Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №645/5598/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №645/5598/25

Суддя: Гєрцик Р. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/5598/25 Головуючий суддя І інстанції Костіна І. Г.

Провадження № 33/818/1381/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю захисника Козловської Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Козловської Т.В. на постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 16 серпня 2025 року о 11 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Героїв Харкова, 259, у м. Харкові з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість та підвищена жвавість. Огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога ОСОБА_1 проходити відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Постановою судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Козловська Т.В., з урахуванням уточнень, просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що наявним відеозаписом події не зафіксовано ані факту керування ОСОБА_1 , ані його зупинку співробітниками поліції.

При цьому, долучений до матеріалів судового провадження відеофайл «Голубенко.mp4», знятий на особистий мобільний телефон із невстановленого авто, на її переконання, не є підтвердженням факту керування її підзахисним автомобілем.

Також, у якості підстави зупинки співробітники поліції зазначили, що під час перестроювання ОСОБА_1 не увімкнув покажчик повороту, однак, жодної постанови про порушення ним ПДР складено не було.

Зазначає, що під час спілкування із ОСОБА_1 інспектори патрульної поліції взагалі не виявили, не перевірили та не оголосили жодної конкретної ознаки наркотичного сп`яніння, а лише в загальних рисах запропонували проїхати у наркоцентр, при цьому, не роз`яснили наслідки відмови від проходження огляду.

Крім того, на її думку, огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог, встановлених ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку.

Звертає свою увагу, що її підзахисний, усвідомивши ситуацію, погодився пройти огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, однак, поліцейські повідомили, що протокол за відмову від його проходження вже складено.

Також, до початку судового розгляду від захисника надійшов ряд клопотань, зокрема:

-про виклик співробітників поліції – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для надання пояснень у судовому засіданні;

-про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.7 чт.247 КУпАП;

-про зупинення провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби;

-про визнання направлення на огляд у медичній установі неналежним та недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_1 не був доставлений до лікарні.

Мотиви суду

Щодо поданого захисником ОСОБА_4 клопотання про зупинення провадження у справі слід зазначити наступне.

Так, якщо певні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Враховуючи це, застосування норм КПК до правовідносин у даній справі за аналогією закону не видається можливим.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Отже, чинним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), стаття 277 КУпАП.

Відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1

12.11.2025 року у справі №754/947/22 Великою Палатою Верховного Суду було прийнято рішення, яке стосується порядку розгляду судових справ інших юрисдикцій за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану. Водночас, зазначене рішення уточнює, як застосовується норма щодо зупинення провадження у цивільних, господарських та адміністративних справах за участю військових, а не запроваджує нових правил для проваджень про адміністративні правопорушення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити. Розгляд справи слід продовжити, оскільки захиснику надано всі права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є достатнім для здійснення ефективного захисту та його подальшої участі у дослідженні доказів, які долучені до матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, 16 серпня 2025 року о 11 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Героїв Харкова, 259, у м. Харкові з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість та підвищена жвавість. Огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога ОСОБА_1 проходити відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 424815 від 16.08.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 16.08.2025 року о 11 год. 40 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість та підвищена жвавість; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом поліцейського взводу 2 роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Козиря О. від 16.08.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріалами справи не зафіксовано ані факт керування ОСОБА_1 , ані його зупинку співробітниками поліції, слід зазначити наступне.

Відповідно до рапорту поліцейського взводу 2 роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Козиря О. від 16.08.2025 року, транспортний засіб «AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено за порушення ним вимог ПДРУ (а.с.5)

Зазначене підтверджується і відеозаписом з бодікамер поліції, який розпочинається об 11 год. 35 хв. 16.08.2025 року, та відтворює події, які мали місце після зупинки вище зазначеного транспортного засобу. Так, співробітниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що здійснюючи перестроювання з однієї смуги руху в іншу, він не увімкнув покажчик повороту. Крім того, наявна інформація, що водія даного транспортного засобу було відсторонено від права керування авто з підстав складення щодо нього протоколу за ст.130 КУпАП, що, у свою чергу узгоджується з вимогами п.1 та п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», які дозволяють поліцейському зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху та якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Також, у процесі спілкування з інспекторами патрульної поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом, надавав документи, відповідав на запитання та самостійно вказав, що здійснив зупинку на парковці супермаркету, щоб поспілкуватися із поліцією.

Таким чином, зважаючи на викладене, заперечення апелянтом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні, в той час як співробітники поліції, здійснюючи його зупинку, на переконання апеляційного суду, діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Поряд із цим, щодо аргументів адвоката про відсутність у матеріалах справи відповідної постанови про порушення ОСОБА_1 ПДР як підстави законності його зупинки, слід зазначити, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», виявлення та припинення адміністративних правопорушень є безпосереднім обов`язком поліції.

Водночас, згідно зі статтею 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), у разі вчинення малозначного правопорушення (якщо водій своєю дією (бездіяльністю) не створив аварійну ситуацію або не завадив іншим учасникам руху) уповноважена посадова особа може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням. Рішення про те, чи є порушення малозначним, інспектор ухвалює на власний розсуд.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що інспектори патрульної поліції взагалі не виявили, не перевірили та не оголосили жодної конкретної ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:

-наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

-звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

-повільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

-почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість та підвищена жвавість. (а.с.1)

Аналогічні ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені поліцією у ОСОБА_1 , зафіксовані і у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. (а.с.4)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого останній відмовився.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме наркотичного сп`яніння, про що йому, згідно відеозапису, і було повідомлено, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог, встановлених ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку, також не є спроможними.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції по пр. Героїв Харкова, 259, у м. Харкові. Під час спілкування з поліцейськими останній дійсно зазначив, що він є військовослужбовцем, надав військовий квиток, за яким було встановлено його особу, що відображено і у матеріалах судового провадження, водночас, не акцентував увагу на своєму особливому статусі, не вказував, що виконує будь-яке службове завдання, а свою відмову від проходження огляду обумовлював виключно тим, що поспішає, про що зазначив і у протоколі у якості власних письмових пояснень. (а.с.1)

При цьому, інспектор поліції зазначила, що з огляду на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, вони змушені будуть повідомити про інцидент його ВЧ, на що останній також не заперечував.

Апеляційний суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи копію посвідчення серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , копію довідки №45/1274, виданої т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_3 майором ОСОБА_5 07.07.2025 року, згідно якої молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 15.09.2024 року у ВЧ НОМЕР_3 , та копію військового квитка серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 .

Водночас, зазначені вище документи не дають апеляційному суду змоги достеменно встановити ті обставини, на які захисник посилається як на підставу проведення огляду її підзахисного у відповідності до ст.266-1 КУпАП.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Водночас, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито за допомогою б/к 475506, 475961, проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долучено до матеріалів судового провадження.

Даних, що відеофіксація відбувалась за допомого недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог чинного законодавства під час апеляційного перегляду також не встановлено.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Також, не убачає апеляційний суд і підстав для закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, оскільки відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Суддя Немишлянського районного суду м.Харкова розглянув справу про адміністративне правопорушення 16.04.2026 року щодо події, що мала місце 16.08.2025 року, тобто, наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах строку, встановленого ч.2 ст.38 КУпАП.

Клопотання захисника про виклик для надання пояснень у судовому засіданні співробітників поліції задоволенню не підлягає з тих підстав, що зібраних у справі доказів достатньо для постановлення законного, обгрунтованого рішення та встановлення у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_5 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Козловської Т.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua