згідно з ч.6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ч.1 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
З огляду на положення ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В. Загацька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua