Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №140/7621/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7621/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

у складі головуючого-судді Ксензюка А.Я.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі – відповідач) про визнання протиправним рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи №2167/26/123/ВП від 06.04.2026 та таким, що не відповідає вимогам положення статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV, пункту 12 «Критеріїв встановлення інвалідності», затверджених постановою КМУ «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 №1338, п.43 та п.53 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15.11.2024 №1338; зобов`язання сформувати кваліфіковану експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи та повторно розгляну скаргу на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради від 20.03.2026 №50/26/1749/Р та постановити нове обґрунтоване законне рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та безпосередньо брав участь у виконанні бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2026 №30 його було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Як стверджує позивач, під час проходження військової служби він неодноразово отримував бойові травми внаслідок виконання бойових розпоряджень безпосередньо в районах ведення бойових дій.

Зокрема, 17.10.2024 у районі населеного пункту Олешки Херсонського району Херсонської області під час виконання бойового розпорядження отримав акубаротравму без порушення цілісності барабанних перетинок, що підтверджується записом у первинній медичній картці (форма №100) від 17.10.2024 та довідкою про обставини травми від 21.10.2024 №1124/457.

27.02.2025 у районі населеного пункту Львове Бериславського району Херсонської області під час виконання бойового розпорядження отримав вибухову травму, акубаротравму без порушення цілісності барабанних перетинок, цефалгічний синдром. Зазначені обставини підтверджуються первинною медичною карткою від 01.03.2025 та довідкою про обставини травми від 17.03.2025 №1604/206/ВЛК.

Крім того, 09.04.2025 у районі населеного пункту Печеніжка Білгородської області Російської Федерації під час виконання бойового завдання позивач отримав вибухову кульове наскрізне поранення м`яких тканин шиї зліва з вогнепальним переломом лівої щелепи, лівобічний пневмоторакс, вибухове кульове наскрізне поранення лівого плеча з вогнепальним переломом верхньої третини лівої плечової кістки та лівого передпліччя, вибухове кульове поранення лівої підпахвової ділянки. Факт отримання вказаних поранень підтверджується первинною медичною карткою від 11.04.2025 та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 29.04.2025 №145.

Позивач вказує, що після отримання перших двох травм проходив лікування амбулаторно безпосередньо у своєму військовому підрозділі. Після останнього поранення перебував на лікуванні та обстеженні у низці медичних закладів, а саме: 11–13.04.2025 — у КНП «Сумська обласна клінічна лікарня»; 13.04–01.05.2025 — у КНП «Чернігівська обласна клінічна лікарня»; 16.05, 25–26.06 та 17.07.2025 — у КНП «Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради»; 30.05–16.06.2025 та 18.02–06.03.2026 — у КНП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади»; 23.07.2025 — у КНП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади»; 11–23.09.2025 та 20.11–10.12.2025 — у КНП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни»; 19.12.2025–16.01.2026 — у КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр».

Надалі, 13.01.2026, госпітальною військово-лікарською комісією КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної ради за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 18.12.2025 було проведено огляд позивача та сформовано свідоцтво про хворобу №2026-0113-0953-0815-0. У вказаному документі описано наявні у позивача діагнози, встановлено причинно-наслідковий зв`язок між ними та захистом Батьківщини, а також визнано його непридатним до військової служби. Постанову госпітальної ВЛК було затверджено штатною військово-лікарською комісією «18 Регіональна ВЛК (м. Одеса)», що підтверджується протоколом засідання від 14.01.2026 №2026-0114-1211-0750-3.

На підставі свідоцтва про хворобу та інших медичних документів 05.03.2026 було сформовано направлення №79eb6089-325f-4b10-b89f-34862be2957d на проведення оцінювання повсякденного функціонування позивача.

20.03.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради проведено оцінювання, за результатами якого прийнято рішення №5012611749/Р та встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності. Не погодившись із таким рішенням, 25.03.2026 позивач оскаржив його до Центру оцінювання функціонального стану особи.

06.04.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи було проведено заочний розгляд скарги позивача виключно за наданими медичними документами. За результатами розгляду рішення експертної команди комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради від 20.03.2026 залишено без змін, а скаргу позивача — без задоволення. Відповідне рішення оформлено витягом №2167/261123 від 06.04.2026.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте без належного врахування фактичного стану його здоров`я, характеру отриманих бойових травм, їх наслідків та сукупного впливу на повсякденне функціонування.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, позивач насамперед зазначає, що експертними командами не було належним чином оцінено загальний стан його здоров`я та сукупність наявних захворювань і функціональних порушень. На його переконання, оцінювання не може зводитися до окремого розгляду кожного діагнозу без урахування їх взаємного впливу, оскільки саме сукупність таких порушень зумовлює істотне обмеження життєдіяльності та працездатності.

Позивач звертає увагу, що в рішенні експертної команди від 20.03.2026 зазначено низку діагнозів, зокрема: Т70.0 — баротравма вуха; Н90.3 — нейросенсорна втрата слуху двостороння; G54.0 — ураження плечового сплетіння; М24.54 — контрактура суглоба кисті; М24.52 — контрактура суглоба ліктя. На його думку, кожен із цих діагнозів окремо може бути підставою для встановлення інвалідності, а їх сукупність та поєднання спричиняють виражене обмеження життєдіяльності та працездатності, що відповідає критеріям встановлення ІІ групи інвалідності.

Також позивач посилається на висновок військово-лікарської комісії, викладений у свідоцтві про хворобу від 13.01.2026, яким встановлено виражене обмеження його життєдіяльності та працездатності і визнано непридатним до військової служби. Вважає, що цей документ мав бути належним чином врахований під час оцінювання його функціонального стану.

Окремо позивач наголошує, що отримані ним ушкодження здоров`я безпосередньо пов`язані з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини в умовах збройної агресії Російської Федерації. У зв`язку з цим вважає, що під час визначення групи інвалідності експертна команда повинна була врахувати спеціальні гарантії, передбачені для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва або захворювання під час безпосередньої участі в заходах із забезпечення оборони України.

Крім того, позивач вказує на недотримання експертними командами порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи в частині розроблення рекомендацій щодо реабілітації.

Так, на його думку, у разі встановлення інвалідності експертна команда повинна розробити рекомендації, які є складовою індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, із визначенням обсягу та видів необхідних реабілітаційних заходів, конкретизацією трудових рекомендацій, методів і строків їх здійснення, а також необхідних засобів реабілітації та медичних виробів.

Водночас позивач зазначає, що після проведення оцінювання йому не повідомлялося про розроблення таких рекомендацій, а також не було надано відповідних документів. За його твердженням, навіть якщо рекомендації були розроблені, вони не надсилалися йому ані поштою, ані в електронній формі.

Також позивач звертає увагу, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглянула його скаргу заочно, виключно на підставі медичних документів, без безпосереднього огляду. Вважає, що такий розгляд не забезпечив повного та об`єктивного з`ясування фактичного стану його здоров`я, характеру функціональних порушень та їхнього впливу на повсякденну життєдіяльність.

На переконання позивача, під час прийняття оскаржуваного рішення не було належним чином враховано всі наявні у нього захворювання, наслідки численних бойових травм, результати тривалого лікування та реабілітації, а також висновки військово-лікарської комісії щодо ступеня порушення стану здоров`я.

Таким чином, позивач вважає, що рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 06.04.2026 №2167/261123 є протиправним, оскільки прийняте без належної оцінки сукупності його функціональних порушень та їхнього впливу на життєдіяльність, унаслідок чого залишено без змін рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності замість належної, на його думку, ІІ групи.

Ухвалою судді від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач – Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» – подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що наприкінці 2024 року Урядом було прийнято рішення про проведення реформи медико-соціальної експертизи та запровадження з 01.01.2025 нової системи оцінювання повсякденного функціонування особи.

У зв`язку з реформуванням системи медико-соціальної експертизи наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України. Відповідно до зазначеного наказу передбачалася передача медико-експертних справ, скарг та інших документів, пов`язаних із виконанням повноважень Центральної МСЕК.

Водночас відповідач звертає увагу, що з 01.01.2025 набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою запроваджено новий порядок проведення оцінювання, утворення та діяльності експертних команд, а також визначено критерії встановлення інвалідності.

Згідно із зазначеною постановою повноваження медико-соціальних експертних комісій та Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ щодо проведення медико-соціальної експертизи припинилися 31.12.2024. Медико-експертні справи, скарги та документи, пов`язані з діяльністю Центральної МСЕК, підлягали передачі установі, на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи.

Наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на відповідача – Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20.03.2026 №50/26/1749, яким йому встановлено ІІІ групу інвалідності, звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України». До Центру надійшла медична справа позивача разом із відповідними медичними документами.

За твердженням відповідача, під час розгляду скарги експертною командою Центру було ретельно вивчено всі наявні в медико-експертній справі документи та належним чином враховано стан здоров`я позивача. Розгляд здійснювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, наказу МОЗ України від 03.12.2024 №2022 та наказу МОЗ України від 10.12.2024 №2067.

Відповідач пояснює, що до повноважень Центру оцінювання функціонального стану особи належить розгляд скарг на рішення експертних команд, перевірка обґрунтованості прийнятих ними рішень щодо результатів оцінювання та встановлення інвалідності, а також прийняття за результатами такого розгляду рішення про підтвердження, скасування оскарженого рішення або формування нового рішення.

При цьому відповідач зазначає, що розгляд скарг може проводитися очно, заочно або з використанням засобів телемедицини залежно від установлених критеріїв та відповідних клопотань особи. Тому проведення розгляду скарги позивача заочно, без його безпосереднього огляду, відповідач вважає таким, що відповідає передбаченому порядку.

Як зазначає відповідач, 06.04.2026 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи було розглянуто скаргу ОСОБА_1 з метою уточнення ступеня наявних функціональних порушень та обмежень життєдіяльності.

За результатами аналізу медичної документації, відображеного у пункті 20 оскаржуваного рішення, експертною командою встановлено, що у позивача наявні наслідки вибухової травми від 09.04.2025, закритого перелому кісток носа, вогнепальних кульових поранень лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівої легені, ускладненого лівобічним пневмотораксом, шиї з вогнепальним переломом лівої ключиці, лівого плеча з вогнепальним переломом середньої третини плечової кістки, а також лівої кисті з вогнепальним переломом середньої фаланги ІІІ пальця.

Відповідач зазначає, що вказані ушкодження лікувалися оперативно 12.04.2025, зокрема проводилися первинна хірургічна обробка ран, дренування плевральної порожнини, накладення апарата зовнішньої фіксації на ліве плече та металоостеосинтез спицями перелому ІІІ пальця лівої кисті.

За результатами лікування у позивача сформувалися зміцнілі післяопераційні рубці в ділянці шиї, лівої половини грудної клітки, лівого плеча, передпліччя та кисті; консолідований перелом кісток носа з наявністю дрібних металевих уламків; консолідований перелом лівої ключиці; консолідований перелом середньої фаланги ІІІ пальця лівої кисті зі стійкою згинально-розгинальною контрактурою цього пальця; посттравматична контрактура лівого променево-зап`ясткового суглоба з больовим синдромом та незначним порушенням функції; посттравматична лівобічна плечова плексопатія з помірно вираженими порушеннями сенсомоторної функції; консолідований перелом середньої третини лівої плечової кістки, а також посттравматичний деформуючий артроз лівого плечового суглоба ІІІ стадії зі стійкою комбінованою контрактурою, больовим синдромом та значним порушенням функції.

На підтвердження оцінки функціонального стану позивача відповідач посилається на результати об`єктивних оглядів від 13.01.2026 та 06.02.2026, відповідно до яких обсяг активних рухів у лівому плечовому суглобі був суттєво обмежений: згинання становило 60°, розгинання – 10°, відведення – 40°.

Крім того, неврологічний статус позивача характеризувався лівобічною плечовою плексопатією, підтвердженою електронейроміографічним дослідженням від 23.12.2025. За його результатами встановлено порушення моторного та сенсорного проведення по серединному, ліктьовому та променевому нервах.

Клінічними проявами зазначеного ураження були помірна м`язова атрофія, зокрема дефіцит обводу плеча на 4 см порівняно з протилежною стороною, а також зниження м`язової сили в дистальних відділах кисті до 2 балів, що фактично унеможливлювало повноцінний захват та утримання предметів лівою рукою.

Також відповідач посилається на результати рентгенографічних досліджень лівого плеча та кисті від 19.09.2025, 19.11.2025 та 11.12.2025, якими підтверджено консолідацію переломів лівої плечової кістки, лівої ключиці та середньої фаланги ІІІ пальця лівої кисті. Крім того, виявлено деформуючий артроз лівого плечового суглоба ІІІ стадії зі звуженням суглобової щілини до 1 мм.

Щодо стану слуху позивача відповідач зазначає, що тональна порогова аудіометрія від 26.12.2025 підтвердила двобічну змішану приглухуватість: справа – І ступеня (легка), зліва – ІІІ ступеня (тяжка), із порогом слуху 68 дБ.

Водночас за результатами ехокардіоскопічних досліджень від 26.12.2025 та 09.02.2026 фракція викиду становила 59–68 %, що відповідає нормальним показникам. Серцева недостатність СН 0-А мала лише початковий характер, ознак легеневої гіпертензії не виявлено.

Крім того, за результатами рентгенографії органів грудної клітки та дослідження функції зовнішнього дихання від 16.06.2025 та 24.12.2025 зафіксовано лівобічний пневмофіброз і плевральні шварти як наслідки поранення грудної клітки. Разом із тим, функція зовнішнього дихання, за оцінкою експертної команди, залишалася без значних порушень.

На підставі сукупності наведених медичних даних експертна команда дійшла висновку, що встановлені у позивача функціональні порушення, зокрема стійка контрактура великого суглоба та плексопатія, відповідають помірному ступеню обмеження життєдіяльності у сферах самообслуговування, пересування та трудової діяльності.

При цьому відповідач наголошує, що експертною командою було враховано необхідність подальшої реабілітації та медичного спостереження після демонтажу апарата зовнішньої фіксації, який відбувся 16.09.2025.

З огляду на наведене експертна команда визнала, що стан здоров`я позивача дає підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності строком на один рік, у зв`язку з чим прийняла рішення про підтвердження оскаржуваного рішення експертної команди від 20.03.2026.

Відповідач окремо звертає увагу, що за результатами розгляду скарги не було сформовано нового рішення щодо результатів оцінювання, а саме підтверджено раніше прийняте рішення експертної команди від 20.03.2026 №50/26/1749. На думку відповідача, у пункті 20 рішення від 06.04.2026 наведено достатнє медичне обґрунтування висновку щодо ступеня функціональних порушень позивача та відповідності його стану здоров`я критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.

Також відповідач зазначає, що результати розгляду скарги позивача були оформлені відповідними документами, а саме протоколом розгляду скарги від 06.04.2026 №2167/26/123, рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 06.04.2026 №2167/26/123 та витягом із зазначеного рішення.

Стосовно доводів позивача про ненадання йому відповідних документів відповідач повідомляє, що витяг із рішення експертної команди від 06.04.2026 №2167/26/123 було надіслано на адресу місця проживання позивача поштовим відправленням та отримано ним, що, за твердженням відповідача, самим позивачем не заперечується.

Крім того, відповідач зазначає, що під час медичного огляду позивача експертними командами було належним чином враховано його стан здоров`я, наявні діагнози, тривалість захворювання та обмеження життєдіяльності. За твердженням відповідача, фахівцями спеціалізованого медичного органу розглянуто всі надані позивачем документи, зокрема виписки, консультаційні висновки та історію хвороби.

Окремо відповідач заперечує доводи позивача щодо протиправності процедури прийняття оскаржуваного рішення та зазначає, що позовна заява не містить конкретних правових підстав і належних доказів порушення процедури як експертною командою від 20.03.2026, так і експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи від 06.04.2026.

З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржуване рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 06.04.2026 №2167/26/123 прийняте з порушенням вимог законодавства, без належного врахування всіх обставин, що мають значення для визначення ступеня обмеження його життєдіяльності та встановлення групи інвалідності.

На спростування доводів відповідача щодо застосування наказу МОЗ України від 26.10.2024 №1809 позивач зазначає, що цей наказ втратив чинність 01.01.2025 на підставі наказу МОЗ України від 03.12.2024 №2022. Водночас відповідач посилається на пункт 8 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, затвердженого наказом №1809, відповідно до якого Центральна МСЕК, зокрема, повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних та міських комісій.

Позивач також заперечує доводи відповідача про те, що суд не вправі перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки таке твердження, на його переконання, не відповідає змісту статті 19 Конституції України. Зазначає, що саме дотримання органом державної влади меж наданих повноважень, визначеного законом порядку та способу прийняття рішень є предметом судового контролю. При цьому суд, перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, не перебирає на себе його компетенцію, а здійснює контроль за відповідністю такого рішення вимогам чинного законодавства.

На думку позивача, відповідач неправильно розуміє характер нормативного регулювання спірних правовідносин. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 та затверджені нею положення, порядки й критерії містять норми матеріального та процедурного характеру, які визначають правові наслідки для особи, що проходить оцінювання повсякденного функціонування. Тому застосування цих норм повинно здійснюватися з урахуванням усіх передбачених ними умов та критеріїв, а суд має перевіряти, чи правильно відповідач застосував відповідні положення до встановлених обставин справи.

Окремо позивач наголошує, що відповідач не заперечує наявності у нього посттравматичного деформуючого артрозу лівого плечового суглоба ІІІ стадії зі стійкою комбінованою контрактурою, больовим синдромом та значним порушенням функції, а також двобічної приглухуватості. Водночас, за твердженням позивача, відповідач не надав належної оцінки сукупності цих порушень та їх впливу на повсякденне функціонування.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 5 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, передбачено різні ступені обмеження життєдіяльності. Зокрема, виражений ступінь обмеження (2 ступінь) може мати місце за наявності серйозних порушень зору або слуху, які суттєво впливають на здатність особи до самостійного функціонування, зумовлюють постійне використання окулярів або слухових апаратів, регулярне використання допоміжних засобів реабілітації чи технічних засобів адаптації та потребу в сторонній допомозі для виконання основних життєвих завдань.

У цьому контексті позивач наголошує, що він постійно користується слуховим апаратом, однак ця обставина, на його думку, не була належним чином врахована відповідачем під час оцінювання його функціонального стану.

Також позивач посилається на пункт 17.1.7 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради від 20.03.2026, у якому зазначено такі діагнози: Т70.0 – баротравма вуха; Н90.3 – нейросенсорна втрата слуху двостороння; G54.0 – ураження плечового сплетіння; М24.54 – контрактура суглоба кисті; М24.52 – контрактура суглоба ліктя.

Позивач вважає, що кожен із зазначених діагнозів може бути самостійною підставою для встановлення інвалідності, а їх сукупність та поєднання спричиняють виражене обмеження життєдіяльності та працездатності. На підтвердження цього він також посилається на висновок військово-лікарської комісії від 13.01.2026, у якому його визнано непридатним до військової служби.

Позивач зазначає, що наявні у нього захворювання та наслідки травм у сукупності призводять до значних обмежень у повсякденному житті. Зокрема, посттравматичний деформуючий артроз лівого плечового суглоба ІІІ стадії зі стійкою комбінованою контрактурою та больовим синдромом, двобічна приглухуватість, ураження плечового сплетіння, контрактури суглобів кисті та ліктя впливають на можливість повноцінного самообслуговування, пересування, виконання побутових завдань та трудової діяльності.

На думку позивача, його інвалідність настала внаслідок поранень, отриманих під час безпосередньої участі в заходах із забезпечення оборони України, а тому під час вирішення питання щодо встановлення групи інвалідності відповідач мав врахувати зазначені особливості правового регулювання.

У зв`язку з викладеним позивач наполягає, що рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 06.04.2026 №2167/26/123 є протиправним, оскільки прийняте без належного застосування критеріїв встановлення інвалідності та без урахування всіх обставин, що мають значення для оцінювання його повсякденного функціонування.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2026 №30 його звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №29 від 29.01.2026 позивача з 29.01.2026 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою від 18.12.2025 №1221 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

17.10.2024 у районі населеного пункту Олешівка Бериславського району Херсонської області під час виконання бойового розпорядження позивач отримав вибухову травму — акубаротравму без порушення цілісності барабанних перетинок, цефалгічний синдром. Вказані обставини підтверджуються первинною медичною карткою від 17.10.2024 та довідкою про обставини травми від 21.10.2024 №1/24/457.

27.02.2025 у районі населеного пункту Львове Бериславського району Херсонської області під час виконання бойового розпорядження позивач повторно отримав вибухову травму, акубаротравму без порушення цілісності барабанних перетинок та цефалгічний синдром. Зазначене підтверджується первинною медичною карткою від 01.03.2025 та довідкою про обставини травми від 17.03.2025 №1604/206/ВЛК.

09.04.2025 у районі населеного пункту Печеніжка Білгородської області Російської Федерації під час виконання бойового завдання позивач отримав множинні вогнепальні кульові поранення: м`яких тканин шиї з вогнепальним переломом лівої ключиці; лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівої легені, ускладненим лівобічним пневмотораксом; лівого плеча з вогнепальним переломом середньої третини лівої плечової кістки; лівої кисті з вогнепальним переломом середньої фаланги III пальця. Також унаслідок травми зафіксовано закритий перелом кісток носа. Обставини отримання поранень підтверджуються первинною медичною карткою від 11.04.2025 та довідкою про обставини травми від 29.04.2025 №145.

Після отримання поранень позивач проходив лікування у низці закладів охорони здоров`я, зокрема з 11.04.2025 по 13.04.2025 — у КНП «Сумська обласна клінічна лікарня»; з 13.04.2025 по 01.05.2025 — у КНП «Чернігівська обласна клінічна лікарня»; 16.05.2025, 25–26.06.2025 та 17.07.2025 — у КП «Волинська обласна клінічна лікарня»; з 30.05.2025 по 16.06.2025 та з 18.02.2026 по 06.03.2026 — у КП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади»; 23.07.2025 — у КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади»; з 11.09.2025 по 23.09.2025 та з 20.11.2025 по 10.12.2025 — у КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни»; з 19.12.2025 по 16.01.2026 — у КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр».

Під час лікування 12.04.2025 позивачу проведено первинну хірургічну обробку ран, дренування плевральної порожнини, встановлено апарат зовнішньої фіксації на ліве плече, а також виконано металоостеосинтез спицями перелому III пальця лівої кисті. У подальшому сформувалися післяопераційні рубці шиї, лівої половини грудної клітки, лівих плеча, передпліччя та кисті.

За результатами подальшого лікування та обстежень у позивача встановлено наслідки отриманих травм у вигляді консолідованого перелому кісток носа з наявністю дрібних металевих уламків, консолідованого перелому лівої ключиці, консолідованого перелому середньої фаланги III пальця лівої кисті зі стійкою згинально-розгинальною контрактурою III пальця, посттравматичної контрактури лівого променево-зап`ясткового суглоба з больовим синдромом та незначним порушенням функції, посттравматичної лівобічної плечової плексопатії з помірно вираженими порушеннями сенсомоторної функції, консолідованого перелому середньої третини лівої плечової кістки, посттравматичного деформуючого артрозу лівого плечового суглоба III стадії зі стійкою комбінованою контрактурою, больовим синдромом та значним порушенням функції.

Згідно з об`єктивними оглядами від 13.01.2026 та 06.02.2026, обсяг активних рухів у лівому плечовому суглобі був суттєво обмежений: згинання — 60°, розгинання — 10°, відведення — 40°. За результатами електронейроміографії від 23.12.2025 підтверджено лівобічну плечову плексопатію з порушенням моторного та сенсорного проведення по серединному, ліктьовому та променевому нервах. Клінічно це проявлялося помірною атрофією м`язів, зменшенням обводу плеча на 4 см порівняно з правою стороною та зниженням м`язової сили в дистальних відділах кисті до 2 балів, що обмежувало можливість захоплення й утримання предметів лівою рукою.

За даними рентгенографії лівого плеча та кисті від 19.09.2025, 19.11.2025 та 11.12.2025 підтверджено консолідовані переломи лівої плечової кістки, лівої ключиці та середньої фаланги III пальця лівої кисті. Також виявлено деформуючий артроз лівого плечового суглоба III стадії зі звуженням суглобової щілини до 1 мм.

Тональна порогова аудіометрія від 26.12.2025 засвідчила двобічну змішану приглухуватість: праворуч — І ступеня, ліворуч — III ступеня, з порогом слуху 68 дБ. За результатами ехокардіоскопії від 26.12.2025 та 09.02.2026 фракція викиду становила 59–68 %, серцева недостатність оцінена як СН 0-А, ознак легеневої гіпертензії не виявлено. Рентгенографією органів грудної клітки та дослідженням функції зовнішнього дихання від 16.06.2025 і 24.12.2025 зафіксовано лівобічний пневмофіброз та плевральні шварти як наслідки поранення грудної клітки, при цьому значних порушень функції зовнішнього дихання не встановлено.

13.01.2026 госпітальною військово-лікарською комісією КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» проведено огляд позивача та оформлено свідоцтво про хворобу №2026-0113-0953-0815-0. У пункті 12 свідоцтва описано наявні діагнози та їх причинно-наслідковий зв`язок із захистом Батьківщини, а пунктом 13 позивача визнано непридатним до військової служби. Висновок госпітальної ВЛК затверджено постановою штатної військово-лікарської комісії «18 Регіональна ВЛК (м. Одеса)», оформленою протоколом засідання від 14.01.2026 №2026-0114-1211-0750-3.

05.03.2026 на підставі свідоцтва про хворобу та інших медичних документів позивачу сформовано направлення №79eb6089-325f-4b10-b89f-34862be2957d на оцінювання повсякденного функціонування особи.

20.03.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради проведено оцінювання стану здоров`я позивача та прийнято рішення №5012611749/Р, яким йому встановлено III групу інвалідності. Витяг із зазначеного рішення містить діагнози, зокрема: Т70.0 — акубаротравма вуха; H90.3 — двобічна нейросенсорна втрата слуху; G54.0 — ураження плечового сплетіння; M24.54 — контрактура суглоба кисті; M24.52 — контрактура суглоба ліктя.

Не погодившись із встановленою групою інвалідності, 25.03.2026 позивач звернувся до Центру оцінювання функціонального стану особи зі скаргою на рішення експертної команди від 20.03.2026 №5012611749/Р.

06.04.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи розглянуто скаргу позивача за наявними медичними документами. За результатами розгляду прийнято рішення №2167/26/123, яким рішення експертної команди від 20.03.2026 №5012611749/Р залишено без змін та підтверджено встановлення позивачу III групи інвалідності.

Під час розгляду скарги експертною командою враховано наслідки поранень від 09.04.2025, зрощення переломів кісток носа, лівої ключиці, лівої плечової кістки та середньої фаланги III пальця лівої кисті, контрактури пальця та лівого променево-зап`ясткового суглоба, лівобічну плечову плексопатію, а також посттравматичний деформуючий артроз лівого плечового суглоба III стадії. Окремо відображено результати аудіометрії, ехокардіоскопії, рентгенографії органів грудної клітки та дослідження функції зовнішнього дихання.

В обґрунтування підтвердження III групи інвалідності експертна команда зазначила, що з огляду на встановлений ступінь функціональних порушень, їх вплив на повсякденну діяльність позивача, а також необхідність подальшої реабілітації та медичного спостереження після демонтажу апарата зовнішньої фіксації 16.09.2025, експертна команда дійшла висновку про наявність підстав для встановлення III групи інвалідності строком на один рік. Саме помірний, а не виражений ступінь обмеження життєдіяльності став підставою для підтвердження III групи інвалідності та залишення без змін рішення експертної команди від 20.03.2026 №5012611749/Р рішенням від 06.04.2026 №2167/26/123.

Позивач не погодився з рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи від 06.04.2026 №2167/26/123, вважаючи, що під час оцінювання не було належним чином враховано сукупність наслідків отриманих поранень, ступінь порушення функцій лівої верхньої кінцівки, двобічну втрату слуху та вплив цих порушень на його повсякденне функціонування. У зв`язку із цим звернувся до суду з цим позовом.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, тому просила позов задовольнити.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 р. (далі Закон №875-XII), Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV від 06.10.2005 р. (далі Закон №2961-IV).

Особою з інвалідністю, відповідно до статті 2 Закону №875-ХІІ, є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі статтею 3 Закону №875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Стаття 6 Закону №875-ХІІ гарантує особі (її уповноваженому представнику) право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону №875-ХІІ, законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

За визначеннями, наданими у статті 1 Закону № 2961-IV, особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.

Приписами статті 7 Закону №2961-IV передбачено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

Підгрупа А першої групи інвалідності встановлюється особам з виключно високим ступенем стійкого обмеження повсякденного функціонування, надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги інших осіб або диспансерного нагляду, які фактично не здатні до самообслуговування.

Підгрупа Б першої групи інвалідності встановлюється особам з високим ступенем стійкого обмеження повсякденного функціонування, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій, які частково здатні до виконання окремих видів самообслуговування.

Окрім того, статтею 7 Закону №2961-IV визначено, що особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування) (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище першої групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам проводиться на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

Відповідно до розділу «Критерії визнання особи особою з інвалідністю» Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.

Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:

перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді;

друга (II);

третя (III).

Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється відповідно до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" №4170-IX від 19.12.2024 р.(далі Закон №4170-IX), який набрав чинності з 31.12.2024 р., внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Зокрема, відповідно до статті 3 Закону №875-XII (в редакції Закону №4170-IX), інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX, повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі Постанова №1338), якою затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 2 Постанови №1338 визначено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»: з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності; оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.

Відповідно до пункту 3 Постанови №1338, датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування.

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Положення про експертні команди (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із положеннями пункту 2-4 Положення про експертні команди, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ.

Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ.

Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи та входити до складу експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції», іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (пункт 6 Положення про експертні команди).

Відповідно до пункту 9 Положення про експертні команди, експертні команди, з поміж іншого, формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання); планують та проводять повторні оцінювання; визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку.

Пунктами 11-15 Положення про експертні команди, передбачено, що керівник закладу охорони здоров`я, на базі якого організовується проведення оцінювання, визначає заступника керівника закладу охорони здоров`я, на якого покладаються повноваження з питань організації проведення оцінювання.

Склад експертних команд формується індивідуально для проведення кожного оцінювання з лікарів загальною чисельністю не менше трьох осіб з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд. До складу обов`язково має входити лікар-терапевт або профільний лікар щодо супутнього захворювання або ускладнень.

Після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи склад експертних команд формується з дотриманням принципу випадковості, з використанням засобів електронної системи.

Головуючим лікарем під час проведення оцінювання визначається лікар, спеціальність якого відповідає основному діагнозу.

У закладі охорони здоров`я, в якому організовано проведення оцінювання, має бути створена офіційна електронна пошта для забезпечення інформування осіб, яких направляють на проведення оцінювання, та лікарів, які таке направлення здійснюватимуть.

У відповідності до положень пунктів 17, 18 Положення про експертні команди, основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою КМУ від 15.11.2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою КМУ від 15.11.2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Порядок проведення оцінювання).

Пунктом 3 Порядку проведення оцінювання визначено, що направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 6 Порядку проведення оцінювання, оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень (постанов) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку.

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (пункт 8 Порядку проведення оцінювання).

Відповідно до пункту 9 Порядку проведення оцінювання, склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання.

Відповідно до пункту 14 Порядку проведення оцінювання, оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про що оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, опрацювання направлень та документів для проведення оцінювання та процес оцінювання здійснюються із застосуванням паперового документообігу з прийняттям рішення за результатами оцінювання за формою, встановленою МОЗ, яке повинно бути підписане всіма членами та головуючим експертної команди та скріплене печаткою закладу охорони здоров`я, на базі якого функціонує відповідна експертна команда, що провела оцінювання. Після появи технічної можливості такі рішення та документи підлягають негайному внесенню до електронної системи (не пізніше ніж протягом наступного дня після появи технічної можливості).

Пунктом 31 Порядку проведення оцінювання визначено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Відповідно до пунктів 34-36 Порядку проведення оцінювання, експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до пункту 40 Порядку проведення оцінювання, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи не встановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою КМУ від 03.11.2021 р. №1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Датою встановлення інвалідності вважається дата надходження до експертної команди направлення на проведення оцінювання.

Пунктами 44-46 Порядку проведення оцінювання, рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди.

У разі проведення очного або виїзного розгляду справи роздрукована форма прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), надаються особі на підпис.

Відповідно до пункту 53 Порядку проведення оцінювання, після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.

Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (пункт 57 Порядку проведення оцінювання).

Відповідно до пункту 66 Порядку оцінювання експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги, одержані через електронну систему, згідно з розподілом скарг, що здійснюється автоматично засобами електронної системи після внесення до електронної системи відомостей про скаргу.

Пунктом 67 Порядку встановлено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.

Згідно пункту 68 Порядку оцінювання, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення; скасування оскарженого рішення; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.

Відповідно до пункту 69 Порядку оцінювання, не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи: у разі подання скарги в електронній формі - інформація про таке рішення відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).

Так, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою від 18.12.2025 №1221.

17.10.2024 у районі населеного пункту Олешки Бериславського району Херсонської області під час виконання бойового розпорядження позивач отримав вибухову травму у вигляді акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок та цефалгічного синдрому, що підтверджується первинною медичною карткою від 17.10.2024 та довідкою про обставини травми від 21.10.2024 №1/24/457.

У подальшому, 27.02.2025 у районі с. Львове Бериславського району Херсонської області позивач повторно отримав вибухову травму у вигляді акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок та цефалгічного синдрому, що підтверджується первинною медичною карткою від 01.03.2025 та довідкою про обставини травми від 17.03.2025 №1604/206/ВЛК.

Крім того, 09.04.2025 у районі населеного пункту Печеніжка Білгородської області російської федерації позивач отримав множинні кульові поранення м`яких тканин шиї з вогнепальним переломом лівої ключиці, лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівої легені та лівобічним пневмотораксом, лівого плеча з вогнепальним переломом середньої третини лівої плечової кістки, лівої кисті з переломом середньої фаланги III пальця, а також закритий перелом кісток носа. Обставини отримання вказаних поранень підтверджуються первинною медичною карткою від 11.04.2025 та довідкою про обставини травми від 29.04.2025 №145.

13.01.2026 госпітальною військово-лікарською комісією КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» проведено медичний огляд позивача та оформлено свідоцтво про хворобу №2026-0113-0953-0815-0, згідно з яким відображено встановлені у нього діагнози та причинний зв`язок отриманих ушкоджень із захистом Батьківщини. За результатами огляду позивача визнано непридатним до військової служби. Вказану постанову затверджено 18 Регіональною військово-лікарською комісією (м. Одеса), що підтверджується протоколом від 14.01.2026 №2026-0114-1211-0750-3. 05.03.2026 позивача направлено на оцінювання повсякденного функціонування особи, що підтверджується направленням №79eb6089-325f-4b10-b89f-34862be2957d.

За результатами проведеного оцінювання 20.03.2026 експертною командою КП «Волинська обласна клінічна лікарня» прийнято рішення про встановлення позивачу III групи інвалідності. Згідно з витягом із рішення експертної команди у графі діагнозів зазначено, зокрема, баротравму вуха (T70.0), двосторонню нейросенсорну втрату слуху (H90.3), ураження плечового сплетіння (G54.0), контрактуру суглоба кисті (M24.54) та контрактуру суглоба ліктя (M24.52).

25.03.2026 позивач звернувся до Центру оцінювання функціонального стану особи зі скаргою на рішення експертної команди КП «Волинська обласна клінічна лікарня» від 20.03.2026.

За результатами розгляду скарги 06.04.2026 Центром оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення №2167/26/123, згідно з яким первинне рішення експертної команди від 20.03.2026 залишено без змін, а скаргу позивача — без задоволення.

При цьому суд враховує обставини того, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, в яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку з медичних критеріїв, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення.

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 від 06.04.2026 №2167/26/123, яким залишено без змін рішення експертної команди від 20.03.2026 №50/26/1749/Р щодо встановлення III групи інвалідності.

Суд зазначає, що фактично звернення позивача до суду з даним позовом направлено на вирішення питання щодо не надання йому відповідної групи інвалідності.

Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. При цьому, в постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки судом прийнятого Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 06.04.2026 №2167/26/123, яким залишено без змін рішення експертної команди КП «Волинська обласна клінічна лікарня» від 20.03.2026 щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності.

Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що під час розгляду його скарги експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи не було враховано всіх наявних у нього захворювань, наслідків отриманих бойових травм та їх сукупного впливу на повсякденне функціонування, оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваного рішення та наявними у матеріалах справи медичними документами.

Як установлено судом, під час розгляду скарги 06.04.2026 експертною командою досліджено медичну документацію позивача, у тому числі відомості про отримані ним вогнепальні поранення 09.04.2025, проведене оперативне лікування, результати подальшої реабілітації, а також наслідки зазначених ушкоджень у вигляді стійких порушень функцій опорно-рухового та нервового апарату.

Зокрема, у пункті 20 оскаржуваного рішення відображено дані щодо посттравматичного деформуючого артрозу лівого плечового суглоба III стадії зі стійкою комбінованою контрактурою, больовим синдромом та значним порушенням функції, посттравматичної лівобічної плечової плексопатії з порушенням сенсомоторної функції, контрактури III пальця лівої кисті, а також посттравматичної контрактури лівого променево-зап`ясткового суглоба.

При цьому експертною командою враховано не лише перелік установлених діагнозів, а й об`єктивні показники функціональних порушень. Так, за результатами оглядів від 13.01.2026 та 06.02.2026 зафіксовано обмеження активних рухів у лівому плечовому суглобі: згинання до 60°, розгинання до 10°, відведення до 40°. Також враховано результати електронейроміографічного дослідження від 23.12.2025, яким підтверджено порушення моторного та сенсорного проведення по серединному, ліктьовому та променевому нервах, наявність м`язової атрофії та зниження м`язової сили в дистальних відділах кисті до 2 балів.

Отже, твердження позивача про неврахування порушень функцій лівої верхньої кінцівки не узгоджується зі змістом оскаржуваного рішення, оскільки відповідні порушення були не лише зазначені експертною командою, а й підтверджені конкретними результатами клінічних та інструментальних досліджень.

Крім того, експертною командою враховано результати рентгенографічних досліджень від 19.09.2025, 19.11.2025 та 11.12.2025, якими підтверджено консолідацію переломів лівої плечової кістки, лівої ключиці та середньої фаланги III пальця лівої кисті, а також наявність деформуючого артрозу лівого плечового суглоба III стадії зі звуженням суглобової щілини до 1 мм.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що експертна команда не залишила поза увагою ані характер отриманих позивачем ушкоджень, ані їхні анатомічні наслідки, ані наявні обмеження рухової та сенсорної функцій.

