Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №140/10602/26
Суддя: Стецик Назар Васильович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10602/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо обмеження розміру пенсії позивача на суму індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”; зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позивач зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №140/13966/25 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.10.2025 №ХА11990.
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача. Водночас із 01.03.2026 відповідач не здійснює виплату пенсії з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, у повному обсязі, оскільки застосовує обмеження пенсійної виплати максимальним розміром.
У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.06.2026 про виплату пенсії з урахуванням індексації за 2026 рік без обмеження максимальним розміром. Однак листом від 17.07.2026 №17969-16316/Т-02/8-0300/26 відповідач повідомив, що пенсійна виплата позивача проіндексована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, проте не призвела до збільшення її розміру, оскільки виплата здійснюється в межах максимального розміру пенсії з урахуванням положень статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що чинне законодавство не передбачає правових підстав для обмеження розміру його пенсії, зокрема на суму індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Цією ж ухвалою позивача звільнено від сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.
У відзиві зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідач посилається на положення статті 64 вказаного Закону, статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, якою передбачено проведення індексації пенсій з 01.03.2026.
За твердженням відповідача, з 01.03.2026 пенсію позивача проіндексовано, при цьому розмір підвищення пенсії становить 2595,00 грн. Однак розмір пенсійної виплати не змінився, оскільки пенсія позивача перевищує максимальний розмір 25950,00 грн, що відповідає десяти прожитковим мінімумам для осіб, які втратили працездатність, установленим статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”.
Відповідач вказує, що частиною сьомою статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” установлено обмеження максимального розміру пенсії. При цьому зазначає, що після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 до вказаного Закону внесено зміни Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII, якими, на думку відповідача, відновлено законодавче обмеження максимального розміру пенсії.
Крім того, відповідач посилається на приписи Закону України від 08.07.2011 №3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.06.2020 у справі №580/234/19, від 27.01.2021 у справі №344/1326/17, від 29.01.2021 у справі №646/6177/17, які, на його переконання, підтверджують правомірність застосування обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а підстав для задоволення позовних вимог немає.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №140/13966/25 зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.10.2025 №ХА11990, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 26.03.2026 №6481-4554/Т-02/8-0300/26 позивача повідомлено, що на виконання вказаного рішення суду 17.02.2026 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату в сумі 171257,08 грн за період з 01.02.2023 по 31.03.2026.
З наявного у матеріалах справи розрахунку пенсії ОСОБА_1 від 22.05.2026 (пенсійна справа №ХА11990 – Міноборони), проведеного з 01.04.2026, убачається, що основний розмір пенсії позивача становить 62% грошового забезпечення в сумі 37963,35 грн, тобто 23537,28 грн.
До основного розміру пенсії відповідачем нараховано індексацію за 2024 рік у сумі 1500,00 грн, за 2025 рік – 1500,00 грн та за 2026 рік – 2595,00 грн.
Таким чином, загальний розмір пенсії позивача з урахуванням індексацій становить 29132,28 грн, однак до виплати визначено 25950,00 грн із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром.
Як убачається із заяви позивача від 16.06.2026 про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації за 2026 рік без обмеження максимальним розміром, позивач звернувся до відповідача із вимогою виплачувати пенсію в повному обсязі.
Листом від 17.07.2026 №17969-16316/Т-02/8-0300/26 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що пенсійну виплату проіндексовано відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236, однак виплата здійснюється в максимальному розмірі відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо обмеження розміру пенсійної виплати та невиплати нарахованої індексації за 2026 рік у повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб регулюються Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262-ХІІ).
Згідно з абзацом першим преамбули Закону №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Абзацом третім преамбули Закону №2262-XII встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Статтею 64 Закону №2262-ХІІ визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
25.02.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” (далі – Постанова №236).
Пунктом 1 Постанови №236 установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Постанови №236 з 1 березня 2026 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2025 року відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Пунктом 3 Постанови №236 встановлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1– 7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” і постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”.
Законом України від 03.12.2025 №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” у статті 7 установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2595,00 грн.
Водночас статтею 30 цього Закону передбачено, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778, пунктом 1 якої визначено коефіцієнти, що застосовуються до відповідних сум перевищення пенсійної виплати понад десять прожиткових мінімумів.
Разом з тим, зазначені положення передбачають застосування коефіцієнтів до сум перевищення, а не обмеження всієї пенсійної виплати величиною десяти прожиткових мінімумів.
Натомість із наявного у справі розрахунку пенсії та пояснень відповідача у відзиві вбачається, що до пенсії позивача застосовано саме обмеження максимальним розміром 25950,00 грн, а не визначено розмір виплати шляхом застосування передбачених постановою №1778 коефіцієнтів до суми перевищення.
При цьому суд зазначає, що предметом спору у цій справі є правомірність обмеження пенсійної виплати позивача максимальним розміром під час проведення індексації з 01.03.2026.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з 20.12.2016.
Суд звертає увагу, що внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ не створюють підстав для відновлення дії положень, які були визнані неконституційними та втратили чинність.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.07.2025 у справі №620/5993/24, у якій зазначено, що з 20.12.2016, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
У постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного Закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 24.02.2025 у справі №300/2424/24, від 08.04.2025 у справі №380/8998/24, від 22.07.2025 у справі №620/5993/24, від 25.11.2025 у справі №560/5404/25.
Зокрема, у постанові від 25.11.2025 у справі №560/5404/25 Верховний Суд дійшов висновку про протиправність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, під час її перерахунку з урахуванням індексації.
При цьому Верховний Суд зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону.
У вказаній постанові Верховний Суд також дійшов висновку про неправомірність застосування до перерахованої пенсії понижувальних коефіцієнтів, установлених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, з огляду на положення спеціального Закону №2262-ХІІ та рішення Конституційного Суду України.
Суд враховує наведені правові висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України “обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України” (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016).
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин норми Закону №2262-ХІІ підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а тому посилання відповідача на частину сьому статті 43 цього Закону як на правову підставу для обмеження пенсії позивача максимальним розміром є безпідставним.
Щодо доводів відповідача про необхідність застосування Закону України від 08.07.2011 №3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 2 Закону №3668-VI також передбачалося обмеження максимального розміру пенсій, призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Водночас Конституційний Суд України Рішенням від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ, у частині, визначеній цим Рішенням.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.07.2025 у справі №620/5993/24, ураховуючи зазначені рішення Конституційного Суду України, дійшов висновку про протиправність обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, максимальним розміром.
З урахуванням наведеного посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19 не спростовує висновку суду про протиправність застосованого до пенсії позивача обмеження, зважаючи на подальший розвиток судової практики та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах 2025 року.
Як встановлено судом, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації за 2026 рік відповідно до Постанови №236 у сумі 2595,00 грн.
Водночас із розрахунку пенсії, проведеного з 01.04.2026, убачається, що загальний розмір пенсії позивача становить 29132,28 грн, однак відповідач визначив до виплати лише 25950,00 грн, застосувавши обмеження максимальним розміром.
Фактично відповідач, здійснивши нарахування індексації відповідно до Постанови №236, не забезпечив її виплату позивачу в належному розмірі, оскільки застосував обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Суд наголошує, що передбачений пунктом 3 Постанови №236 граничний розмір підвищення пенсії в сумі 2595,00 грн не є тотожним обмеженню загального розміру пенсії величиною 25950,00 грн.
Отже, встановлення Постановою №236 максимального розміру підвищення пенсії не надає відповідачу правових підстав для обмеження всієї пенсійної виплати позивача максимальним розміром.
При цьому саме нарахування індексації за 2026 рік у сумі 2595,00 грн відповідачем не заперечується, а тому спір між сторонами стосується правомірності її невиплати у зв`язку із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром.
Суд зазначає, що незважаючи на встановлені Постановою №236 умови проведення індексації, підзаконний нормативно-правовий акт не може бути підставою для відновлення обмеження пенсії максимальним розміром, положення про яке визнані неконституційними.
Водночас положення статті 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 визначають окремий механізм застосування коефіцієнтів до сум перевищення пенсійних виплат понад десять прожиткових мінімумів, а не встановлюють обмеження всього розміру пенсії зазначеною величиною.
Відтак наведені положення самі собою не підтверджують правомірності застосованого відповідачем обмеження пенсійної виплати позивача сумою 25950,00 грн.
З урахуванням установлених обставин справи та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром під час проведення індексації відповідно до Постанови №236 є протиправними.
При цьому суд ураховує, що право позивача на індексацію пенсії з 01.03.2026 відповідачем не заперечується, оскільки відповідну суму підвищення пенсії ним уже визначено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та зобов`язання здійснити з 01.03.2026 перерахунок і виплату пенсії з урахуванням індексації, установленої Постановою №236, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору ухвалою суду від 17.08.2026, а доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час проведення індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).
Суддя Н. В. Стецик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua