Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №630/1156/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 630/1156/25 Головуючий суддя І інстанції Малихін О. О.

Провадження № 22-ц/818/5118/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: завданої майну фізичних або юридичних осіб

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ковері Р.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бачіашвілі Марини Омарівни на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 12 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Коновал Артем Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої пожежею,-,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій вжити заходи забезпечення позову наступним чином:

• накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1295052163101, яка належить ОСОБА_1 ;

• заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації та іншим суб`єктам, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1295052163101, яка належить ОСОБА_1 .

В якості обґрунтування поданої заяви представник позивача Коновал А.М. вказав, що в провадженні Люботинського міського суду Харківської області перебуває цивільна справа № 630/1156/25 за позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок пожежі, ціна позову становить 1006433,00 грн. Але відповідач ОСОБА_1 ігнорує свій обов`язок компенсувати позивачу завдані матеріальні збитки та не визнає своєї відповідальності. У власності відповідача ОСОБА_1 перебуває лише один об`єкт нерухомого майна - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і за рахунок цієї квартири може бути виконано рішення суду про стягнення коштів. Та оскільки будь-які обтяження щодо цієї квартири наразі відсутні, то відповідач має реальну можливість здійснити її відчуження, що може істотно ускладнити або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 12 серпня 2026 року заяву задоволено частково.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1295052163101, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого 07 липня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Тимченко Т.В. за реєстр №815, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

В іншій частині вимог заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Допущено негайне виконання ухвали.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Бачіашвілі М.О. просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову та відмовити в задоволенні заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник не надав до суду достатньо обґрунтованих для забезпечення позову фактичних обставин та доказів цих обставин, з якими пов`язується застосування такого виду забезпечення позову як арешт майна.

До суду не надані докази на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Таким чином, заявником не надано до суду докази щодо вчинення відповідачем дій, які реально спрямовані на здійснення відчуження квартири і саме арешт даної квартири є дієвим заходом щодо уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Більше того, не відповідають дійсності ствердження заявника щодо можливості за рахунок квартири АДРЕСА_2 , може бути виконано рішення суду про стягнення коштів, бо в даній квартирі зареєстрована позивачка та її двоє неповнолітніх дітей, бо це їх єдине житло та місце проживання.

Звертає увагу , що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном, а тому, суд помилково визнав вимоги заявника по справі шляхом накладення арешту на квартиру, обґрунтованими та співмірними із заявленими позовними вимогами, тому вважаю ухвалу суду від 12.06.2026 року не законною та необґрунтованою.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення відповідає.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 о забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, навів правові підстави заявляти вимоги про забезпечення позову, надав належні та допустимі докази щодо належності на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 згаданих вище об`єктів нерухомого майна, які перевірені судом та не викликають сумніву.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Арешт на нерухоме майно є обтяженням речових прав, яка підлягає державній реєстрації (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону є державним реєстратором.

Отже, рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно боржника, що підлягає державній реєстрації, виконується виконавцем шляхом здійснення заходів щодо внесення відомостей про арешт такого майна до відповідного реєстру (реєстрів) у встановленому законодавством порядку, лише встановлює обмеження щодо права розпорядження ним шляхом відчуження, що не передбачає обмеження власника у праві володіння та користування майном.

Такий захід є тимчасовим, спрямованим на збереження майна до вирішення спору по суті та забезпечення реального виконання можливого судового рішення. Без вжиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів, в обґрунтування заяви заявник посилається на те, що предметом судового спору в даній справі є стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальних збитків та моральної шкоди у розмірі 1006433 грн.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 1176704611 від 09.06.2026року (далі по тексту Інформаційної довідки), долученої до заяви про забезпечення позову, власником нежитлового приміщення, загальною площею 50,2 кв. м., розташованого в АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295052163101. Підстава внесення запису: договір купівлі-продажу від 07.07.2017, р/н 815, виданий 07.07.2017 року приватним нотаріусом Тимченко Т.В.

З огляду на зміст спірних правовідносин застосований арешт в якості забезпечення позову ї пропорційним заходом та відповідає завданню цивільного судочинства, яке визначено у ст. 2 ЦПК України: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту щодо вказаних об`єктів нерухомого майна є неспівмірним заявленим позовним вимогам, оскільки такі доводи відповідач не обґрунтував, доказами не підтвердив.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки між сторонами дійсно виник спір, а при вирішенні питання забезпечення позову суд не вирішує спір по суті.

Посилання відповідача на те, що у квартирі зареєстровано двоє неповнолітніх дітей, тому рішення не може бути виконано за рахунок квартири, є безпідставними, оскільки згідно копії інформаційної довідки єдиним власником квартири є відповідач ОСОБА_1 , накладений на час розгляду справи судом арешт не перешкоджає користуванню цією квартирою. Наведені з цього приводу доводи скарги є необгрнутованими.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бачіашвілі Марини Омарівни залишити без задоволення.

Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 12 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 02 листопада 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегія О.В. Маміна.

О.Ю.Тичкова.