Суд також відхиляє доводи позивача про неврахування порушень слуху.

Як убачається з оскаржуваного рішення, експертною командою враховано результати тональної порогової аудіометрії від 26.12.2025, якою встановлено двобічну змішану приглухуватість: праворуч — I ступеня, ліворуч — III ступеня, з порогом слуху 68 дБ. Отже, порушення слухової функції позивача було відоме експертній команді, досліджувалося та відображене у медичній частині рішення.

Водночас сам факт наявності приглухуватості, так само як і використання слухового апарата, не зумовлює автоматичного встановлення II групи інвалідності. Визначальним для встановлення відповідної групи є не лише наявність певного діагнозу чи необхідність використання технічного засобу реабілітації, а ступінь стійкості функціональних порушень та фактичний рівень обмеження життєдіяльності особи.

Позивач, посилаючись на постійне використання слухового апарата, не спростовує наведених у рішенні результатів аудіометричного дослідження та не наводить конкретних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність у нього саме вираженого ступеня обмеження життєдіяльності внаслідок порушення слуху.

Крім того, суд звертає увагу, що експертною командою досліджено й інші наслідки отриманого позивачем поранення, зокрема стан органів дихання та серцево-судинної системи. Так, за результатами ехокардіоскопії від 26.12.2025 та 09.02.2026 фракція викиду становила 59–68 %, серцева недостатність оцінена як СН 0-А, ознак легеневої гіпертензії не виявлено. Результати рентгенографії органів грудної клітки та дослідження функції зовнішнього дихання від 16.06.2025 і 24.12.2025 також були враховані, при цьому значних порушень функції зовнішнього дихання не встановлено.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що експертна команда здійснила оцінку не лише окремих наслідків поранення лівої верхньої кінцівки, а й інших наявних у позивача порушень здоров`я, які могли впливати на його повсякденне функціонування.

Посилання позивача на сукупність установлених діагнозів як на безумовну підставу для встановлення II групи інвалідності суд також вважає необґрунтованим.

Саме по собі встановлення декількох діагнозів, навіть якщо кожен із них характеризує певне порушення функції організму, не означає автоматичного виникнення права на встановлення вищої групи інвалідності. Під час оцінювання повсякденного функціонування визначальним є ступінь обмеження життєдіяльності особи, який встановлюється з урахуванням характеру, вираженості та стійкості функціональних порушень, їх впливу на здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання та трудової діяльності.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що експертна команда врахувала взаємопов`язаний характер порушень функцій лівої верхньої кінцівки, зокрема поєднання посттравматичного артрозу плечового суглоба, контрактур та плечової плексопатії, а також їх вплив на можливість виконання повсякденних дій. За результатами такого оцінювання визначено помірний ступінь обмеження життєдіяльності, який відповідає III групі інвалідності.

Суд зауважує, що позивач фактично ототожнює наявність значних анатомічних та функціональних змін із необхідністю встановлення II групи інвалідності, однак такі обставини не є тотожними. Для встановлення відповідної групи має значення не лише медичний діагноз або ступінь анатомічного ушкодження, а й те, наскільки виявлені порушення обмежують самостійне функціонування особи у повсякденному житті.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача на висновок військово-лікарської комісії від 13.01.2026, яким його визнано непридатним до військової служби, не спростовує висновків експертної команди щодо наявності підстав для встановлення III групи інвалідності.

Висновок ВЛК стосується придатності особи до проходження військової служби з урахуванням стану її здоров`я, характеру захворювань та вимог до військової служби. Натомість оцінювання повсякденного функціонування має інший предмет і спрямоване на визначення ступеня обмеження життєдіяльності особи відповідно до встановлених критеріїв інвалідності. Тому висновок про непридатність до військової служби сам собою не зумовлює обов`язку встановити II групу інвалідності та не має наперед визначального значення для результатів такого оцінювання.

Також суд бере до уваги, що позивач проходив тривале лікування та реабілітацію, а експертною командою враховано необхідність подальшого медичного спостереження та реабілітаційних заходів після демонтажу апарата зовнішньої фіксації 16.09.2025. Отже, динаміка лікування та необхідність подальшого відновлення також не залишилися поза увагою під час визначення ступеня функціональних порушень.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи позивача про неврахування всіх наявних у нього захворювань, наслідків бойових травм та їх сукупного впливу на повсякденне функціонування не знайшли підтвердження під час розгляду справи. Зміст оскаржуваного рішення свідчить про дослідження експертною командою основних медичних документів, об`єктивних показників функціонального стану та результатів інструментальних досліджень, а незгода позивача з визначеним ступенем обмеження життєдіяльності фактично зводиться до незгоди з професійною оцінкою експертної команди та не підтверджує сама собою протиправності прийнятого рішення.

Суд звертає увагу, що незгода позивача з оцінкою ступеня обмеження життєдіяльності, наданою експертною командою, сама по собі не свідчить про порушення процедури прийняття рішення та не є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним. Право на судове оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не означає, що суд має перебрати на себе повноваження спеціалізованого органу та здійснити замість нього повторне медичне оцінювання.

Отже, за результатами перевірки матеріалів справи суд не встановив порушень визначеної законодавством процедури розгляду скарги позивача, які б свідчили про протиправність рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 06.04.2026 №2167/26/123. Відтак наведені позивачем доводи фактично стосуються незгоди з результатом експертного оцінювання, однак не підтверджують недотримання відповідачем установленого порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач під час розгляду скарги ОСОБА_1 діяв у межах наданих повноважень, із дотриманням установленої процедури та на підставі наявної медичної документації, у зв`язку з чим підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).

Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову питання про розподіл судовиз витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1А, код ЄДРПОУ 03191673).

Суддя А.Я. Ксензюк