Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №638/21845/25
Суддя: Яцина В. Б.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 638/21845/25 Головуючий суддя І інстанції Агапов Р. О.
Провадження № 22-ц/818/4596/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Коверя Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 травня 2026 року, по цивільній справі № 638/21845/25, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), в особі нотаріуса Денисюк Тетяни Станіславівни, про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 .
Вказав, що ОСОБА_2 отримувала пенсію згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати позивача проживала у тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим, місто Ялта, селище міського типу Лівадія. Останній час матір позивача хворіла, що і стало причиною її смерті.
Зазначив, що для подальшого оформлення спадщини ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, для того щоб отримати свідоцтво про смерть Українського зразка.
Рішенням Київського районного суду м. Харків від 5 лютого 2025 року, яке набрало законної сили 10 березня 2025 року встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Лівадія, м. Ялта Автономної Республіки Крим.
7 лютого 2025 року позивачем було отримано свідоцтво про смерть його матері (українського зразка) серія НОМЕР_1 , видане Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Денисюк Тетяни Станіславівни для отримання свідоцтва про право на спадщину на недоотриману пенсію за померлою матір`ю.
Нотаріусом було встановлено, що чоловік спадкодавиці - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а син ОСОБА_4 (брат позивача) спадщину не прийняв, оскільки на день смерті спадкодавиці не був зареєстрований разом з нею за однією адресою, а також не подавав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом 6-ти місяців з моменту відкриття спадщини.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 27.06.2025 року №2000-0401-8/98368 повідомило нотаріуса про відсутність суми недоотриманої пенсії на ім`я ОСОБА_2 .
Постановою відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.10.2025 року/П №1060/02-31 державного нотаріусу П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Денисюк Тетяною Станіславівною було відмовлено у видачі свідоцтва про право на вказану спадщину.
На адвокатський запит №2000-0401-8/65792 від 30.04.2025 року, була надана відповідь в якій вказано, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складає 89897,92 грн.
Отже, підставою своїх позовних вимог позивач вбачає наявність у нього, як спадкоємця після смерті права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Померла матір позивача за життя набула право власності на вказану пенсію, натомість не отримала її через припинення функціонування та здійснення діяльності органами ПФУ на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, які тимчасово не контролюються українською владою, та припинення фінансування пенсійних виплат на тимчасово окупованих територіях України.
Внаслідок смерті матері позивача, відкрилася спадщина, часом відкриття якої є день її смерті. До складу спадщини, у відповідності до ст. 1218 ЦК України, ввійшли всі права та обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а саме майнові права на особисте майно та пенсійні кошти.
Позивач не звертався до відповідача за виплатою вказаної суми в порядку встановленому вище, то відповідно він має право на отримання цієї суми у спадщину.
Нотаріусом вжито всіх необхідних заходів для встановлення складу спадщини, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відповідь на нотаріальний запит вказало про відсутність суми недоотриманої пенсії на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що унеможливило отримання свідоцтва про право на спадщину позивачем.
Зазначив, що отримавши відповідь на адвокатський запит №2000-0401-8/65792 від 30.04.2025 року, в якій вказано, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складає 89897,92 грн.
Оскільки відповідач відмовив у виплаті вказаної суми, з даною відмовою позивач не погоджується, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 травня 2026 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману нею за життя пенсію в сумі 89897,92 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману не за життя пенсію в сумі 89897,92 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн.
Не погодившись з рішенням суду Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволені заявлених вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно досліджено наявні в матеріалах справи та не з`ясовано обставини що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що заборгованість щодо виплати пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону № 2262 відсутня, тому для застосування статті 61 Закону № 2262 немає підстав. Органами Пенсійного фонду України ведеться Реєстр з метою систематизації та упорядкування судових рішень. До Реєстру, у разі смерті стягувача, вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованої згідно рішення суду у зв`язку зі смертю стягувача.
Станом на звітну дату рішення суду щодо заміни стягувача по справі до Головного управління не надходило. Оскільки позивач не є стороною в судовому процесі по вказаній справі, вносити зміни до Реєстру підстави відсутні. Виходячи з вищевикладеного, головне управління вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Рішення мотивовано тим, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Оскільки спадкове майно після смерті ОСОБА_2 належить на праві власності її сину ОСОБА_1 та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суми недоотриманої пенсії.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1716.
Відповідно до витягу № 80153041 від 18 лютого 2025 року, П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 62П/2025 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер у спадковому реєстрі – 73674218.
Постановою державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Денисюк Т.С. від 10.10.2025 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму у вигляді недоотриманої пенсії (за дні життя), після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з відсутністю документів, які свідчать про наявність грошової суми у вигляді недоотриманої пенсії.
Згідно з відповіддю з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30 квітня 2025 року, сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 89897,92 грн.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У розумінні положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому належить застосовувати статті 1227 ЦК України.
Згідно із статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналізуючи, наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
У розумінні положень статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині 1 цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині 1 цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною 2 цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності, входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат.
Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати.
Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
За таких обставин, позивач, який не входив до складу сім`ї спадкодавця, але є її спадкоємцем , має право на спадкове майно - недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV), який є спеціальним у цих правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20, провадження №61-14299св21; від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а, провадження № К/9901/10098/19; від 06 квітня 2022 року у справі №200/10136/20-а.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів, оскільки ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю суми пенсії у розумінні положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Згідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ Пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Отже, покликання у доводах скарги на порушення судом ст. 61 Закону № 2262-ХІІ є необґрунтованим та безпідставним.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що до складу спадщини ОСОБА_1 увійшла сума недоотриманої за життя пенсії сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 89897,92 грн., позивач як спадкоємець першої черги має право на їх отримання.
Доводи відповідача про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, та не підлягають задоволенню оскільки станом на теперішній час позивач не є стороною у справі та отже відсутні підстави вносити зміни до Реєстру не відповідають вищевказаним нормам матеріального права та правовим висновкам касаційного суду.
Так, у п. 19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії, були висловлені правові висновки, про те, що оскільки такі позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат, та вони обґрунтовані порушенням приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти, предметом позовних вимог є зобов`язання відповідача виплатити позивачу нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя суми пенсії, що ввійшли до складу спадщини, - то вказані вимоги є майновими. Тому такий спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30 листопада 2022 року справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера).
Сума недоотриманої пенсії померлої належить позивачу на праві власності в порядку спадкування, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Тому сума пенсії, що належала спадкодавцю і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату цієї суми в повному обсязі.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2020 у справі № 750/8819/19, зауважив, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.
Отже до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманої пенсії увійшла до складу спадщини, тому, позивач, прийнявши спадщину після матері, має право на отримання всієї суми яка відповідачем своєчасно не була виплачена померлій.
Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що стягненню на користь позивача підлягає стягненню сума недоотриманої пенсії, оскільки спадкове майно після смерті ОСОБА_2 належить на праві власності спадкоємцю ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 травня 2026 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 02 листопада 2026 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегія О.В.Маміна
О.Ю.Тичкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua